Рішення

від 12.11.2024 по справі 440/16667/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/16667/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Довгопол М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Решетника В.І.,

представника позивача Гавриленка О.В.,

представника відповідача Зубченка І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "ЮЛІС" до Головного управління ДПС в Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "ЮЛІС" (далі ТОВ «ТК «ЮЛІС»/позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Полтавській області (далі ГУ ДПС у Полтавській області/відповідач/, в якій просить визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 16.08.2023 № 00073290701 про донарахування податку на додану вартість на суму 641 810 грн. 00 коп. у т. ч. 513 448 грн. 00 коп. за податковими зобов`язаннями та 128362 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- податкове повідомлення-рішення від 16.08.2023 № 00073270701 про донарахування податку на прибуток приватних підприємств на суму 547 085 грн. 46 коп. у т. ч. 462 103 грн. 00 коп. за податковими зобов`язаннями та 84982 грн. 46 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на висновках акту перевірки щодо порушень податкового законодавства при взаємовідносинах ТОВ «ТК «ЮЛІС» з постачальниками ТОВ «ДІОТЕРМІКС», ТОВ ТОРГОВА ГРУПА «ІНТЕРПАП», ТОВ «БЕЛВІТ», які є безпідставними, оскільки належних матеріалів у відповідності до вимог статті 83 ПК України для формування відповідних висновків контролюючий орган не використав, при цьому свідомо та умисно проігнорував факт наявності повного пакету документів первинного бухгалтерського обліку та фінансової звітності, які підтверджують придбання відповідних ТМЦ з боку ТОВ «ТК «ЮЛІС» та подальшу його реалізацію. Позивач звертав увагу, що договори поставок із відповідними контрагентами є дійсними та спрямовані на настання реальних наслідків, у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися, натомість контролюючий орган всупереч положень частини 2 статті 19 Конституції України перебрав повноваження самостійно визначати правову природу взаємовідносин позивача із спірними контрагентами, сформувавши висновки про нереальність придбання товарів та неправомірність документального оформлення взаємовідносин, що фактично не здійснювалися контрагентом, що належить до компетенції суду.

Також позивач вказував, що контролюючий орган без належних на те правових підстав на підставі пункту 123.2. статті 123 ПК України застосував до платника податків штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25 % від суми визначеного податкового зобов`язання, не встановивши та не довівши обставин, які свідчать, що ТОВ «ТК «ЮЛІС» удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Крім того, зауважував, що з урахуванням винесення податкових повідомлень-рішень 16.08.2023 контролюючий орган мав право визначити податкові зобов`язання та штрафи за період з 16.08.2020 (в межах 1095-денного строку), однак не врахував та не застосував вимоги статті 102 ПК України щодо строків давності.

2. Стислий зміст заперечень відповідача

У відзиві на позовну заяву /а.с. 202 - 207, т. 3/ представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до вимог пункту 83.1. статті 83 та пункту 85.4. статті 85 ПК України контролюючим органом правомірно враховано матеріали, з аналізу яких встановлені порушення ТОВ «ТК «ЮЛІС» норм податкового законодавства. Вказував, що в ході проведення перевірки та з урахуванням додатково наданих до заперечень на акт перевірки документів встановлено факт неможливості здійснення господарських операцій з ідентифікованим товаром стрічки касової, що придбана у ТОВ «ДІОТЕРМІКС», неможливість здійснення поставок ватману від ТОВ Торгова група «ІНТЕРПАП» із залученням автомобільного перевізника ФОП ОСОБА_1 , відсутність канцелярських товарів у ТОВ «БЕЛВІТ», тобто фактично мала місце реалізація ТМЦ, джерело походження яких не встановлено. За наведених обставин стверджував, що ТОВ «ТК «ЮЛІС» порушено норми податкового законодавства, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 462 103 грн та податок на додану вартість на суму 513448 грн, тому правомірно прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.08.2023 № 00073290701 та № 00073270701.

3. Процесуальні дії по справі

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) /а.с. 198 199, т. 3/.

Ухвалою суду від 07.12.2023 заперечення представника Головного управління ДПС у Полтавській області проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження залишено без задоволення /а.с. 223, т.3/.

11.12.2023 представником позивача подано до суду відповідь на відзив /а.с. 226 - 228, т.3/, в якій викладено заперечення щодо доводів відповідача у відзиві на позовну заяву.

Згідно з ухвалою від 22.04.2024 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання /а.с. 1, т.5/.

Протокольною ухвалою суду від 20.08.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті /а.с. 182, т.6/.

В ході судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

ТОВ «ТК «ЮЛІС» зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 24389020, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 24 - 34, т. 1/.

Наказом Головного управління ДПС у Полтавській області від 01.12.2021 № 2985-п вирішено провести документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ТК «ЮЛІС» з 14.12.2021 тривалістю 20 робочих днів з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.10.2018 по 30.09.2021, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2018 по 30.09.2021 /а.с. 74, т.4/.

Наказом Головного управління ДПС у Полтавській області від 06.01.2022 № 32-п продовжено термін проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ТК «ЮЛІС» на 10 робочих днів з 14.01.2022 /а.с. 75, т.4/.

На підставі вказаних наказів відповідно до направлень на перевірку від 07.12.2021 № 4549, 4547 /а.с. 76 77, т. 4/ державними ревізорами-інспекторами Тетяною Мішаєвою та Оксаною Швидь проведено документальну планову виїзну перевірку податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «ТК «ЮЛІС», за наслідками якої складено акт від 03.02.2022 № 839/16-31-07-01-10/24389020 (далі Акт перевірки) /а.с. 35 44, т. 1/.

Перевіркою встановлено та в акті перевірки зафіксовано, зокрема, порушення ТОВ «ТК «ЮЛІС»:

1) п. 44.1 ст. 44, ст. 46, абз. «а» пп. 14.1.13., пп. 14.1.36, пп. 14.1.191, пп. 14.1.231, п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ із змінами та доповненнями, П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», п.5, п.21 П(С)БО 15 «Дохід» (розділів «Визнання та класифікація доходу» та «Оцінка доходу»), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11 1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, п. 2.10 Методичних рекомендацій в бухгалтерському обліку запасів, затвердженого наказом № 2 від 10.01.2007 Міністерства фінансів України, абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 №291, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за №893/4186 із змінами та доповненнями, ст. 1, п. 2 ст. 3, абз.8 ст.4, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року за №996-ХІУ, із змінами та доповненнями, п.1.2, п.2.1, п.2.2, 2.13, 3.1, 3.5, 3.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 462 103 грн., у тому числі:

4 кв. 2018 р.105 335грн;1 кв. 2019 р.47 993 грн;півр. 2019 р.99 068 грн;3 кв. 2019 р.162 970 грн;2019 рік234 595 грн;3 кв. 2020 р.109 028 грн;2020 рік122 173 грн;Разом462 103 грн.2) пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, пп.14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ із змінами та доповненнями, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року за №996-ХІУ, п. 1.2, п. 2.1, п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 513 448 грн, в тому числі:

жовтень39 155 грн;листопад38 340 грн;грудень39 544 грн;Всього 2018117 039 грн;січень10 504 грн;лютий27 794 грн;березень15 027 грн;квітень23 508 грн;травень22 357 грн;червень10 886 грн;липень37 797 грн;серпень11 456 грн;вересень21 749 грн;жовтень5 730 грн;листопад54 651 грн;грудень19 202 грн;Всього 2019260 661 грн;січень23 709 грн;лютий21 699 грн;березень15 766 грн;квітень3 989 грн;травень8 924 грн;червень21 938 грн;липень25 119 грн;грудень14 606 грн;Всього 2020135 749 грн;Разом513 448 грн.На акт перевірки ТОВ «ТК «ЮЛІС» подано заперечення із доданими документами /а.с. 63 - 72 т.4/, за результатами розгляду яких ГУ ДПС у Полтавській області надано відповідь на заперечення від 09.08.2023 № 26636/6/16-31-07-01-08 /а.с. 233 - 238, т. 1/, згідно з якою висновки акта перевірки від 03.02.2022 № 839/16-31-07-01-10/24389020 залишено без змін, а заперечення без задоволення.

ГУ ДПС у Полтавській області на підставі акта перевірки від 03.02.2022 № 839/16-31-07-01-10/24389020 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 00073290701 від 16.08.2023, яким збільшено ТОВ «ТК «ЮЛІС» суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 641810 грн, в тому числі, за податковими зобов`язаннями 513 448 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 128 362 грн /а.с. 243 244, т. 1/;

-№ 00073270701 від 16.08.2023, яким збільшено ТОВ «ТК «ЮЛІС» суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 547 085,46 грн, в тому числі, за податковими зобов`язаннями 462 103 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 84 982,46 грн /а.с. 246 247, т.1/.

Вказані податкові повідомлення-рішення ТОВ «ТК «ЮЛІС» оскаржено в адміністративному порядку до ДПС України /а.с. 1 12, т. 2/. Рішенням ДПС України від 20.09.2023 продовжено строк розгляду скарги до 05.11.2023 /а.с. 13, т.2/. Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 16.10.2023 № 30855/6/99-00-06-01-01-06 податкові повідомлення-рішення № 00073290701 від 16.08.2023, № 00073270701 від 16.08.2023 залишено без змін, а скаргу без задоволення /а.с. 15 23, т.2/.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області № 00073290701 від 16.08.2023, № 00073270701 від 16.08.2023 протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначає Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 44.1., 44.2. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Відносини щодо справляння податку на прибуток підприємств регламентовані розділом ІІІ ПК України.

Згідно з пп. 133.1.1. п. 133.1. статті 133 ПК України платниками податку - резидентами є: суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Відповідно до пп. 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4 та підпунктом 140.5.16 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4 та підпунктом 140.5.16 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період перевищує сорок мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Пункт 3 розділу І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, містить визначення понять, якими оперує ПК України, зокрема, передбачає, що доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників); витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов`язані з ними витрати.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства (пункт 4 розділу I НП(С)БО ).

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 (далі - П(С)БО 15), який визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Національному положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Пунктом 7 П(С)БО 15 встановлено, що визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Відповідно до пункту 21 П(С)БО 15 дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

У свою чергу, за приписами підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безоплатно наданими товарами, роботами, послугами у розумінні цього Кодексу є: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Згідно ж з пп. 14.1.191. пункту 14.1 статті 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відносини щодо справляння податку на додану вартість регламентовані розділом V ПК України.

Пунктом 198.1. статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (пп. а).

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У свою чергу, підпункт 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 ПК України визначає, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

При цьому згідно з пп. 14.1.231. пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

В силу вимог статті частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на такому принципі, як превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Пунктом 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88 (далі Положення № 88, у редакції чинній на час спірних правовідносин) також передбачено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

За змістом пунктів 2.1., 2.2. Положення № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Відповідно до пунктів 3.1., 3.5., 3.7. Положення № 88 облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру її надходження до місця обробки, проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської та іншої звітності і розрахунків.

Інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерської звітності, порядок складання якої встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. У свою чергу фінансовий результат (прибуток/збиток) визначається залежить доходів та витрат підприємства, які визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Об`єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Сума ПДВ для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування фінансових показників, які враховуються під час визначення оподатковуваного прибутку підприємства, та формування податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Подібні правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, від 28.10.2021 у справі № 520/9691/18, від 13.07.2022 у справі № 320/6224/19 та ін.

Із змісту спірних податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Полтавській області від 16.08.2023 № 00073290701, від 16.08.2023 № 00073270701 слідує, що їх прийнято у зв`язку з встановленням перевіркою факту заниження податку на додану вартість на суму 533811 грн за рахунок завищення податкового кредиту на суму 533811 грн та факту заниження податку на прибуток на суму 462103 грн з огляду на факт неможливості здійснення господарської операції з ідентифікованим товаром у зв`язку із відсутністю факту (джерела) їх законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва, що вказує на ключовий фактор нереальності здійснення операцій:

-стрічки касової, що придбана у ТОВ «ДІОТЕРМІКС» на суму 533811 грн без ПДВ, сума ПДВ 106762 грн;

-ватману А1 TAURO та SUPERIOR, який придбаний у ТОВ ТОРГОВА ГРУПА «ІНТЕРПАП» на суму 100 111 грн без ПДВ, сума ПДВ 20022 грн;

-канцелярських товарів, які придбані у ТОВ «БЕЛВІТ» на суму 1 933 318 грн без ПДВ, сума ПДВ 386664 грн.

За висновком контролюючого органу наявність факту використання канцелярських товарів, а саме, подальшої реалізації є свідченням набуття ТОВ «ТК «ЮЛІС» у власність ТМЦ без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання. Встановлені перевіркою факти та обставини, за твердженням податкового органу, свідчать про те, що платник удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПКУ та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням, які є предметом спору, суд виходить з такого.

Стосовно господарських правовідносин ТОВ «ТК «ЮЛІС» з ТОВ «ДІОТЕРМІКС», судом встановлено наступне.

01.01.2018 між ТОВ «ДІОТЕРМІКС» (Постачальник) та ТОВ «ТК «ЮЛІС» (Покупець) укладено договір поставки № 234/18 /а.с. 24 27, т.2/, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати (поставити) у встановлені строки (строк) Покупцеві продукцію (касову стрічку, стрічку для банкоматів, паркоматів, pos-терміналів, факс-папір, папір рулонний або іншу продукцію) в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у рахунках-фактурах та видаткових накладних, що є невід`ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов`язується прийняти цю Продукцію та провести її оплату на умовах та в порядку, що визначені Договором (п. 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 3.5. Договору поставка Товару здійснюється Постачальником на умовах, узгоджених сторонами.

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що Покупець, на підставі рахунка-фактури, складеного Постачальником, проводить оплату поставленої Продукції у розмірі 100 % протягом 21 календарних днів з моменту поставки. Оплата Товару, поставка якого передбачена даним Договром, може проводитись авансовими платежами (п. 4.3. Договору).

За змістом пунктів 6.5., 6.6. Договору якість Продукції, що постачається, повинна відповідати технічним вимогам на відповідну Продукцію.

Разом з Продукцією Покупцю передається: рахунок, оригінал, в одному примірнику, видаткова накладна, оригінал, в одному примірнику, податкова накладна, оригінал, в одному примірнику.

На виконання умов Договору сторонами складено та підписано видаткові накладні щодо поставки касової стрічки: № РН-0000367 від 09.10.2018, № № РН-0000373 від 12.10.2018, №РН-0000377 від 18.10.2018; № РН -0000437 від 27.11.2018 ; № РН -0000439 від 28.11.2018; ; № РН -0000467 від 10.12.2018; № РН -0000145 від 19.04.2019; № РН -0000429 від 18.12.2019; № РН -0000084 від 13.03.2020; № РН -0000175 від 05.06.2020; № РН -0000494 від 08.12.2020; № РН -0000532 від 24.12.2020 /а.с. 38, 40, 41, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 51, 53, 54, т. 2/.

Вказані видаткові накладні з боку ТОВ «ДІОТЕРМІКС» підписані директором Конторовською О., із засвідченням підпису печаткою товариства, а з боку позивача особами, яким видано довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від 02.01.2018, 02.01.2019, 02.01.2020 /а.с. 35 37, т.2/.

Також ТОВ «ДІОТЕРМІКС» за фактом поставки складено податкові накладні від 09.10.2018 № 12, від 12.10.2018 № 18, від 18.10.2018 № 22, від 27.11.2018 № 44, від 28.11.2018 № 46, від 10.12.2018 № 19, від 19.04.2019 № 31, від 18.12.2019 № 28, від 13.03.2020 № 20, від 05.06.2020 № 7, від 08.12.2020 /№ 21, від 24.12.2020 № 58, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних /а.с. 199 212, т. 6/.

Перевезення товару здійснювалося за замовленням ТОВ «ДІОТЕРМІКС» перевізником ТОВ «Рабен Україна», що засвідчено товарно-транспортними накладними /а.с. 39, 42, 48, 50, 52, 55, т. 2, 28 33, т. 5/.

Факт отримання товару відображено у бухгалтерському обліку позивача, зокрема, на рахунках 281, 631, про що свідчать оборотно-сальдові відомості по рахункам /а.с. 157 161, т.5/.

Оплата товару підтверджується платіжними інструкціями /а.с. 56 65, т. 2/.

У подальшому товар реалізовано через мережу магазинів ТОВ «ТК «ЮЛІС» за готівку та у безготівковій формі, що засвідчено бухгалтерською довідкою від 07.11.2023 № 50/1 /а.с. 67 80, т.2/.

Суд зазначає, що в ході перевірки податковим органом встановлено, в тому числі із пояснень позивача, та в Акті перевірки зафіксовано, що письмовий договір з ТОВ «ДІОТЕРМІКС» не укладався, що суперечить нормам ЦКУ. Однак позивачем надано до суду копію договору поставки № 234/18 від 01.01.2018, укладеного між ТОВ «ДІОТЕРМІКС» та ТОВ «ТК «ЮЛІС» /а.с. 24 27, т.2/, умови якого наведені судом вище.

В ході розгляду справи представником позивача пояснено, що про відсутність договору повідомлено контролюючому органу помилково, як і частину документів надано у чернетковому варіанті.

У будь-якому випадку, відповідно до частини 1 статті 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Отже, відсутність письмового договору за загальним правилом не означає недійсність договору та не нівелює його наслідки.

Також в Акті перевірки контролюючим органом вказано, що ТОВ «ТК «ЮЛІС» на підтвердження постачання ТМЦ від ТОВ «ДІОТЕРМІКС» надано товарно-транспортні накладні, які підтверджують їх часткове транспортування (переміщення), оскільки ТТН надано тільки до видаткових накладних № 367, 377, 429, 84, 175, 532, відтак не підтверджено товарно-транспортними накладними вартість товару на суму 294109,45 грн, без ПДВ. Також зауважено, що надані товарно-транспортні накладні на часткове перевезення товару складено з порушенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, та не містять інформації про транспортний засіб, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа, дані про водія, підпису водія, прізвища матеріально відповідальної особи вантажоодержувача, кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, реквізити (серія, номер, дата) довіреностей на отримання ТМЦ. Також відсутній документ (довіреність), що засвідчує представництво особи, що отримує товар.

Стосовно вказаних доводів податкового органу, суд зазначає, що в ході розгляду справи позивач не заперечував, що на перевірку ним було надано лише частину товарно-транспортних накладних, водночас надалі на запит отримано від ТОВ «ДІОТЕРМІКС» іншу частину товарно-транспортних накладних, які надано до суду /а.с. 26 33, т. 5/. Також судом встановлено, що усі товарно-транспортні накладні щодо поставки касової стрічки, крім ТТН від 19.10.2018 № 107981018429210 /а.с. 42, т. 2/, не містять усіх необхідних реквізитів, встановлених Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зокрема, відомостей про транспортний засіб, водія, підпису водія. У ТТН від 19.10.2018 № 107981018429210 /а.с. 42, т. 2/ відомості про транспортний засіб та водія внесено шляхом проставлення відповідних штампів, а також наявні підписи водія.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що ТТН є доказом факту перевезення (переміщення) товару, тому є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 804/644/16.

Отже, наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення.

Відповідні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 420/20757/21.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що відсутність та /або недоліки товарно-транспортних накладних, згідно з якими здійснювалося перевезення товару від ТОВ «ДІОТЕРМІКС» до позивача, не може бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту та права на формування фінансових показників, які враховуються під час визначення оподатковуваного прибутку підприємства.

При цьому суд зауважує, що замовником послуг перевезення продукції було ТОВ «ДІОТЕРМІКС», перевізником ТОВ «Рабен Україна», позивач не був учасником відповідних договірних відносин між вказаними суб`єктами господарювання, тому не міг контролювати такі господарські операції, а відтак не може нести відповідальність за недоліки складання товарно-транспортної документації.

Щодо посилань податкового органу на відсутність документу (довіреності), що засвідчує представництво особи, що отримує товар, суд зазначає, що

Контролюючим органом в Акті перевірки, крім іншого, звернуто увагу на те, що ТОВ «ТК «ЮЛІС» не надано сертифікати відповідності або паспорти якості виробника касової стрічки, у зв`язку чим не доведено походження даного товару.

Оцінюючи такі доводи податкового органу, суд зауважує, що сертифікати відповідності та паспорти якості не є первинними документами та їх відсутність не свідчить про те, що господарська операція не відбулася.

При цьому позивачем до суду надано лист ТОВ «ДІОТЕРМІКС», яким засвідчено, що товариство є підприємством з іноземними інвестиціями та з часу заснування 29.06.2005 спеціалізується на виготовленні продукції з термочутливого паперу, зокрема, касової стрічки, уся сировина, з якої виготовляється продукція, є імпортною та постачається фірмою Ельгриф (Республіка Польща), яка є одним з найбільших складів різноманітних видів паперу у Східній Європі та є одночасно співзасновником ТзОВ «Діотермікс» та володіє 50 % статутного капіталу Товариства. Також у листі зазначено, що для виробництва продукції Товариство володіє чотирма верстатами для поздовжньої порізки паперу та кваліфікованих працівників, уся продукція упакована в індивідуальну прозору плівку та у ящики з гофрокортону, що відповідає вимогам ДСТУ 9142-90 /а.с. 28, т.2/.

Поміж іншого позивачем надано до суду сертифікати якості № 50975, 52345, 76945 на стрічку паперову для друкувальних пристроїв, видані ТОВ «ДІОТЕРМІКС» /а.с. 29 31, т. 2/.

Суд враховує позицію Верховного Суду у постанові від 07.12.2022 у справі №200/6156/20-а, яка полягає в тому, що суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків органу державної фіскальної служби та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «ДІОТЕРМІКС» є реальними та підтверджуються долученими позивачем до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат.

Суд критично оцінює посилання в Акті перевірки на те, що згідно даних ЄРПН придбання стрічки касової ТОВ «ДІОТЕРМІКС», реалізованої на адресу ТОВ «ТК «ЮЛІС», відсутнє.

Суд наголошує, що податкова інформація є лише підставою для поглибленої документальної перевірки платників на предмет фактичності правовідносин між ними. Наявна в контролюючого органу податкова інформація в інформаційно-аналітичних базах, на підставі якої встановлено факти, які свідчать про нереальність потенційно здійсненних господарських операцій платника з його контрагентами, зокрема, за ланцюгом постачання, Ї не є належним доказом у справі, оскільки не має статусу первинного документа, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків.

Аналогічний висновок міститься у постанові КАС ВС від 01 лютого 2023 року у справі № 380/9660/21.

Отже, суд приходить до висновку, що доводи, якими контролюючий орган вмотивував твердження про неможливість здійснення господарської операції позивача з ТОВ «ДІОТЕРМІКС» з ідентифікованим товаром -касовою стрічкою, не є переконливими та достатніми, а також не підтверджені належними доказами.

Враховуючи те, що господарські операції позивача з ТОВ «ДІОТЕРМІКС» підтверджені документально, в тому числі первинними документами та податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН, пов`язані з рухом активів позивача, мали розумну економічну причину (ділову мету), позивач правомірно сформував фінансові показники, які враховуються під час визначення оподатковуваного прибутку підприємства, та податковий кредит з податку на додану вартість за наслідками таких операцій.

Стосовно господарських правовідносин ТОВ «ТК «ЮЛІС» з ТОВ ТОРГОВА ГРУПА «ІНТЕРПАП» судом встановлено наступне.

04.03.2015 між ТОВ ТОРГОВА ГРУПА «ІНТЕРПАП» (Продавець) та ТОВ «ТК «ЮЛІС» (Покупець) укладено договір поставки № 700 /а.с. 81 - 84, т.2/, за умовами якого Продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити паперову продукцію (надалі іменується Товар), що перерахована в рахунку-фактурі або специфікації, які складаються на кожну окрему партію товару та є невід`ємними частинами цього Договору (п. 1.1.).

Згідно з пунктом 3.2. Договору право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця у момент фактичної передачі Товару відповідно до умов поставки.

Договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік, якщо жодна із Сторін Договору не менш ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору не заявить про його припинення. Ця умова застосовується неодноразово (п. 12.3. Договору).

На виконання умов Договору сторонами складено та підписано видаткові накладні щодо поставки ватману А1 TAURO: № 2293/1 від 17.10.2018, № 2552/1 від 26.11.2018, № 2638/1 від 10.12.2018, № 167/1 від 11.02.2019, № 331/1 від 13.03.2019, № 766/1 від 10.06.2019, № 786/1 від 10.06.2019, № 839/1 від 20.06.2019, № 1253/1 від 12.09.2019 /а.с. 89, 91, 93, 95, 97, 99, 101, 103, 105, т. 2/.

Вказані видаткові накладні з боку ТОВ ТОРГОВА ГРУПА «ІНТЕРПАП» підписані відповідальною особою ОСОБА_2 , із засвідченням підпису печаткою товариства, а з боку позивача - особами, яким видано довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від 02.01.2018, 02.01.2019, 02.01.2020, 31.12.2020 /а.с. 85 88, т.2/.

Також ТОВ ТОРГОВА ГРУПА «ІНТЕРПАП» за наслідками господарських операцій складено податкові накладні від 16.10.2018 № 1027, від 27.11.2018 № 2054, від 07.12.2018 № 499, від 08.02.2019 № 501, від 11.03.2019 № 510, від 03.06.2019 № 160, від 06.06.2019 № 333, від 19.06.2019 № 1080, від 11.09.2019 № 731 /а.с. 213 221, т. 6/.

Перевезення товару здійснювалося за замовленням ТОВ ТОРГОВА ГРУПА «ІНТЕРПАП» перевізником ФОП ОСОБА_1 , що засвідчено товарно-транспортними накладними /а.с. 90, 92, 94, 96, 98, 100, 102, 104, 106, т.2/.

Факт отримання товару відображено у бухгалтерському обліку позивача, зокрема, на рахунках 281, 631, про що свідчить оборотно-сальдові відомості по рахункам /а.с. 162 166, т.5/.

Оплата товару підтверджується платіжними інструкціями /а.с. 107 - 115, т. 2/.

У подальшому товар реалізовано через мережу магазинів ТОВ «ТК «ЮЛІС» за готівку та у безготівковій формі, що засвідчено бухгалтерською довідкою від 07.11.2023 № 50/2 /а.с. 116 - 128, т.2/.

Факт нереальності господарських операцій позивача із ТОВ ТОРГОВА ГРУПА «ІНТЕРПАП» контролюючим органом мотивовано неможливістю здійснення перевізником ФОП ОСОБА_1 доставки товару, оскільки зазначені у ТТН транспортні засоби не належать ФОП ОСОБА_1 та не орендуються нею у власників; зазначені у ТТН водії не є найманими працівниками ФОП ОСОБА_1 та не надають їй послуги як самозайняті особи, між власниками перелічених транспортних засобів та ФОП ОСОБА_1 будь-які господарські відносини. Також зазначено, що ФОП ОСОБА_1 у період взаємовідносин із ТОВ ТОРГОВА ГРУПА «ІНТЕРПАП» не декларує наявність основних засобів, не подає звіти 20-ОПП, звіти 1-ДФ. Виходячи з викладеного, на переконання ревізорів, у ФОП ОСОБА_1 відсутня можливість надавати послуги перевезення паперу з використанням відповідних вантажних автомобілів. Крім того, зауважено, що товарно-транспортні накладні складено з порушенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363.

Оцінюючи такі доводи, суд повторює, що наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення.

Відповідні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 420/20757/21.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що відсутність та /або недоліки товарно-транспортних накладних, згідно з якими здійснювалося перевезення товару від ТОВ ТОРГОВА ГРУПА «ІНТЕРПАП» до позивача, не може бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту та права на формування фінансових показників, які враховуються під час визначення оподатковуваного прибутку підприємства.

При цьому суд зауважує, що замовником послуг перевезення продукції було ТОВ ТОРГОВА ГРУПА «ІНТЕРПАП», перевізником ФОП ОСОБА_1 , позивач не був учасником відповідних договірних відносин між вказаними суб`єктами господарювання, тому не міг контролювати такі господарські операції, а відтак не може нести відповідальність за недоліки складання товарно-транспортної документації.

Крім того, відповідальність, зокрема, за недостовірність відображених у первинних документах даних покладена саме на ту особу, яка склала та підписала ці документи. Кожен з учасників господарської операції відповідає лише за власноручно внесені відомості до первинного документа. Немає жодних підстав перекладати на платника відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою. Інакше це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у статті 16 Податкового кодексу України обов`язкам платника, у яких не передбачено те, що останній має дбати про правомірність податкового обліку контрагента або інших суб`єктів господарювання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 березня 2023 року у справі № 280/4830/19 .

Отже, суд приходить до висновку, що доводи, якими контролюючий орган вмотивував твердження про неможливість здійснення господарської операції позивача з ТОВ ТОРГОВА ГРУПА «ІНТЕРПАП» не є переконливими та достатніми, а також не підтверджені належними доказами.

Враховуючи те, що господарські операції позивача з ТОВ ТОРГОВА ГРУПА «ІНТЕРПАП», підтверджені документально, в тому числі первинними документами та податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН, пов`язані з рухом активів позивача, мали розумну економічну причину (ділову мету), позивач правомірно сформував фінансові показники, які враховуються під час визначення оподатковуваного прибутку підприємства, та податковий кредит з податку на додану вартість за наслідками таких операцій.

Стосовно господарських правовідносин ТОВ «ТК «ЮЛІС» з ТОВ «БЕЛВІТ», судом встановлено наступне.

28.12.2019 між ТОВ «БЕЛВІТ» (Постачальник) та ТОВ «ТК «ЮЛІС» (Покупець) укладено договір поставки № 22-БЛ /а.с. 81 - 84, т.2/, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товари по накладним, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.1. Договору) /а.с. 129 132, т. 2/.

Згідно з пунктом 2.5. Договору право власності на отриманий Товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту передачі Товару безпосередньо Покупцю або передачі Товару транспортної організації.

Сплата за кожну поставлену партію Товару проводиться Покупцем протягом 30 днів з моменту доставки Товару Покупцю (п. 4.3. Договору).

На виконання умов Договору сторонами складено та підписано видаткові накладні щодо поставки канцелярських товарів /а.с. 136 150, т.2 , 1 68, т.3/.

Факт доставки товару підтверджено квитанціями з відправлення багажів перевізником ТОВ «Делівері» /а.с. 48 76, т. 5/ та реєстром таких квитанцій /а.с. 69 70, т.3/

Також ТОВ «БЕЛВІТ» за наслідками господарських операцій складено податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН /а.с. 222 - 249, т. 6, 1 221, т.7/.

Факт отримання товару відображено у бухгалтерському обліку позивача, зокрема, на рахунках 281, 631, про що свідчить оборотно-сальдові відомості по рахункам /а.с. 167 - 248, т.5/.

Оплата товару підтверджується платіжними інструкціями /а.с. 71 - 148, т. 3/.

У подальшому товар реалізовано через мережу магазинів ТОВ «ТК «ЮЛІС» за готівку та у безготівковій формі, що засвідчено бухгалтерською довідкою від 07.11.2023 № 50/3 /а.с. 157 - 192, т. 3/.

Факт нереальності господарських операцій позивача із ТОВ «БЕЛВІТ» контролюючим органом мотивовано такими обставинами :

-відсутність у власності або користуванні у ТОВ «БЕЛВІТ» складських приміщень та витрат на їх оренду, які б дозволяли проводити основний вид господарської діяльності Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, фінансова звітність не подавалась, повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма 20-ОПП) не подавались;

-за даними ЄРПН не встановлено придбання ТОВ «БЕЛВІТ» визначених у податкових накладних ТМЦ;

-відсутність реального ланцюга постачання оплаченого товару та неможливість здійснення операцій з придбання його в майбутньому, оскільки постачальники ТОВ «БЕЛВІТ» декларують діяльність протягом короткого проміжку часу у межах взаємовідносин з ТОВ «БЕЛВІТ». В подальшому підприємства декларували відсутність діяльності та подавали декларації з ПДВ з прочерками, з подальшим анулюванням свідоцтва платника ПДВ;

-відсутність персоналу - звіти про нарахування єдиного внеску та звіти 1-ДФ не подавались. У період отримання товару, відповідно реєстраційних даних підприємств-постачальників засновник, керівник та бухгалтер в одній особі, що не дозволяє реально проводити господарську діяльність, враховуючи її характер і специфіку;

-декларації по податку на прибуток не подавалися.

Оцінюючи доводи податкового органу, суд зазначає, що узагальнена податкова інформація, зроблена за результатами податкового контролю щодо господарської діяльності контрагентів платника, має лише інформативний характер. Така інформація не відповідає критерію юридичної значущості та не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону, оскільки сама собою не доводить і не може свідчити про наявність податкових правопорушень саме підприємством. Покликання контролюючого органу на таку інформацію як критерій оцінки реальності господарських операцій між платником та його контрагентами є безпідставними, якщо фактично надані платником до перевірки первинні документи не були проаналізовані в акті перевірки.

Така позиція суду узгоджується із висновком КАС ВС у постанові від 19 червня 2023 року у справі № 813/4501/13-а.

Наявна в контролюючого органу податкова інформація в інформаційно-аналітичних базах, на підставі якої встановлено факти, які свідчать про нереальність потенційно здійсненних господарських операцій платника з його контрагентами, зокрема, за ланцюгом постачання, Ї не є належним доказом у справі, оскільки не має статусу первинного документа, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків.

Суд наголошує, що аналіз ланцюгів постачання, наведений в Акті перевірки, зроблений не в контексті наданих позивачем до перевірки первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «БЕЛВІТ», натомість ґрунтується переважно на даних ЄРПН стосовно податкових накладних контрагентів ТОВ «БЕЛВІТ», а тому не є належним доказом нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «БЕЛВІТ».

Щодо не подання податкової звітності ТОВ «БЕЛВІТ», то в силу принципу індивідуальної відповідальності платника, позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок порушення податкових обов`язків його контрагентом, оскільки поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування. Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією щодо виконання контрагентом податкових зобов`язань. За умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій платника та його постачальників для одержання незаконної податкової вигоди, платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб. Такі дії перебувають поза межами впливу платника. За відсутності відповідних доказів, які беззаперечно могли б свідчити про неможливість виконання операції або про її невиконання контрагентами, платник не може бути позбавлений можливості відображення такої операції у своєму податковому обліку. Така позиція відповідає висновку, викладеному у постанові КАС ВС від 01 лютого 2023 року у справі № 380/9660/21.

Суд наголошує, що контролюючим органом не встановлено та не доведено узгодженості дій позивача із ТОВ «БЕЛВІТ» для одержання податкової вигоди.

Отже, суд приходить до висновку, що доводи, якими контролюючий орган вмотивував твердження про неможливість здійснення господарської операції позивача з ТОВ «БЕЛВІТ» не є переконливими та достатніми, а також не підтверджені належними доказами.

Враховуючи те, що господарські операції позивача з ТОВ «БЕЛВІТ», підтверджені документально, в тому числі первинними документами та податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН, пов`язані з рухом активів позивача, мали розумну економічну причину (ділову мету), позивач правомірно сформував фінансові показники, які враховуються під час визначення оподатковуваного прибутку підприємства, та податковий кредит з податку на додану вартість за наслідками таких операцій.

Таким чином висновки контролюючого органу про заниження ТОВ "ТК "ЮЛІС" податку на додану вартість на суму 533811 грн за рахунок завищення податкового кредиту на суму 533811 грн та заниження податку на прибуток на суму 462103 грн з огляду на факт неможливості здійснення господарських операцій з ідентифікованим товаром з ТОВ «ДІОТЕРМІКС» , ТОВ ТОРГОВА ГРУПА «ІНТЕРПАП», ТОВ «БЕЛВІТ» є необгрунтованими.

За наведених обставин, суд констатує, що податкове повідомлення-рішення № 00073290701 від 16.08.2023, яким збільшено ТОВ «ТК «ЮЛІС» суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 641810 грн, в тому числі, за податковими зобов`язаннями 513 448 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 128 362 грн, та податкове повідомлення-рішення № 00073270701 від 16.08.2023, яким збільшено ТОВ «ТК «ЮЛІС» суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 547 085,46 грн, в тому числі, за податковими зобов`язаннями 462 103 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 84 982,46 грн, не ґрунтуються на вимогах законодавства, прийняті без врахування усіх обставин, які мали значення для їх прийняття, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), п. 29, рішення у справі "Серявін та інші проти України" , п. 57)

Дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші доводи сторін, оскільки суд дослідив усі основні питання, які є важливими для ухвалення цього судового рішення.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 17833,44 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 14421 від 02.11.2023 /а.с. 23, т.1/, при цьому ставка судового збору складає 17833,43 грн (1,5 % від ціни позову).

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 17833,43 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "ЮЛІС" (код ЄДРПОУ 24389020, м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 47Б) до Головного управління ДПС в Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП 44057192, м. Полтава, вул. Європейська, 4) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Полтавській області від 16.08.2023 № 00073290701, від 16.08.2023 № 00073270701.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "ЮЛІС"судові витрати зі сплати судового збору у сумі 17833,43 грн (сімнадцять тисяч вісімсот тридцять три гривні 43 копійки).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21 листопада 2024 року.

Головуючий суддя М.В. Довгопол