Рішення

від 14.11.2024 по справі 380/117/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 рокусправа № 380/117/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Карп`як О.О.,

секретар судового засідання Марисенко С.П.,

за участю:

представника позивача Івашків Ю.В.,

представника відповідача Борщевський О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сокільницької сільської ради, голови Сокільницької сільської ради Сулимка Тараса Михайловича про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в :

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області (вул. Січових Стрільців, 1, с. Сокільники, Львівський район, Львівська область, 81130; код ЄДРПОУ 04369682), голови Сокільницької сільської ради Сулимка Тараса Михайловича (вул. Січових Стрільців, 1, с. Сокільники, Львівський район, Львівська область, 81130) з вимогами:

визнати протиправним та скасувати Розпорядження сільського голови ОСОБА_2 від 28.11.2023 за № 243-К Про звільнення начальника Відділу освіти Сокільницької сільської ради Вачкової І.Б.;

поновити ОСОБА_1 , на посаді начальника Відділу освіти Сокільницької сільської ради з 01.12.2023 року;

стягнути на користь ОСОБА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань Сокільницької сільської ради середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.11.2023 року по день ухвалення судового рішення.

Ухвалою від 05.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 24.04.2024 залучено до участі у справі в якості співвідповідача голову Сокільницької сільської ради ОСОБА_2 .

Ухвалою від 28.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 02.11.2023 витребувано у відповідача докази.

Позиція позивача:

Позивач вказує, що розпорядженням сільського голови ОСОБА_2 від 28.11.2023 № 243-К, позивачку звільнено за невиконання посадових обов`язків, передбачених Положенням про відділ освіти та посадовою інструкцією. Підставами для звільнення, згідно з вказаного розпорядженням стало: розпорядження Сокільницької сільської ради від 11.07.2023 № 148-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності за застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани ОСОБА_3 »; акт засідання комісії з перевірки фактів порушення етики державного службовця та посадових осіб місцевого самоврядування від 24.11.2023. Вказує, що дисциплінарне стягнення це передбачена законом міра примусу, що застосовується уповноваженим органом до працівника, який порушив службову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок. При цьому, для правомірного застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність протиправної поведінки державного службовця, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Вказує, що у відповідача були відсутні підстави для проведення службового розслідування, оскільки ні в розпорядженні № 243-К, ні в розпорядженні від 23.11.2023 № 128-р «Про створення комісії з перевірки фактів порушення етики державного службовця начальника Відділу освіти Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області», ні в документах, які передували цьому розпорядженню, не було вказано причин проведення розслідування, які норми законодавства порушив позивач, а також відсутні обґрунтування, факти та докази щодо причин звільнення. Також зазначає, що акт засідання комісії з перевірки фактів порушення етики державного службовця та посадових осіб місцевого самоврядування (акт службового розслідування) від 24.11.2023 містив лише перелік членів комісії та порядок денний засідання комісії, без будь-яких обставин, фактів та висновків щодо проведеного розслідування.

24.01.2024 представником позивача подано відповідь на відзив. Вказує, що акт засідання комісії з перевірки фактів порушення етики державного службовця та посадових осіб місцевого самоврядування від 24.11.2023, який став підставою для звільнення позивача, містить лише перелік членів комісії та порядок денний засідання комісії, без будь-яких обставин, фактів та висновків щодо проведеного розслідування, а також на містив пояснень позивача, як і жодних пропозицій щодо виду дисциплінарного стягнення в порушення вимог п. 12 Порядку № 950. Окрім цього, у розпорядженні сільського голови ОСОБА_2 від 28.11.2023 № 243-К «Про звільнення начальника Відділу освіти Сокільницької сільської ради ОСОБА_1 » не вказано про наявність вини чи протиправної поведінки з боку позивача та відсутні будь-які посилання на пункти посадових інструкцій чи чинного законодавства України про те, які посадові обов`язки не виконувались чи порушувались ОСОБА_1 . Просить позов задоволити у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити.

Заперечення відповідача 1, Сокільницької сільської ради:

Відповідач 1 проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві. Вказує, що на час винесення оскарженого розпорядження було чинним розпорядження № 148-к від 11.07.2023 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани до ОСОБА_1 ». Застосований за даним розпорядженням захід стягнення до позивачки у вигляді догани був чинним та не скасованим. 23.11.2023 за вх.№ 02-31/2270-23 в Сокільницькій сільській раді зареєстрована спільна заява депутатів (всього 13 депутатів) Сокільницької сільської ради від 07.11.2023 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу освіти через поширення неправдивих дописів у соціальних мережах, невиконання посадових обов`язків, дії щодо підриву авторитету та репутації депутатського корпусу, випадки невідповідності нормам та стандартам діяльності у сфері освіти, тощо. Вважає, що спірне розпорядження було винесене в межах повноважень та достатніх підстав для звільнення позивачки. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

31.01.2024 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив. Вказує, що основні принципи етики державної служби ґрунтуються на положеннях Конституції України, законодавства про державну службу та запобігання корупції, а саме: служіння державі і суспільству, гідної поведінки, доброчесності, лояльності, політичної нейтральності, сумлінності. Гідна поведінка держслужбовця передбачає: повагу до гідності інших осіб, ввічливість та дотримання високої культури спілкування, доброзичливість і запобігання виникненню конфліктів у стосунках з громадянами, недопущення, у тому числі поза державною службою, дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця. За порушення правил етичної поведінки державні службовці несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затв. наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2026 № 158, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.08.2016 за № 1203/29333, посадові особи місцевого самоврядування, у тому числі в поза робочий час, повинні утримуватися від поширення інформації, зокрема розміщення коментарів на веб-сайтах і у соціальних мережах, що можуть завдати шкоди репутації державних органів та органів місцевого самоврядування (абз. 3 п.2 розділ II). Розпорядженням сільського голови від 23.11.2023 року № 128-р було створено комісію з перевірки фактів порушення етики начальником відділу освіти. Розпорядження є чинним. Комісія не встановила фактів відсутності порушення позивачкою правил етики і Актом від 24.11.2023 передала акт сільському голові. Відповідно до п. 10 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів. Таким чином, розпорядження від 28.11.2023 № 243-к винесене в межах повноважень та достатніх підстав для звільнення позивачки з посади начальника відділу освіти Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заперечення відповідача 2, голови Сокільницької сільської ради Сулимка Тараса Михайловича:

Відповідач 2 проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві. Вказує, що 28.11.2023 головою Сокільницької сільської ради ОСОБА_2 видане розпорядження № 243-к «Про звільнення начальника Відділу освіти Сокільницької сільської ради ОСОБА_1 ». Обставини видання даного розпорядження викладені у відзиві Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області. Також у відзиві просить розглядати справу без його участі.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Розпорядження сільського голови Сокільницької сільської ради від 19.01.2021 № 55 «Про прийняття на посаду начальника Відділу освіти Сокільницької сільської ради» призначено ОСОБА_1 на посаду начальника Відділу освіти Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області з 20.01.2021 з посадовим окладом згідно штатного розпису на підставі протоколу конкурсної комісії Сокільницької сільської ради №1 від 19.01.2021.

Розпорядженням від 11.07.2023 №148-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани до ОСОБА_1 », притягнено до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану ОСОБА_1 , начальнику Відділу освіти Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області, за неправильне застосування та недотримання вимог ст.ст.147-149, 252 КЗпП України та порушення норм п.1.1 Посадової інструкції начальника відділу освіти Сокільницької сільської ради.

Депутатський корпус Сокільницької сільської ради звернувся до сільського голови Сокільницької сільської ради з зверненням від 23.11.2023 стосовно дій та вчинків начальника відділу освіти - ОСОБА_1 . У зверненні вказано «Ми вважаємо, що вона не виконує свої обов`язки належним чином, її неправомірні дії серйозно підривають авторитет і репутацію депутатського корпусу Сокільницької сільської ради.

Безпосередньою причиною нашого занепокоєння є ряд ситуацій, які свідчать про невідповідність нормам та стандартам, що стосуються діяльності у сфері освіти. Важливо відзначити, що такі дії мають негативний вплив на освітні процеси та відносини у нашій громаді. Крайнім прикладом, може слугувати, написання у соціальних мережах п. Вачкової Ірини неправдивого допису щодо браку електропостачання у Годовицькому ліцею.

Ми сподіваємося, що Ви приймете до уваги та застосуєте необхідні заходи для врегулювання цих питань. Збереження якості освіти та довіри до органів влади є важливими аспектами нашого суспільства, і ми віримо, що ваша реакція на цей лист буде спрямована на відновлення гармонії та стабільності в сфері освіти нашої громади.

Вимагаємо негайного звільнення даної особи з її посади задля забезпечення якісної освіти для всіх мешканців громади.»

Керуючись ст.ст. 42, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», розглянувши депутатське звернення від 23.11.2023, з метою перевірки фактів порушення етики державного службовця начальника Відділу освіти Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області ОСОБА_1 , розпорядженням сільського голови Сокільницької сільської ради від 23.11.2023 № 128-р «Про створення комісії з перевірки фактів порушення етики державного службовця начальника Відділу освіти Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області» створена комісія з перевірки фактів порушення етики державного службовця начальника Відділу освіти Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської ОСОБА_1

24.11.2023 відбулося засідання комісії з перевірки фактів порушення етики державного службовця та посадових осіб місцевого самоврядування з порядком денним: з`ясування обставин та перевірка інформації викладеної у депутатському зверненні щодо фактів порушення етики державного службовця та посадових осіб місцевого самоврядування, начальника Відділу освіти Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області ОСОБА_1 , за результатами якого складений акт.

Розпорядженням сільського голови Сокільницької сільської ради від 28.141.2023 № 243-к «Про звільнення начальника Відділу освіти Сокільницької сільської ради ОСОБА_1 » відповідно до ст.ст. 42, 50, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», ст.ст. 139, 140, 147, п. 3 ч. 1 ст. 40 Кодексу Законів про працю України», керуючись Загальними правилами етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування затверджених наказом Національного агенства з питань державної служби від 05.08.2016 № 158, беручи до уваги розпорядження Сокільницької сільської ради від 11.07.2023 № 148-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани ОСОБА_1 », акту засідання комісії з перевірки фактів порушення етики державного службовця та посадових осіб місцевого самоврядування від 24.11.2023, звільнено ОСОБА_4 , начальника Відділу освіти Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області 30 листопада 2023 року за невиконання посадових обов`язків, передбачених Положенням про відділ освіти та посадовою інструкцією.

Не погоджуючись з прийняттям вказаного розпорядження, позивач звернулась з позовом до суду.

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, є Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР).

Згідно з статтею 2 Закону № 280/97-ВР, місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до статті 10 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначені Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-ІІІ (далі - Закон № 2493-ІІІ).

Згідно з статті 1 Закону № 2493-ІІІ служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2493-ІІІ посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Згідно з абзацу 4 статті 3 Закону № 2493-ІІІ посадами в органах місцевого самоврядування є, серед іншого, посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до положень статті 23 Закону № 2493-III особи, винні у порушенні законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, притягуються до цивільної, адміністративної або кримінальної відповідальності згідно із законом.

Одним з основних принципів служби в органах місцевого самоврядування, закріплених у статті 4 Закону № 2493-III, є персональна відповідальність за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов`язків.

Згідно з статтею 8 Закону № 2493-III основними обов`язками посадових осіб місцевого самоврядування є: додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування; додержання прав та свобод людини і громадянина; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків, а також іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації; сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків, ініціативність і творчість у роботі; шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування; недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави.

Поряд із вказаним, за змістом вимог статті 38 Закону України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 № 1700-VII (далі - Закон №1700-VII) особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини 1 статті 3 цього Закону, під час виконання своїх службових повноважень зобов`язані неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими.

Згідно з статтею 39 Закону № 1700-VII особи, зазначені у пункті 1 частини 1 статті 3 цього Закону, представляючи державу чи територіальну громаду, діють виключно в їх інтересах.

Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Відповідно до статті 19 Закону № 2493-ІІІ особливості дисциплінарної відповідальності посадових осіб місцевого самоврядування, забезпечуються у порядку, передбаченому законом.

Згідно з статті 147 КЗпП за порушення трудової дисципліни до працівника за правилами України може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Як визначено статтею 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Основними доводами позивачки щодо протиправності розпорядження сільського голови ОСОБА_2 від 28.11.2023 за № 243-К є відсутність будь-яких порушень нею Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, а також непроведення щодо неї службового розслідування.

Так, Загальні правила етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, які затверджені наказом Національного агентства України з питань державної служби 05.08.2016 № 158 (далі - Загальні правила етичної поведінки, Правила) є узагальненням стандартів етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, якими вони зобов`язані керуватися під час виконання своїх посадових обов`язків.

Відповідно до пункту 4 Розділу 1 Загальні правила етичної поведінки, поведінка державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування має забезпечувати довіру суспільства до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування.

Розділом 2 Загальних правила етичної поведінки визначено загальні обов`язки державного службовця та посадової особи місцевого самоврядування.

Зокрема пунктом 5 Розділу 2 Загальних правила етичної поведінки передбачено, що державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування під час виконання своїх посадових обов`язків зобов`язані неухильно дотримуватись загальновизнаних етичних норм поведінки, бути доброзичливими та ввічливими, дотримуватись високої культури спілкування (не допускати використання нецензурної лексики, підвищеної інтонації), з повагою ставитись до прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, об`єднань громадян, інших юридичних осіб, не проявляти свавілля або байдужість до їхніх правомірних дій та вимог. Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування повинні запобігати виникненню конфліктів у стосунках з громадянами, керівниками, колегами та підлеглими.

Згідно з пунктом 8 зазначеного Розділу Правил державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування мають дбати про авторитет державної служби і служби в органах місцевого самоврядування, а також про позитивну репутацію державних органів та органів місцевого самоврядування, що включає дотримання правил етикету, належного зовнішнього вигляду, забезпечення високої якості роботи, встановленого внутрішнього службового розпорядку.

При прийнятті на державну службу або на службу в органи місцевого самоврядування особа ознайомлюється з цими Загальними правилами. Відмітка про таке ознайомлення додається до особової справи державного службовця чи посадової особи місцевого самоврядування (абзац 3 пункту 1 Розділу 1 Загальних правила етичної поведінки).

Згідно з п. 1.1. Посадової інструкції начальника Відділу освіти Сокільницької сільської ради, затвердженої розпорядженням сільського голови від 14.01.2021 № 36, начальник відділу освіти Сокільницької сільської ради у своїй роботі керується Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенцією про права дитини, Європейською хартією місцевого самоврядування, іншими міжнародними договорами та правовими актами, ратифікованими Верховною Радою України, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту», «Про дошкільну освіту», «Про позашкільну освіту», Указами Президента України, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства освіти і науки України, іншими нормативно-правовими актами України, рішеннями Сокільницької сільської ради та її виконавчого комітету, а також Положенням про Відділ освіти та цією посадовою інструкцією.

Отже, начальник Відділу освіти Сокільницької сільської ради зобов`язаний дотримуватись вимог нормативно-правових актів, в тому числі, у сфері загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обіймала посаду начальника Відділу освіти Сокільницької сільської ради, а отже була посадовою особою органу місцевого самоврядування.

Згідно з матеріалами справи, підставою винесення оскарженого розпорядження стали, зокрема, події викладені у депутатському зверненні від 07.11.2024 (реєстр. № 02-31/2270-23 від 23.11.2023), про неправомірні дії ОСОБА_1 , які серйозно підривають авторитет і репутацію депутатського корпусу Сокільницької сільської ради.

Такі події, на переконання відповідача, є порушенням ОСОБА_1 Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016 № 158.

Також, однією з підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, були дописи позивача в соціальній мережі Facebook.

Відповідачем суду надано докази дописів позивачки у соціальній мережі «Facebook».

Відповідно до дописів позивачки у соціальній мережі, такі закликали до створення «взводів» для контролю депутатів, звинувачення у «змові», «закритості», «особистих інтересах», «байдужості», «зневазі до громади», містили негативні висловлювання про депутатський корпус та колишніх колег - працівників сільської ради та громадян, які приймали участь в засіданнях робочих груп.

Суд звертає увагу, що посадові особи місцевого самоврядування займають специфічне місце у суспільстві, вони реалізують управлінську діяльність і державно-владні повноваження. Етика посадової особи місцевого самоврядування виявляє специфічні вимоги до моральності державних службовців, які пов`язані з особливістю професії. Підвищенні моральні вимоги в державному управлінні обумовлені безпосереднім впливом на життя конкретних людей. Лише усвідомлення загальнолюдського, загальнокультурного сенсу професійних цілей робить професійну діяльність морально осмисленою.

Норми, стандарти поведінки посадових осіб місцевого самоврядування - це конкретні вказівки щодо того, як мають діяти представники органів місцевого самоврядування, щоб їх поведінка відповідала їх суспільно-правовому статусу. Зокрема, внутрішньо-службова поведінка - поведінка у стосунках з керівниками, колегами, підлеглими (повага, доброзичливість, ввічливість, стриманість, неупередженість, визнання помилок, пропозиції щодо допомоги, визнання іншої позиції тощо).

Суд вважає, що позивач, будучи посадовою особою органу місцевого самоврядування, публікуючи в соціальній мережі інформацію, допустила порушення вищенаведених нормативних актів. Публікація позивачем в соціальній мережі такого роду інформації безумовно вказує на порушення позивачем Правил етичної поведінки державного службовця органу місцевого самоврядування.

Право позивачки на викладення особистої думки у соціальних мережах, не є абсолютним, а підпорядковується Загальним правилам етичної поведінки.

Крім того, оцінюючи зміст дописів позивача у соціальній мережі, суд дійшов висновку, що такого роду інформація не може являтися критикою, допустимою для посадової особи органу місцевого самоврядування, а тому притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення Правил етики було виправданим та обґрунтованим.

Також суд критично оцінює доводи представника позивача стосовно непроведення службового розслідування при притягненні ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та зазначає таке.

Службове розслідування відносно посадових осіб місцевого самоврядування проводиться у випадках визначених Порядком проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України "Про запобігання корупції" прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 за № 950 (далі - Порядок № 950).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 950 відповідно до цього Порядку стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України "Про запобігання корупції" прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування:

- у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об`єднанню громадян;

- у разі недодержання посадовими особами місцевого самоврядування законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства;

- на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особи, яка для цілей Закону прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри;

- з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції (надалі по тексту також - Національне агентство) за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, стосовно якої пропонується проведення службового розслідування, а у разі його відсутності - особи, яка виконує його обов`язки (надалі по тексту також - керівник органу).

За анонімними повідомленнями, заявами та скаргами службове розслідування не проводиться, крім випадків, коли анонімне повідомлення стосується порушення вимог Закону та наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.

З наведеного вбачається, що законодавцем визначено право роботодавця щодо проведення службового розслідування у відповідних випадках, вичерпний перелік яких визначений пунктом 1 Порядку № 950, а не обов`язок останнього щодо проведення службового розслідування в таких випадках.

Суд зазначає, що у випадку притягнення посадової особи органу місцевого самоврядування до дисциплінарної відповідальності за порушення Правил етичної поведінки, не передбачено зазначеним порядком в якості обов`язкової підстави для проведення службового розслідування.

З огляду на викладене, службове розслідування стосовно порушення Загальних правила етичної поведінки позивачем не проводилося в силу того, що Порядком не передбачено імперативної норми щодо обов`язковості його проведення в органі місцевого самоврядування.

При цьому, за правилами Кодексу законів про працю України притягненню працівника до дисциплінарної відповідальності повинно передувати:

- вчинення проступку, який обов`язково кваліфікується як дисциплінарне правопорушення за своїм складом (суб`єкт і об`єкт порушення/суб`єктивна і об`єктивна сторона порушення);

- пропонування особі, яка вчинила дисциплінарний проступок надати пояснення по обставинах події;

- притягнення до відповідальності в строк, встановлений законодавством про працю (не пізніше одного місяця з дня виявлення).

У спірних правовідносинах мало місце як вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного правопорушення за своїм складом і притягнення до відповідальності у встановлені законом строки.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 03.10.2018 (справа № 340/646/16-ц) дійшов до наступних правових висновків: «У статті 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами».

Тобто, навіть за умови відсутності письмових пояснень позивачки щодо постановленого питання, факт порушення дисципліни може бути підтверджений представленими суду доказами за відсутності таких письмових пояснень.

Суд також зазначає, що приписи КЗпП України не передбачають обов`язку проведення службового розслідування щодо питання порушення посадовою особою органу місцевого самоврядування Правил етичної поведінки.

Свідок секретар комісії секретар комісії з перевірки фактів порушення етики державного службовця та посадових осіб місцевого самоврядування ОСОБА_5 вказала, що Порядок № 950 та КЗпП України не передбачають обов`язкового проведення службового розслідування, щодо питання порушення посадовою особою органу місцевого самоврядування Правил етичної поведінки. Вказала, що на розгляд комісії були надані скріншоти з Інтернету, які були роздруковані, відповідно комісія ознайомилась з ними безпосередньо, зокрема це дописи та коментарі ОСОБА_1 у мережі Інтернет. За результатами роботи комісії було складено акт, неодноособово та передано на розгляд голові.

Свідок ОСОБА_6 на запитання чи він брав особисту участь у прийнятті спірного рішення та складення акту по етичній поведінці позивача відповів, що ні, акт він не складав.

Свідок голова комісії з перевірки фактів порушення етики державного службовця та посадових осіб місцевого самоврядування ОСОБА_7 вказав, що не пригадує які обставини з`ясовувались на комісії; комісія дійшла висновку про звільнення позивачки.

У контексті наведеного, суд також враховує, що позивач була ознайомлена під підпис з актом засідання комісії з перевірки фактів порушення етики державного службовця та посадових осіб місцевого самоврядування від 24.11.2023 в день прийняття останнього.

Також при винесенні оскарженого розпорядження, відповідач взяв до уваги розпорядження від 11.07.2023 № 148-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани до ОСОБА_1 », згідно якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану ОСОБА_8 , начальнику Відділу освіти Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області, за неправильне застосування та недотримання вимог ст. ст. 147-149, 252 КЗпП України та порушення норм п. 1.1. Посадової інструкції начальника відділу освіти Сокільницької сільської ради.

Дострокового скасування догани за розпорядженням від 11.07.2023 № 148-к до закінчення одного року в порядку ст. 151 КЗпП України не було.

Таким чином, станом на час винесення оскарженого розпорядження від 24.11.2023 № 243-к була чинною догана, застосована розпорядженням від 11.07.2023 № 148-к.

Позивач також на обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ні в розпорядженні № 243-К, ні в розпорядженні від 23.11.2023 № 128-р «Про створення комісії з перевірки фактів порушення етики державного службовця начальника Відділу освіти Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області» не було вказано причин проведення розслідування, які норми законодавства порушив позивач, факти та докази щодо причин звільнення.

Суд зазначає, що у розпорядженні від 23.11.2023 № 128-р «Про створення комісії з перевірки фактів порушення етики державного службовця начальника Відділу освіти Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області» міститься підстава створення комісії «з метою перевірки фактів порушення етики державного службовця начальника Відділу освіти Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області ОСОБА_1 ».

У розпорядженні сільського голови Сокільницької сільської ради від 28.141.2023 № 243-к «Про звільнення начальника Відділу освіти Сокільницької сільської ради ОСОБА_1 » вказано, що прийняте відповідно до ст.ст. 42, 50, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», ст.ст. 139, 140, 147, п. 3 ч. 1 ст. 40 Кодексу Законів про працю України», керуючись Загальними правилами етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування затверджених наказом Національного агенства з питань державної служби від 05.08.2016 № 158, беручи до уваги розпорядження Сокільницької сільської ради від 11.07.2023 № 148-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани ОСОБА_1 », акту засідання комісії з перевірки фактів порушення етики державного службовця та посадових осіб місцевого самоврядування від 24.11.2023, звільнено ОСОБА_4 , начальника Відділу освіти Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області 30 листопада 2023 року за невиконання посадових обов`язків, передбачених Положенням про відділ освіти та посадовою інструкцією.

Отже вказані розпорядження містять норми законодавства, вказано з якою метою та на підставі чого прийняті, а також підстави звільнення.

Тому, вказані посилання позивача суд вважає безпідставними.

Щодо покликань позивачки, що вона не була повідомлена про дату і час засідання комісії, суд зазначає таке.

Щодо процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рiшення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» i, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що роздiляє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду вiд 23.04.2020 у справа № 813/1790/18.

Доводи сторони позивача про порушення процедурних норм, не є тими, що вплинули б на законність оскарженого рішення та могли б бути підставою для його скасування. Суд вважає, що їх порушення повинно бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за умови, якщо останнє за своєю суттю є необґрунтованим та/або незаконним й підлягало би скасуванню чи зміні навіть за відсутності вказаної підстави.

При цьому, наведені в позовній заяві та відповіді на відзив аргументи, свідчать про намагання виправдати допущену протиправну поведінку та не спростовують самого факту її допущення.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого скасувати Розпорядження сільського голови ОСОБА_2 від 28.11.2023 за № 243-К Про звільнення начальника Відділу освіти Сокільницької сільської ради ОСОБА_1 .

Щодо позовних вимог про поновлення позивачки на посаді начальника Відділу освіти Сокільницької сільської ради з 01.12.2023 та стягнення на користь ОСОБА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань Сокільницької сільської ради середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.11.2023 по день ухвалення судового рішення, суд зазначає, що такі позовні вимоги є похідними від вимоги про оскарження Розпорядження сільського голови ОСОБА_2 від 28.11.2023 за № 243-К Про звільнення начальника Відділу освіти Сокільницької сільської ради ОСОБА_1 , тому задоволенню не підлягають.

Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно з приписами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті конкретних обставин цієї справи суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 72,77, 90, 94, 139, 241 -246, 295 КАС України , суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складно 21.11.2024.

СуддяКарп`як Оксана Орестівна