Рішення

від 22.11.2024 по справі 420/30051/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/30051/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Дунайська імпортна компанія до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та визнання противоправною та скасувати картку відмови

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 25.09.2024 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Львівської митниці в якій позивач просить суд:

1. Визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900721/2 від 23.09.2024;

2. Визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/002794 від 23.09.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 23.09.2024 ТОВ «ОТОМАН», діючи в інтересах ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» на підставі Договору № 11/06-20 від 11.06.2020, звернулось до Відповідача Львівської митниці, у зв`язку із імпортуванням на територію України товару (митна декларація 24UA209170079110U6 від 23.09.2024, а саме Товар - банан свіжий, вагою 20 354,43 кг (нетто), країна виробництва Гватемала. Після подання Декларантом МД, відповідачем було відправлено Декларантові повідомлення, в якому ним вимагаються додаткові документи, окрім тих документів, які були подані раніше та які передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ. У відповідь Декларантом надіслано лист № 23/09-24-3 від 23.09.2024, разом з яким було надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості. 23.09.2024 Декларантом було спочатку отримано від відповідача рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900721/2 від 23.09.2024, а згодом картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/002794 від 23.09.2024. Як результат, відповідачем було прийнято Картку відмови. На думку позивача зазначені рішення про коригування та картка відмови підлягають скасуванню.

30.09.2024 ухвалою судді позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків шляхом надання до суду належним чином (нотаріально) засвідчених перекладів на державну мову документів, доданих до позовної заяви, що складені іноземною мовою.

09.10.2024 до суду надійшла заява (вх.№50868/24) представника позивача про усунення недоліків позовної заяви до якої надано копію нотаріально засвідченого перекладу документів.

14.10.2024 ухвалою судді прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Дунайська імпортна компанія до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів. Зазначено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) суддею одноособово.

30.10.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ЕС/58733/24) представника Львівської митниці, в якому вказано, що відповідач вважає позов безпідставним та необґрунтованим .

У відзиві вказано, що час здійснення митного оформлення за митною декларацією від 23.09.2024 № 24UA209170079110U6 було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено наступне: - декларантом здійснюючи декларування оцінюваного товару самостійно визначено митну вартість таких товарів за основним методом тобто - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Відповідно до ч.2 ст.58 МКУ, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Як зазначено у відзиві, здійснюючи аналіз положень контракту №22/22 від 21.03.2022р., який встановлює процедуру погодження поставки товару, у тому числі і вартість товару, вбачається, що інвойс складається на підставі замовлення, при цьому, такі документи як інвойс та замовлення є взаємозалежні та самостійні документи та для встановлення усі відомостей, що містять числові значення, такі два документа, а точніше відомості, що такі містять, необхідно розглядати в сукупності. Однак, замовлення до митного оформлення не надавалось, що позбавляє можливості у повній мірі перевірити числові значення вартості товару, що містяться у поданих документах, умови поставки конкретної партії, а також чи відповідає виставлений інвойс замовленню.

Крім того, у відзиві вказано, що для підтвердження транспортних витрат, декларантом долучено рахунок-фактура № 99 від 23.09.2024 виставлений на підставі договору № 0101-22/ФЛ від 01.01.2022. Такий договір укладений між ТОВ «Дунайська імпортна компанія» та ФОП ОСОБА_1 . Із даного рахунку не вбачається понесення витрат на завантаження товару у місці призначення. За умовами FCA місце поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Однак, як вбачається із документів поставка не здійснювалась на площах продавця; - у графі 23 наданої до митного оформлення СМР № NL 118748/576116 від 20.09.2024 наявний штамп перевізника PE Dumych Roman. Однак, документи, які визначають договірні відносини з PE Dumych Roman, які передбачають факт погодження вартості, маршруту та способів розрахунку відсутні. Натомість, рахунокфактура на оплату транспортних послуг №99 від 23.09.2024 виставлений ФОП ОСОБА_1 , а Заявка на перевезення вантажів №99 від 19.09.2024 не містить інформації про третю особу перевізника та погодження із такою особою вартості перевезення4 - також згідно CMR NL 118748/576116 від 20.09.2024 вбачається, що документами на перевезення також слугував Т1 24NL0008551D5D9380. Однак, згідно наданого рахуноку-фактури № 99 не підтверджено про врахування декларантом додаткових витрат на надання брокерських послух за межами території України щодо оформлення транзитної декларації Т1 по території Євросоюзу, які необхідно враховувати відповідно до пп. а) п. 1 ч. 10 ст.58 МК України. Також не надано іншого документи який містить числові значення необхідні для розрахунку таких витрат у повному обсязі. За умовами поставки FCA покупець за власний рахунок та на власний ризик одержує імпортну ліцензію або інший дозвільний документ, виконує усі митні формальності для імпорту товару та його транзитного перевезення через будь-яку країну. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.

У сукупності, як стверджує відповідач, всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Як вказано у відзиві, документи, що були подані до митного оформлення містили розбіжності та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості. Як стверджує відповідач, необхідність витребування документів є передусім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Враховуючи вищевикладене, Львівська митниця просить суд відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Дунайська імпортна компанія.

30.10.2024 до суду надійшло клопотання (вхід.№ЕС/58736/24) представника відповідача Львівської митниці, в якому заявник заперечує проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та просить суд постановити ухвалу, якою задовольнити заяву Львівської митниці про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 04.11.2024 відмовлено у задоволенні клопотання (вхід.№ЕС/58736/24) представника відповідача Львівської митниці, про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Станом на дату вирішення даної справи, інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено таке.

21.03.2022 між позивачем ТОВ ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ (як покупцем) та компанією DASHTRADE B.V. (як постачальник) укладено контракт на поставку №22/22 пунктом 1.1. якого визначено, що постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар (далі Товар), зазначений в Замовленні Покупця та у виставлених на його підставі Інвойсах, що е невід`ємною частиною цього Контракту, в порядку та на умовах, обумовлених у Контракті.

Згідно з п.1.2. контракту на поставку №22/22 поставка Товару здійснюється партіями. Кількість кожної партії Товару узгоджується Сторонами і визначається в Замовленнях, наданих Покупцем на кожну партію Товару. Загальна кількість поставленого Товару складається 3 кількості, зазначеної в інвойсі по кожній парти Товару.

Пунктами 2.1 - 2.3 контракту на поставку №22/22 визначено, що загальна сума контракту складається із сум всіх Інвойсів, що будуть виставлені Постачальником на підставі Замовлень Покупця протягом усього строку дії цього контракту.

Покупець зобов`язаний оплатити вартість тільки тієї кількості Товару, яку він замовив відповідне до узгоджених Замовлень.

Ціна Товару вказується в інвойсах на оплату по кожній окремій партії Товару.

Відповідно до п.4.6 контракту на поставку №22/22 Товар поставляється окремими партіями на підставі і відповідно до Замовлень Покупця, які направляється Покупцем електронною поштою Постачальнику.

Згідно з п.4.7 контракту на поставку №22/22 замовлення має містити в собі такі відомості:

- умови поставки та порт / місце поставки;

- реквізити цього Контракту;

- номер і дата Замовлення;

- найменування Постачальника і Покупця;

- найменування Товару;

- кількість Товару;

- вага Товару.

Пунктом 4.8 контракту на поставку №22/22 визначено, що Постачальник розглядає Замовлення Покупця і виставляє Інвойс протягом 3 діб з моменту отримання Замовлення. Замовлення вважається отриманим Постачальником з моменту його відправки Покупцем по електронній пошті Постачальнику за реквізитами, вказаними у п.12.2. Контракту.

Виставлений за результатами розгляду Замовлення Інвойс слугує підтвердженням Замовлення і має бути направлений на електронну пошту Покупця протягом 5 діб з моменту отримання Замовлення від Покупця.

Інвойс, що містить розбіжності із Замовленням Покупця, вважається таким, що не підтверджує умови поставки, зазначені у такому Замовленні, а отже, позбавляє Постачальника права на отримания оплати за поставлений за таким Інвойсом Товар.

У вересні року на підставі інвойсу № 224292 від 18.09.2024 компанією DASHTRADE B.V. поставлено позивачу партію товару (банан свіжий зелений).

23.09.2024 уповноважена позивачем особа (ТОВ ОТОМАН) діючи в інтересах товариством з обмеженою відповідальністю ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ, звернулась до Львівської митниці, у зв`язку із імпортуванням та ввезенням на територію України товару (митна декларація № 24UA209170079110U6 від 23.09.2024.

Для підтвердження вказаних у митній декларації № 24UA209170079110U6 від 23.09.2024 відомостей, до митної декларації, зокрема, було надано, зокрема, нижченаведений перелік документів:

- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № 224292 від 18.09.2024;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) № NL 118748/576116 від 20.09.2024;

- фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary certificate) EC NL/PCNU №311312789 від 19.09.2024;

- сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №Y21080852від 20.09.2024;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №99 від 23.09.2024;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №22/22 від 21.03.2022;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 24.02.2023;

- доповнення до внутрішнього договору (контракту) №1 від 09.02.2022;

- доповнення до внутрішнього договору (контракту) №2 від 01.03.2022;

- договір (контракт) про перевезення №0101-22/ФЛ від 01.01.2022;

- договір про надання послуг митного брокера 11/06-20 від 11.06.2020;

- інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом єдиного вікна з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) -№ 11927179.

Львівською митницею декларанту була скерована вимога наступного змісту: : зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу декларантом надіслано: калькуляційний лист, прайс-лист, висновок експерта, копію експортної декларації.

Львівська митниця за результатами розгляду поданих документів своїм рішенням № UA209000/2024/900721/2 від 23.09.2024 здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення.

Також, Львівська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/002794.

Так, у рішенні № UA209000/2024/900721/2 від 23.09.2024 відповідачем було вказано таке:

В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі- МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами опрацювання встановлено. Декларантом здійснюючи декларування оцінюваного товару самостійно визначено митну вартість таких товарів за основним методом тобто - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Відповідно до ч.2 ст.58 МКУ, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні З урахування наданих до митної декларації документів у тому числі додатково наданих документів на виконання вимоги митного органу, слід зазначити. - поставка оцінюваного товару здійснювалась на підставі Контракту на поставку №22/22 від 21.03.2022р. (надалі - Контракт), укладеного між фірмою Dashtrade B.V. (Нідерланди) та ТОВ «Дунайська імпортна компанія». Відповідно до п.1.1 Контракту постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар зазначений у Замовлені покупця та у виставлених на його підставі інвойсах, що є невід`ємною частиною цього Контракту, в порядку та на умовах обумовлених в Контракті; Згідно з п.1.2 Контракту, поставка товару здійснюється партіями. Кількість кожної партії товару узгоджуються сторонами і визначається в Замовленнях наданих покупцем на кожну партію товару; Відповідно до п. 4.3. Контракту, умови поставки кожної партії товару вказується окремо в замовленні і в інвойсі на неї. Також п.4.7 Контракту, передбачено, що Замовлення має містити у собі такі відомості: умови поставки та порт/місце поставки, реквізити контракту, номер і дата замовлення, найменування постачальника і покупця, найменування товару, кількість товару, вага товару. При цьому, п.2.2. Контракту, передбачено що покупець зобов`язаний оплатити вартість тієї кількості товару, яку він замовив відповідно до узгоджених Замовлень. А відповідно до п.4.8 Контракту інвойс, що містить розбіжності із Замовлення Покупця, вважається таким, що не підтверджує умови поставки, зазначені у такому Замовленні, а отже позбавляє постачальника права на отримання оплати за поставлений за таким інвойсом товар. Здійснюючи аналіз вищевказаних положень Контракту, який встановлює процедуру погодження поставки товару, у тому числі і вартість товару, вбачається, що інвойс складається на підставі замовлення, при цьому, такі документи як інвойс та замовлення є взаємозалежні та самостійні документи та для встановлення усі відомостей, що містять числові значення, такі два документа, а точніше відомості, що такі містять, необхідно розглядати в сукупності. Однак, замовлення до митного оформлення не надавалось, що позбавляє можливості у повній мірі перевірити числові значення вартості товару, що містяться у поданих документах, умови поставки конкретної партії, а також чи відповідає виставлений інвойс замовленню. - для підтвердження транспортних витрат, декларантом долучено рахунок-фактура №99 від 23.09.2024 виставлений на підставі договору №0101- 22/ФЛ від 01.01.2022. Такий договір укладений між ТОВ «Дунайська імпортна компанія» та ФОП ОСОБА_1 . Із даного рахунку не вбачається понесення витрат на завантаження товару у місці призначення. За умовами FCA місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Однак, як вбачається із документів поставка не здійснювалась на площах продавця. - у графі 23 наданої до митного оформлення СМР № NL 118748/576116 від 20.09.2024 наявний штамп перевізника PE Dumych Roman. Однак, документи, які визначають договірні відносини з PE Dumych Roman, які передбачають факт погодження вартості, маршруту та способів розрахунку відсутні. Натомість, рахунок-фактура на оплату транспортних послуг №99 від 23.09.2024 виставлений ФОП ОСОБА_1 , а Заявка на перевезення вантажів №99 від 19.09.2024 не містить інформації про третю особу перевізника та погодження із такою особою вартості перевезення. - також згідно CMR NL 118748/576116 від 20.09.2024 вбачається, що документами на перевезення також слугував Т1 24NL0008551D5D9380. Однак, згідно наданого рахуноку-фактури №99 не підтверджено про врахування декларантом додаткових витрат на надання брокерських послух за межами території України щодо оформлення транзитної декларації Т1 по території Євросоюзу, які необхідно враховувати відповідно до пп. а) п. 1 ч. 10 ст.58 МК України. Також не надано іншого документи який містить числові значення необхідні для розрахунку таких витрат у повному обсязі. За умовами поставки FCA покупець за власний рахунок та на власний ризик одержує імпортну ліцензію або інший дозвільний документ, виконує усі митні формальності для імпорту товару та його транзитного перевезення через будь-яку країну. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов до таких висновків.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно положень МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.

В той же час, суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на таке.

Так, щодо покликань відповідача на те, що позивачем до митного оформлення не було надано замовлення на товар згідно контракту №22/22, суд зазначає таке.

Як вже встановлено судом, відповідно до п.4.6 контракту на поставку №22/22 Товар поставляється окремими партіями на підставі і відповідно до Замовлень Покупця, які направляється Покупцем електронною поштою Постачальнику.

Згідно з п.4.7 контракту на поставку №22/22 замовлення має містити в собі такі відомості:

- умови поставки та порт / місце поставки;

- реквізити цього Контракту;

- номер і дата Замовлення;

- найменування Постачальника і Покупця;

- Найменування Товару;

- кількість Товару;

- вага Товару.

Пунктом 4.8 контракту на поставку №22/22 визначено, що Постачальник розглядає Замовлення Покупця і виставляє Інвойс протягом 3 діб з моменту отримання Замовлення. Замовлення вважається отриманим Постачальником з моменту його відправки Покупцем по електронній пошті Постачальнику за реквізитами, вказаними у п.12.2. Контракту.

Як стверджує позивач, замовлення не складаються у вигляді окремого документу, замовлення це текстове повідомлення, яке надсилається електронною поштою, в якому узгоджуються умови та номенклатура поставки, та за підсумками такого листування, відповідно до п. 4.8 Контракту, складається інвойс, який підтверджує замовлення та відображає усі необхідні дані стосовно певної поставки товару.

Так, до митного оформлення позивачем було надано рахунок-фактура (iнвойс) №224292 від 18.09.2024 наявність якого відповідно до умов контракту №22/22 є фактичним підтвердженням направлення у визначений вказаним контрактом спосіб відповідного замовлення.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України замовлення не є документом, що підтверджує митну вартість товарів.

Отже, суд відхиляє як необґрунтовані покликання відповідача як на підставу доля прийняття оскаржуваного рішення ненадання до митного оформлення замовлення на товар згідно контракту №22/22.

З аналогічних підстав суд відхиляє як необґрунтовані покликання відповідача як на підставу доля прийняття оскаржуваного рішення ненадання до митного оформлення замовлення на перевезення згідно контракту від 01.03.2019 №2/19.

Щодо покликань відповідача на відсутність документів щодо договірних відносин з PE Dumych Roman, суд зазначає таке.

Так, судом встановлено, що до митного оформлення позивачем було, зокрема, надано договір № 0101-22/ФЛ від 01.01.2022 на перевезення внутрішніх та міжнародних вантажів автомобільним транспортом, що укладений між Позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), а також додаткова угода №2 від 01.03.2022 до даного договору.

Відповідно до п.2 Додаткової угоди до Договору № 0101-22/ФЛ від 01.01.2022 «Перевізник має право залучати третіх осіб до перевезення вантажу замовника, проте повну відповідальність за порушення умов цього Договору третьою особою несе Перевізник».

Як стверджує позивач, перевізник залучив до перевезення на підставі п.2 Додаткової угоди до Договору № 0101-22/ФЛ від 01.01.2022 третю особу PE Dumych Roman.

Разом з цим судом встановлено, що договором № 0101-22/ФЛ від 01.01.2022 визначено, що позивач не має жодних зобов`язань перед третіми особами, що залучені перевізником, а має лише зобов`язання перед самим перевізником.

Протягом усього строку розгляду даної справи відповідачем не наведено обґрунтованих доводів щодо того, яким чином залученням перевізника позивача третіх особі для виконання договору № 0101-22/ФЛ від 01.01.2022 за вказаних умов мало вплив на митну вартість товару.

Щодо покликань відповідача на те, що згідно CMR NL 118748/576116 від 20.09.2024 документом на перевезення також слугував Т1 24NL0008551D5D9380, однак, згідно наданого рахуноку-фактури №99 не підтверджено про врахування декларантом додаткових витрат на надання брокерських послух за межами території України щодо оформлення транзитної декларації Т1 по території Євросоюзу, які необхідно враховувати відповідно до пп. а) п. 1 ч. 10 ст.58 МК України, суд зазначає.

Згідно з пп. а) п. 1 ч. 10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати, понесені покупцем комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів.

Так, відповідно до п. 4.15 контракту№22/22 податки, митні збори, гербові збори та інші витрати, що виникають у зв`язку з виконанням цього Контракту, які оплачуються в країні Постачальника, оплачує постачальник.

Як стверджує позивач, експортна та транзитна декларації були оформлені в країні Постачальника.

Судом встановлено, що під час митного оформлення позивачем (Декларантом), було надано Калькуляцію б/н від 18.09.2024 р., де зазначені витрати, пов`язані з митним оформлення.

Калькуляція це документ, який складається постачальником, та позивач не має впливу на його зміст. Тобто постачальник самостійно вирішую, які саме витрати включити до Калькуляції виходячи з фактично понесених ним видатків у зв`язку з поставкою Товару Позивачу.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 4.16 контракту №22/22 обов`язок проходження експортних формальностей в країні постачальника покладається на Постачальника та такі витрати самостійно закладаються постачальником до ціни Товару та додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають.

Відповідно до Інкотермс (редакція 2010 року), що регулюють питання, яка зі сторін договору купівлі-продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін, термін FCA (FREE CARRIER (... named place) франко-перевізник (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.

Разом з тим, відповідно до п. А.4. Правил Інкотермс-2010, продавець за правилами FCA зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки. Поставка вважається здійсненою, зокрема, якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього.

Продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.6: нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4; сплатити, коли це належить, витрати митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару (п. А.6. правил Інкотермс -2010).

Відтак, враховуючи, що поставка (завантаження) згідно МД № 24UA209170079110U6 від 23.09.2024 року здійснювалась на умовах FCA RITTHEM (Нідерланди), тобто за місцем продавця Нідерланди (NL Ritthem), то витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки, в тому числі завантаження належать продавцю та не можуть вимагатися митним органом від позивача.

Щодо покликань відповідача на те, що з наданого рахунку №99 від 23.09.2024 року не вбачається понесення витрат на завантаження товару у місці призначення та що поставка не здійснювалась на площах продавця, то суд зазначає, що відповідно до п. 4.5 контракту №22/22 обов`язок та витрати з навантаження / вивантаження Товару, що пов`язані з транспортуванням такого Товару до порту або іншого місця ввезення на митну територію України покладаються на постачальника та такі витрати самостійно закладаються постачальником до ціни Товару та додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають.

Як стверджує позивач, товар постачався на умовах FCA RITTHEM (Нідерланди) з площ постачальника та позивачем не було понесено жодних витрат на навантажувально-розвантажувальні роботи та будь-яких інших витрат, окрім вартості самого товару та вартості його транспортування до митного кордону України.

Згідно наданих до суду та митного оформлення рахунку-фактури №99 від 23.09.2024 виставлений на підставі договору №0101- 22/ФЛ від 01.01.2022 та заявки №99 на перевезення вантажів, то маршрут такого перевезення був Нідерланди с.Черляни, Львівська область.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено понесення позивачем додаткових витрат на навантаження товару.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України прайс-лист та висновок експерта не є документом, що підтверджує митну вартість товарів, а отже покликання відповідача на недоліки вказаних документів суд відхиляє як необґрунтовані.

Так, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Львівською митницею при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Так, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Відтак, наявність в оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.

З огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Дунайська імпортна компанія є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір всього в розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №4202 від 24.09.2024.

Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з Львівської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю Дунайська імпортна компанія необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72, 77, 80, 134, 142, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Дунайська імпортна компанія до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900721/2 від 23.09.2024.

Визнати противоправною та скасувати картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/002794.

Стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю Дунайська імпортна компанія суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю Дунайська імпортна компанія (68094, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 40017905);

Відповідач Львівська митниця (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., 1, код ЄДРПОУ 43971343).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА