Постанова

від 21.11.2024 по справі 300/8015/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 300/8015/23 пров. № А/857/22362/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідачаІщук Л. П.,

суддівОбрізка І. М., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці на додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року (головуючий суддя Микитин Н.М., м. Івано-Франківськ) у справі №300/8015/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Калушстальбуд" до Івано-Франківської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

ТОВ "Калушстальбуд" звернулося в суд з позовом до Івано-Франківської митниці, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати рішення про класифікацію товару від 11.10.2023 №23UA20600000029-КТ та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.10.2023 №UA206060/2023/000104.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року позов задоволено.

05.08.2024 від позивача надійшла заява про стягнення судових витрат, у якій позивач просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн.

Додатковим рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року заяву позивача задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач не надав в повному обсязі документи, що підтверджують витрати на правничу допомогу, зокрема, деталізованого акту виконаних робіт. Зазначає, що дана категорія справи не є складною, а написання позовної заяви не вимагало значної юридичної і технічної роботи. Вказує, що предмет спору у даній категорії справи не є складним, містить один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складеність процесуальних документів не є важкими.

Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Враховуючи вимоги статті 262 та статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на межі апеляційного перегляду, суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції в частині задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення суду.

Заслухавши доповідь головуючого судді, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частин першої, третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої статті 134 КАС України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як встановлено з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надані суду договір про надання адвокатських послуг від 08.12.2023, укладений між адвокатом Шевченко Кирилом Тарасовичем та ТОВ Калушстальбуд; додаток до договору про надання адвокатських послуг від 08.12.2023 від 01.08.2024; платіжна інструкція кредитового переказу коштів №2019 від 01.08.2024 на суму 20 000,00 гривень; акт прийому-передачі послуг у справі 300/8015/23 від 01.08.2024.

З акту від 01.08.2024 вбачається, що адвокат надав, а позивач прийняв правову (правничу) допомогу наступного змісту: аналіз проблеми, консультація клієнта, узгодження правової позиції, вивчення та правовий аналіз доказів по справі, вивчення та правовий аналіз судової практики в подібних спорах, заява про збільшення позовних вимог та додатків до неї, написання і подання до суду заяви про забезпечення доказів, відзиву на апеляційну скаргу, участь у судових засіданнях першої та апеляційної інстанцій, ознайомлення з матеріалами справи, написання процесуальних заяв, написання заяви про стягнення судових витрат), виконаних адвокатом Шевченко К.Т. по справі №300/8015/23.

Понесені витрати на професійну правничу допомогу склали 20000 грн.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що при вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу слід враховувати висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21.01.2021 № 280/2635/20, відповідно до якого, за положеннями КАС України відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Колегія суддів враховує, що за вимогами процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Слід також зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі справа №826/841/17.

Водночас, апеляційний суд, дослідивши долучені документи до позовної заяви про надання правничої допомоги, зауважує, що обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат, тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Колегія суддів приймає доводи апелянта про те, що предмет спору у даній категорії справи не є складним, містить один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.

Крім того, з акту прийому-передачі послуг від 01.08.2024 вбачається, що понесені витрати на професійну правничу допомогу склали 20000 грн., водночас, даний акт не містить детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного суду, викладеним у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №992/1964/21 учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Отже, апеляційний суд вважає, що з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, розгляду її у порядку спрощеного позовного провадження та змісту і обсягу наданих послуг, витраченого адвокатом часу, розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, а тому до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в розмірі 3000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини застосовують, як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

За наведених обставин, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення, що призвело до неправильного вирішення питання щодо розподілу судових витрат, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування додаткового рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про часткове задоволення заяви.

Керуючись статтями 311, 315, 317, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці задовольнити частково.

Додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року у справі №300/8015/23 скасувати та прийняти постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці (код ЄДРПОУ: 43971364) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Калушстальбуд" (ЄДРПОУ: 36403176) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар