Рішення

від 21.11.2024 по справі 520/36450/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 листопада 2024 року справа №520/36450/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

таГоловного управління Пенсійного фонду України в Київській області

провизнання протиправним, скасувати рішення та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту відповідач, ГУ ПФ України в Харківській області), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФ України у Київській області від 20.11.2023 №47646/03-16 про відмову позивачу у задоволенні заяви про переведення його з пенсії за віком відповідно до Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV на пенсію за віком державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу»;

- зобов`язати ГУ ПФ України в Харківській області перевести на пенсію за віком державного службовця ОСОБА_1 з дня подання заяви 13.11.2023 відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі довідок Харківської митниці: від 04.10.2023 №7.14.22.02/108 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за будь які 60 календарних місяців роботи підряд для призначення пенсії особі, що має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби; від 02.11.2023 №7.14.22.02/123 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що він перебуває на обліку у ГУ ПФ України в Харківській області як отримувач пенсії за віком, призначеної з 12.08.2020 згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказує, що 13.11.2023 він звернувся до ГУ ПФ України в Харківській області з заявою щодо переходу з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно Закону України «Про державну службу». Після реєстрації в ГУ ПФ України в Харківській області, вказана заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута ГУ ПФ України у Київській області, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 20.11.2023 №47646/03-16, яким відмовлено йому у переході з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно Закону України «Про державну службу», оскільки позивачу присвоєні спеціальні звання Державної митної служби України, які не належать до відповідних категорій посад державних службовців. На переконання позивача, вказане рішення відповідача є протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 позовну заяву у цій справі залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду оригіналу платіжного документу про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. На адресу суду у строк, встановлений судом, позивачем надано заяву про усунення недоліків позовної заяви разом з доказами сплати судового збору.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачам запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.

Відповідачі надали відзиви на позовну заяву, згідно з якими просять відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на відсутність правових підстав для переходу з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно Закону України «Про державну службу», у зв`язку з відсутністю у позивача 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України. Позиція пенсійного органу зводиться до того, що основним критерієм, за яким слід визначати можливість зарахування періоду роботи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII, є присвоєння за займаною посадою відповідного рангу, про що, робиться запис в особовій справі державного службовця. На переконання відповідачів, за нормами Митного кодексу України посадовими особами контролюючих органів присвоюються спеціальні звання, а не ранги державних службовців, посади посадових осіб контролюючих органів не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України №3723-XII.

У період з 15.07.2023 по 06.08.2023, 12.10.2023 та з 15.11.2023 по 03.12.2023, з 01.01.2024 по 13.01.2024, 05.04.2024 по 06.04.2024 та з 08.04.2024 по 17.04.2024 суддя перебувала у відпустці.

Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Станом на день звернення до суду з даною позовною заявою позивач перебуває на обліку у ГУ ПФ України в Харківській області та з 12.08.2020 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.

Харківська митниця видала позивачу довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 04.10.2023 №7.14.02.02/108 для призначення пенсії згідно з пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII відповідно до статті 37 закону України «Про державну службу».

Позивач 12.08.2020 звернувся до ГУ ПФ України у Харківській області з заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, пунктам 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.

До заяви позивач додав, зокрема: довідку Харківської митниці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 04.10.2023 №7.14.02.02/108.

Судом встановлено, що з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії, який передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсій бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер. Можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій передбачено постановою Правління Пенсійного фонду України «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України» від 16.12.2020 №25-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за №339/35961.

Даною постановою внесено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846. Пунктом 4.2 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» вказаного Порядку передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.

Після реєстрації заяви позивача від 12.08.2020 та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.

За результатами розгляду заяви позивача від 12.08.2020 ГУ ПФ України у Київській області прийнято рішення від 20.11.2023 №4766/03-16 про відмову позивачу у призначені пенсії, а саме - у переведенні на пенсію державного службовця згідно із Законом України «Про державну службу».

Стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, станом на 01.05.2016 складає 4 роки 06 місяців 13 днів (з 05.04.1993 по 15.04.1997, 01.06.2013 по 02.12.2013).

У рішенні повідомлено, що 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Пунктами 10, 12 Прикінцевих положень Закону України №889-VІІІ визначено право державних службовців за певних умов на призначення пенсій за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ.

За результатами розгляду заяви та документів ГУ ПФ України у Київській області зазначило, що період роботи позивача в органах Державної митної служби не може бути врахований як період роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, оскільки станом на 01.05.2016 заявник не працював на посадах, які віднесені до категорії посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України №3723-XII та не має 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України (у наявності 4 роки 06 місяців 13 днів).

Вважаючи, вказане рішення протиправним, позивач звернувся з відповідною позовною заявою до Харківського окружного адміністративного суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу, що суть спору полягає у наявності чи відсутності правових підстав для призначення позивачу пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначаються Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі по тексту - Закон України №889-VIII).

Відповідно до пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889-VIII, з набранням чинності вказаного Закону втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі по тексту - Закон України №3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до пункту 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 11 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889-VIII).

Відповідно до пункту 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Положеннями частини першої статті 37 Закону України №3723-ХІІ передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII, але у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18 та постановах Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №560/2398/19, від 01.12.2020 у справі №466/6057/17.

Так, станом на 01.05.2016 позивачеві зараховано 4 роки 06 місяців 13 днів (з 05.04.1993 по 15.04.1997 та з 01.06.2013 по 02.12.2013) стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України.

Водночас період роботи позивача станом на 01.05.016 (понад 22 роки) в органах Державної митної служби не зараховано до стажу державної служби, оскільки згідно зі статті 573 Митного кодексу України присвоювалися спеціальні звання, а у разі присвоєння спеціального звання відповідно до статті 573 Митного кодексу України надбавка за ранг державного службовця не виплачується і, відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статті 25 Закону України №3723-ХІІ.

Таким чином, для вирішення питання щодо правомірності відмови пенсійного органу у переведенні позивача на пенсію державного службовця необхідно з`ясувати, чи відноситься робота в митних органах до стажу на відповідних посадах державної служби.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам відповідачів, суд зазначає наступне.

Згідно із записами трудової книжки позивача серія НОМЕР_1 останній працював в органах Державної митної служби, а саме позивач:

- 05.04.1993 призначений на посаду інспектора Магістральної митниці Державного митного комітету України (наказ 17к від 05.04.1993, пункт 8 трудової книжки Розділу відомості про роботу);

- 08.06.1995 прийняв присягу державного службовця (пункт 9 трудової книжки Розділу відомості про роботу);

- 15.04.1997 звільнений з посади на підставі статті 40 пункту 1 КЗпП України «розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, а також строкового трудового договору до закінчення строку його чинності у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників» (наказ 28к від15.04.1997, пункт10 трудової книжки Розділу відомості про роботу).

- 16.04.1997 прийнятий на посаду старшого інспектора Магістральної митниці Державної митної служби України (наказ 29-к від 15.04.1997, пункт 11 трудової книжки Розділу відомості про роботу).

- з 16.04.1997 по 30.04.2008 обіймав посади провідного та старшого інспектора деяких митних постів або відділів Магістральної митниці ДМСУ, з присвоєнням за цей час спеціальних звань «Радник митної служби ІІІ рангу, Інспектор митної служби 3-го рангу, Інспектор митної служби 2-го рангу, Інспектор митної служби 1-го рангу»(пункти 11- 23 трудової книжки Розділу відомості про роботу);

- 30.04.2008 звільнений з посади на підставі статті 40 пункту 1 КЗпП України (наказ 649к ДМСУ від 25.04.2008, пункт 23 трудової книжки Розділу відомості про роботу);

- у період з 01.05.2008 по 20.04.2009 позивач не працював, отримував допомогу по безробіттю (пункти 24, 25 трудової книжки Розділу відомості про роботу);

- 21.04.2009 призначене на посаду інспектора пасажирського сектору №3 відділу митного оформлення №6 Харківської обласної митниці (наказ ДМСУ №671-к від 17.04.2009, пункт 26. трудової книжки Розділу відомості про роботу);

- з 21.04.2009 по 01.06.2013 працював на посадах інспектора та старшого інспектора деяких митних постів або відділів Харківської обласної митниці Державної митної служби України (пункт 26 -31 трудової книжки Розділу відомості про роботу);

- 01.06.2013, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №299 Харківську обласну митницю реорганізоване шляхом приєднання до Харківської митниці Міндоходів України (пункт 32. трудової книжки Розділу відомості про роботу);

- 01.06.2013 позивач зарахований на посаду головного інспектора митного поста «Козача Лопань» Харківської митниці Міндоходів у порядку переведення з Харківської обласної митниці відповідно до статті 32, частини третьої статті 36 КЗпП України (наказ ХММ №9-о від 01.06.2013, пункт 33 трудової книжки Розділу відомості про роботу);

- 01.06.2013 присвоєне 11 ранг державного службовця (пункт 34 трудової книжки Розділу відомості про роботу);

- у період з 01.06.2013р по 24.12.2014 позивач обіймав посади головного інспектора та головного державного інспектора митного поста «Козача Лопань» Харківської митниці Міндоходів. У цей ж період часу, позивачу присвоєні спеціальні звання «Інспектор податкової та митної справи І рангу, Радник податкової та митної справи VІ рангу» (накази ХММ № 32-о від 20.11.2013, №376-о від 2412.2013, 509-о від 24.12.2014, пункти 35-37 трудової книжки Розділу відомості про роботу);

- 25.12.2014 Харківську митницю Міндоходів реорганізовано шляхом приєднання до Харківської митниці ДФС (Постанова Кабінету Міністрів України №34 від 06.08.2014, наказ МДЗ України №54 віл 08.12.2014, пункт 38 трудової книжки Розділу відомості про роботу);

- 25.12.2014 позивача прийнято на роботу до Харківської митниці ДФС на посаду головного державного інспектора митного поста «Козача Лопань» Харківської митниці в порядку переведення з Харківської митниці Міндоходів (наказ Харківської митниці ДФС від 24.12.2014 №06-о, пункт 39 трудової книжки Розділу відомості про роботу);

- у період з 25.12.2014 по 08.12.2019 позивач працював на посадах головного державного інспектора деяких митних постів або відділів Харківської митниці ДФС, та 08.12.2019 звільнений з займаної посади в порядку переведення до Слобожанської митниці Державної митної служби України, відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 Закону України №889-VIII та пункту 5 частини першої статті 36 КЗпП України (наказ Харківської митниці ДФС №351-о від 04.12.2019, пункт 42 трудової книжки Розділу відомості про роботу);

- 09.12.2019 позивач, призначений на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення «Гоптівка» митного поста «Магістральний» Слобожанської митниці Держмитслужби України у порядку переведення з Харківської митниці ДФС. Цього ж дня позивачу присвоєне 6 ранг державного службовця (наказ Слобожанської митниці ДМС України від 05.12.2019 №8-о, пункти 43-44 трудової книжки Розділу відомості про роботу);

- 01.08.2020 позивачу присвоєне спеціальне звання «Радник митної служби ІІІ рангу» (наказ Слобожанської митниці ДМС України від 31.07.2020 №240-о, пункт 45 трудової книжки Розділу відомості про роботу);

- з 04.08.2020 по 30.06.2021 позивач працював на посадах головного державного інспектора митних постів «Гоптівка» та «Щербаківка» Слобожанської митниці ДМС України (накази Слобожанської митниці ДМС України від 31.07.2020 №241-о та від 26.10.2020 №413-о, пункту 46, 47 трудової книжки Розділу відомості про роботу);

- 30.06.2021 позивача звільнене із займаної посади головного державного інспектора митного посту «Щербаківка» у порядку переведення до Харківської митниці, відповідно до вимог статті 41 Закону України №889-VIII та статті 36 КЗпП України, у зв`язку з реорганізацією Слобожанської митниці (наказ Слобожанської митниці ДМС України від 29.06.2021 №293-о, пункт 48 трудової книжки Розділу відомості про роботу);

- 01.07.2021 позивача призначено на посаду головного державного інспектора митного поста «Гоптівка» Харківської митниці у порядку переведення зі Слобожанської митниці (наказ Харківської митниці ДМС України від 30.06.2021 №8-о, пункт 49 трудової книжки Розділу відомості про роботу);

- 24.07.2023 позивача звільнене з державної служби на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої та частини четвертої статті 87 Закону України №889-VIII та пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України (наказ Харківської митниці ДМС України від 20.07.2023 №310-о, пункт 50 трудової книжки Розділу відомості про роботу).

Відповідно до статті 1 Закону України №3723-XII, який був чинним протягом тривалих періодів роботи позивача на відповідних посадах в митних органах, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апаратів щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Пунктом 2 статті 546 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VІ встановлено, що митниця є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, має окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та із своїм найменуванням і діє відповідно до Конституції України, цього Кодексу, інших нормативно-правових актів та на підставі положення, яке затверджується наказом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику. Правовий статус посадових осіб органів доходів і зборів визначається Митним кодексом України.

Положеннями частини першої статті 569 Митного кодексу України визначено, що працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.

Частино 3 статті передбачено, що правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

З системного аналізу викладеного вбачається, що митна служба України є складовою частиною системи органів виконавчої влади України і складається з митних органів, митних організацій. Митна служба України є органом виконавчої влади і здійснює функції в галузі митної справи відповідно до Конституції України, законодавства про зовнішньоекономічну діяльність, митного законодавства та інших нормативних актів.

Суд наголошує, що аналогічні норми, що визначали статус митних органів в Україні, їх функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах були визначені Митним кодексом України від 11.07.2002 №92-IVта спеціальним Законом України «Про митну справу в Україні» від 25.06.1991 №1262-XII.

Приписами статті 4 Закону України «Про митну справу в Україні» від 25.06.1991 №1262-XII (у редакції від 21.03.2000) визначено, що Кабінет Міністрів України організовує і забезпечує здійснення митної справи. Безпосереднє керівництво митною справою покладається на Державну митну службу України, яка є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Положення про Державну митну службу України затверджується Президентом України.

Відповідно до статті 7 зазначеного Закону, посадовим особам митних органів України присвоюються спеціальні звання, які встановлюються законами України.

Статтею 5 Закону визначено, що створення, реорганізація та ліквідація митниць, спеціалізованих митних управлінь та організацій, установ і навчальних закладів здійснюється Державною митною службою України за погодженням з Міністерством фінансів України.

Із системного аналізу вказаних норм убачається, що посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в митних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері митної політики), фінансуються за рахунок державного бюджету, а відповідно одержують заробітну плату - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

У свою чергу, порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283, також було передбачено зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах суддів, слідчих, а також час служби на посадах рядового та начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури Міністерства внутрішніх справ (далі по тексту - Порядок №283).

Так, згідно з абзацами третім та п`ятим пункту 2 Порядку №283 (чинного до набрання законної сили Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII) було встановлено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.

Таким чином, зважаючи на те, що як Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, так і нормами Законів України «Про державну службу» №3723-XII та №509-ХІІ та Порядку №283, було передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в митних органах, враховуючи те, що позивач, з 05.04.1993 працював в митних органах, прийняв присягу державного службовця, обіймав відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері митної політики), те, що йому присвоювались відповідні ранги державних службовців та спеціальні звання у визначеному Законом України від 25.06.1991 №1262-XII порядку, а також те, що він одержував заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, і з отримуваної заробітної плати проводились відрахування відповідних (страхових, соціальних) внесків до спеціальних фондів державного бюджету, то всі періоди роботи (служби) позивача на зазначених посадах підлягають зарахуванню до стажу державної служби.

Суд також зауважує, що відповідно до статті 588 Митного кодексу України, пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні званим) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом митної служби на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи та час досягнення зазначеного віку.

Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 №839 (далі по тексту - Порядок №839).

Згідно з пунктом 9 Порядку №839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.

Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.

За приписами пункту 4 Порядку №839 до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.

Постановою Кабінету Міністрів України «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» від 20.04.2016 №306 (далі по тексту - Постанова Кабінету Міністрів України №306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.

Наведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, у даному випадку митного органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.

Відтак, спеціальні звання посадових осіб органів державної митної служби - прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою Кабінету Міністрів України №306.

Згідно з пунктами 343.1, 343.2 та 343.3 статті 343 Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи.

Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України. У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.

Пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Відтак, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що період роботи позивача (служби) в органах Державної митної служби, що становить понад 22 роки відповідачем незаконно не враховано у стаж його роботи на посадах державної служби.

За таких обставин, оскільки позивач станом на 01.05.2016 працював на посадах, які відносяться до посад державної служби, зокрема в органах Державної митної служби та станом на цю дату мав понад 22 роки стажу державної служби, та досяг на момент звернення із заявою встановленого віку для призначення такого виду пенсії, то відповідно позивач має право на переведення його на пенсію державного службовця за статтею 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ.

З огляду на викладене, рішення ГУ ПФ України у Київській області від 20.11.2023 №47636/03-16 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов. Вказане підтверджується роз`ясненням поняття «виходу за межі позовних вимог», наведеним у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення» від 18.12.2009: відповідно до пункту 3 виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Разом з тим, частиною 2 Кодекс адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява.

Аналогічна правова позиція вкладена в постанові Верховного Суду від 24.09.2019 у справі №819/1420/15.

З метою ефективного захисту прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідачів - суб`єктів владних повноважень суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати ГУ ПФУ у Київській області зарахувати до стажу державної служби період роботи позивача (служби) з 05.04.1993 по 30.04.2008 та з 21.04.2009 по 24.07.2023 в органах Державної митної служби.

Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто, дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Відтак, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки ГУ ПФ України в Київській області неправомірно відмовив позивачу у переведенні на пенсію державного службовця за Законом України «Про державну службу», не зарахувавши при цьому до стажу державної служби період роботи (служби) позивача в органах Державної митної служби тривалістю понад 22 років, у той час як право на таку пенсію та зарахування цього періоду до стажу державної служби підтверджується документально, суд вважає, що у даному випадку у ГУ ПФ України в Харківській області відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

Пунктом 4.2 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку №22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.

Після реєстрації заяви позивача та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Згідно з вимогами пункту 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до абзацу другого пункту 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Згідно з пунктом 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, а після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Відтак, саме Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області є уповноваженим органом, який має право приймати рішення про переведення позивача з пенсії за віком на пенсію державного службовця за Законом України «Про державну службу», а прийнявши таке рішення, має передати електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду у Харківській області за місцем проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Таким чином, для належного захисту порушених прав позивача необхідно зобов`язати ГУ ПФ України в Київській області зарахувати до стажу державної служби позивача період роботи (служби) позивача з 05.04.1993 по 30.04.2008 та з 21.04.2009 по 24.07.2023 в органах Державної митної служби, а також зобов`язати ГУ ПФ України в Київській області перевести позивача з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, що стосуються поновлення прав позивача, адресовані до ГУ ПФУ у Харківській області, не підлягають задоволенню, оскільки вказаним органом заява позивача від 13.11.2023 та додані до неї документи не розглядалися, рішення за результатами її розгляду ним не приймалося, і відповідно права позивача з боку ГУ ПФУ у Харківській області порушені не були.

Щодо урахування довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 02.11.2023 №7.14.22.02/123 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 04.10.2023 №7.14.02.02/108, суд зазначає наступне.

Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14.09.2016 №622 (далі по тексту - Порядок №622), пунктом 4 якого передбачено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Пунктом 5 Порядку №622 передбачено, що форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.

Так, вимоги до форми довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям визначені положеннями постанови правління Пенсійного фонду України «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям» від 17.01.2017 №1-3 (далі по тексту - Постанова № 1-3).

Як встановлено в ході дослідження матеріалів справи до заяви про переведення на пенсію державного службовця позивач додав довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 02.11.2023 №7.14.22.02/123 та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 04.10.2023 №7.14.02.02/108.

Зазначені Довідки складені за формами, що відповідають формам, затвердженим Постановою №1-3 та містять відображення складових заробітної плати на які нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Оскільки відображені в довідках види оплати праці є складовими частинами заробітної плати позивача, з якої сплачені внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за останньою займаною ним посадою державної служби, з якої він був звільнений, суд дійшов висновку, що вони мають братися до уваги при розрахунку розміру пенсії позивача відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ.

Щодо дати, з якої позивач має бути переведений на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» суд зазначає таке.

У позовних вимогах позивач зазначає дату з якої він має право на пенсію державного службовця, а саме 13.11.2023, відтак суд вважає за зобов`язати ГУ ПФ України у Київській області перевести позивача на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ з 13.11.2023 (з дати звернення із заявою) відповідно до пункту 4 Порядку №622.

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повного задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд встановив, що за подання позовної заяви у даній справі позивач сплатив судовий збір у розмірі 858,88 грн., що підтверджується квитанцією від 26.12.2023 №53, копія якої наявна у матеріалах справи.

Як вбачається з позовних вимог, предметом позову у даній справі є одна вимога немайнового характеру, а отже, ставка судового збору за подання даного позову становить 1073,60 грн.

Водночас, суд звертає увагу на те, що у зв`язку з початком функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), а саме: «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистеми відеоконференцзв`язку, статтю 4 Закону України «Про судовий збір» доповнено частиною третьою, згідно з якою при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки у даній справі позивач позовну заяву подав в електронній формі через підсистему «Електронний суд», розмір судового збору становить 858,88 грн (1073,60 грн * 0,8).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у розмірі 858,88 грн.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (вулиця Саєнка Андрія, 10, місто Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ: 22933548), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, місто Харків, 61002, код ЄДРПОУ: 14099344) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 20.11.2023 №47646/03-16 про відмову ОСОБА_1 у задоволенні заяви про переведення його з пенсії за віком відповідно до Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV на пенсію за віком державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи (служби) з 05.04.1993 по 30.04.2008 та з 21.04.2009 по 24.07.2023 в органах Державної митної служби України, та перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ з 13.11.2023 із урахуванням довідки Харківської митниці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 02.11.2023 №7.14.22.02/123 та довідки Харківської митниці про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби04.10.2023 №7.14.22.02/108, здійснивши нарахування та виплату такої пенсії з 13.11.2023 з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 858,88 грн (вісімсот п`ятдесят вісім гривень 88 копійок).

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 20.11.2024.

СуддяОльга НІКОЛАЄВА