Рішення

від 12.11.2024 по справі 460/2277/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 листопада 2024 року м. Рівне№460/2277/24Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. за участю секретаря судового засідання Вознюк В.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1 ,

відповідач 1: представник не прибув,

відповідача 2: представник ОСОБА_2 ,

третя особа на стороні відповідача: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доДержавної судової адміністрації України Рівненського апеляційного суду третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до державної судової адміністрації України (відповідач - 1), Рівненський апеляційний суд (відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на сторонні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому позивач просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 та протиправну відмову відповідача 2 щодо невидачі позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01.01.2024 в розмірі 3028, 00 грн.

-зобов`язати відповідачів видати позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, вказавши, що станом на 01.01.2024 виходячи із базового розміру посадового окладу судді, який становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2024 року встановлено в сумі 3028, 00 грн. відповідно до ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з додатковими застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, з доплатою за вислугу років в розмірі 60 відсоткових від посадового окладу.

На обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що звернувся із заявою до відповідача 2, в якій просив видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці станом на 01.02.2024, однак відповідач 2 відмовив у видачі даної довідки. Позивач просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою суду від 05.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача 2 надійшло клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 04.04.2024 суд задовольнив клопотання відповідача 2 та перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.04.2024.

Відповідач 1, належним чином повідомлений про розгляд справи, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, причини неможливості подання відзиву суду не повідомив. Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач 2 подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Вказує, що станом на 01.01.2024 не відбулося зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого судді Рівненського апеляційного суду. Зазначає, що станом на 2024 році, базовий розмір посадового окладу судді визначається із врахуванням ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», якими визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, є 2102 гривні. З цих підстав відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач подав до суду відповідь на відзив відповідача 2, в якій зазначає, що його позовні вимоги є обґрунтованими та відповідають нормам чинного законодавства та просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подало пояснення на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги викладені в позовній заяві є безпідставними та не підлягають до задоволення.

17.04.2024 протокольною ухвалою суду судове засідання відкладено на 15.05.2024.

15.05.2024 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючої судді у відпустці.

27.05.2024 постановлено ухвалу суду про призначення судового засідання на 05.06.2024.

Ухвалою суду від 05.06.2024 відкладено розгляд справи на 19.06.2024.

19.06.2024 протокольною ухвалою суду підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті на 16.07.2024.

16.07.2024 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючої судді у відпустці.Наступне судове засідання призначено на 31.07.2024.

31.07.2024 судове засідання не відбулося, оскільки сторони не з`явилися. Ухвалою суду відкладено судове засідання на 04.09.2024.

Ухвалою суду від 04.09.2024 розгляд справи відкладено на 25.09.2024.

Протокольною ухвалою суду від 25.09.2024 розгляд справи відкладено на 22.10.2024.

22.10.2024 протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено на 12.11.2024.

В судовому засіданні позивача позовні вимоги підтримав повністю. В обґрунтування позову покликався на обставини, які викладені в позовній заяві. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідачів заперечував щодо задоволення позову. Просив в задоволені позову відмовити повністю.

В судовому засіданні 12.11.2024 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши позивача, представника відповідача та третю особу, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області з 20.09.2016 та отримує довічне грошове утримання як суддя у відставці.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10.05.2019 зобов`язано Рівненський апеляційний суд зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді стаж роботи юрисконсультом у Орендному підприємстві "Дубенський м`ясокомбінат" з 02.02.1995 по 30.03.1996, що складає 1 рік 1 місяць 28 днів та зобов`язано Рівненський апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду станом на 05 серпня 2018 року, 04 грудня 2018 року та 01 січня 2019 року для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням доплати за вислугу років у розмірі 60 відсотків посадового окладу.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06.08.2021 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 60% суддівської винагороди, згідно з довідкою Рівненського апеляційного суду від 02.03.2020 № 277/2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020, без обмеження граничних сум.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за 2021-2024 у зв`язку із зміною розміру прожиткових мінімуму для працездатних осіб, встановлених законами Державний бюджет України на відповідний рік.

Листом від 06.02.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило позивача, що підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2024 відсутні.

19.01.2024 позивач звернувся до відповідача 2 із заявою про видачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024.

Листом №01-23/841/24 від 13.02.2024 Рівненський апеляційний суд повідомив позивача, що станом на 01.01.2024 не відбулася зміна розміру складових суддівської винагороди працюючого судді Рівненського апеляційного суду, а тому відсутні правові підстави для видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 виходячи із винагороди, яка складає 266464,00 грн.

Позивач, вважаючи таку поведінку відповідача 2 протиправною, звернувся до суду із позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Згідно зі статтею 44 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зістаттею 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до частини 1 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі Закон №1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

За частиною другою ст. 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

В силу частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII, яка згідно з рішенням Конституційного Суду України №4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:

1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;

2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб;

3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

У рішенні від 03.06.2013 №3-рп/2013 у справі №1-2/2013 Конституційний Суд України зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить ч. 1 ст. 55 Конституції України.

У рішенні від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у ст. 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність. Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської Хартії щодо статусу суддів від 10.07.1998, у пп. 6.1 п. 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

Відповідно до ст. 7 «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року №3460-IX в Україні установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом 01.01.2024 на рівні 3028,00 гривні.

При цьому, визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом України №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації, як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 03 червня 2013 року №3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року №11-р/2018.

При вирішенні цього спору слід виходити з того, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України №1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Цей висновок узгоджується зі змінами до Конституції України, внесеними Законом України" Про внесення змін до Конституції України" (щодо правосуддя)(далі Закон України №1401-VIII), що набрали чинності з 30 вересня 2016 року.

Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої наведено вище.

Конституція України у редакції Закону №1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій.

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини 1 статті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є Закон України "Про судоустрій і статус суддів".

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в розумінні частини 2 статті 130 Конституції України.

Пунктом 1 частини 3 та пунктом 1 частини 4 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відтак, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо, наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-XIV (далі Закон №966-XIV).

Згідно статті 1 цього Закону №966-XIV прожитковий мінімум є вартісною величиною достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Тобто, наведеною правовою нормою закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону №966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Проте, Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Водночас як діючі судді, так і судді у відставці вказаним Законом не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість статтею 7 Закону №3460-IX разом із встановленням на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 3028 грн, відповідно, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102,00 грн.

До 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону №1402-VIII.

Слід зауважити, що зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди за спірний період (січень 2024 року), а також в Закон №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, відсутні.

Також суд зауважує, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону №3460-IX .

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5-рп(II)/2020, до судів різних видів юрисдикції ставиться вимога застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): закон пізніший має перевагу над давнішим (lex posterior derogat priori) закон спеціальний має перевагу над загальним (lex specialis derogat generali) закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Разом з тим, Закон №3460-IX фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною 2 статті 130 Конституції України і частиною 3 статті 135 Закону №1402-VIII.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 10 листопада 2021 року по справі №400/2031/21 вказав, що Законом України "Про прожитковий мінімум" не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру судді". При цьому судді також цим Законом не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватись окремо.

Окрім того, Верховний Суд, зауважував що Закон України "Про Державний бюджет України" не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні ( виняткові) норми.

Конституція України не надає Закону України "Про Державний бюджет України" вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень трьох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права, коли спеціальний закон скасовує дію загального закону. Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм, коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону, тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону №966-XIV вважати загальними нормами.

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту Закону України "Про Державний бюджет України").

Відтак, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.

Тому, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 р.(3028,00 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн) на підставі статті 7 Законів №3460-IX була неправомірною, не відповідала вимогам закону.

Так позиція суду узгоджується із практикою застосування норм матеріального права Верховним Судом та його висновками, викладеними у постановах від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21 та від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21.

Суд дійшов висновку, що питання розрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що, в свою чергу, виключає можливість до правовідносин стосовно суддівської винагороди застосовувати інші Закони. У зв`язку з чим, позивач має право на отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням розміру суддівської винагороди судді, виходячи з базового розміру посадового окладу виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та абзацу 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2024 р.".

Даний висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №240/44080/21.

Суд також зауважує, що при оцінці питання матеріального забезпечення суддів Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Зубко та інші проти України" зазначив, що неспроможність держави вчасно виплачувати суддям їх виплати є несумісною з потребою їх здатності виконувати свої професійні функції неупереджено, щоб не зазнавати тиску і впливу на поведінку; неспроможність держави гарантувати адекватну та своєчасну виплату винагороди національним суддям та невизначеність, у якій вони залишаються, порушує справедливий баланс, що має виникнути між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права заявників на мирне володіння своїм майном.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду справи обставини суд дійшов висновку, що відповідач 2 протиправно відмовив позивачу у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення його щомісячного довічного грошового утримання як судді Рівненського апеляційного суду у відставці із зазначенням базового розміру посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, яку ОСОБА_1 займав до звільнення у відставку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць для працездатних осіб, який визначений абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн.

Щодо позовних вимог до Державної судової адміністрації України суд зазначає, що безпосередньо у позивача не виникло жодних правовідносин, в яких би цей суб`єкт владних повноважень порушив права позивача. Таким чином, позовні вимоги до ДСУ України задоволенню не підлягають. Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався до ДСУ України щодо видачі довідки про суддівську винагороду, а тому відсутні протиправність дій відповідача 1.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги слід задовольнити часткоаво.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Рівненського апеляційного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаГоловне управління Пенсійного фонду України в Рівненській областіпро визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Рівненського апеляційного суду щодо невидачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, обчисленого виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного Законом України "Про державний бюджет на 2024 рік" з 01.01.2024 в розмірі 3028,00 грн.

Зобов`язати Рівненський апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із зазначенням базового розміру посадового окладу судді, який становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2024 встановлено в сумі 3028,00 грн., відповідно до абзацу 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Рівненського апеляційного суду судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 "Адвокати",м. Рівне,Рівненська обл., Рівненський р-н,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5,м. Київ,00020, ЄДРПОУ/РНОКПП 26255795)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області Адреса: (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028).

Повний текст рішення складений 21 листопада 2024 року

Суддя У.М. Нор