Рішення

від 21.11.2024 по справі 400/4733/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2024 р. № 400/4733/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В. С., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2

до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ,

провизнання протиправним та скасування наказу від 12.04.2024 року,

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 12.04.2024 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого лейтенаната ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю прийнятого відповідачем наказу, яким його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани. Зокрема, позивач акцентує увагу на тому, що командир військової частини вийшов за межі наданих йому повноважень, а також порушив процедуру прийняття оскаржуваного наказу. При цьому, зі змісту оскаржуваного наказу, всупереч вимогам ст. 86 Дисциплінарного статусу ЗСУ, взагалі не вбачаєтся врахування командиром військової частини ступеня вини позива, попередньої поведінки, наслідків порушення дисципліни, не вбачаються підстави застосування такого виду дисциплінарного стягнення чк суворої догани.

Ухвалою суду від 24.05.2024 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

У встановлений судом строк, відповідач подав відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав. Зазначив, оскаржуваний наказ є правомірним, оскільки позивача відповідно до норм чинного законодавства притягнуто до дисциплінарної відповідальності за дисциплінарний проступок, а саме за порушення військової дисципліни та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани. Відтак адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій з доводами відповідача не погоджується, вважає їх необґрунтованими та такими, що не спростовують наведених у позові аргументів.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач з 01.06.2023 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді офіцера-психолога.

12.04.2024 року командиром військової частини НОМЕР_1 було видано наказ (з адміністративно-господарської діяльності) №252 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", за порушення вимог абзаців 2, 3, 8, 11, 12 статті 11, абзацу 1 статті 49, абзацу 1 статті 5, абзаців 1, 2 статті 51 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та абзаців 2. 4 , 5, 6 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України старшому лейтенанту ОСОБА_1 оголошено сувору догану.

Підставою для прийняття оскаржуваного наказу став рапорт ОСОБА_2 .

Згідно рапорту від 11.04.2024 року №1429 заступника командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення майора ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 09.15. в ході бесіди з майором ОСОБА_2 старший лейтенант ОСОБА_1 поводився зневажливо, спілкувався некоректно, з використанням образливих виразів та звертався на "ти". На зауваження щодо його поведінки відреагував агресивно.

Не погоджуючись із вказаним наказом, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 25.03.1992 року №2232 XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII) визначено правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII).

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону Закон №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 5 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року №548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України) визначено, що внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 6 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Згідно з статтею 7 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, внутрішньою службою у військових частинах та підрозділах керують їх командири. У разі розташування в одному приміщенні кількох підрозділів, командири яких не мають спільного безпосереднього начальника, керівництво внутрішньою службою наказом командира військової частини покладається на командира одного з цих підрозділів. Безпосереднім організатором внутрішньої служби у військовій частині є начальник штабу, а в роті - головний сержант роти.

Статтею 8 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що відповідальність за стан внутрішньої служби у військових частинах покладається на всіх прямих начальників, які повинні подавати допомогу підпорядкованим військовим частинам і підрозділам в організації та забезпеченні виконання вимог внутрішньої служби і систематично перевіряти її стан.

Згідно з статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (стаття 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).

Обов`язки начальника медичної служби визначені ст. ст. 82-84 та ст. 87-1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

За статтею 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Законом України від 24.03.1999 року №551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут).

Згідно з частиною 1 статті 5 Дисциплінарного статуту, за стан дисципліни у військовому з`єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

Згідно з статтею 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Статтями 84, 85 та 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці.

Відповідно до ст. 97 Дисциплінарного статуту ЗСУ про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.

Статтею 98 Дисциплінарного статуту ЗСУ, встановлено, що під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.

Суд наголошує, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з`ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.

При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.

Судом встановлено, що в даному випадку службове розслідування не проводилось.

Попри те, що інформація про подію та обставини порушення військової дисципліни позивачем, повідомлені у рапорті ОСОБА_2 , потребували додаткового встановлення, втім службове розслідування за вказаним фактом не призначалося, пояснення від позивача не отримувалися.

Сам відповідач не заперечує, що учасниками цієї події були лише дві особи, це позивач і майор ОСОБА_2 , інших свідків цієї події не було.

Отже, слід зазначити, що ОСОБА_2 не може бути свідком події, оскільки був безпосередннім учасником події. Тож факт порушення позивачем військової дисципліни, належним чином не зафіксований, а обставини події не встановлені.

Отже, у контексті цієї справи суд не надає оцінки діям позивача та підставам притягнення його до відповідальності, з огляду на процедурні порушення, допущені відповідачем під час прийняття оскаржуваного наказу, які об`єктивно вказують на його протиправність.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Таким чином, суд дійшов до висновку про протиправність наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.04.2024 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого лейтенаната ОСОБА_1 .

Згідно частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 12.04.2024 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого лейтенаната ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. С. Брагар