Постанова

від 22.11.2024 по справі 580/5424/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/5424/24 Суддя (судді) першої інстанції: Каліновська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Бєлової Л.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Черкаської окружної прокуратури на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року (м. Черкаси, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, Черкаської міської ради, Черкаської районної військової адміністрації до приватного підприємства «ПАМІР-А» про визнання бездіяльності протиправною зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, Черкаської міської ради, Черкаської районної військової адміністрації звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність приватного підприємства «ПАМІР-А» в частині невжиття заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - сховища з обліковим номером № 88526, що знаходиться за адресою: Черкаська область, місто Черкаси, провулок Комунальний, 31/2, зобов`язавши приватне підприємство «ПАМІР-А» вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - сховища з обліковим номером № 88526, що знаходиться за адресою: Черкаська область, місто Черкаси, провулок Комунальний, 31/2, у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579 «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту».

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року позовну заяву повернуто позивачу.

Суд першої інстанції виходив з того, що прокурор звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі суб`єкта владних повноважень, який не має права на звернення до суду із заявленими позовними вимогами, тобто не має адміністративної процесуальної дієздатності у даному конкретному випадку, суд вважає за необхідне позов заступника керівника Черкаської окружної прокуратури повернути на підставі п.3 ч.4 ст.169 КАС України.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду в суд першої інстанції. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі та порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт наголошує, що звертаючись із вказаним позовом, прокурором визначено не лише передумову спору, який потребує вирішення у судовому порядку, а й виокремлено ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку для представництва інтересів держави саме прокурором, із зазначенням, у чому полягає порушення інтересів держави. Вказує, що в даному випадку наявні всі підстави виправдання забезпечення представництва інтересів держави у спірних правовідносинах саме прокурором. Вказує на бездіяльність уповноваженого суб`єкта владних повноважень в частині захисту інтересів держави.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, Черкаської міської ради, Черкаської районної військової адміністрації про визнання протиправною бездіяльність приватного підприємства «ПАМІР-А» в частині невжиття заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - сховища з обліковим номером № 88526, що знаходиться за адресою: Черкаська область, місто Черкаси, провулок Комунальний, 31/2, зобов`язавши приватне підприємство «ПАМІР-А» вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - сховища з обліковим номером № 88526, що знаходиться за адресою: Черкаська область, місто Черкаси, провулок Комунальний, 31/2, у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 № 579 «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Черкаською окружною прокуратурою листом від 04.04.2024 за вихідним номером 54-1930вих-24 проінформовано Головне управління ДСНС України у Черкаській області про виявлені порушення законодавства України в сфері використання та забезпечення функціонування об`єктів цивільного захисту (захисних споруд) з метою з`ясування позиції уповноваженого органу щодо вжитих останніми заходів, спрямованих на зобов`язання ПП «ПАМІР-А» привести захисну споруду - сховище №88526 у готовність до експлуатації за призначенням.

У відповідь на лист Черкаським районним управлінням Головного управління ДСНС України у Черкаській області 15.04.2024 за вихідним номером 68-18-1338/68-1803 повідомлено, що наразі захисна споруда № 88526 за результатами обстеження оцінюється як не готова до використання за призначенням. Заходи зобов`язального характеру до балансоутримувача захисної споруди цивільного захисту з обліковим номером 88526 в частині приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення Головним управлінням ДСНС України у Черкаській області вживатися не будуть.

Черкаською окружною прокуратурою на адресу Черкаської районної військової адміністрації та Черкаської міської ради скеровано запити від 04.04.2024 № 54-1925вих-24 та № 54-1922вих-24 відповідно, щодо вжитих останніми заходів, спрямованих на зобов`язання ПП «ПАМІР-А» привести захисну споруду цивільного захисту - сховища № 88526 у стан, придатний для використання споруди за призначенням для захисту населення.

Згідно відповіді від 18.04.2024 № 01-27/3221/01-27/1615 Черкаська районна військова адміністрація не планує звертатися з позовною заявою до суду щодо зобов`язання балансоутримувача привести захисну споруду цивільного захисту № 88526 у стан готовності відповідно до вимог законодавства та не заперечує щоб Черкаська окружна прокуратура звернулася з відповідним позовом до суду в інтересах Черкаської районної військової адміністрації та виконавчого комітету Черкаської міської ради.

Згідно відповіді Черкаської міської ради від 22.04.2024 № 4182/7757-01-11 звернення до суду з позовом про зобов`язання ПП «Памір-А» привести у готовність до експлуатації споруду цивільного захисту № 88526 не вживались, у зв`язку з відсутністю в бюджеті коштів для сплати судового збору.

У даному випадку, прокурор звертається з позовом на захист інтересів держави у зв`язку із невиконанням та порушенням вимог законодавства України у сфері цивільного захисту, що призводить до порушення державних інтересів та встановлених державою гарантій по забезпеченню конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності, насамперед в умовах збройної агресії російської федерації проти України.

Ключовим питання у цій справі є наявність або відсутність у заступника керівника Черкаської окружної прокуратури права на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, Черкаської міської ради, Черкаської районної військової адміністрації до приватного підприємства «ПАМІР-А».

Суд першої інстанції повертаючи позов виходив з того, що прокурор звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі суб`єкта владних повноважень, який не має права на звернення до суду із заявленими позовними вимогами, тобто не має адміністративної процесуальної дієздатності у даному конкретному випадку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка серед іншого, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Отже, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.

Виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Отже, системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон України «Про прокуратуру») визначено, що на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із частиною третьою статті 23 указаного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз положень частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

(2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17, від 19 липня 2018 року у справі №822/1169/17, від 13 травня 2021 року у справі №806/1001/17 та Великою Палатою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №826/13768/16, від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18.

Своє право на звернення до суду з цим позовом прокурор обґрунтовує тим, що суб`єктом владних повноважень, який мав би бути позивачем у цій справі, є ГУ ДСНС у Черкаській області, Черкаська районна військова адміністрація та Черкаська міська рада. Але з огляду на їх бездіяльність, інтереси держави ними не захищаються, у зв`язку із чим саме прокурор звертається з цим позовом до суду.

У контексті наведеного необхідно з`ясувати, чи наділені ГУ ДСНС у Черкаській області, Черкаська районна військова адміністрація і Черкаська міська рада належним обсягом компетенції щоб набути повноваження позивачів у цій справі.

Відповідно до частини восьмої статті 32 Кодексу цивільного захисту України утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Контроль за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, спільно з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими державними адміністраціями (частина п`ятнадцята статті 32 Кодексу цивільного захисту України).

Згідно із пунктом 3 «Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року №138 (далі - «Порядок №138»), балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.

Утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами (пункт 9 Порядку №138).

Здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями (пункт 12 Порядку № 138).

Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту затверджені наказом МВС України від 9 липня 2018 року № 579 (далі - «Наказ №579»).

Споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни (пункт 1 розділу ІІ Наказу №579). Споруди фонду захисних споруд, їх комунікації, інженерні мережі, інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення (далі - обладнання споруд фонду захисних споруд) мають утримуватися в належному технічному стані. Утримання та експлуатація обладнання споруд фонду захисних споруд здійснюються згідно з вимогами і рекомендаціями, визначеними технічною документацією на них, а також відповідними нормами і правилами (пункт 7 розділу ІІ Наказу №579).

Пунктом 1 «Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій», затвердженого постановою КМ України від 16 грудня 2015 року №1052 (далі - «Положення №1052») встановлено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Згідно із пунктом 3 Положення №1052 основними завданнями ДСНС є:

1) реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності;

2) здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

Відповідно до пункту 4 Положення №1052 ДСНС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:

- здійснює заходи щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням;

- здійснює заходи щодо впровадження інженерно-технічних заходів цивільного захисту, готує пропозиції щодо віднесення населених пунктів та об`єктів національної економіки до груп (категорій) із цивільного захисту;

- організовує і здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання;

- складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту;

- застосовує адміністративно-господарські санкції за порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування повноважень між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту» від 21 квітня 2021 року №2228-IX із Кодексу цивільного захисту України виключено статтю 67 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки».

Одночасно, вказаним Законом Кодекс цивільного захисту України доповнено статтею 17-1 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту», згідно із пунктами 16, 48, 51 якої такий суб`єкт владних повноважень:

- реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд;

- вертається до адміністративного суду щодо допущення уповноважених посадових осіб до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), а також щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, з інших підстав, визначених законом;

- перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти.

Тобто, на основі указаного висновується, що законодавством передбачено право ДСНС, як суб`єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування (пункт 48 Кодексу цивільного захисту).

Відтак, Кодекс цивільного захисту населення України не передбачає повноважень Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області на звернення до суду із заявленими позовними вимогами у якості позивача.

При цьому, всупереч твердження апелянта, внесення до п. 48 ч. 2 ст. 17-1 КЦЗ України змін шляхом додавання формулювання «з інших підстав, визначених законом» не наділяє автоматично органи ДСНС України повноваженнями звертатися до суду із цим позовом, позаяк норми закону, що б породжував у такого органу виникнення відповідного права, прокурором не наведено.

У спірному випадку прокурором у позовній заяві визначено орган, в особі якого він звернувся до суду з цим позовом, який не наділений правом на звернення до суду з ним.

Варто зауважити, що з огляду на завдання та функції прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитись розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень. У свою чергу, судова колегія зазначає, що у випадку відсутності органу, який би міг захистити інтереси держави у визначений прокурором спосіб, останній, обґрунтувавши це, не позбавлений права звернення до суду із таким позовом самостійно у процесуальному статусі позивача.

Такий висновок узгоджується також із змістом постанови Верховного Суду від 25 липня 2024 року у справі № 400/2496/23.

Тож, на підставі аналізу зазначених норм законодавства колегія суддів констатує, що Кодекс цивільного захисту населення України не передбачає повноважень ГУ ДСНС у Черкаській області на звернення до суду із заявленими позовними вимогами у якості позивача.

Тому, прокурором у цій позовній заяві визначено орган, в особі якого він звернувся до суду з цим позовом, який не має права на звернення до суду з ним.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 серпня 2023 року у справі №260/4120/22, від 11 серпня 2023 року у справі №560/10015/22, від 09 вересня 2023 року у справі №260/4044/22, від 21 грудня 2023 року у справі №400/4238/22, від 21.02.2024 у справі №580/4578/22.

Щодо повноважень Черкаської міської ради, Черкаської районної військової адміністрації на звернення до суду з даним позовом, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Кодексу цивільного захисту України до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить, зокрема: забезпечення цивільного захисту на відповідній території; організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; визначення за погодженням з місцевими державними адміністраціями потреби фонду захисних споруд цивільного захисту; організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту; організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду захисних споруд цивільного захисту.

З огляду на наведені положення чинного законодавства України, колегія суддів звертає увагу, що Черкаська міська рада, Черкаська районна військова адміністрація не наділені повноваженнями на звернення до суду з даним позовом.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст.18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування, однак наявність в органів місцевого самоврядування права бути позивачем у судах загальної юрисдикції не є тотожним наявності права звернення до суду із позовними вимогами, які заявлені в рамках розгляду даної справи.

Крім того, відповідно до аналізу положень Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Черкаська районна військова адміністрація та Черкаська міська рада у відповідності до цих законів не мають права і повноважень на звернення до суду з цими позовними вимогами про зобов`язання ПП «ПАМІР-А» вжити заходів щодо приведення у належний технічний стан та готовність до укриття населення захисних споруд цивільного захисту.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Таким чином, встановивши відсутність у ГУ ДСНС у Черкаській області, Черкаської міської ради, Черкаської районної військової адміністрації права на звернення до суду із цим позовом, що тягне за собою відсутність цього ж права у першого заступника керівника Черкаської окружної прокуратури, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви згідно п.3 ч.4 ст.169 КАС України.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду є обґрунтованою, тому відсутні підстави для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Черкаської окружної прокуратури - залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 22.11.2024.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Л.В. Бєлова