Постанова

від 21.11.2024 по справі 371/455/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2024 року м. Київ

Унікальний номер справи № 371/455/24

Апеляційне провадження № 22-ц/824/11352/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Дячук І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 03 квітня 2024 року, постановлену під головуванням судді Гаврищук А.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Миронівської міської ради Обухівського району Київської області, про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Миронівської міської ради шістдесят п`ятої сесії восьмого скликання від 07 березня 2024 року № 5098-65-VIII «Про розгляд звернення гр. ОСОБА_2 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для виділення земельної частки (пай)», яким вирішила: 1. надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення, площею 5,2004 га, кадастровий номер 3222983400:02:004:0031 з для ведення фермерського господарства на для ведення сільськогосподарського виробництва, що розташована за межами с. Коритище, Полівського старостинського округу № 13 Миронівської міської територіальної громади Обухівського району Київської області; 2. розроблений проект землеустрою подати на затвердження на сесії Миронівської міської ради; 3. надати дозвіл гр. ОСОБА_2 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 5,2004 га, кадастровий номер 3222983400:02:004:0031, що розташована за межами с. Коритище, Полівського страростинського округу № 13 Миронівської міської територіальної громади Обухівського району Київської області (а.с. 1-11).

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 03 квітня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Миронівської міської ради Обухівського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування (а.с. 17-20).

Не погодившись з ухвалою районного суду, 25 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи (а.с. 26-29).

Апеляційну скаргу мотивував тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, тому є незаконною та необґрунтованою. Вказував, що суд першої інстанції, вирішуючи питання порушення юрисдикції розгляду спору виходив з того, що фактичним користувачем спірної земельної ділянки є саме ФГ «Зеленьківська Нива». Проте, у даній справі позивач з вини Миронівської ОТГ не зареєстрував своє речове право оренди на спірну земельну ділянку і відповідно до ФГ «Зеленьківська Нива» не перейшло похідне речове право оренди, а отже ФГ не є стороною у цьому спорі.

Зазначав, що протиправність дій зі сторони Миронівської міської ради полягає у тому, що задовольняючи заяву ОСОБА_2 шляхом прийняття рішення Миронівської міської ради шістдесят п`ятої сесії восьмого скликання від 07 березня 2024 року № 5098-65-VIII, Миронівська міська рада завідомо знала, що відносно спірної земельної ділянки є законні перешкоди у вигляді права на оренду таку земельну ділянку у позивача.

Посилався на те, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що позивач не вказав, які його права чи інтереси порушено відповідачем фізичною особою ОСОБА_2 , не заявляв до вказаного відповідача позовних вимог. Проте, ОСОБА_2 не мала правових підстав подати заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для зміни цільового призначення земельної ділянки з фермерського господарства на землі товарного сільськогосподарського виробництва саме щодо земельної ділянки кадастровий номер 3222983400:02:004:0031, адже у судовому рішенні апеляційного суду від 14 вересня 2016 року у справі № 371/383/16-ц право на земельну ділянку кадастровий номер 3222983400:02:004:0031 за ОСОБА_2 не було визнано. Дана обставина була описана в змісті позовної заяви до ОСОБА_3 . Щодо пред`явлення окремої вимоги в прохальній частині позову відносно ОСОБА_2 зазначив, що скасування оскаржуваного рішення ОТГ стосується напряму прав та обов`язків фізичної особи ОСОБА_2 , а щодо відсутності можливої додаткової вимоги про визнання дій ОСОБА_2 протиправними, то вказане питання вирішується шляхом подання заяви про усунення недоліків.

Також, апелянт зазначав, що суд першої інстанції посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19, не звернув увагу, що предмет спору у зазначеній справі не є тотожним предмету спору даної справи, тож зроблені висновки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 не мають преюдиційного значення для розгляду цієї справи, оскільки у справі № 922/1830/19 предмет спору стосується земельної ділянки для ведення фермерського господарства, на яку право оренди було зареєстровано в державному реєстрі речових прав (а.с. 26-29).

23 травня 2024 року до суду надійшов відзив від представника ОСОБА_2 - адвоката Одноволик І.В., в якому остання просила апеляційну скаргу залишити без задоволення (а.с. 63-65, 113-115).

З огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Одноволик І.В. заперечувала проти задоволення скарги і просила відмовити в її задоволенні (а.с. 206).

Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені повідомленнями до Електронного кабінету в ЄСІТС, кожен окремо, тобто належним чином, про що у справі є докази. ОСОБА_2 була сповіщена на зазначену нею адресу про що є відмітка працівників пошти про вручення адресату поштового відправлення суду. Представники Миронівської міської ради - Савенко В.М., Скидан А.Г. подали заяви з проханням розглянути справу за їх відсутності (а.с. 59-62, 179-187,190-194, 207-221).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06).

Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Миронівської міської ради Обухівського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі виник щодо користування землями фермерського господарства між фізичною особою, яка виявила бажання створити фермерське господарство та якій на підставі наказу ГУ Держземагентства у Київській області надано право на набуття в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства, та юридичною особою, яка є розпорядником спірної земельної ділянки в силу закону. Посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19, вважав, що розгляд даної справи відноситься до компетенції господарського суду та проводиться в порядку господарського, а не цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Миронівської міської ради Обухівського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування (а.с. 2-6).

Матеріально-правова вимога позивача до відповідачів зводиться до визнання протиправним та скасування рішення Миронівської міської ради шістдесят п`ятої сесії восьмого скликання від 07 березня 2024 року № 5098-65-VIII «Про розгляд звернення гр. ОСОБА_2 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для виділення земельної частки (пай), яким вирішила: 1 Надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення, площею 5,2004 га, кадастровий номер 3222983400:02:004:0031, з (код КВЦПЗ 01.02) для ведення фермерського господарства, на (код КВЦПЗ 01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за межами с. Коритище (колишньої Коритищенської сільської ради) Полівського старостинського округу № 13 Миронівської міської територіальної громади Обухівського району Київської області 2. Розроблений проект землеустрою подати на затвердження на сесії Миронівської міської ради 3. Надати дозвіл гр. ОСОБА_2 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної площею 5,2004 га, кадастровий номер 3222983400:02:004:0031, що розташована за межами с. Коритище, (колишньої Коритищенської сільської ради) Полівського старостинського округу № 13 Миронівської міської територіальної громади Обухівського району Київської області…».

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що наказами Головного управління Держземагентства у Київській області йому було надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, розташованих на території Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області із земель сільськогосподарського призначень державної власності.

В подальшому, на підставі вищезазначених наказів, ГУ Держземагенства у Київській області були прийняті накази про затвердження документації із землеустрою та передачу ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок, зокрема: - №10-5823/15-14-сг від 22.09.2014, яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на території Коритищенської сільської ради, Миронівського району, Київської області та надано в оренду позивачу земельну ділянку, загальною площею 5,2004 га (кадастровий номер 3222983400:02:004:0031) для ведення фермерського господарства, строком на 35 років, розташовану на території Коритищенської сільської ради, Миронівського району, Київської області.

Зазначав, що наказ Головного управління Держземагентства у Київській області від №10-5823/15-14-сг від 22.09.2014 й досі є чинним, проте, договір оренди так і не було укладено, а тому у нього виникла необхідність звернутись до Миронівської ОТГ з клопотанням про укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222983400:02:004:0031.

У відповідь на адвокатський запит Миронівська міська рада листом від 22.03.2024 року № 02-37/1692 повідомила його про те, що на 65 сесії Миронівської міської ради, яка відбулася 07 березня 2024 року, рішення щодо укладення договору оренди відносно земельних ділянок, зокрема, за кадастровим номером 3222983400:02:004:0031, не прийняте на підставі ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в зв`язку з не набранням більшості голосів. До Миронівської міської ради від 12 лютого 2024 року надійшли звернення громадян, за якими відповідно до рішень суду визнано право на земельну частку (пай) в колективному сільськогосподарському підприємстві імені Стрільця села Коритище Миронівського району Київської області. Відповідно до схеми, що входить до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) в межах Коритищенської сільської ради Миронівського району Київської області земельні ділянки накладаються на земельні ділянки, зокрема, за кадастровим номером 3222983400:02:004:0031. На 65 сесії Миронівської міської ради, яка відбулася 07 березня 2024 року, були прийняті рішення про надання дозволу на поділ земельних, у тому числі за кадастровим номером 3222983400:02:004:0031.

Позивач вказував, що відмова в укладені договору оренди повинна бути у формі рішення прийнятого на пленарному засіданні сесії, а лист вих. № 22.03.2024 № 02-37/1692 не є рішенням органу місцевого самоврядування і не свідчить про розгляд заяви по суті.

Позивач вважав рішення Миронівської міської ради шістдесят п`ятої сесії восьмого скликання від 07 березня 2024 року № 5098-65-VIII «Про розгляд звернення гр. ОСОБА_2 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для виділення земельної частки (пай)», яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення, площею 5,2004 га, кадастровий номер 3222983400:02:004:0031, з (код КВЦПЗ 01.02) для ведення фермерського господарства, на (код КВЦПЗ 01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за межами с. Коритище, (колишньої Коритищенської сільської ради) Полівського старостинського округу № 13 Миронівської міської територіальної громади Обухівського району Київської області; розроблення проекту землеустрою; надано дозвіл гр. ОСОБА_2 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної площею 5,2004 га, кадастровий номер 3222983400:02:004:0031, протиправним і таким, що підлягає скасування. Посилаючись на те, що не встановлено жодним документом, що земельна ділянка кадастровий номер 3222983400:02:004:0031 площею 5,2004 га є тим самим земельним паєм, який закріплений за ОСОБА_2 за результатами жеребкування, остання вже реалізувала своє право як особи власника земельних часток (паїв) із земель колективної власності колишнього AT «Коритищанське» села Коритище Миронівського району Київської області та їй виділили земельні ділянки у натурі (на місцевості), отримавши державний акт на право власності на земельну ділянку і оформивши право приватної власності на землю. Також порушенням його права, як орендаря є те, що ОСОБА_2 рішенням від 07 березня 2024 року № 5098-65-VIII надано дозвіл поділити земельну ділянку кадастровий номер 3222983400:02:004:0031 площею 5,2004 га, внаслідок чого буде створено новий об`єкт.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статті 19 ЦПК України як цивільну юрисдикцію розуміють компетенцію загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.

За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Разом з тим, відповідно до ч.ч. 1,2 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 ГПК України встановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

У статті 2 Закону України «Про фермерське господарство» закріплено, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

За частиною першою статті 5 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», у редакції станом на момент передачі земельних ділянок у користування, земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства надаються громадянам за їх бажанням у довічне успадковуване володіння, приватну власність або в оренду.

Після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку фермерське господарство підлягає державній реєстрації. Після відведення земельної ділянки та державної реєстрації фермерське господарство набуває статусу юридичної особи (стаття 8 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство»).

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Зі змісту ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство» слідує, що земельні ділянки, які належать членам фермерського господарства на праві користування, входять до складу земель фермерського господарства.

Згідно зі ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності, а надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб громадянина.

Спори фермерських господарств, які є юридичними особами, з іншими юридичними особами, зокрема, з органом місцевого самоврядування, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Тобто, якщо на час звернення до суду з таким позовом фермерське господарство, з метою створення якого надавалася земельна ділянка, вже зареєстровано, то справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, навіть якщо позивачем чи відповідачем у справі виступає (зазначено) фізичну особу, якій ця земельна ділянка надавалась з метою створення фермерського господарства.

Така позиція викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18), від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц (провадження №14-262цс18), від 12 грудня 2018 року у справах №704/29/17-ц (провадження №14-495цс18) і № 388/1103/16-ц (провадження № 14-419цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із змісту позовних вимог, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом у порядку цивільного судочинства, вказуючи на порушення його речового права на оренду земельної ділянки, площею 5,2004 га (кадастровий номер 3222983400:02:004:0031), яка на підставі наказу ГУ Держземагенства у Київській області №10-5825/15-14-сг від 22.09.2014 надана йому в оренду для ведення фермерського господарства, строком на 35 років, розташовану на території Коритищенської сільської ради, Миронівського району, Київської області.

Ці обставини підтверджуються клопотанням ОСОБА_1 про укладення договорів оренди земельних ділянок від 13.02.2024 року (в тому числі земельної ділянки кадастровий номер 3222983400:02:004:0031), адресованого Миронівській міській раді, від імені ФГ «Зеленьківська Нива», засновником якого є ОСОБА_1 .

При цьому, вказане клопотання обґрунтовано тим, що оскільки цільове призначення вказаної земельної ділянки для ведення фермерського господарства і для оренди цієї та інших земельних ділянок, отриманих на підставі наказів ГУ Держземагентства у Київській області, тому ним було створене ще одне ФГ «Зеленьківська Нива», що спростовує доводи апеляційної скарги позивача у цій частині.

Відтак, виходячи з правових висновків, висловлених Великою Палатою Верховного Суду, цей спір між органом місцевого самоврядування і фермерським господарством, засновником якого є ОСОБА_1 , щодо правомірності прийнятих рішень органом місцевого самоврядування, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування землями фермерського господарства, підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Доводи відносно того, що він звертався до Миронівської міської ради із заявою про уточнення клопотання та просив вважати заявником саме його, ОСОБА_1 , як фізичну особу, а не ФГ «Зеленьківська Нива», як юридичну особу, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки фактично позивач звертався в інтересах свого ФГ «Зеленьківська Нива».

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03 липня 2024 року у справі № 911/1132/24 скасовано ухвалу господарського суду Київської області від 01 травня 2024 року матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Миронівської міської ради про скасування рішення направлено до суду першої інстанції для розгляду в порядку господарського судочинства.

Як передбачено пунктом 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Виходячи з аналізу наведених норм та встановлених судом першої інстанції обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Миронівської міської ради Обухівського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Доводи апеляційної скарги зводяться до власного тлумачення скаржником норм процесуального закону, а тому не заслуговують на увагу апеляційного суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, враховуючи викладене, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 03 квітня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення: 21 листопада 2024 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М. Ратнікова