Рішення

від 19.11.2024 по справі 580/8898/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року справа № 580/8898/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення часників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі Головне управління, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 969594-2407-2301 від 20.09.2022.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що спірним ППР відповідач визначив грошові зобов`язання позивача 2022 рік із орендної плати за земельну ділянку за кадастровим № 7110136700:05:006:0026, площею 1,3649 га. Позивач вважає спірне ППР протиправним та зазначає, що згідно відомостей з реєстру прав на нерухоме майно позивач не був власником земельної ділянки із вказаним кадастровим номером площею 0,0226 га. При цьому також зазначає про невідповідність даних у оскаржуваному рішенні в частині площі об`єкта оподаткування.

Ухвалою від 20.09.2024 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

17.10.2024 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представниця відповідача просила в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що 10.12.2021 ОСОБА_1 уклав із Черкаською міською радою договір оренди землі щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 1,3649 га (кадастровий номер 7110136400:05:006:0026). Позивачу нараховано орендну плату з фізичних осіб та сформовано податкове повідомлення-рішення за 2022 рік від 20.09.2022 № 969594-2407-2301 із визначеною сумою податкового зобов`язання 82684,28 грн. Зазначила, що у зв`язку з технічною помилкою в кадастровому номері була допущена помилка, а саме: замість кадастрового номера 7110136400:05:006:0026 відображався в базі 7110136700:05:006:0026, проте суми грошового зобов`язання нараховані вірно (нарахування проводилися на підставі договору оренди від 10.12.2021 за земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 1,3649 га (кадастровий номер 7110136400:05:006:0026).

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Згідно рішення Черкаської міської ради від 11.11.2021 № 13-226, міська рада надала ОСОБА_1 в оренду на 49 років земельну ділянку площею 1,3649 га (кадастровий номер 7110136400:05:006:0026).

Згідно ППР № 969594-2407-2301 від 20.09.2022, Головне управління ДПС у Черкаській області визначило грошові зобов`язання ОСОБА_1 із орендної плати з фізичних осіб за 2022 рік у розмірі 82684,28 грн (за користування земельної ділянки площею 1,3649 га (кадастровий номер 7110136700:05:006:0026).

За наслідками адміністративного оскарження спірного ППР, рішенням від 23.08.2024 № 25904/6/99-00-06-01-03-06 ДПС України залишила скаргу без розгляду.

Позивач вважає спірне податкове повідомлення-рішення протиправним, а тому звернувся в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані, зокрема, Податковим кодексом України (далі ПК України).

Орендна плата для цілей розділу XII ПК України - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, орендна плата є обов`язковим платежем за користування земельною ділянкою комунальної власності на умовах оренди, нарахування якої здійснюється на підставі договору оренди земельної ділянки.

Суд встановив, що на підставі рішення Черкаської міської ради від 11.11.2021 № 13-226, ОСОБА_1 10.12.2021 уклав із Черкаською міською радою договір оренди землі щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 1,3649 га (кадастровий номер 7110136400:05:006:0026).

Згідно ППР № 969594-2407-2301 від 20.09.2022 відповідач нарахував позивачу орендну плату з фізичних осіб у розмірі 82684,28 грн, виходячи із площі земельної ділянки 1,3649 га.

Таким чином, розмір грошового зобов`язання позивача із орендної плати у спірному ППР відповідач визначив із площі земельної ділянки, що перебуває у позивача у користуванні (1,3649 га), у зв`язку із чим суд доходить висновку про правомірність визначення відповідачем розміру грошового зобов`язання позивача із орендної плати за 2022 рік.

Позивач, зазначає що не був власником земельної ділянки із кадастровим номером, зазначеним у спірному ППР (7110136700:05:006:0026).

Надаючи оцінку таким посиланням, суд зазначає, що у спірних правовідносинах обов`язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності, виникає на підставі договору оренди земельної ділянки та не залежить від обставини відсутності права власності на земельну ділянку. Що ж до кадастрового номеру земельної ділянки, суд зазначає, що аналіз встановлених обставин справи дає підстави для висновку про допущення відповідачем у спірному ППР технічної помилки в кадастровому номері, а саме: замість кадастрового номера 7110136400:05:006:0026 відображений 7110136700:05:006:0026. Суд вважає за необхідне зазначити, що вказана невідповідність жодним чином не порушує прав позивача, оскільки як встановив суд вище, відповідач визначив розмір грошового зобов`язання позивача із орендної плати за 2022 рік із площі земельної ділянки, що перебуває у нього у користуванні (1,3649 га). За таких обставин, допущена у спірному рішенні технічна помилка не може слугувати самостійною підставою для скасування спірного рішення. Суд зазначає, що не кожен дефект акта робить його неправомірним. Так, певні дефекти адміністративного акта, які не впливають на його зміст не повинні породжувати правових наслідків для його дійсності.

Верховний суд у постанові від 6 березня 2023 року у справі № 400/4409/21 зазначив, що в залежності від характеру процедурних порушень, такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Верховний Суд також наголосив, що, відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку, що зазначені представником позивача формальні недоліки ППР, які не впливають на правильність визначення зобов`язань позивача, не можуть слугувати самостійними та достатніми підставами для скасування спірного ППР.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких належить відмовити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );

2) відповідач Головне управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 44131663).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 19.11.2024.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК