Рішення
від 22.11.2024 по справі 600/2574/24-а
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/2574/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Автотранслайн до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень,

У С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Автотранслайн звернулося до суду з позовом до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень.

Позивач просить суд визнати протиправними та скасувати:

- рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000009/2 від 03 січня 2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2024/000013/2 від 03 січня 2024 року;

- рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000039/2 від 10 січня 2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2024/000064/2 від 10 січня 2024 року;

- рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000038/2 від 10 січня 2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2024/000065/2 від 10 січня 2024 року;

- рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000037/2 від 10 січня 2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2024/000066/2 від 10 січня 2024 року;

- рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000077/2 від 29 січня 2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2024/000168/2 від 29 січня 2024 року;

- рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000076/2 від 29 січня 2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2024/000169/2 від 29 січня 2024 року;

- рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000152/2 від 11 березня 2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2024/000394/2 від 11 березня 2024 року;

- рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000153/2 від 11 березня 2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2024/000393/2 від 11 березня 2024 року.

В обґрунтування протиправності оскаржуваних рішень позивач посилається на те, що ним у відповідності до вимог Митного кодексу України при митному оформленні товарів подано митні декларації з визначеною митною вартістю імпортованих товарів за основним методом, а до самих митних декларацій подано всі документи з усією необхідною інформацією для належного митного оформлення товарів. Однак надані позивачем документи не були взяті до уваги митним органом, натомість вимагались інші, додаткові документи на імпортований товар. Водночас названі документи, на думку позивача, не є обов`язкові і не можуть слугувати самостійною підставою для відмови у митному оформленні імпортованого товару за заявленою декларантом ціною. Поряд з цим, відповідачем усупереч вимогам Митного кодексу України в оскаржуваних рішеннях не наведено жодних обґрунтувань, у зв`язку з якими не може бути визнано заявлену декларантом митну вартість. Натомість відповідач, визначивши вартість товару за резервним методом, не навів жодних пояснень стосовно зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов і не зазначив інформації, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. При цьому відповідачем жодним чином не обґрунтовано неможливості обрання другого-п`ятого методів та обрання митним органом резервного методу визначення митної вартості товару, що є порушенням встановленої законом процедури прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів та, відповідно, свідчить про їх протиправність.

Ухвалою суду від 29 липня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи; витребувано докази.

Відповідач, не погоджуючись із позовом, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому, обґрунтовуючи законність оскаржуваних рішень, посилався на відсутність можливості здійснення перевірки правильності проведеного декларантом (позивачем) розрахунку митної вартості товарів. Так, при аналізі документів, поданих позивачем до митного оформлення товарів, виявлені неточності, що викликало у митного органу обґрунтовані сумніви щодо повноти, правильності та коректності інформації, зазначеної у митних документах, у зв`язку з чим були витребувані від позивача додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів, однак такі не було надано. При цьому надані позивачем документи не спростовують виявлених митним органом розбіжностей. Обґрунтовуючи застосування резервного методу при коригуванні митної вартості товарів, відповідач вказав, що за основу було взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Правом подання відповіді на відзив позивач не скористався.

Ухвалою суду від 08 серпня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання Чернівецької митниці про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін в даній справі.

Ухвалою суду від 13 вересня 2024 року витребувано у Чернівецької митниці Державної митної служби України додаткові докази по справі.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 05 вересня 2023 року між компанією COMMER INTERNATIONAL LTD (Варна, Болгарія) (далі по тексту контракту Продавець) та ПП Автотранслайн (далі по тексту контракту Покупець) (Новодністровськ, Україна) укладено контракт №10, відповідно до Розділу 1 якого Продавець зобов`язується передати Покупцеві товар, що належить Продавцю, а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити його вартість відповідно до умов контракту. Продуктом, яким мав бути переданий Покупцю, є сіль технічна з антизлежувальною добавкою, одиниця вимірювання тонна. Підтвердженням якості товару, що продається, є сертифікат якості товару Інколаб №в2112135 від 05 січня 2022 року.

Умови поставки товару визначені Розділом 2 Контракту. Так, товар поставляється на умовах FCA Burgas INCOTERMS 2010. Термін відправлення товару до 30 грудня 2023 року. Документи на товар, які Продавець повинен передати Покупцеві: Сертифікат якості, Сертифікат виробника, сертифікат походження, рахунок-фактура, експортна декларація.

Відповідно до п. 3.1 Контракту ціна, кількість та якість товару визначається в специфікаціях, які підписуються Сторонами на кожну поставку Товару та є невід`ємними частинами даного Договору.

Як встановлено пунктами 5.1, 5.3 Контракту, розрахунок Покупцем за Товар здійснюється наступним чином оплата 100% суми Товару з моменту затаможення Продавцем Товару на ім`я Покупця згідно умов FCA (Incoterms 2010) завжди перед відправкою вантажівок. Валюта платежу євро.

Згідно зі Специфікацією №1 до Договору (Контракту) від 05 вересня 2023 року сума за поставлений товар становила 50000,00 Євро.

На виконання умов зазначеного Договору здійснено поставку партій товару.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач для митного оформлення товарів, придбаних на підставі контракту від 05 вересня 2023 року №10, подавав такі митні декларації:

- №24UA408020000173U6 від 02 січня 2024 року, якою було задекларовано для митного оформлення товар, а саме технічна сіль для посипання доріг з добавкою від злипання. У вказаній митній декларації визначено митну вартість товару за основним методом, а саме за фактурною вартістю, яка складала 1251,00 Євро;

- №24UA408020001678U1 від 10 січня 2024 року, якою було задекларовано для митного оформлення товар, а саме технічна сіль для посипання доріг з добавкою від злипання. У вказаній митній декларації визначено митну вартість товару за основним методом, а саме за фактурною вартістю, яка складала 1191,00 Євро;

- №24UA408020001680U1 від 10 січня 2024 року, якою було задекларовано для митного оформлення товар, а саме технічна сіль для посипання доріг з добавкою від злипання. У вказаній митній декларації визначено митну вартість товару за основним методом, а саме за фактурною вартістю, яка складала 1197,00 Євро;

- №24UA408020001682U1 від 10 січня 2024 року, якою було задекларовано для митного оформлення товар, а саме технічна сіль для посипання доріг з добавкою від злипання. У вказаній митній декларації визначено митну вартість товару за основним методом, а саме за фактурною вартістю, яка складала 1186,00 Євро;

- №24UA408020004928U1 від 29 січня 2024 року, якою було задекларовано для митного оформлення товар, а саме технічна сіль для посипання доріг з добавкою від злипання. У вказаній митній декларації визначено митну вартість товару за основним методом, а саме за фактурною вартістю, яка складала 1204,00 Євро;

- №24UA408020004930U3 від 29 січня 2024 року, якою було задекларовано для митного оформлення товар, а саме технічна сіль для посипання доріг з добавкою від злипання. У вказаній митній декларації визначено митну вартість товару за основним методом, а саме за фактурною вартістю, яка складала 1194,00 Євро;

- №24UA408020013446U4 від 11 березня 2024 року, якою було задекларовано для митного оформлення товар, а саме технічна сіль для посипання доріг з добавкою від злипання. У вказаній митній декларації визначено митну вартість товару за основним методом, а саме за фактурною вартістю, яка складала 1248,00 Євро;

- №24UA408020013447U3 від 11 березня 2024 року, якою було задекларовано для митного оформлення товар, а саме технічна сіль для посипання доріг з добавкою від злипання. У вказаній митній декларації визначено митну вартість товару за основним методом, а саме за фактурною вартістю, яка складала 1195,00 Євро.

Одночасно з названими вище митними деклараціями позивач надав митному органу низку документів для підтвердження митної вартості товару з обраним методом її визначення (перший (основний) метод), а саме: контракт від 05 вересня 2023 року №10 з додатком; рахунки-фактури (інвойси); №0000001029 від 27 грудня 2023 року, №0000001036 від 07 січня 2024 року; №0000001037 від 07 січня 2024 року, №0000001038 від 07 січня 2024 року, №0000001062 від 24 січня 2024 року, №0000001063 від 24 січня 2024 року, №0000001085 від 02 березня 2024 року, №0000001086 від 02 березня 2024 року; автотранспортні накладні CMR: №018997 від 28 грудня 2023 року, №104133 від 08 січня 2024 року, №104121 від 08 січня 2024 року, №104106 від 08 січня 2024 року, №0049241 від 24 січня 2024 року, №0049240 від 24 січня 2024 року, №211935 від 05 березня 2024 року, №211944 від 05 березня 2024 року; сертифікати про походження товару №2300010902 від 28 грудня 2023 року, №2400010010 від 08 січня 2024 року, №2400010011 від 08 січня 2024 року, №2400010012 від 08 січня 2024 року, №2400010050 від 25 січня 2024 року, №2400010051 від 25 січня 2024 року, №2400010171 від 05 березня 2024 року, №2400010172 від 05 березня 2024 року; банківські документи про сплату вартості товару, рахунки на оплату транспортно-експедиторського обслуговування з перевезення вантажів/міжнародного перевезення вантажів №350 від 28 грудня 2023 року, №6 від 08 січня 2024 року, №4 від 08 січня 2024 року, №5 від 08 січня 2024 року, №8 від 25 січня 2024 року, №7 від 25 січня 2024 року, №22 від 07 березня 2024 року, №21 від 07 березня 2024 року; довідки про транспортні витрати та заявки: №37 від 28 грудня 2023 року, №40 від 09 січня 2024 року, №39 від 09 січня 2024 року, №41 від 05 січня 2024 року, №47 від 25 січня 2024 року, №48 від 25 січня 2024 року, №2 від 07 березня 2024 року, №1 від 07 березня 2024 року; договори на транспортно-експедиторське обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом №2023/42 від 27 грудня 2023 року, №2024/1 від 05 січня 2024 року, №2024/4 від 23 січня 2024 року; разовий договір-заявка №01.03 від 01 березня 2024 року; митні декларації країни відправлення та інші документи.

За результатами розгляду поданих митних декларації та доданих до них документів Чернівецькою митницею прийняті рішення про коригування митної вартості товарів:

- №UA408000/2024/000009/2 від 03 січня 2024 року, яким визначену ціну задекларованого товару (митна декларація №24UA408020000173U6 від 02 січня 2024 року) за шостим (резервним) методом в сумі 5434,34 Євро;

- №UA408000/2024/000039/2 від 10 січня 2024 року, яким визначену ціну задекларованого товару (митна декларація №24UA408020001678U1 від 10 січня 2024 року) за шостим (резервним) методом в сумі 5442,87 Євро;

- №UA408000/2024/000038/2 від 10 січня 2024 року, яким визначену ціну задекларованого товару (митна декларація №24UA408020001680U3 від 10 січня 2024 року) за шостим (резервним) методом в сумі 5470,29 Євро;

- №UA408000/2024/000037/2 від 10 січня 2024 року, яким визначену ціну задекларованого товару (митна декларація №24UA408020001682U1 від 10 січня 2024 року) за шостим (резервним) методом в сумі 5420,02 Євро;

- №UA408000/2024/000077/2 від 29 січня 2024 року, яким визначену ціну задекларованого товару (митна декларація №24UA408020004928U1 від 29 січня 2024 року) за шостим (резервним) методом в сумі 5540,81 Євро;

- №UA408000/2024/000076/2 від 29 січня 2024 року, яким визначену ціну задекларованого товару (митна декларація №24UA408020004930U3 від 29 січня 2024 року) за шостим (резервним) методом в сумі 5494,79 Євро;

- №UA408000/2024/000152/2 від 11 березня 2024 року, яким визначену ціну задекларованого товару (митна декларація №24UA408020013446U4 від 11 березня 2024 року) за шостим (резервним) методом в сумі 5708,35 Євро;

- №UA408000/2024/000153/2 від 11 березня 2024 року, яким визначену ціну задекларованого товару (митна декларація №24UA408020013447U3 від 11 березня 2024 року) за шостим (резервним) методом в сумі 5465,93 Євро.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень, під час здійснення відповідачем контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а саме:

- відповідно до п. 1.3 контракту від 05.09.2023 №10 якість товару підтверджується сертифікатом якості товару Інколаб № В 2112135 від 05.01.2022, який до оформлення не наданий. Так, не виконано вимоги п. 2.3 цього Контракту (зазначено в оскаржуваних рішеннях №UA408000/2024/000009/2 від 03 січня 2024 року, №UA408000/2024/000039/2 від 10 січня 2024 року, №UA408000/2024/000038/2 від 10 січня 2024 року, №UA408000/2024/000037/2 від 10 січня 2024 року);

- п. 2.3 контракту від 05.09.2023 №10 передбачена наявність сертифікату якості та сертифікату виробника. Документи до оформлення не надані (зазначено в усіх оскаржуваних рішеннях);

-відповідно до п. 3.1 контракту від 05.09.2023 №10 якість товару визначається в специфікаціях на кожну поставку товару та є невід`ємними частинами контракту. В наданій Специфікації №1 від 05.09.2023 зазначені відомості відсутні (зазначено в усіх оскаржуваних рішеннях);

-відповідно до п. 5.1 контракту від 05.09.2023 №10: Розрахунок Покупцем за Товар здійснюється наступним чином - оплата 100 (сто)% суми Товару з моменту затаможення Продавцем Товару на ім`я Покупця згідно умов FCA (Incoterms 2010) завжди перед відправкою вантажівок. Відповідно до банківського платіжного документа від 11.12.2023 №NJBKLNCBO8FDT26 здійснено оплату на суму 9750,00 євро, що не співпадає з сумою інвойсу від 27.12.2023 №0000001029 (1251,00 євро), ані з сумою Специфікації №1 від 05.09.2023 (50000,00 євро). В гр. 70 даного платіжного документа зазначено лише реквізити контракту від 05.09.2023 №10. Так, заявлені відомості не відповідають положенням п.5.1 контракту та, неможливо точно визначити, що оплата здійснена саме за товар, який подано до митного оформлення (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000009/2 від 03 січня 2024 року);

-відповідно до п. 5.1 контракту від 05.09.2023 №10: Розрахунок Покупцем за Товар здійснюється наступним чином - оплата 100 (сто)% суми Товару з моменту затаможення Продавцем Товару на ім`я Покупця згідно умов FCA (Incoterms 2010) завжди перед відправкою вантажівок. Відповідно до банківського платіжного документа від 11.12.2023 №NJBKLNCBO8FDT26 здійснено оплату на суму 9750,00 євро, що не співпадає з сумою інвойсу від 07.01.2024 № 0000001036 (1191,00 євро), ані з сумою Специфікації №1 від 05.09.2023 (50000,00 євро). В гр.70 даного платіжного документа зазначено лише реквізити контракту від 05.09.2023 №10 (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000039/2 від 10 січня 2024 року);

- відповідно до п.5.1 контракту від 05.09.2023 №10: Розрахунок Покупцем за Товар здійснюється наступним чином - оплата 100(сто)% суми Товару з моменту затаможення Продавцем Товару на ім`я Покупця згідно умов FCA (Incoterms 2010) завжди перед відправкою вантажівок. Відповідно до банківського платіжного документа від 11.12.2023 №NJBKLNCBO8FDT26 здійснено оплату на суму 9750,00 євро, що не співпадає з сумою інвойсу від 07.01.2024 №0000001037 (1197,00 євро), ані з сумою Специфікації №1 від 05.09.2023 (50000,00 євро). В гр.70 даного платіжного документа зазначено лише реквізити контракту від 05.09.2023 №10. Так, заявлені відомості не відповідають положенням п.5.1 контракту та, неможливо точно визначити, що оплата здійснена саме за товар, який подано до митного оформлення (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000038/2 від 10 січня 2024 року);

- відповідно до п. 5.1 контракту від 05.09.2023 №10: Розрахунок Покупцем за Товар здійснюється наступним чином - оплата 100 (сто)% суми Товару з моменту затаможення Продавцем Товару на ім`я Покупця згідно умов FCA (Incoterms 2010) завжди перед відправкою вантажівок. Відповідно до банківського платіжного документа від 11.12.2023 №NJBKLNCBO8FDT26 здійснено оплату на суму 9750,00 євро, що не співпадає з сумою інвойсу від 07.01.2024 №0000001038 (1186,00 євро), ані з сумою Специфікації №1 від 05.09.2023 (50000,00 євро). В гр.70 даного платіжного документа зазначено лише реквізити контракту від 05.09.2023 №10. Так, заявлені відомості не відповідають положенням п.5.1 контракту та, неможливо точно визначити, що оплата здійснена саме за товар, який подано до митного оформлення (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000037/2 від 10 січня 2024 року);

- відповідно до п. 5.1 контракту від 05.09.2023 №10: Розрахунок Покупцем за Товар здійснюється наступним чином - оплата 100 (сто)% суми Товару з моменту затаможення Продавцем Товару на ім`я Покупця згідно умов FCA (Incoterms 2010) завжди перед відправкою вантажівок. Відповідно до банківського платіжного документа від 11.12.2023 №NJBKLNCBO8FDT26 здійснено оплату на суму 9750,00 євро, що не співпадає з сумою інвойсу від 24.01.2024 № 0000001062 (1204,00 євро), ані з сумою Специфікації №1 від 05.09.2023 (50000,00 євро). В гр. 70 даного платіжного документа зазначено лише реквізити контракту від 05.09.2023 №10. Так, заявлені відомості не відповідають положенням п.5.1 контракту та, неможливо точно визначити, що оплата здійснена саме за товар, який подано до митного оформлення (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000077/2 від 29 січня 2024 року);

- відповідно до п.5.1 контракту від 05.09.2023 №10: Розрахунок Покупцем за Товар здійснюється наступним чином - оплата 100 (сто)% суми Товару з моменту затаможення Продавцем Товару на ім`я Покупця згідно умов FCA (Incoterms 2010) завжди перед відправкою вантажівок. Відповідно до банківського платіжного документа від 11.12.2023 №NJBKLNCBO8FDT26 здійснено оплату на суму 9750,00 євро, що не співпадає з сумою інвойсу від 24.01.2024 № 0000001063 (1194,00 євро), ані з сумою Специфікації №1 від 05.09.2023 (50000,00 євро). В гр.70 даного платіжного документа зазначено лише реквізити контракту від 05.09.2023 №10 (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000076/2 від 29 січня 2024 року);

- відповідно до п.5.1 контракту від 05.09.2023 №10: Розрахунок Покупцем за Товар здійснюється наступним чином - оплата 100 (сто)% суми Товару з моменту затаможення Продавцем Товару на ім`я Покупця згідно умов FCA (Incoterms 2010) завжди перед відправкою вантажівок. Відповідно до банківського платіжного документа від 11.12.2023 №NJBKLNCBO8FDT26 здійснено оплату на суму 9750,00 євро, що не співпадає з сумою інвойсу від 02.03.2024 № 0000001085 (1248,00 євро), ані з сумою Специфікації №1 від 05.09.2023 (50000,00 євро). В гр.70 даного платіжного документа зазначено лише реквізити контракту від 05.09.2023 №10. Так, заявлені відомості не відповідають положенням п.5.1 контракту та, неможливо точно визначити, що оплата здійснена саме за товар, який подано до митного оформлення (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000152/2 від 11 березня 2024 року);

-відповідно до п.5.1 контракту від 05.09.2023 №10: Розрахунок Покупцем за Товар здійснюється наступним чином - оплата 100 (сто)% суми Товару з моменту затаможення Продавцем Товару на ім`я Покупця згідно умов FCA (Incoterms 2010) завжди перед відправкою вантажівок. Відповідно до банківського платіжного документа від 11.12.2023 №NJBKLNCBO8FDT26 здійснено оплату на суму 9750,00 євро, що не співпадає з сумою інвойсу від 02.03.2024 № 0000001085 (1248,00 євро), ані з сумою Специфікації №1 від 05.09.2023 (50000,00 євро). В гр. 70 даного платіжного документа зазначено лише реквізити контракту від 05.09.2023 №10. Так, заявлені відомості не відповідають положенням п.5.1 контракту та, неможливо точно визначити, що оплата здійснена саме за товар, який подано до митного оформлення (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000153/2 від 11 березня 2024 року);

- товар постачається на умовах FCA BG BURGAS. За умовами поставки FCA Продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. При імпорті товарів в Україну на умовах FCA (франко перевізник) до витрат продавця входять: оплата навантажувальних робіт; внутрішні перевезення; експортне мито, митний збір, податки. Відповідно відомостей, заявлених в розрахунках до МД, у рахунках на оплату та довідках до митної вартості додана лише вартість транспортних витрат. Таким чином, виникає питання щодо включення вищезазначених складових до митної вартості товару. Документів з цього приводу не надано (зазначено в усіх оскаржуваних рішеннях);

-у довідці від 28.12.2023 №37 зазначено вартість транспортних витрат від Бургаса до п/п Порубне у сумі 40000 грн., а у рахунку на оплату від 28.12.2023 №350 вказано суму 62550 грн. без розподілу таких витрат на до/після кордону. Роз`яснень з цього приводу не надано (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000009/2 від 03 січня 2024 року);

- у довідці від 09.01.2024 №40 зазначено вартість транспортних витрат від м. Бургас (Болгарія) до п/п Порубне у сумі 40000 грн., а у рахунку на оплату від 08.01.2024 №6 вказано суму 60000,00 грн. без розподілу таких витрат на до/після кордону. Роз`яснень з цього приводу не надано (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000039/2 від 10 січня 2024 року);

- у довідці від 09.01.2024 №39 зазначено вартість транспортних витрат від Бургаса до п/п Порубне у сумі 40000 грн., а у рахунку на оплату від 08.01.2024 №4 вказано суму 60000 грн. без розподілу таких витрат на до/після кордону. Роз`яснень з цього приводу не надано (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000038/2 від 10 січня 2024 року);

- у довідці від 09.01.2024 №40 зазначено вартість транспортних витрат від м. Бургас (Болгарія) до п/п Порубне у сумі 40000 грн., а у рахунку на оплату від 08.01.2024 №5 вказано суму 60000,00 грн. без розподілу таких витрат на до/після кордону. Роз`яснень з цього приводу не надано (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000037/2 від 10 січня 2024 року);

-у довідці від 25.01.2024 №47 зазначено вартість транспортних витрат від м. Бургас (Болгарія) до п/п Порубне у сумі 40000 грн., а у рахунку на оплату від 25.01.2024 №8 вказано суму 63000,00 грн. без розподілу таких витрат на до/після кордону. Роз`яснень з цього приводу не надано (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000077/2 від 29 січня 2024 року);

-у довідці від 25.01.2024 №48 зазначено вартість транспортних витрат від м. Бургас (Болгарія) до п/п Порубне у сумі 40000 грн., а у рахунку на оплату від 25.01.2024 №7 вказано суму 63000,00 грн. без розподілу таких витрат на до/після кордону. Роз`яснень з цього приводу не надано (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000076/2 від 29 січня 2024 року).

Додатково у пункті 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів було зазначено про надання пропозицій декларанту (позивачу) надати документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Зокрема, згідно з частиною другою, третьою статті 53, підпункту 1 частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України, що позиціонуються з положеннями ст. 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (для підтвердження умов оплати за товар);

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезених товарів;

- транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (для підтвердження умов перевезення та числових значень експедиційно-транспортних витрат, які є складовими митної вартості товару);

- якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціпи, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари);

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається (для підтвердження даних щодо виробника товарів, умов поставки та ціпи);

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) (для підтвердження даних щодо виробника товарів, умов поставки та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар);

- виписку з бухгалтерської документації (для деталізації умов оплати);

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (для підтвердження даних щодо виробника товарів та ціни).

Також в оскаржуваних рішеннях зазначено, що відповідно до частини шостої статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати податкові наявні у них документи для підтвердження митної вартості товарів.

Декларантом подано повідомлення про те, що не має змоги надати додаткові документи.

Враховуючи, що додаткові документи не надано, а подані не спростовують вищезазначене, відповідачем в оскаржуваних рішеннях зазначено, що відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України заявлена митна вартість товарів не може бути визнана митним органом.

Вказано, що відбулась процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу для визначення митної вартості товару.

Згідно з положеннями пункту 1 статті 55 Митного кодексу України митним органом здійснено коригування митної вартості товару.

В митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому, відповідно до статей 59, 50 Митного кодексу України неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 Митного кодексу України методи визначення митної вартості па основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митного органу відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.

Було обрано метод визначення митної вартості - резервний.

За основу для визначення митної вартості взято раніше визнані (визначені) митними органами митні вартості.

У зв`язку з прийнятими рішеннями про коригування митної вартості товару Чернівецькою митницею були сформовані Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №UA408020/2024/000013 від 03 січня 2024 року; №UA408020/2024/000064 від 10 січня 2024 року; №UA408020/2024/000065 від 10 січня 2024 року; №UA408020/2024/000066 від 10 січня 2024 року; №UA408020/2024/000168 від 29 січня 2024 року; №UA408020/2024/000169 від 29 січня 2024 року; №UA408020/2024/000394 від 11 березня 2024 року; №UA408020/2024/000393 від 11 березня 2024 року.

З метою пропуску товарів позивачем було подано для митного оформлення нові митні декларації із зазначенням у графах 12, 45 митної вартості, визначеної посадовими особами відповідача в оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів: №24UA408020000299U7; №24UA408020001752U5; №24UA408020001753U4; №24UA408020001754U3; №24UA408020005040U6; №24UA408020005041U5; №24UA408020013546U1; №24UA408020013547U0.

За таких обставин, не погоджуючись із прийнятими відповідачем рішеннями про коригування митної вартості товарів та картками відмови у прийнятті митних декларацій та митному оформленні випуску (пропуску) товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року №4495-VI (далі МК України в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до частини першої статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється в будь-якому митному органі з пред`явленням їх цьому органу, якщо інше не передбачено цим Кодексом (абзац перший частини першої статті 247 МК України).

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до частини першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Згідно частини 8 статті 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів:

1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення;

2) відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору;

3) відомості про найменування країн відправлення та призначення;

4) відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери;

5) відомості про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів;

6) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про надання забезпечення сплати митних платежів: а) ставки митних платежів; б) застосування пільг зі сплати митних платежів; в) суми митних платежів; г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, визначений відповідно до статті 3-1 цього Кодексу; ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів; д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі надання забезпечення сплати митних платежів);

7) відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його основні умови;

8) відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України;

9) відомості про документи, передбачені частиною третьою статті 335 цього Кодексу;

10) довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).

Згідно статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частиною першою та другою статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

За змістом статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин другої та третьої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно положень статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

При цьому, враховуючи фактичні обсяги партії товарів, для визначення митної вартості використовується найменша вартість із альтернативних, згідно наявної у митного органу інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Витребування документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Поряд з цим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Наведені висновки узгоджуються з правовим висновками, викладеними у подібних правовідносинах як Верховним Судом України у судових рішеннях від 31 березня 2015 року у справі №21-127а15, від 02 червня 2015 року у справі №21-498а15, так і Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №809/1884/16, від 14 серпня 2018 року у справі №826/5868/16.

Крім цього суд зауважує, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20.

У постанові від 20 березня 2020 року у справі №480/4423/18 Верховний Суд також висловив правову позицію, відповідно до якої неподання декларантом документів, зазначених у ч.ч. 2-4 ст. 53 МК України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

У постанові від 05 травня 2022 року у справі №2040/6019/18 Верховним Судом наголошено, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598).

Отже, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною 2 статті 55 Митного кодексу України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Згідно правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 27.03.2020 року у справі №540/2605/18, від 07.05.2020 року у справі №1.380.2019.001625, від 07.02.2023 року у справі №804/5961/16, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів вбачається, що при перевірці заявленої позивачем митної вартості товару відповідач дійшов висновку про те, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме:

-відповідно до п. 5.1 контракту від 05.09.2023 №10: Розрахунок Покупцем за Товар здійснюється наступним чином - оплата 100 (сто)% суми Товару з моменту затаможення Продавцем Товару на ім`я Покупця згідно умов FCA (Incoterms 2010) завжди перед відправкою вантажівок. Відповідно до банківського платіжного документа від 11.12.2023 №NJBKLNCBO8FDT26 здійснено оплату на суму 9750,00 євро, що не співпадає з сумою інвойсу від 07.01.2024 № 0000001036 (1191,00 євро), ані з сумою Специфікації №1 від 05.09.2023 (50000,00 євро). В гр.70 даного платіжного документа зазначено лише реквізити контракту від 05.09.2023 №10 (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000039/2 від 10 січня 2024 року);

- відповідно до п.5.1 контракту від 05.09.2023 №10: Розрахунок Покупцем за Товар здійснюється наступним чином - оплата 100(сто)% суми Товару з моменту затаможення Продавцем Товару на ім`я Покупця згідно умов FCA (Incoterms 2010) завжди перед відправкою вантажівок. Відповідно до банківського платіжного документа від 11.12.2023 №NJBKLNCBO8FDT26 здійснено оплату на суму 9750,00 євро, що не співпадає з сумою інвойсу від 07.01.2024 №0000001037 (1197,00 євро), ані з сумою Специфікації №1 від 05.09.2023 (50000,00 євро). В гр.70 даного платіжного документа зазначено лише реквізити контракту від 05.09.2023 №10. Так, заявлені відомості не відповідають положенням п.5.1 контракту та, неможливо точно визначити, що оплата здійснена саме за товар, який подано до митного оформлення (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000038/2 від 10 січня 2024 року);

- відповідно до п. 5.1 контракту від 05.09.2023 №10: Розрахунок Покупцем за Товар здійснюється наступним чином - оплата 100 (сто)% суми Товару з моменту затаможення Продавцем Товару на ім`я Покупця згідно умов FCA (Incoterms 2010) завжди перед відправкою вантажівок. Відповідно до банківського платіжного документа від 11.12.2023 №NJBKLNCBO8FDT26 здійснено оплату на суму 9750,00 євро, що не співпадає з сумою інвойсу від 07.01.2024 №0000001038 (1186,00 євро), ані з сумою Специфікації №1 від 05.09.2023 (50000,00 євро). В гр.70 даного платіжного документа зазначено лише реквізити контракту від 05.09.2023 №10. Так, заявлені відомості не відповідають положенням п.5.1 контракту та, неможливо точно визначити, що оплата здійснена саме за товар, який подано до митного оформлення (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000037/2 від 10 січня 2024 року);

- відповідно до п. 5.1 контракту від 05.09.2023 №10: Розрахунок Покупцем за Товар здійснюється наступним чином - оплата 100 (сто)% суми Товару з моменту затаможення Продавцем Товару на ім`я Покупця згідно умов FCA (Incoterms 2010) завжди перед відправкою вантажівок. Відповідно до банківського платіжного документа від 11.12.2023 №NJBKLNCBO8FDT26 здійснено оплату на суму 9750,00 євро, що не співпадає з сумою інвойсу від 24.01.2024 № 0000001062 (1204,00 євро), ані з сумою Специфікації №1 від 05.09.2023 (50000,00 євро). В гр. 70 даного платіжного документа зазначено лише реквізити контракту від 05.09.2023 №10. Так, заявлені відомості не відповідають положенням п.5.1 контракту та, неможливо точно визначити, що оплата здійснена саме за товар, який подано до митного оформлення (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000077/2 від 29 січня 2024 року);

- відповідно до п.5.1 контракту від 05.09.2023 №10: Розрахунок Покупцем за Товар здійснюється наступним чином - оплата 100 (сто)% суми Товару з моменту затаможення Продавцем Товару на ім`я Покупця згідно умов FCA (Incoterms 2010) завжди перед відправкою вантажівок. Відповідно до банківського платіжного документа від 11.12.2023 №NJBKLNCBO8FDT26 здійснено оплату на суму 9750,00 євро, що не співпадає з сумою інвойсу від 24.01.2024 № 0000001063 (1194,00 євро), ані з сумою Специфікації №1 від 05.09.2023 (50000,00 євро). В гр.70 даного платіжного документа зазначено лише реквізити контракту від 05.09.2023 №10 (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000076/2 від 29 січня 2024 року);

- відповідно до п.5.1 контракту від 05.09.2023 №10: Розрахунок Покупцем за Товар здійснюється наступним чином - оплата 100 (сто)% суми Товару з моменту затаможення Продавцем Товару на ім`я Покупця згідно умов FCA (Incoterms 2010) завжди перед відправкою вантажівок. Відповідно до банківського платіжного документа від 11.12.2023 №NJBKLNCBO8FDT26 здійснено оплату на суму 9750,00 євро, що не співпадає з сумою інвойсу від 02.03.2024 № 0000001085 (1248,00 євро), ані з сумою Специфікації №1 від 05.09.2023 (50000,00 євро). В гр.70 даного платіжного документа зазначено лише реквізити контракту від 05.09.2023 №10. Так, заявлені відомості не відповідають положенням п.5.1 контракту та, неможливо точно визначити, що оплата здійснена саме за товар, який подано до митного оформлення (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000152/2 від 11 березня 2024 року);

-відповідно до п.5.1 контракту від 05.09.2023 №10: Розрахунок Покупцем за Товар здійснюється наступним чином - оплата 100 (сто)% суми Товару з моменту затаможення Продавцем Товару на ім`я Покупця згідно умов FCA (Incoterms 2010) завжди перед відправкою вантажівок. Відповідно до банківського платіжного документа від 11.12.2023 №NJBKLNCBO8FDT26 здійснено оплату на суму 9750,00 євро, що не співпадає з сумою інвойсу від 02.03.2024 № 0000001085 (1248,00 євро), ані з сумою Специфікації №1 від 05.09.2023 (50000,00 євро). В гр. 70 даного платіжного документа зазначено лише реквізити контракту від 05.09.2023 №10. Так, заявлені відомості не відповідають положенням п.5.1 контракту та, неможливо точно визначити, що оплата здійснена саме за товар, який подано до митного оформлення (зазначено в оскаржуваному рішенні №UA408000/2024/000153/2 від 11 березня 2024 року);

Суд зауважує, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень (частина четверта статі 9, частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Однак у ході судового розгляду справи відповідачем не доведено суду, що виявлені ним у поданих декларантом документах розбіжності дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості (приписи частини третьої статті 53 МК України).

Поряд з цим, згідно обставин справи, декларантом вартість товару була визначена відповідно до основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) та рахунків на товари, які імпортуються (інвойси).

Зокрема, відповідно до інвойсу №0000001029 від 27 грудня 2023 року продавцем зазначено ціну товару 1251,00 євро.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість зазначення позивачем у МД №24UA408020000173U6 від 02 січня 2024 року митної вартості товару саме за ціною інвойсу №0000001029 від 27 грудня 2023 року 1251,00 євро.

Відповідно до інвойсу №0000001036 від 07 січня 2024 року продавцем зазначено ціну товару 1191,00 євро.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість зазначення позивачем у МД №24UA408020001678U1 від 10 січня 2024 року митної вартості товару саме за ціною інвойсу №0000001036 від 07 січня 2024 року 1191,00 євро.

Відповідно до інвойсу №0000001037 від 07 січня 2024 року продавцем зазначено ціну товару 1197,00 євро.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість зазначення позивачем у МД №24UA408020001680U3 від 10 січня 2024 року митної вартості товару саме за ціною інвойсу №0000001037 від 07 січня 2024 року 1197,00 євро.

Відповідно до інвойсу №0000001038 від 07 січня 2024 року продавцем зазначено ціну товару 1186,00 євро.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість зазначення позивачем у МД №24UA408020001682U1 від 10 січня 2024 року митної вартості товару саме за ціною інвойсу №0000001038 від 07 січня 2024 року 1186,00 євро.

Відповідно до інвойсу №0000001062 від 24 січня 2024 року продавцем зазначено ціну товару 1204,00 євро.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість зазначення позивачем у МД №24UA408020004928U1 від 29 січня 2024 року митної вартості товару саме за ціною інвойсу №0000001062 від 24 січня 2024 року 1204,00 євро.

Відповідно до інвойсу №0000001063 від 24 січня 2024 року продавцем зазначено ціну товару 1194,00 євро.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість зазначення позивачем у МД №24UA408020004930U3 від 29 січня 2024 року митної вартості товару саме за ціною інвойсу №0000001063 від 24 січня 2024 року 1194,00 євро.

Відповідно до інвойсу №0000001085 від 02 березня 2024 року продавцем зазначено ціну товару 1248,00 євро.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість зазначення позивачем у МД №24UA408020013446U4 від 11 березня 2024 року митної вартості товару саме за ціною інвойсу №0000001085 від 02 березня 2024 року 1248,00 євро.

Відповідно до інвойсу №0000001086 від 02 березня 2024 року продавцем зазначено ціну товару 1195,00 євро.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість зазначення позивачем у МД №24UA408020013447U3 від 11 березня 2024 року митної вартості товару саме за ціною інвойсу №0000001086 від 02 березня 2024 року 1195,00 євро.

Оцінюючи у сукупності вищевказані документи, які були подані позивачем при митному оформленні, суд дійшов висновку про обґрунтованість зазначення позивачем у митних деклараціях вартості товару саме згідно вартості, вказаної у зазначеному вище інвойсах, і що дає у повній мірі дає можливість співставити партії поставок товару з товаросупровідними документами.

До того ж, суд звертає увагу на те, що згідно вимог пункту 3 частини другої статті 53 МК України саме рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа і є тими документами, які підтверджують митну вартість товарів.

Доводи оскаржуваних рішень щодо наявності розбіжностей у поданих до митного оформлення документах через відсутність сертифікатів якості товару, сертифікатів виробника та специфікацій на кожну поставку товару суд вважає необґрунтованими з огляду на їх безпідставність. При цьому зауважує, що частиною другою статті 53 МК України визначено те, які документи є такими, що підтверджують митну вартість товарів. Серед зазначених у вказаній статті документів не вказано таких, на які посилався відповідач, для підтвердження митної вартості товарів, а тому їх відсутність не може безумовно свідчити про невірність зазначення позивачем митної вартості товарів.

Крім цього, на переконання суду, доводи митного органу у вказаній вище частині ґрунтуються виключно на припущеннях митного органу, без підтвердження своїх доводів будь-якими належними та достовірними доказами того, що залежно від виробника товару чи якості такого товару варіюється його ціна, і що в подальшому могло вплинути на визначення митної вартості товару при його митному оформленні при ввезенні на територію України.

Стосовно посилань відповідача на ненадання сертифікату якості товару, що передбачено пунктом 1.3 Контракту від 05 вересня 2023 року №10, а також сертифікату якості, сертифікату виробника і сертифікату походження, що визначено пунктом 2.3. Контракту від 05 вересня 2023 року №10, суд зауважує, що названі документи не є такими, що підтверджують саме вартість імпортованого товару в розумінні положень частини другої статті 53 Митного кодексу України. Відповідно, неподання таких документів декларантом не може бути підставою для прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів.

Щодо посилань митного органу в оскаржуваних рішеннях на те, що сума банківського (платіжного) документа від 11 грудня 2023 року №NJBKLNCBO8FDT26 не відповідає сумам інвойсів і Специфікації до Контракту від 05 вересня 2023 року №10, суд зауважує, що зміст платіжного документа від 11 грудня 2023 року №NJBKLNCBO8FDT26 не надає можливості точно визначити, що такий документ є достовірним доказом сплати саме за той товар, який було подано до митного оформлення позивачем згідно з митними деклараціями №24UA408020000173U6 від 02 січня 2024 року, №24UA408020001678U1 від 10 січня 2024 року, №24UA408020001680U1 від 10 січня 2024 року, №24UA408020001682U1 від 10 січня 2024 року, №24UA408020004928U1 від 29 січня 2024 року, №24UA408020004930U3 від 29 січня 2024 року, №24UA408020013446U4 від 11 березня 2024 року, №24UA408020013447U3 від 11 березня 2024 року.

Відповідачем у ході судового розгляду даної справи не доведено суду того, що під час проведення процедури коригування митної вартості товарів ним ужито відповідних заходів для встановлення того факту, що банківський (платіжний) документ від 11 грудня 2023 року №NJBKLNCBO8FDT26 дійсно підтверджує сплату позивачем саме того товару, який задекларовано в митних деклараціях №24UA408020000173U6 від 02 січня 2024 року, №24UA408020001678U1 від 10 січня 2024 року, №24UA408020001680U1 від 10 січня 2024 року, №24UA408020001682U1 від 10 січня 2024 року, №24UA408020004928U1 від 29 січня 2024 року, №24UA408020004930U3 від 29 січня 2024 року, №24UA408020013446U4 від 11 березня 2024 року, №24UA408020013447U3 від 11 березня 2024 року.

Разом з цим, суд також звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.04.2018 року у справі №804/4680/16, в якій зроблено висновок про те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Крім того, у постанові від 02 червня 2022 року у справі №460/2674/20 Верховним Судом наголошено, що обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Стосовно тверджень відповідача про те, що на умовах FCA до витрат продавця включається оплата навантажувальних робіт, внутрішні перевезення, експортне мито, митний збір та податки, і у зв`язку з поданням позивачем документів, в яких зазначено лише вартість транспортних витрат, у митного органу був сумнів з приводу включення таких витрат до митної вартості, то такі суд також вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2.1 Контракту від 05 вересня 2023 року №10 товар поставляється на умовах FCA Burgas INCOTERMS 2010.

Відповідно до Інкотермс (редакція 2010 року), що регулюють питання, яка зі сторін договору купівлі-продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін, термін FCA (FREE CARRIER (... named place) франко-перевізник (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі

Відповідно до статті А6 Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати від 01.01.2010 року продавець зобов`язаний з урахуванням застережень статті Б.6.: - нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4; - сплатити, коли це належить, витрати митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару.

Згідно п. А.4. Продавець зобов`язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

Постачання вважається виконаним:

а) якщо назване місце поставки знаходиться у приміщенні продавця: коли товар завантажений у транспортний засіб перевізника, вказаного покупцем або іншою особою, яка діє від його імені;

б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 "а", нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.

Суд звертає увагу, що статтею 58 Митного кодексу України не передбачено необхідність включення до митної вартості товару витрат продавця.

Частина десята згаданої статті Митного кодексу України передбачає включення лише витрат покупця до митної вартості товару.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки по митним деклараціям поставка товару здійснювалась на умовах FCA, згідно яких обов`язок щодо завантаження товару на умовах FCA покладено на продавця, а також продавець зобов`язаний сплатити експортні витрати (навантажувальні роботи, експортне мито, митний збір), то такі складові митної вартості товару у даному випадку не потребують додаткового підтвердження та не включаються до митної вартості товару.

Згідно приписів частини другої статті 55 МК України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі №810/1823/16, зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2019 року у справі №810/1479/16 наголосив, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

Крім цього, відповідно до частини третьої статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, зокрема, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (пункт 8).

Водночас суд вважає, що підстав вважати митну вартість заниженою (за умови відсутності документів щодо понесених витрат з оплати навантажувальних робіт, внутрішніх перевезень, сплати експортного мита, митного збору та податків) у відповідача не було, а тому і відсутня доцільність витребовувати у позивача додаткові документи.

Отже, сумніви митниці щодо правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів під час їх митного оформлення як умови, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та вчинення подальших дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товару, є безпідставними.

Крім цього в оскаржуваних рішеннях №UA408000/2024/000009/2 від 03 січня 2024 року, №UA408000/2024/000039/2 від 10 січня 2024 року, №UA408000/2024/000038/2 від 10 січня 2024 року, №UA408000/2024/000037/2 від 10 січня 2024 року, №UA408000/2024/000077/2 від 29 січня 2024 року, №UA408000/2024/000076/2 від 29 січня 2024 року митним органом вказано про ненадання позивачем роз`яснень стосовно того, що сума рахунків на оплату перевищує вартість транспортних витрат, зазначених у довідках, а також відомостей про розподіл транспортних витрат на до та після кордону.

Стосовно наведеного суд зауважує, що чинним законодавством не передбачено розподіл транспортних витрат до перетину кордону та після. При обґрунтуванні вказаного порушення відповідач в оскаржених рішеннях не посилається на жоден нормативно-правовий акт.

Подані до митного оформлення документи про надання транспортно-експедиційних послуг (послуг з міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом) містять інформацію про загальну суму транспортування, без розподілу на витрати до та після ввезення вантажу на митну територію України. Рахунки про надання транспортно-експедиційних послуг (послуг з міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом), заявки та міжнародні автотранспортні накладні містять всю необхідну інформацію, включаючи пункти відправлення та призначення (маршрут), інформацію про вартість послуг та інші необхідні реквізити, у тому числі відомості про транспортні засоби (марка автомобіля із зазначенням державних номерних знаків).

Щодо тверджень митного органу в оскаржуваних рішеннях на те, що вартість витрат у довідках про транспортні витрати не відповідає сумам рахунків на оплату суд звертає увагу на те, що в довідках про транспортні витрати зазначена інформація щодо вартості послуг по доставці вантажу з м. Бургас (Болгарія) до пункту пропуску Порубне.

Натомість згідно з рахунками на оплату та заявками на перевезення м. Чернівці є пунктом розмитнення товару, а кінцевим пунктом розвантаження товару є м. Луцьк. Відповідно, сума транспортних витрат вказана за перевезення вантажу з пункту завантаження товару (м. Бургас, Болгарія) до пункту розвантаження (м. Луцьк, Україна).

Крім цього суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14 вказав, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Натомість наявні у справи матеріали свідчать, що в таких містяться всі відомості, які підтверджують складові числових значень митної вартості, а також вказаний маршрут перевезення та номерні знаки транспортних засобів, які відповідають номерним знакам, зазначеним в автотранспортних накладних (заявках, довідках). Тобто позивачем надано належні документи, які підтверджують складові числових значень митної вартості товарів, які і були додані до загальної вартості товарів.

На переконання суду, розбіжність у назві послуг за наявності названих вище документів, що згідно наведеної позиції Верховного Суду є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів, не свідчить про наявність розбіжностей, які унеможливлюють підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною договору.

Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд погоджується з твердженням позивача про подання ним разом з митними деклараціями до митного органу усіх належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару за ціною договору, та, відповідно, про безпідставність висновку відповідача про те, що надані позивачем документи містять розбіжності і не підтверджують заявлену за ціною договору митну вартість товару.

Указане свідчить про безпідставність та незаконність оскаржуваних у цій справі рішень.

Також варто зазначити таке.

Відповідно до оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів у зв`язку із виявленням наведених вище розбіжностей у документах декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме:

- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (для підтвердження умов оплати за товар);

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- виписку з бухгалтерської документації (для деталізації умов оплати);

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (для підтвердження даних щодо виробника товару та ціни).

Надаючи оцінку цим діям, що передували прийняттю оскаржуваних рішень, суд вважає їх безпідставними, виходячи з наступного.

Так, щодо зобов`язання подати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (для підтвердження умов оплати за товар); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації (для деталізації умов оплати) то, як вбачається з обставин справи, позивачем до митної декларації було подано Контракт №10 від 05 вересня 2023 року, відповідно до якого встановлено порядок оплати вартості товару наперед (оплата 100% суми Товару на момент його затаможення Продавцем пункт 5.1 Контракту), що, на думку суду, є достатнім підтвердження умов оплати за товар.

Відносно зобов`язання надати транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (для підтвердження вартості перевезення, яка є складовою митної вартості товару); якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), то, як вбачається з обставин справи, позивачем до митних декларацій було подано рахунки-фактури (інвойси) та рахунок на оплату транспортних послуг, про що зазначено судом вище.

Відносно зобов`язання подати страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), то з наявних у справі матеріалів не вбачається факту здійснення позивачем страхування товару, а неподання таких не ставилося відповідачем у провину позивача.

Вказаного відповідачем як суб`єктом владних повноважень у ході судового розгляду цієї справи не спростовано.

Також відповідачем не доведено, що витребувані митним органом у декларанта документи є документами, необхідними для усунення (спростування) саме тих розбіжностей, які мали місце на думку митного органу в документах, поданих позивачем до митного оформлення товару.

У ході судового розгляду справи митним органом як суб`єктом владних повноважень усупереч наведеним вище нормам матеріального та процесуального права, не надано суду обґрунтованих доводів й, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.

Також суд наголошує, що здійснення коригування митної вартості товарів належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.

Стосовно доводів оскаржуваних рішень про те, що при застосуванні резервного методу визначення митної вартості товару було взято за основу раніше визнані (визначені) митними органами митні вартості, варто вказати таке.

Аналіз показників, взятих за основу для визначення митної вартості митним органам, свідчить про те, що митним органом дійсно використано відомості щодо аналогічних категорій товарів, які були задекларовані при митному оформленні подібних (аналогічних) товарів, однак безпосереднє найменування та характеристика товару різняться. Крім цього, суд звертає увагу на те, що ціна по всіх видах товару, який зазначений у митних деклараціях, які були взяті за основу при коригуванні митної вартості товару позивача, є значно вищою за ціну, яка зазначена позивачем у митних деклараціях з обраним першим (основним) методом митної вартості. Вказане ставить під сумнів обґрунтованість проведених митним органом розрахунків.

Суд звертає увагу на те, що різниця між митною вартістю товару, задекларованого позивачем, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались ним же чи іншими особами у попередніх періодах, не може свідчити про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.02.2019 року у справі №805/2713/16-а та підтриманою у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 року у справі №280/1824/19.

Встановивши, що подані документи містять розбіжності, контролюючий орган повинен вказати, які саме з поданих декларантом документів та які саме показники цих документів містять розбіжності.

Проте відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано суду обґрунтованих доводів і, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем разом з митними деклараціями до митного органу було надано усі належні і допустимі документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, та, відповідно, про безпідставність висновку відповідача про те, що надані позивачем документи містять розбіжності і не підтверджують заявлену за ціною договору митну вартість товару.

Таким чином, зважаючи на безпідставність доводів митного органу, викладених у оскаржуваних рішеннях, суд вважає, що у працівників митного органу були наявні всі правові підстави для застосування першого методу визначення митної вартості товару за ціною угоди. Однак митний орган безпідставно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та визначив митну вартість товару за резервним методом.

Вказане свідчить про безпідставність та необґрунтованість оскаржуваних у цій справі рішень відповідача про коригування митної вартості товару.

Враховуючи викладене, перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність критеріям, наведених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що при їх прийнятті відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; недобросовісно й нерозсудливо.

Тому, оскаржувані рішення є протиправними й підлягають скасуванню.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Подані позивачем до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам статті 53 МК України.

Вирішуючи спір, суд також звертає увагу на те, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товару зазначено про проведення з декларантом консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів, вказано причини неможливості застосування другого п`ятого методів визначення вартості товару.

Натомість встановлені в даній справі обставини свідчать про відсутність проведення з позивачем указаної консультації. Тобто, відповідач фактично поставив перед фактом декларанта про неможливість обрання другого-п`ятого методів та обрання ним резервного методу визначення митної вартості товару.

Суд зазначає, що в силу положень МК України указана консультація має надаватись з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів та дотримання обов`язку послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Крім цього, як зазначено Верховним Судом у постанові від 15 червня 2022 року №809/257/17, формальне посилання відповідача в оспорюваних рішеннях на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі. Відповідачем не доведено неможливість застосування ним попередніх п`яти методів визначення митної вартості товару.

В ході судового розгляду справи відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого приписами Кодексу адміністративного судочинства України (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України) покладено обов`язок доводити правомірність своїх дій та рішень, на підставі належних та достовірних доказів не довів проведення з позивачем вказаної консультації та, відповідно, не спростовував доводів позивача про не проведення такої.

Отже, відповідачем не доведено дотримання встановленої законом процедури прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару, що також свідчить про наявність правових підстав для визнання їх протиправними та скасування.

Стосовно вимог позивача про визнання протиправними та скасування карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то такі також підлягають задоволенню, оскільки такі є похідними від вимог про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, які визнані судом протиправними та є такими, що підлягають скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно частин першої третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів незаконність оскаржуваних рішень, тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявних у справі платіжної інструкції №1895 від 09 липня 2024 року позивачем за його подання сплачено судовий збір у загальній сумі 48448 грн 00 коп, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства Автотранслайн до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати прийняте Чернівецькою митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000009/2 від 03 січня 2024 року та картку відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2024/000013 від 03 січня 2024 року.

Визнати протиправними та скасувати прийняте Чернівецькою митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000039/2 від 10 січня 2024 року та картку відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2024/000064 від 10 січня 2024 року.

Визнати протиправними та скасувати прийняте Чернівецькою митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000038/2 від 10 січня 2024 року та картку відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2024/000065 від 10 січня 2024 року.

Визнати протиправними та скасувати прийняте Чернівецькою митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000037/2 від 10 січня 2024 року та картку відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2024/000066 від 10 січня 2024 року.

Визнати протиправними та скасувати прийняте Чернівецькою митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000077/2 від 29 січня 2024 року та картку відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2024/000168 від 29 січня 2024 року.

Визнати протиправними та скасувати прийняте Чернівецькою митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000076/2 від 29 січня 2024 року та картку відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2024/000169 від 29 січня 2024 року.

Визнати протиправними та скасувати прийняте Чернівецькою митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000152/2 від 11 березня 2024 року та картку відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2024/000394 від 11 березня 2024 року.

Визнати протиправними та скасувати прийняте Чернівецькою митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2024/000153/2 від 11 березня 2024 року та картку відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2024/000393 від 11 березня 2024 року.

Стягнути з Чернівецької митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства Автотранслайн судові витрати у виді судового збору в розмірі 48448 (сорок вісім тисяч чотириста сорок вісім) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 22.11.2024 року.

Повне найменування учасників справи: позивач Приватне підприємство Автотранслайн (Чернівецька область, м. Новодністровськ, Квартал 19, буд. 57, код ЄДРПОУ 43011508), відповідач Чернівецька митниця (58023, м. Чернівці, вул. Руська, 248-М, код ЄДРПОУ 43971359).

Суддя О.П. Лелюк


Суд	Чернівецький окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	22.11.2024
Оприлюднено	25.11.2024
Номер документу	123239439
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо визначення митної вартості товару

Судовий реєстр по справі —600/2574/24-а

Ухвала від 02.01.2025

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Полотнянко Ю.П.

Ухвала від 19.12.2024

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Полотнянко Ю.П.

Ухвала від 05.12.2024

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Полотнянко Ю.П.

Рішення від 22.11.2024

Адміністративне

Чернівецький окружний адміністративний суд

Лелюк Олександр Петрович

Ухвала від 13.09.2024

Адміністративне

Чернівецький окружний адміністративний суд

Лелюк Олександр Петрович

Ухвала від 08.08.2024

Адміністративне

Чернівецький окружний адміністративний суд

Лелюк Олександр Петрович

Ухвала від 18.06.2024

Адміністративне

Чернівецький окружний адміністративний суд

Лелюк Олександр Петрович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 22.11.2024 по справі 600/2574/24-аЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —600/2574/24-а

Ухвала від 02.01.2025

Ухвала від 19.12.2024

Ухвала від 05.12.2024

Рішення від 22.11.2024

Ухвала від 13.09.2024

Ухвала від 08.08.2024

Ухвала від 18.06.2024

Рішення
від 22.11.2024 по справі 600/2574/24-а
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД