Постанова

від 22.11.2024 по справі 440/17283/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 р. Справа № 440/17283/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Катунова В.В.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2024, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/17283/23

за позовом Головного управління ДПС у Полтавській області

до Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" третя особа: Фонд державного майна України

про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Полтавській області (далі - позивач, ГУ ДПС у Полтавській області) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" (далі - відповідач, ДП "Полтавське управління геофізичних робіт"), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд державного майна України, в якому просило суд:

- надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу у розмірі 3878829,74 грн за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач має узгоджений податковий борг у розмірі 3 878 829, 34 грн, який самостійно не сплачений. Зважаючи на відсутність у відповідача коштів на рахунках, наявні підстави для надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Головне управління ДПС у Полтавській області, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2024та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначило, що дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі надається не на конкретно визначене майно, а на суму податкового боргу, а перелік майна, що підлягає реалізації з метою погашення податкового боргу платника виявляється в процесі виконання органом державної податкової служби судового рішення про надання такого дозволу. Вказало, що порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, врегульовано положеннями ст. 95 ПК України та податкове законодавство не передбачає заборони щодо вилучення органом стягнення для подальшого продажу майна, яке перебуває у режимі господарського відання для погашення податкового боргу платника. Звернуло увагу, що предметом даного спору є не реалізація вказаного майна, а лише надання дозволу контролюючому органу на погашення суми податкового боргу відповідача за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі. Вказало, що дія Закону №2864-ІІІ розповсюджується на механізм звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, а не податковим органом, а тому вказані норми не можна застосовувати при вирішенні питання про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника.

Відповідач не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу.

Фонд державного майна України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 по справі № 440/17283/23 - залишити без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДП "Полтавське управління геофізичних робіт" код ЄДРПОУ 00147921 зареєстроване як платник податків з 21.12.1991 та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Полтавській області.

Відповідно до довідки ГУ ДПС у Полтавській області від 03.11.2023 року №18991/5/16-31-05-08 ДП "Полтавське управління геофізичних робіт" станом на 01.11.2023 має податковий борг в сумі 7125224,16 грн., який складається з: податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - 6994071,41 грн; земельного податку з юридичних осіб - 126076,81 грн.; податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - 3535,75 грн.; екологічного податку - 69,25 грн.; штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг - 8,03 грн.; земельного податку з юридичних осіб - 1462,91 грн. У т.ч. сума податкового боргу у розмірі 3878829,74 грн, яка заявляється в судовому порядку для отримання дозволу на реалізацію заставного майна в рахунок погашення податкового боргу платника податків.

Згідно з інтегрованою карткою особового рахунку платника податків, що ведеться в ГУ ДПС у Полтавській області, за ДП "Полтавське управління геофізичних робіт" рахується податковий борг у загальному розмірі 3878829,74 грн, в т.ч. з:

- податку на додану вартість у розмірі 3785614,54 грн;

- земельного податку з юридичних осіб (м. Полтава) у розмірі 88355,30 ґрн;

- податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості у розмірі 3535,75,

- земельного податку з юридичних осіб у розмірі 1324,15 гривні.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 у справі № 440/9092/21 задоволено позов ГУ ДПС у Полтавській області, стягнуто з рахунків ДП "Полтавське управління геофізичних робіт" кошти у розмірі 3827739,38 гривень. Вказане рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 набрало законної сили 11.11.2021.

21.10.2022 року прийнято рішення №22/16-31-13-05-22 про стягнення коштів платника податків ДП "Полтавське управління геофізичних робіт" з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу у розмірі 51159,61 грн (а.с. 35).

На виконання рішення №22/16-31-13-05-22 та рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 у справі №440/9092/21 податковим органом було направлено платіжні інструкції від 14.09.2023 № 987, 986, 985, 984, 978, 977, 976, 979, 980, 981, 982, 983, 973, 972, 975, 974, 998, 997, 995, 996, 994, 993, 991, 992, 989, 990, 988, 999, від 07.04.2023 № 269, 268, 267, 273, 271, 272, 269, 271, 273, 275, 274, 277, 276, 279, 278, 280, 268, від 21.10.2022 № 358, 357, 359, 376, 375, 377, 372, 373, 374, 361, 363, 362, 364, 365, 367, 366, 369, 368, 370, 371, від 07.04.2023 №239, 241, 238, 240, 246, 247, 248, 249, 242, 243, 244, 245, 251, 250, 253, 252, 255, 254, 256, 257, 258, 259, 260, 26, 262, 263, 264, 265, інкасові доручення від 21.12.2021 № 636, 635, 633, 634, 626, 625, 628, 627, 632, 631, 629, 630, 610, 609, 611, 612, 624, 621, 622, 620, 619, 618, 917, 615, 616, 613, 614, щодо стягнення податкового боргу з рахунків ДП "Полтавське управління геофізичних робіт", які повернуті без виконання, зокрема, через відсутність на рахунках коштів.

Головним управлінням ДФС у Полтавській області винесено рішення про опис майна у податкову заставу від 01.08.2018 № 287/16-01 (а.с. 23 зворот).

На підставі вказаного рішення, складено акт опису майна у податкову заставу №5/16-31-17-02-23 від 28.08.2018 (а.с. 27-29).

Наявність податкового боргу відповідача зумовило звернення позивача до суду в порядку статті 95 ПК України з позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу ДП "Полтавське управління геофізичних робіт" за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що Законом № 2864-III встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, а все майно ДП "Полтавське управління геофізичних робіт", яке описано в податкову заставу, віднесено до об`єктів приватизації.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Норми підпункту 14.1.137 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлюють, що орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

За приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу, про що зазначено у пункті 88.1 статті 88 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 88.2 вказаної статті, право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

При цьому, відповідно до пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України, встановлено, що право податкової застави виникає:

89.1.1. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

89.1.2. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;

89.1.3. у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

Пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, врегульовано положеннями статті 95 ПК України.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Нормами пункту 95.3 статті 95 ПК України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 95.9 статті 95 ПК України, у разі якщо продажу підлягає майно якого перебуває у державній або комунальній власності, чи якщо згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження майна підприємства необхідна попередня згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами, продаж майна такого підприємства організовується державним органом приватизації за поданням відповідного контролюючого органу із дотриманням законодавства з питань приватизації. При цьому інші способи приватизації, крім грошової, не дозволяються.

Дослідження вказаних норм дає підстави для висновку, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.

Тобто, обов`язковими умовами, наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є:

- наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів);

- сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку;

- відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків;

- наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

Сукупність вказаних обставин наділяє контролюючий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Судовим розглядом встановлено, що предметом розгляду у цій справі є правовідносини щодо надання податковому органу дозволу на погашення усієї суми податкового боргу у розмірі 3878829,74 грн за рахунок майна платника податків ДП "Полтавське управління геофізичних робіт", що перебуває в податковій заставі.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 у справі № 440/9092/21 стягнуто з рахунків ДП "Полтавське управління геофізичних робіт" кошти у розмірі 3827739,38 гривень. Вказане рішення набрало законної сили 11.11.2021.

Контролюючий орган для доведення обставини відсутності коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника, надав відомості про діючі (закриті) рахунки відповідача у фінансових установах та інкасові доручення (розпорядження).

Інкасовими дорученнями (розпорядженнями) підтверджено відсутність грошових коштів на всіх рахунках, відкритих відповідачем у фінансових установах та про які відомо контролюючому органу, або неможливість стягнення коштів через наявність постанов про арешт коштів боржника, що надійшли до банку раніше, або неможливість виконання вимоги через те, що рахунок відкритий для акумулювання страхових внесків за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.

Крім того, майно платника податків передано у податкову заставу, згідно з актом опису №5/16-31-17-02-23 від 28.08.2018.

Таким чином, контролюючий орган дотримався встановленого ПК України порядку звернення до суду з вимогою про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває в податковій заставі.

Контролюючим органом здійснені заходи, що передують процедурі продажу майна платника податків, а саме: позивач звернувся до суду з позовом до ДП "Полтавське управління геофізичних робіт" про стягнення з розрахункових рахунків коштів на погашення податкового боргу та на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, направив до банків інкасові доручення (розпорядження) на відповідні суми, однак, у платника податків недостатньо коштів, які перебувають у його власності, для погашення податкового боргу.

Враховуючи вжиття податковим органом заходів з погашення податкового боргу, колегія суддів вказує про наявність підстав для задоволення позову про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Щодо застосування до спірних правовідносин приписів Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29 листопада 2001 року № 2864-III, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29 листопада 2001 року № 2864-III передбачено встановити мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Відповідно до статті 2 цього Закону, під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що дія Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29 листопада 2001 року №2864-III розповсюджується на механізм звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, а не податковим органом.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.03.2024 року у справі №440/11471/21 відступив від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25 березня 2021 року у справі №806/1453/17, від 11 лютого 2020 року у справі №818/1604/16, від 31 березня 2020 року у справі №818/2857/14, від 19 січня 2021 року у справі №808/3932/15, відповідно до яких у спорах про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі, вирішуючи питання погашення податкового боргу, прерогативу над нормами Податкового кодексу України мають норми Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", яким встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств.

Верховний Суд дійшов висновку, що у разі звернення податкового органу з позовом до суду про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі, застосуванню підлягає Податковий кодекс України, який встановлює механізм і процедуру такого погашення, а норми Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" розповсюджуються на механізм звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, а не податковим органом.

Для забезпечення узгодженості судової практики з висновком, викладеним у цій постанові, Верховний Суд зазначив, що під час вирішення тотожних спорів повинні враховуватися наведені висновки щодо застосування норм права незалежно від того, чи перелічені всі постанови Верховного Суду, в яких викладено правову позицію, від якої відступила судова палата у цій справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналіз наведених приписів податкового законодавства та КАС України свідчить про порушення судом першої інстанції у даній справі норм матеріального та процесуального права, оскільки, у спірних правовідносинах застосуванню підлягає саме Податковий кодекс України, а не Закон України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна".

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про надання Головному управлінню ДПС у Полтавській області дозволу на погашення усієї суми податкового боргу Державного підприємства «Полтавське управління геофізичних робіт» у розмірі 3878829,74 грн. за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновок суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами пункту 2 частини першоїстатті 315 КАС Українисуд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1ст.317 КАС Українинеправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 по справі № 440/17283/23 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог Головного управління ДПС у Полтавській області.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 по справі № 440/17283/23 - скасувати.

Прийняти постанову, якою позов Головного управління ДПС у Полтавській області - задовольнити.

Надати Головному управлінню ДПС у Полтавській області дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу Державного підприємства «Полтавське управління геофізичних робіт» (код ЄДРПОУ 00147921) у розмірі 3 878 829,74 грн за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.В. Катунов Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий