Рішення

від 21.11.2024 по справі 420/21097/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/21097/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ТЕМП» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ТЕМП» до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №21970/15-32-04-06 від 23 травня 2024 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Головним управлінням ДПС в Одеській області було проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ТОВ «ЗАВОД ТЕМП». За результатами перевірки було складено Акт про результати камеральної перевірки щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків платежів, зборів від 01.05.2024 № 18645/15-32-04-06/02971268. На підставі вищевказаного Акту перевірки було складено податкове повідомлення-рішення від 23.05.2024 No21970/15-32-04-06, яким ТОВ «ЗАВОД ТЕМП» зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 22 601,71 грн. Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню оскільки податковий орган у акті перевірки робить висновок про умисне вчинення позивачем порушення, тобто несвоєчасної сплати податків, що підтверджується фактичним поданням декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та обізнаність позивача з вимогами Податкового кодексу України, однак, товариство вважає, що сама по собі обізнаність платника податків про вимоги податкового законодавства не свідчить про наявність умислу в діях платника. Відповідачем належним чином не обґрунтовано застосування до платника податку саме п. 124.1 ст. 124 ПК України. При цьому, платником податків не заперечується, що ним самостійно визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, а також несвоєчасність сплати товариством таких узгоджених грошових зобов`язань. При цьому, позивач наголошує на відсутності вини та умислу, оскільки з початком повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України позивач не мав можливості своєчасно та в повній мірі сплатити узгоджені суми грошових зобов`язань. Порушення строку сплати узгоджених грошових зобов`язань пов`язане зі скрутним фінансовим станом підприємства, що вбачається з Фінансової звітності малого підприємства станом на 30 вересня 2022 року та Фінансової звітності малого підприємства станом на 31 грудня 2022 року. Відповідно до Фінансової звітності малого підприємства станом на 30 вересня 2022 року непокритий збиток (код рядка 1420) підприємства на кінець звітного періоду становить (2 183,1), тобто більше 2 мільйонів. Чистий збиток підприємства (код рядка 2350) становить (551,7). Відповідно до Фінансової звітності малого підприємства станом на 31 грудня 2022 року непокритий збиток (код рядка 1420) підприємства на кінець звітного періоду становить (2 217,5), тобто знов більше 2 мільйонів. Чистий збиток підприємства (код рядка 2350) становить (586,1).

У зв`язку з початком повномасштабного вторгнення російської федерації, введенням військового стану та цілодобовими обстрілами м. Одеса виробнича діяльність позивача майже повністю була зупинена. До початку війни позивач отримував прибуток від здачі в оренду нежитлових приміщень, однак після початку повномасштабного вторгнення більшість орендарів призупинили дію договорів оренди до кінця військової стану, у зв`язку з зупиненням господарської діяльності.

Товариство зазначає, що на підставі пункту 3 розділу ІІ Порядку підтвердження можливості чи не можливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ позивач звернувся до контролюючого органу з заявою від 26.09.2022 у якій зазначив, що ТОВ «ЗАВОД ТЕМП» з 01 березня 2022 року та до закінчення дії воєнного стану не має можливості сплачувати наступні податки: податок на нерухоме майно, податок на землю.

Однак, контролюючий орган 12.10.2022 прийняв Рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку № 20/15-32-04, яким вирішив, що ТОВ «ЗАВОД ТЕМП» має можливість своєчасно виконувати свої податкові обов`язки. 16.05.2023 ТОВ «ЗАВОД ТЕМП» звернувся до контролюючого органу з заявою про розстрочення податкового боргу по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та з заявою щодо надання розстрочення податкового боргу по земельному податку. Відповіді на заяву про розстрочення податкового боргу по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки податковим органом надана не була.

Разом з чим, згідно відповіді ГУ ДПС в Одеській області від 05.06.2023 року щодо розстрочення податкового боргу по земельному податку, контролюючий орган серед іншого зазначив, що на даний час підприємство має ознаки неплатоспроможності, що є додатковим підтвердженням наявності загрози виникнення (накопичення) податкового боргу.

Отже, незважаючи на фактичну відмову у розстроченні податкового боргу по земельному податку ГУ ДПС у Одеській області фактично самостійно підтвердило складний матеріальний стан підприємства та наявність ознак неплатоспроможності.

Вищенаведені обставини, на думку позивача, свідчать про об`єктивну неможливість своєчасно виконувати зобов`язання та те, що товариство діяло добросовісно та з належною обачністю, повідомляючи контролюючі органи, про неможливість своєчасного погашення існуючого податкового боргу.

Також позивач звертає увагу на порушення які допущенні контролюючим органом при складенні акту перевірки та розрахунку штрафних санкцій. Так, у акті перевірки зазначена декларація з податку на нерухоме майно від 03.02.2022 №9016677876, однак такої декларації взагалі не подавалось позивачем. У формі додатку до податкового повідомлення рішення розрахунок (фінансових) санкцій за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання відповідно до статті 124 Податкового кодексу України ТОВ «ЗАВОД ТЕМП» в колонці реєстраційний номер документу (звітності), зазначена вже інша податкова декларація з податку на нерухоме майно за 2022 рік ТОВ «ЗАВОД ТЕМП», а саме № 9016677940. Щодо декларації з податку на нерухоме майно за 2022 рік № 9016677940 взагалі не було встановлено порушень зі сплати податкових зобов`язань, при цьому є незрозумілим яким чином вона з`явилась у розрахунку штрафних санкцій.

На думку позивача, зазначення у розрахунку штрафних санкцій декларації з приводу якої не було встановлено порушень в акті перевірці суперечить нормам податкового законодавства України та порушує права платника податків на надання обґрунтованих пояснень з приводу встановлених в ході перевірки порушень.

Також, позивач вважає, що сума податкового повідомлення-рішення невірно розраховано арифметично. Так, позивач не заперечує, що товариством було подано податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за звітний 2023 рік від 07.02.2023 № 9016099302 на загальну суму податку 179 144,60. Однак, 20.02.2024 до контролюючого органу була подана уточнена податкова декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за звітний 2023 рік, а саме уточнена попередня декларація № 9016099302. Відповідно до уточненої податкової декларації сума податкового зобов`язання була зменшена на 21 708 грн. та загальна сума податкового зобов`язання складала вже 157 436,60 грн. Отже, сума погодженого податкового зобов`язання, яке підлягало сплаті була зменшена. На момент камеральної перевірки уточнена податкова декларація вже була подана та була наявна у контролюючого органу, однак, не була врахована під час здійснення камеральної перевірки та розрахунку нарахування штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що оскільки контролюючим органом не було враховано уточнену податкову декларацію, сума нарахованого штрафу повинна бути меншою ніж фактично нараховано контролюючим органом, а, отже, загальний штраф зазначений в податковому повідомленні-рішення є невірним та повинен бути меншим.

Отже, позивач вважає, що контролюючий орган безпідставно застосував до товариства штраф у розмірі 10% від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання, передбачений пунктом 124.1 статті 124 ПК України, а податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області No21970/15-32-04-06 від 23 травня 2024 року не ґрунтується на вимогах законодавства, прийнято без врахування усіх обставин, є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 10.07.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ТЕМП» (код ЄДРПОУ 02971268, адреса: вул. Тираспольське Шосе, буд. 19, м. Одеса, 65085) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, адреса: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044), Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393, 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Витребувано у відповідача Головного управління ДПС в Одеській області матеріали, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, згідно якого відповідач зазначив, що з доводами викладеними в адміністративному позові не погоджується.

Представник відповідача наполягає на тому, що контролюючим органом було проведено камеральну перевірку з питання порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, протягом строків, визначених пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПКУ платника ТОВ «ЗАВОД ТЕМП» (код ЄДРПОУ 02971268). За результатами перевірки складено акт від 01.05.2024 № 18645/15-32-04-06/02971268 (далі - акт). Перевіркою встановлено порушення платником граничних термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, протягом строків, визначених пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПКУ, в сумі 226 016,99 грн. за звітний податковий період 2022-2023 рр.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 23.05.2024 № 21970/15-32-04-06 про застосування штрафних санкцій у сумі 22 601,71 грн. У зв`язку з недостатністю документів, що підтверджують неможливість виконання платником податків податкових обов`язків, Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято рішення щодо можливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку від 12.10.2022 № 20/15-32-04.

Отже, контролюючий орган вважає, що позовні вимоги позивача щодо визнання незаконним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що ТОВ «ЗАВОД ТЕМП», код ЄДРПОУ 02971268, зареєстрований юридичною особою 18.09.2002 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 15561200000024454. Види діяльності підприємства: Основний: 28.29 Виробництво інших машин і устаткування загального призначення, н.в.і.у.; Інші: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна.

На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 розділу І, пункту 75.1 статті 75 розділу ІІ Податкового кодексу України, у порядку визначеному пунктом 76.2 статті 76 розділу ІІ Податкового кодексу України головним державним інспектором Одеського відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС в Одеській області проведено камеральну перевірку ТОВ «ЗАВОД ТЕМП» з питань порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та за результатами перевірки складено Акт про результати перевірки щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) узгодженої суми податкового зобов`язання податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 01.05.2024 № 18645/15-32-04-06/02971268.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме:

- декларація з податку на нерухоме майно (код платежу 18010400) від 03.02.2022 № 9016677876, граничний термін сплати 29.04.2022, дата фактично сплати 28.07.2023, сума податкового боргу, що сплачено 2920,04; кількість днів прострочення 364;

- декларація з податку на нерухоме майно (код платежу 18010400) від 03.02.2022 № 9016677876, граничний термін сплати 31.10.2022, дата фактично сплати 28.07.2023, сума податкового боргу, що сплачено 17079,96; кількість днів прострочення 270;

- декларація з податку на нерухоме майно (код платежу 18010400) від 03.02.2022 № 9016677876, граничний термін сплати 29.07.2022, дата фактично сплати 18.07.2023, сума податкового боргу, що сплачено 9786,15; кількість днів прострочення 354;

- декларація з податку на нерухоме майно (код платежу 18010400) від 03.02.2022 № 9016677876, граничний термін сплати 31.10.2022, дата фактично сплати 06.09.2023, сума податкового боргу, що сплачено 37289,29; кількість днів прострочення 310;

- декларація з податку на нерухоме майно (код платежу 18010400) від 03.02.2022 № 9016677876, граничний термін сплати 29.07.2022, дата фактично сплати 17.07.2023, сума податкового боргу, що сплачено 15000,00; кількість днів прострочення 353;

- декларація з податку на нерухоме майно (код платежу 18010400) від 03.02.2022 № 9016677876, граничний термін сплати 30.01.2023, дата фактично сплати 06.09.2023, сума податкового боргу, що сплачено 54369,25; кількість днів прострочення 219;

- декларація з податку на нерухоме майно (код платежу 18010400) від 07.02.2023 № 9016099302, граничний термін сплати 01.05.2023, дата фактично сплати 06.09.2023, сума податкового боргу, що сплачено 44786,15; кількість днів прострочення 128;

- декларація з податку на нерухоме майно (код платежу 18010400) від 07.02.2023 № 9016099302, граничний термін сплати 31.07.2023, дата фактично сплати 25.09.2023, сума податкового боргу, що сплачено 677,23; кількість днів прострочення 56;

- декларація з податку на нерухоме майно (код платежу 18010400) від 07.02.2023 № 9016099302, граничний термін сплати 31.07.2023, дата фактично сплати 06.09.2023, сума податкового боргу, що сплачено 44108,92; кількість днів прострочення 37;

На підставі вищезазначеного Акту перевірки, а також в порядку пп. 266.10.1 п.266.10 ст. 266 ПК України ТОВ «ЗАВОД ТЕМП» за порушення строку сплати самостійно визначеного узгодженого грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за період 2022 - 2023 року, винесено податкове повідомлення-рішення від 23.05.2024 № 21970/15-32-04-06 (форма «Ш»), яким ТОВ «ЗАВОД ТЕМП» зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 22 601,71 грн. на підставі п 124.3 ст. 124 Податкового кодексу України за затримку на 364, 353, 219, 354, 310, 270, 56, 128, 37 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 226 016, 99 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 23.05.2024 № 21970/15-32-04-06, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду відступила від висновків Верховного Суду, які викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа № 804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа № 826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа № 820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа № 815/4392/15) та сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Питання дотримання відповідачем процедури призначення перевірки не досліджується судом оскільки вказана процедура позивачем не заперечується, натомість позивач не погоджується з процедурою її проведення та в подальшому відображення її результатів у акті перевірки.

Разом з чим, позивач в адміністративному позові наголошує, що контролюючим органом були допущенні порушення при складанні акту перевірки та розрахунку штрафних санкцій.

Статтею 67 Конституції України закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Стаття 124 ПК України визначає відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання.

Так, згідно з пунктом 124.1 цієї статті у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до пункту 124.2 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 124.3 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Підпунктом 109.1 статті 109 ПК України встановлено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 ПК України встановлено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Зокрема, встановлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1).

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (пункт 112.2). У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи (пункт 112.7).

Також цієї нормою у пункті 112.8 визначено обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а у статті 112-1 ПК України - обставини, що пом`якшують відповідальність особи.

У постановах від 16 березня 2023 року у справі №600/747/22-а, від 03 серпня 2023 року у справі №520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі №520/18519/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.

Так, позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Водночас обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 ПК України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу. У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Тобто умовами, які визначають вину особи, у розумінні статті 112 Кодексу є:

встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;

доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.

Тобто обов`язок доведення вини, Податкового кодексу України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.

Так, згідно з пунктом 109.3 статті 109 Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи, лише у випадках визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу.

Юридичним фактом, з яким законодавець пов`язує відповідальність у вигляді штрафу на підставі пункту 124.3 статті 124 Податкового кодексу України, є обов`язок доведення контролюючим органом умислу платника податків, а саме, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм Податкового кодексу України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.12.2022 у справі №520/9294/21 та від 03.08.2023 у справі №520/22505/21.

Суд вважає, що для притягнення платника податків до відповідальності на підставі пункту 124.2 статті 124 ПК України обов`язково має бути встановлений факт за умисного діяння щодо несвоєчасної сплати узгоджених сум грошових зобов`язань.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно з пунктом 76.2 статті 76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Пунктом 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

За змістом пункту 86.1 статті 86 ПК України матеріалами перевірки є: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 86.7.4 пункту 86.7 статті 86 ПК України під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень: встановлює, чи вчинив платник податку, щодо якого було складено акт перевірки, порушення податкового, валютного та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; розглядає обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до цього пункту письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини); досліджує питання наявності або відсутності обставин, що виключають вину у вчиненні правопорушення (крім правопорушень, відповідальність за які настає незалежно від наявності вини), пом`якшують або звільняють від відповідальності; досліджує питання щодо необхідності проведення перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; визначає розмір грошових зобов`язань та/або суму зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або суму зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, а також необхідність надсилання (вручення) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення у випадках, передбачених цим Кодексом. При розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу. За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід`ємною частиною матеріалів перевірки. У разі встановлення необхідності проведення позапланової документальної перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, висновок за результатами розгляду матеріалів перевірки приймається комісією з питань розгляду заперечень після проведення такої перевірки з урахуванням її результатів. У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, проведеної на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу у зв`язку з розглядом наданих у порядку, визначеному цим пунктом, заперечень до акта (довідки) перевірки, або розглядом скарги на прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу, який проводив таку перевірку, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Розгляд таких заперечень окремо не здійснюється. Такі заперечення долучаються до матеріалів перевірки або матеріалів щодо розгляду скарги, а наведені в них факти та дані враховуються контролюючим органом при формуванні у передбаченому цим підпунктом порядку висновку за результатами розгляду матеріалів перевірки або під час розгляду скарги на прийняте податкове повідомлення-рішення у порядку, встановленому статтею 56 цього Кодексу.

Пунктом 86.8 статті 86 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

Проаналізувавши вказані положення законодавства, суд дійшов висновку, що у випадку встановлення контролюючим органом на підставі сукупності відповідних даних податкових декларацій та електронних систем і реєстрів обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, він (контролюючий орган) не позбавлений можливості констатувати в діяннях платника податків винного діяння в умисній формі.

Разом з тим, такі обставини з відповідним обґрунтуванням висновків про умисність діяння в обов`язковому порядку мають бути зазначені в акті камеральної перевірки, який за усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації щодо виявленого порушення, а його висновки можуть бути спростовані шляхом подання до контролюючого органу заперечень на акт перевірки (постанова Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі №140/388/19).

За змістом ПК України подання заперечень на акт перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому контролюючий орган безпосередньо вже в акті перевірки має зазначити усі обставини, які у подальшому будуть предметом розгляду під час прийняття податкового повідомлення-рішення.

Виконання такої вимоги забезпечує розуміння платником податків встановленого контролюючим органом складу правопорушення, за яке його може бути притягнуто до відповідальності, та забезпечує реальну можливість реалізації права, передбаченого пунктом 86.7 статті 86 ПК України, щодо надання платником податків своїх заперечень та додаткових документів і пояснень, зокрема, але не виключно, документів, що спростовують встановлені обставини та висновки щодо вини, підтверджують наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу.

Відсутність в акті камеральної перевірки обставин, які характеризують таку ознаку виявленого діяння як умисність, на думку суду, вказує на необґрунтованість прийняття в подальшому податкового повідомлення-рішення на підставі пункту 124.2 статті 124 ПК України.

Судом встановлено, що акт камеральної перевірки не містить жодних обґрунтувань умисного вчинення позивачем порушення норм пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України та необхідності застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених пунктом 124.3 статті 124 Податкового кодексу України.

Доказів умисності несвоєчасної сплати позивачем узгоджених сум грошових зобов`язань відповідачем до суду не надано.

Судом встановлено, що відповідно до Фінансової звітності малого підприємства станом на 30 вересня 2022 року непокритий збиток (код рядка 1420) підприємства на кінець звітного періоду становить - (2 183,1), тобто більше 2 мільйонів. Чистий збиток підприємства (код рядка 2350) становить - (551,7).

Відповідно до Фінансової звітності малого підприємства станом на 31 грудня 2022 року непокритий збиток (код рядка 1420) підприємства на кінець звітного періоду становить - (2 217,5), тобто знов більше 2 мільйонів. Чистий збиток підприємства (код рядка 2350) становить - (586,1).

Позивач у позовній заяві зазначає, що у зв`язку з початком повномасштабного вторгнення російської федерації, введенням військового стану та цілодобовими обстрілами м. Одеса виробнича діяльність позивача майже повністю була зупинена.

До початку війни позивач отримував прибуток від здачі в оренду нежитлових приміщень. Однак, після початку повномасштабного вторгнення більшість орендарів призупинили дію договорів оренди до кінця військової стану, у зв`язку з зупиненням господарської діяльності.

Позивач вказує, що враховуючи наведені обставини, ТОВ «ЗАВОД ТЕМП» на підставі пункту 3 розділу ІІ Порядку підтвердження можливості чи не можливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України звернувся до контролюючого органу з заявою від 26.09.2022 року, у якій зазначив, що ТОВ «ЗАВОД ТЕМП» з 01 березня 2022 року та до закінчення дії воєнного стану не має можливості сплачувати наступні податки: податок на нерухоме майно, податок на землю.

Однак, контролюючий орган 12.10.2022 року прийняв Рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку № 20/15-32-04, яким вирішив, що ТОВ «ЗАВОД ТЕМП» має можливість своєчасно виконувати свої податкові обов`язки.

16.05.2023 року ТОВ «ЗАВОД ТЕМП» звернувся до контролюючого органу з заявою про розстрочення податкового боргу по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та з заявою щодо надання розстрочення податкового боргу по земельному податку. Заява про розстрочення податкового боргу по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки була проігнорована податкової службою та відповіді позивач не отримав.

Згідно відповіді ГУ ДПС в Одеській області від 05.06.2023 року щодо розстрочення податкового боргу по земельному податку відповідачем було проаналізовано фінансовий стан ТОВ «Завод Темп» та документи надані до нього, з оцінки платоспроможності підприємства, яка здійснюється для встановлення можливості погашення підприємством грошових зобов`язань (Податкового боргу), випливає, що коефіцієнт покриття, який показує платіжні можливості підприємства на період, що дорівнює середній тривалості одного обороту всіх оборотних засобів, за умови своєчасних розрахунків дебіторів, реалізації готової продукції та продажу (у разі потреби) матеріальних оборотних засобів, дорівнює - 0.8, що нижче граничного рівня, підприємству необхідно розглянути заходи, заплановані ним для забезпечення виконання короткотермінових зобов`язань. Коефіцієнт загальної ліквідності характеризує очікувану платоспроможність підприємства на період, що дорівнює середній тривалості одного обороту дебіторської заборгованості, за умовами своєчасного погашення дебіторської заборгованості складає 0, 41, що нижче граничного рівня, тому необхідно проаналізувати заходи, які передбачено вжити підприємством протягом дії розстрочення.

Також у вказаному листі податковий орган зазначає, що на даний момент підприємство має ознаки неплатоспроможності, що є додатковим підтвердженням наявності загрози виникнення (накопичення) податкового боргу.

Отже, відповідач відмовляючи позивачу у розстроченні податкового боргу по земельному податку, фактично зазначив, що товариство має складний матеріальний стан та наявні ознаки неплатоспроможності.

Крім того, як зазначає позивач та не заперечується контролюючим органом борг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачено у повному обсязі.

Отже, з огляду на встановлені обставини у справі та враховуючи наведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку, щодо недоведеності винних дій позивача, та протиправність прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення.

Крім того, судом досліджений акт камеральної перевірки та встановлено, що в розділі І «При перевірці використано» податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік від 03.02.2022 року №9016677940, за 2023 рік від 07.02.2023 року №9016099302. При цьому в розділі ІІ «Перевіркою встановлено» зазначено інші декларації, а саме: від 03.02.2022 року №9016677876 та від 07.02.2023 року №9016099302.

Суд погоджується з позицією платника податку стосовно того, що декларація від 03.02.2022 року №9016677876 до контролюючого органу не подавалася, а тому встановлення порушення строків її подання є безпідставним.

Також судом встановлено, що позивачем було подано до контролюючого органу податкову декларацію на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за звітній 2023 рік від 07.02.2023 року №9016099302 на загальну суму податку 179 144, 60 грн. В подальшому 20.02.2024 року позивачем також було подано до ГУ ДПС в Одеській області уточнену податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за звітній 2023 рік №9016099302 на загальну суму податку 157 436, 60 грн. та вказана уточнююча декларація була прийнята контролюючим органом, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями, однак при проведенні камеральної перевірки та розрахунку штрафних санкцій відповідачем уточнююча декларація врахована не була.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №21970/15-32-04-06 від 23.05.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до суду надано платіжну інструкцію №12 від 28.06.2024 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 3 028,00 грн.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 3 028,00 грн. з відповідача.

Позивач в адміністративному позові також просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Крім того згідно з частиною 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).

Таким чином, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

При визначенні суми відшкодування інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.06.2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ТЕМП» (Замовник) та Адвокатське об`єднання «МЕРЕЖА ПРАВА» укладено договір про надання правової допомоги №02971268/5, за яким Адвокатське об`єднання та/або Адвокат зобов`язуються за завданням Клієнта надати за плату правову допомогу з представництва інтересів в суді та написання позовної заяви про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області (надалі іменується «Правова (правнича) допомога»). (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1, 3.2 вказаного договору, оплата послуг, передбачених п. 1.1 цього Договору здійснюється в гривнях шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця, зазначений в цьому Договорі. За послуги, передбачені п. 1.1 цього Договору, Клієнт оплачує Виконавцю гонорар. Платіж у розмірі 8.000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 копійок), що сплачується Клієнтом протягом 2 (двох) банківських днів з моменту підписання Сторонами цього Договору або з можливою розбивкою оплати за погодженням сторін. У разі невиплати або несвоєчасної виплати гонорару, Клієнт несе відповідальність, передбачену цим Договором.

На підтвердження понесених судових витрат представником позивача надано до суду:

- рахунок на оплату № 12/06/24 від 12.06.2024 року;

- платіжну інструкцію про сплату ТОВ «ЗАВОД ТЕМП» адвокату Желдакова Я.І.;

- звіт від 02.07.2024 року про надану правову допомогу відповідно до договору про надання правової допомоги № 02971268/5 від 12.06.20247 року, в якому вказано, що попередній аналіз та вивчення документів з метою оцінки перспектив звернення до суду з позовною заявою про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення та пояснення перспектив клієнту коштує 1500 грн.; формування правової позиції, підготовка позовної заяви, формування пакету документів для звернення до суду 5000, 00 грн.; представництво інтересів Клієнта в суді (сплачується незалежно від участі адвоката у судових засіданнях та може передбачити підготовки відповіді на відзив на позовну заяву або інших клопотань по справі) 1500, 00 грн. Гонорар за правову (правничу) допомогу, надану Адвокатом у звітному періоді склав: 8 000,00 грн.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Разом з тим, суд зазначає, що стаття 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини 5 статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12 вересня 2018 року (справа №810/4749/15), аналізуючи положення статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначив, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, а також такі обставини повинні бути підтверджені відповідними документами, тобто доведеними стороною в процесі.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Суд критично ставиться до доводів адвоката, що вартість роботи по підготовці та поданні адміністративного позову у вказаній справі становить 5000,00 грн. Предмет спору у цій справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Також суд критично ставиться до витрат - представництво інтересів Клієнта в суді (сплачується незалежно від участі адвоката у судових засіданнях та може передбачити підготовки відповіді на відзив на позовну заяву або інших клопотань по справі) 1500, 00 грн. які також включені до загальної суми гонорару Адвоката, оскільки окрім адміністративного позову та додатків до нього, будь яких документів/клопотань чи іншого Адвокатом здійснено не було та розгляд справи було вирішено судом розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Таким чином, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову, яка складає 22 601,71 грн.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що співмірним розміром судових витрат пов`язаних з витратами на професійну правничу допомогу є 3000,00 грн., які необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ТЕМП» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №21970/15-32-04-06 від 23 травня 2024 року.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ТЕМП» (Тираспольське шосе, 19, м. Одеса, 650085, код ЄДРПОУ 02971268) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.).

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ТЕМП» (Тираспольське шосе, 19, м. Одеса, 650085, код ЄДРПОУ 02971268) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 (три тисячі) грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ТЕМП» (Тираспольське шосе, 19, м. Одеса, 650085, код ЄДРПОУ 02971268).

Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166)

Суддя П.П. Марин