Постанова

від 22.11.2024 по справі 440/12227/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 р. Справа № 440/12227/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 (суддя Бойко С.С.; м. Полтава) по справі № 440/12227/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі також - позивач, ТОВ "Єристівський ГЗК") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (надалі також - відповідач) в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 727/32-00-07-27/35713283 від 01 серпня2023 року.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте протиправно, безпідставно та з порушенням визначеного чинним законодавством України порядку його прийняття. Наполягає на тому, що господарські операції позивача з контрагентами ТОВ "ЕНЕРГО ТЕМА" та ПП "ЮНІГРАН" у зазначений період були реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку, тобто, господарські операції мали економічну та ділову доцільність, а укладені ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" договори не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб`єктів господарювання. Зазначає, що твердження в Акті перевірки є припущеннями осіб, які здійснювали перевірку, не підтверджені жодними доказами. Позич наголошує, що не може нести відповідальність за будь-які дії/бездіяльність свого контрагента.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби від 01.08.2023 № 727/32-00-07-27/35713283.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його ухвалення при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на правомірність прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення з підстав та обставин викладених в акті документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" від 19.06.2023 №651/32-00-07-01-14/35713283, за наслідками якої встановлено порушення позивачем вимог п.185.1 ст. 185, п.186.1 ст. 186, п.187.1 ст. 186 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено податкові зобов`язання за період з 01.03.2023 по 31.03.2023 на загальну суму 28520 грн, що призвело до порушення абз. в) п.200.4 ст. 200 Кодексу, внаслідок чого за період з 01.03.2023 по 31.03.2023 ТОВ "Єристівський ГЗК" завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду , на суму 34886 грн.

Вказує, що перевіркою встановлено, що позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з контрагентами товарів ТОВ "ЕНЕРГО ТЕМА", ПП "ЮНІГРАН", проте ці контрагенти не мають у наявності виробничих приміщень та іншого майна, технічного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів для виробництва/постачання ТМЦ, які були реалізовано на адресу ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат".

Від ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК», до суду надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач просить залишити апеляційну скаргу Східного МУ ДПС по роботі з ВПП без задоволення, а судове рішення - без змін, посилаючись на безпідставність вимог та доводів апеляційної скарги відповідача.

Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код 35713283) зареєстроване в якості юридичної особи та є платником податку на додану вартість, що учасниками справи не заперечується.

У період з 23.05.2023 по 12.06.2023 контролюючим органом проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" (код за ЄДРПОУ 35713283) з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн по деклараціях з податку на додану вартість за березень 2023 року (вх.№9085430753 від 19.04.2023), результати якої оформлені актом від 19.06.2023 №651/32-00-07-01-14/35713283.

Як зазначено в розділі 4 у акті від 19.06.2023 №651/32-00-07-01-14/35713283, що перевіркою встановлено порушення: абз. б) п.200.4 ст.200 в частині завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню (р. 20.21 податкової декларації з ПДВ) на суму 592 075 грн.; абз. «в» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу, в наслідок чого за період з 01.03.2023р. по 31.03.2023р. підприємством завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 податкової декларації з ПДВ) на суму 34886 грн.

В додатку 3 до Акту перевірки зазначено, що договори, укладені між ТОВ «Єристівський ГЗК» та контрагентами: ТОВ «ЕНЕРГО ТЕМА» (код ЄДРПОУ 41984387) та ПП «ЮНІГРАН» (код ЄДРПОУ 35314248), щодо придбання товарів/послуг (робіт) спрямовані винятково на зменшення бази оподаткування з ПДВ, та не мають під собою розумної, економічно-обґрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети... В ході проведення перевірки встановлено декларування придбання товарів/послуг (робіт) з укладанням ряду проміжних угод між контрагентами з метою мінімізації податкових зобов`язань. Зазначені в описовій частині факти доводять, що поділ єдиної угоди на ряд проміжних «кроків (угод)», був вчинений з незначними інтервалами у часі, мав на меті лише ухилення від сплати податків, що підтверджується проведеним аналізом та доказами...за відсутності факту підтвердження придбання товару/надання послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ та витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів... Враховуючи вищевикладене, а також недостатність та дефектність наданих паперових носіїв, вони не можуть бути визнані в якості первинних документів, що підтверджують реальність настання правових наслідків по господарських операціях в рамках взаємовідносин ТОВ «Єристівський ГЗК» з контрагентами... Тобто, перевіркою встановлено факти невідповідності первинних документів наданих до перевірки вимогам Закону України від 16.07. 99 №996-ХТУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідач вважає, що від`ємне значення згідно податкової декларації з ПДВ за березень 2023 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на загальну суму ПДВ 34886,00 грн було завищено внаслідок відображення в податковій звітності взаємовідносин з контрагентами, які декларують господарські операції при відсутності можливості їх здійснення: ТОВ "ЕНЕРГО ТЕМА", ПП "ЮНІГРАН".

На підставі зазначених висновків акта перевірки контролюючим органом 01.08.2023 прийнято податкове повідомлення-рішення №727/32-00-07-27/35713283, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість на 34886,00 грн.

Не погодившись з цим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наявні у матеріалах справи докази свідчать про реальність спірних господарських операцій, у зв`язку з чим позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту з ПДВ 34886,00 грн. З цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 01.08.2023 № 727/32-00-07-27/35713283.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року за № 2755-VI, із змінами і доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також -ПК України), яким, зокрема, встановлено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Розділом V ПК України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

За приписами статті 198 ПКУ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -, б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 Закону України № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Вказане також закріплене у пунктах 2.1, 2.4, 2.15 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, згідно з п. 2.4 якого первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов`язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

А відтак, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо ця подія оформлена первинним документом, що містить усі обов`язкові реквізити, визначені частиною другою статті 9 Закону України №996-XIV, зазначена обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, при цьому визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Наведене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 580/2490/19.

Судом встановлено, що ТОВ "Єристівський ГЗК" згідно даних з Єдиного реєстру податкових накладних та додатку 1 до декларацій з ПДВ за листопад 2022 року декларувало фінансово-господарські взаємовідносини з контрагентом-постачальником товарів, послуг ТОВ "ЕНЕРГО ТЕМА".

До складу податкового кредиту позивачем було віднесено податкові накладні (розрахунки коригувань), зареєстровані ТОВ "ЕНЕРГО ТЕМА" на загальну суму ПДВ 34276,00 грн, та відображено в податкових деклараціях з ПДВ, додатках 1 "Відомості про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування".

Так, 22.09.2022 між ТОВ "Єристівський ГЗК" (покупець) та ТОВ "Енерго Тема" (постачальник) укладено договір поставки № 221/50110, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у визначені строки покупцю товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар. Кількість, асортимент та ціна товару, що підлягає поставці, визначаються сторонами у відповідних специфікаціях або рахунках-фактурах, що є невід`ємною частиною договору (а.с. 88-95).

22 вересня 2022 року між ТОВ "Єристівський ГЗК" та ТОВ "Енерго Тема" підписано специфікацію № 2 до договору поставки № 221/50110 від 22.09.2022 (а.с. 96), згідно з якою постачальник зобов`язується поставити та передати покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити наступний товар: інфрочервоний обігрівач тепло тема PROM-2400 та обігрівач інфрочервоний теплотема ZONE-12000. Загальна вартість товару, що належить до поставки за цією специфікацією складає 514 140,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 85690,00 грн. Умови поставки товару: DDP склад покупця за адресою: Полтавська область, м. Горішні Плавні, с.Гора, вул. Волошинська, 3, монтажний майданчик кар`єру ТОВ "Єристівський ГЗК". (а.с. 96-97)

03 жовтня 2022 року ТОВ "Енерго Тема" виписано рахунок-фактуру № ЕТ-0044 на товар визначений у специфікації (а.с.103).

На виконання умов договору поставки ТОВ "Енерго Тема" виписано видаткову накладну № ЕТ-0032 від 15.11.2022 року та складено податкову накладну від 15.11.2022 № 38 на суму ПДВ 34276,00 грн (а.с. 100,102).

На підтвердження здійснення позивачем оплати товару, отриманого від ТОВ "Енерго Тема", надано копію платіжного доручення № 12254 від 28 листопада 2022 року на загальну суму 205656,00 грн, у т.ч. ПДВ 34276,00 грн (а.с. 106).

Поставка придбаного товару здійснювалась ТОВ "Енерго Тема" на склад ТОВ "Єристівський ГЗК", що підтверджується товарно-транспортною накладною № РЕТ-0032 від 15.12.2022 (а.с. 104).

Поставлений товар - інфрочервоний обігрівач тепло тема PROM-2400 та обігрівач інфрачервоний теплотема ZONE-12000, оприбутковано ТОВ "Єристівський ГЗК" 15 листопада 2022 року, що підтверджується прибутковим ордером № 1253 ( а.с. 101).

Крім того, судом встановлено, що ТОВ "Єристівський ГЗК" згідно Єдиного реєстру податкових накладних та додатку 1 до декларацій з ПДВ за березень 2023 року декларувало фінансово-господарські взаємовідносини з контрагентом-постачальником товарів, послуг ПП "ЮНІГРАН".

ТОВ "Єристівський ГЗК" до складу податкового кредиту віднесено податкові накладні (розрахунки коригувань), зареєстровані ПП "ЮНІГРАН" на загальну суму ПДВ 29130,00 грн, та відображено в податкових деклараціях з ПДВ, додатках 1 "Відомості про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування".

Так, 21.12.2021 між ТОВ "Єристівський ГЗК" (покупець) та ТОВ "ЮНІГРАН" (постачальник) укладено договір поставки № 533/50110, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у визначені строки покупцю товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар. Кількість, асортимент та ціна товару, що підлягає поставці, визначаються сторонами у відповідних специфікаціях або рахунках-фактурах, що є невід`ємною частиною договору.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "ЮНІГРАН" поставило на адресу ТОВ "Єристівський ГЗК товар: "Квадрокоптер DJI Mavic 3 Classic with RC Remote (СР.МА.00000554.01)", "Батарея к ИБП 12В 9Ач CSB (HR1234WF2)", "Акумуляторная батарея 12V 7АН AGM" на загальну суму ПДВ 29 130 грн (а.с. 53-87), на підтвердження чого позивачем було надано контролюючому органу: договір поставки № 533/50110 від 21.12.2021, договір поставки №51/4694 від 06.03.2023; договір комісії №233 від 24.02.2023; рахунок на оплату; видаткова накладна; прибутковий ордер; платіжне доручення; товарно-транспортна накладна; сертифікат якості від ТОВ «ВСЦ ПІВДЕНТЕСТ» без визначення виробника; гарантійний лист від ПП «ЮНІГРАН»; гарантійний талон ПП «ЮНІГРАН»; акт-приймання передачі товару, перелік яких наведено в додатку 3.2 до Акту.

При цьому жодних зауважень до форми і змісту поданих позивачем документів в акті перевірки контролюючим органом не зазначено. Водночас, копії долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів по взаємовідносинам із ТОВ "Енерго Тема" та ТОВ "ЮНІГРАН" не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України, п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "ЕНЕРГО ТЕМА" та ПП "ЮНІГРАН" підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності.

Висновки податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних вище господарських операції ґрунтуються на твердженні про неможливість підтвердження реальності взаємовідносин з контрагентами ТОВ "ЕНЕРГО ТЕМА" та ПП "ЮНІГРАН", з посиланням на відсутність достатньої чисельності трудових ресурсів, неможливість виробництва ТМЦ, неможливість встановлення походження придбаного товару, відсутність фактичних виробників по ланцюгу придбання/реалізації товарів.

Колегія суддів зазначає, що реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку, зокрема на додану вартість. Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

Вказані висновки щодо застосування норм викладені в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 в справі № 803/2094/15, від 20.12.2018 в справі № 815/4992/16, від 02.06.2021 у справі № 200/10502/19-а, 14.09.2022 у справі № 200/12446/19-а.

Крім того, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, як-то неподання звітності, недекларування податкових зобов`язань, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкових зобов`язань від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Зазначені висновки сформовано Верховним Судом у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19.

Наведені контролюючим органом підстави (неможливість здійснення господарської операції з товаром у зв`язку з відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва, відсутність персоналу, відсутність придбання необхідної сировини для його виробництва) взагалі недоречні, оскільки такі обставини по-перше, в межах проведення документальних виїзних (невиїзних) перевірок вказаного контрагента не встановлювалися, по-друге, навіть їх встановлення не унеможливило віднесення ТОВ "Єристівський ГЗК" до складу свого податкового кредиту сум податку на додану вартість з придбання товару у ТОВ "ЕНЕРГО ТЕМА" та ПП "ЮНІГРАН", так як відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є зареєстрована податкова накладна без будь-якого іншого додаткового підтвердження.

З огляду на усі викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про помилковість викладених в акті перевірки від 19.06.2023 №651/32-00-07-01-14/35713283 висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України внаслідок чого підприємством завищено податкові зобов`язання за період з 01.03.2023 по 31.03.2023 року на загальну суму ПДВ 28520 грн, що призвело до порушення абз. в) п.200.4 ст.200 Кодексу, внаслідок чого за період з 01.03.2023 по 31.03.2023 ТОВ «Єристівський ГЗК» завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового),періоду, на суму 34886 гривень.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судова колегія зазначає, що відповідач в ході судового розгляду справи правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення № 727/32-00-07-27/35713283 від 01 серпня2023 року не довів, а відтак позовні вимоги ТОВ "Єристівський ГЗК" про визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 по справі № 440/12227/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді Т.С. Перцова В.Б. Русанова