Постанова

від 21.11.2024 по справі 380/21179/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 380/21179/23 пров. № А/857/12847/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідачаІщук Л. П.,

суддівОбрізко І.М., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року (головуючий суддя Костецький Н.В., м. Львів) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР» до Західного міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР» звернулося в суд з адміністративним позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 25.05.2023 № 41733000402.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що Закон України №2876-ІХ від 12.01.2023 «Про внесення змін до розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування», який набув чинності 08.02.2023, не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, які виникли у 2022 році, до набрання ним чинності, тобто, його норми не мають зворотної дії в часі. Зазначає, що зменшений розмір штрафних санкцій може бути застосований лише щодо податкових накладних, складених та зареєстрованих несвоєчасно після набрання чинності Законом №2876-IX або до накладних, строк реєстрації яких не скінчився станом на день набрання чинності цим Законом (08 лютого 2023 року). Вказує, що оскільки податкові накладні складені за періоди червень-грудень 2022 року, то на позивача не поширюються положення Закону № 2876-IX, а контролюючим органом за порушення граничних строків реєстрації ПН, визначених ст.201 ПК України, правомірно застосовано штрафні санкції у розмірах, встановлених п.120.1 ст.120 ПК України. Зазначає, що до податкових накладних, складених за період січень березень 2023 року, застосовано штрафні санкції із врахуванням змін, внесених Законом № 2876-IX від 12.01.2023.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив, зокрема, що актом про результати камеральної перевірки та податковим повідомленням-рішенням підтверджується, що, як на момент проведення камеральної перевірки, так і на день прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, вже набули чинності, а отже підлягали застосуванню, законодавчі зміни, внесені Законом України від 12.01.2023 № 2876-ІХ до ПК України, у частині доповнення підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пунктами 89 та 90, які, зокрема, пом`якшили відповідальність платника на період дії воєнного стану за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних. Звертає увагу, що з дати набрання чинності нормами щодо відповідальності, впровадженими Законом № 2876-IX від 12.01.2023, штрафні санкції за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності цим Законом, але виявлені після 08.02.2023 або виявлені до 08.02.2023 року, але до відповідальності особи притягуються після цієї дати, застосовуються, з огляду на матеріальну норму пункту 11 підрозділу 10 розділу XX ПК України, у зменшених розмірах, які встановлені пунктом 90 підрозділу 2 розділу XX, чинним на день прийняття відповідачем оскаржуваного рішення щодо застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію у період дії воєнного стану податкових накладних. Наголошує, що пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХІХ "Перехідні положення" ПК України, встановлено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються в розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Головним державним інспектором відділу податкового адміністрування у сфері оптової та роздрібної торгівлі управління податкового адміністрування підприємств невиробничої сфери Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі пункту 20.1.4 ст.20 розділу І Податкового кодексу України, у порядку статті 76 розділу ІІ Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку ТзОВ ОККО-Бізнес Партнер.

За результатами проведеної камеральної перевірки контролюючим органом складено Акт про результати камеральної перевірки від 27.04.2023 № 295/33-00-04-02-01/376936203, за висновками якого встановлено, зокрема, порушення ТОВ ОККО-Бізнес Партнер:

1. граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, з датою складання не пізніше 15 січня 2023 року включно:

- порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів - на загальну суму податку на додану вартість 17757461,68 грн.;

- порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів - на загальну суму податку на додану вартість 23884,89 грн.;

- порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів - на загальну суму податку на додану вартість 12658,73 грн.; порушення терміну реєстрації від 61 до 365 календарних днів - на загальну суму податку на додану вартість 21453,19 грн.

- порушення граничного строку, що тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість штрафу в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень - загальний обсяг 101200613,75 грн.

2. граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, із датою складання, починаючи з 16.01.2023:

- порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів - на загальну суму податку на подану вартість 231465,66 грн.;

- порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів - на загальну суму податку на додану вартість 20778,62 грн.; порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів - на загальну суму податку на додану вартість 54220,94 грн.; порушення граничного строку, що тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість штрафу в розмірі 2 відсотки обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень - загальний обсяг 60064,71грн.

На підставі викладеного контролюючий орган дійшов висновків, що Товариством порушено п.120-1.1 ст.120 -1 Глави 11 розділу ІІ та п.90 підр.2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України.

На підставі Акту камеральної перевірки від 27.04.2023 № 295/33-00-04-02-01/376936203 Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.05.2023 № 41733000402, яким до позивача застосовано штрафні санкції на загальну суму 1 808 072,37 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, Товариство оскаржило його до Державної податкової служби України, де за результатами розгляду прийнято Рішення про результати розгляду скарги від 08.08.2023 № 21804/6/99-00-06-03-01-06, яким скаргу платника залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним у зв`язку з неправильним застосуванням до нього розміру штрафних санкцій, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на день прийняття спірного податкового повідомлення-рішення вже набрали чинності зміни до ПК України, які пом`якшували відповідальність платника податку за порушення строків реєстрації податкової накладної (зменшували розмір штрафу), а тому контролюючий орган мав обчислювати суму штрафу згідно нових, зменшених розмірів.

Суд першої інстанції вказав, що контролюючий орган неправомірно застосував розмір штрафу, що був встановлений на день реєстрації спірних податкових накладних (пунктом 1201.1 статті 1201 ПК України), а не на день прийняття податкового повідомлення рішення, а тому не врахував положення статті 58 Конституції України та пункту 11 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з акту про результати камеральної перевірки від 27.04.2023 № 295/33-00-04-02-01/376936203 контролюючим органом встановлено порушення позивачем пункту 201.10 статті 201 ПК України, а саме термінів реєстрації в ЄРПН податкових накладних.

Податкові накладні за липень-грудень 2022 року та січень-квітень 2023 року зареєстровані позивачем з порушенням термінів реєстрації від 1 до 130 календарних днів.

Колегія суддів зауважує, що спірним у даній справі є можливість застосування податковим органом п. п. 89, 90 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України при визначенні розміру штрафу за порушення ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР» вимог п. 192.10 ст. 192, п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Верховною Радою України Законом № 2876-ІХ від 12.01.2023 Про внесення змін до розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування підрозділ 2 розділу XX Перехідні положення ПК України доповнено пунктами 89 та 90.

Згідно пункту 89 підрозділу 2 розділу Перехідних положень ПК України тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової - накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 18 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Згідно пункту 90 підрозділу 2 розділу Перехідних положень ПК України:

- тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 2102-IX,

-та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано,

штраф за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого пунктом 89 цього підрозділу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлюється у розмірі:

- 2 відсотки суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

- 5 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 15 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

- 25 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Вказаний закон набрав чинності 08.02.2023 року.

У наведеному Законі чітко визначено час, з якого діють пункти 89 та 90 та з якого діють менші штрафні санкції, а саме, тимчасово, з часу запровадження воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.

Колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що згідно з пунктом 11 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України, який був чинним як на час складання спірних податкових накладних, так і на час їх реєстрації та винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

В даному випадку матеріалами справи підтверджується і визнається сторонами, що, як на момент проведення камеральної перевірки, так і на день прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, вже набули чинності, а отже підлягали застосуванню, законодавчі зміни, внесені Законом України від 12.01.2023 № 2876-ІХ до ПК України, у частині доповнення підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пунктами 89 та 90, які, зокрема, пом`якшили відповідальність платника за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних на період дії воєнного стану та продовжили граничні терміни реєстрації податкових накладних.

Отже, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що контролюючий орган неправомірно застосував розмір штрафу, що був встановлений на день реєстрації спірних податкових накладних (пунктом 1201.1 статті 1201 ПК України), а не на день прийняття податкового повідомлення рішення, не врахувавши положення статті 58 Конституції України та пункту 11 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України.

Конституційний Суд у рішенні № 1-зп від 13.05.1997 про офіційне тлумачення статей 58, 78, 79, 81 Конституції України зазначає:

Стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (Преамбула Конституції України).

Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).

Конституційний Суд України у Рішенні № 1-рп/99 від 09 лютого 1999 року у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів зазначив: У регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). Три варіанти дії нормативних актів у часі забезпечують стабільність і необхідну гнучкість правового регулювання в часі - минулому, теперішньому та майбутньому. Як негайна, так і зворотна дія юридичної норми пов`язана з можливістю застосування нової норми щодо відносин, які виникли в минулому. Водночас негайна дія є усталеною практикою, а зворотна дія - виняток, який порушує конституційний принцип закон не має зворотної сили (lex ad praeterian non valet).

Доводи апелянта з приводу того, що норма статті 58 Конституції України не могла бути застосована до спірних правовідносин, оскільки Закон України №2876-ІХ від 12.01.2023 не містить прямої вказівки про надання йому зворотної дії в часі, є помилковими, оскільки зворотну дію у часі нормам Закону України № 2876-ІХ від 12.01.2023 щодо пом`якшення відповідальності (зменшеного розміру відповідальності) за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних у період дії воєнного стану надають положення підрозділу 10 розділу XX ПК України.

Позиція Верховного Суду, на яку покликається апелянт як на підставу для відмови в задоволенні позову і скасування рішення суду першої інстанції, стосується не тотожних обставин, а тому не може бути застосована до спірних правовідносин.

У вказаних постановах Верховним Судом не було надано оцінки застосуванню пункту 11 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Більше того, наведеними постановами Верховний Суд не ухвалив остаточне рішення по сутиі спору, а направив справу на новий розгляд, що свідчить про відсутність правової позиції Верховного Суду, яку слід тлумачити як практику, обов`язкову до застосування.

Згідно з п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 ПК України саме контролюючі органи, а не суд, мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків.

Функція судового контролю під час розгляду справ про адміністративні правопорушення полягає у перевірці правомірності винесеного рішення податкового органу і не може виражатися у здійсненні замість суб`єкта владних повноважень його службової діяльності, яка полягає у визначенні у порядку, встановленому цим законодавством, сум податкових та грошових зобов`язань платників податків.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що суд не зобов`язаний самостійно здійснювати розрахунок штрафних санкцій замість контролюючого органу, перебираючи таким чином його повноваження.

Навіть за можливості обчислити суму штрафу відповідно до зменшених розмірів, суд позбавлений можливості за власної ініціативи змінити кваліфікацію правопорушення та застосувати до позивача інше нормативне регулювання ніж те, яке було застосовано спірним рішенням.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення №41733000402 від 25.05.2023 вцілому.

Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у справі №380/21179/23 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар