Постанова

від 21.11.2024 по справі 140/5204/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 140/5204/24 пров. № А/857/22354/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідачаІщук Л. П.,

суддівОбрізка І.М., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року (головуючий суддя Смокович В.І., м. Луцьк) у справі № 140/5204/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТЕХЛОГІСТИК» до Волинської митниці про визнання дій та бездіяльності протиправними,

в с т а н о в и в :

ТОВ «ЄВРОТЕХЛОГІСТИК» звернулося в суд з позовом до Волинської митниці, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA205140/2024/000010/2 від 16 січня 2024 року та картку відмови у митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA205140/2024/000132.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме, згідно рахунка на оплату від 15.01.2024 №1 вартість транспортних послуг становить 202 800,71 грн, що суперечить ціні перевезення, вказаній в договорі-заявці на перевезення від 05.01.2024 №05012024 4900 євро; згідно п. 16 договору-заявки на перевезення від 05.01.2024 №05012024 даний документ є доповненням до «ДОГОВІР-ЗАЯВКА НА ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖУ №19- 1/07/2022» від 19 липня 2022, однак вищезазначений документ не подано до митного оформлення; згідно рахунку на оплату 15.01.2024 №1 вартість транспортних послуг по маршруту Стейнфурт (Німеччина) - мпп Дорогуськ - Ягодин становить 141960,5 грн, орієнтовна відстань по маршруту становить 1398 км, що в перерахунку 101,54 грн/км (141960,5 /1398), в цей час транспортні послуги по маршруту мпп Дорогуськ-Ягодинм. Київ (через м. Луцьк) становить 60840,21 грн, орієнтовна відстань по маршруту становить 534 км, що в перерахунку 113,93 грн/км (60840,21 /534); в копії митної декларації країни відправлення від 08.01.2024 №24DE830523940217A7 відсутнє числове значення вартості товарів, що не підтверджує ціну товарів, заявлену в рахунку-фактурі від 05.01.2024 №2024010011 24000 євро.

Звертає увагу, що судом першої інстанції надано неправильну оцінку зазначеним обставинам, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив щодо її задоволення та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які є в матеріалах справи, що між компанією MR Maschine- Fahrzeughandel GmbH (продавець) та ТОВ Євротехлогістик (покупець) 02 січня 2024 року укладено контракт №366, за умовами якого продавець постачає покупцю Товар на умовах даного Контракту, у відповідності з додатками до даного Контракту.

Пунктом 4.1. цього Контракту передбачено, що загальна сума контракту складається на суму інвойсів.

Відповідно до пункту 5.1. валюта платежу по даному Контракту Євро.

Пунктом 5.2. передбачено, що оплата за товар проводиться за допомогою передоплати згідно із проформою інвойсом (арк. спр. 22а-23).

До вказаного контракту сторонами укладено доповнення від 02 січня 2024 року №01, товаром виступає самохідний гусеничний одноківшевий екскаватор-навантажувач з обертанням верхньої частини на 360 градусів, що був у використанні, марки - JCB, тип - JS200 LC, серійний номер - JCBJS20DP02125246, рік виготовлення - 2013, з дизельним двигуном за ціною 24000,00 Євро (арк. спр. 22).

На виконання умов вказаного контракту компанією MR Maschine- Fahrzeughandel GmbH складено рахунок-фактуру (інвойс) від 05 січня 2024 року №2024010011 на продаж JCB JS200 LC Кеттенбеггер серійний номер НОМЕР_1 на суму 24 000,00 Євро (арк. спр. 14).

Для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару позивач 15 січня 2024 року подав до Волинської митниці МД №24UA205140002851U5 на товар: Самохідний гусеничний одноківшевий екскаватор-навантажувач з обертанням верхньої частини на 360 градусів, що був у використанні, марки - JCB, тип - JS200 LC, серійний номер - JCBJS20DP02125246, рік виготовлення - 2013, з дизельним двигуном. У комплекті з ковшем 1м3. З гідравлічною системою, що потребує ремонту. Торговельна марка - JCB, Виробник - J.C.Bamford Excavators Limited, GB (арк. спр. 12).

Для підтвердження митної вартості транспортного засобу по МД №24UA205140002851U5 позивачем додано: рахунок-фактура (інвойс) від 15 січня 2024 року №2024010011 (арк. спр. 14); автотранспортну накладну від 08 січня 2024 року №436108 (арк. спр. 17); декларацію про походження товару від 05 січня 2024 року №2024010011; платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 04 січня 2024 року №355 (арк. спр. 16); рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 15 січня 2024 року №1 (арк. спр. 18); документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 15 січня 2024 року №15-1/01/2024 (арк. спр. 20); висновок про якісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями від 15 січня 2024 року №075873 та №2401-01-Е (арк. спр. 19, 21); зовнішньо-економічний контракт від 02 січня 2024 року №366 (арк. спр. 22а-23); доповнення до зо зовнішньо-економічного контракту від 02 січня 2024 року №01 (арк. спр. 22); договір про надання послуг митного брокера від 27 серпня 2022 року №236 (арк. спр. 25-26); договір (контракт) про перевезення від 05 січня 2024 року №05012024 (арк. спр. 24); копія митної декларації країни відправлення від 08 січня 2024 року №24DE830523940217A7 (арк. спр. 27-28); митна декларація від 15 січня 2024 року №24UA205140002851U5.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності:

відповідно рахунка на оплату від 15 січня 2024 року №1 вартість транспортних послуг становить 202 800,71 грн, що суперечить ціні перевезення, вказаній в договорі-заявці на перевезення від 05 січня 2024 року №05012024 4900євро;

згідно пункту 16 договору-заявки на перевезення від 05 січня 2024 року №05012024 даний документ є доповненням до ДОГОВІР-ЗАЯВКА НА ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖУ №19- 1/07/2022 від 19 липня 2022 року, однак вищезазначений документ не подано до митного оформлення;

згідно рахунку на оплату 15 січня 2024 року №1 вартість транспортних послуг по маршруту Стейнфурт (Німеччина) - мпп Дорогуськ - Ягодин становить 141960,5 грн, орієнтовна відстань по маршруту становить 1398 км, що в перерахунку 101,54 грн/км (141960,5 /1398), в цей час транспортні послуги по маршруту мпп Дорогуськ-Ягодин-м. Київ (через м. Луцьк) становить 60840,21 грн, орієнтовна відстань по маршруту становить 534 км, що в перерахунку 113,93 грн/км (60840,21 /534). Вказане свідчить про заниження транспортних витрат до кордону України, які є невід`ємною складовою митної вартості;

в копії митної декларації країни відправлення від 08 січня 2024 року №24DE830523940217A7 відсутнє числове значення вартості товарів, що не підтверджує ціну товарів, заявлену в рахунку-фактурі від 05 січня 2024 року №2024010011 24000 євро.

Згідно статті 53 та статті 54 МК України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; транспортні (перевізні) документи, в т.ч. Договір-заявка на перевезення вантажу №19-1/07/2022 від 19 липня 2022 року та оплату за перевезення (за наявності); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта (зворот арк. спр. 64).

Декларантом на вимогу митниці надано: Дослідження від 15 січня 2024 року №1 (арк. спр. 29-34); висновок спеціаліста від 15 січня 2024 року №075873 (повторно); договір-заявка на перевезення вантажу від 05 січня 2024 року №05012024 (повторно).

Оскільки позивачем, на думку митного органу, не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, тому відповідач прийняв картку відмови у митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA205140/2024/000132 (арк. спр. 11) та рішення про коригування митної вартості товарів №UA205170/2024/000010/2 (арк. спр. 13), в якому митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар 1 на рівні 32 277 євро/од за МД №UA204020/2023/013787 від 05 квітня 2023 року.

В подальшому, товар було випущено у вільний обіг за №24UA205140003062U4 від 16 січня 2024 року з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України (арк. спр. 68).

Позивач, не погоджуючись із такими рішеннями, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав усі наявні у нього документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, які містили повну інформацію про ціну та складові митної вартості, а відповідачем не доведено, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації про митну вартість товару, відтак оскаржувані рішення відповідача є протиправним та підлягають скасуванню.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується.

У частині 2 статті 19 Конституції України та частині 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми визначають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина 3 ст.53 МК України передбачає обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті ( ч.5 ст.53 МК України ).

Згідно із ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу ( ч.3 ст.54 МК України ).

Частиною 5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Згідно з положеннями статті 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (стаття 64 МК України).

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Виходячи з аналізу наведених норм, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, колегія суддів звертає увагу, що рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

З вищенаведеного висновується, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа № 826/12901/17).

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Колегія суддів наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом ціною зовнішньоекономічного договору.

Для підтвердження заявленої митної вартості ввезених товарів позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: рахунок-фактуру (інвойс) від 15 січня 2024 року №2024010011; автотранспортну накладну від 08 січня 2024 року №436108; декларацію про походження товару від 05 січня 2024 року №2024010011; платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 04 січня 2024 року №355; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 15 січня 2024 року №1; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 15 січня 2024 року №15-1/01/2024; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями від 15 січня 2024 року №075873 та №2401-01-Е; зовнішньо-економічний контракт від 02 січня 2024 року №366; доповнення до зо зовнішньо-економічного контракту від 02 січня 2024 року №01; договір про надання послуг митного брокера від 27 серпня 2022 року №236; договір (контракт) про перевезення від 05 січня 2024 року №05012024; копію митної декларації країни відправлення від 08 січня 2024 року №24DE830523940217A7); митну декларацію від 15 січня 2024 року №24UA205140002851U5.

Колегія суддів апеляційного суду вважає недоведеними відповідачем сумніви в обгрунтованості визначення декларантом митної вартості товару, виходячи з наступного.

Як вже було встановлено, предметом договору є «самохідний гусеничний одноківшевий екскаватор-навантажувач з обертанням верхньої частини на 360 градусів,що був у використанні, марки - JCB, тип - JS200 LC, серійний номер - JCBJS20DP02125246, рік виготовлення - 2013, з дизельним двигуном. У комплекті з ковшем 1м3.З гідравлічною системою, що портебує ремонту. Торговельна марка - JCB, Виробник - J.C.Bamford Excavators Limited, GB».

Пунктом 4.1. цього Контракту №366 від 02 січня 2024 року передбачено, що загальна сума контракту складається на суму інвойсів.

Відповідно до пункту 5.1. Контракту валюта платежу Євро.

Пунктом 5.2. Контракту передбачено, що оплата за товар проводиться за допомогою передоплати згідно із проформі інвойсу.

До вказаного контракту сторонами укладено доповнення від 02 січня 2024 року №01, товаром виступає самохідний гусеничний одноківшевий екскаватор-навантажувач з обертанням верхньої частини на 360 градусів, що був у використанні, марки - JCB, тип - JS200 LC, серійний номер - JCBJS20DP02125246, рік виготовлення - 2013, з дизельним двигуном за ціною 24000,00 Євро.

Згідно рахунку-фактури (інвойсу) від 05 січня 2024 року №2024010011 вартість товару становить 24000,00 Євро

Вказана в МД №24UA205140002851U5 ціна оцінюваного товару відповідає тій, що зазначена в інвойсі та становить 24000,00 Євро відповідно.

Наведений Інвойс містить посилання на Контракт №366 від 02 січня 2024 року.

Вказаними документами визначено ідентифікаційні ознаки товару та його ціну.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

В оскаржуваному рішенні митний орган зазначає про те, що відповідно рахунка на оплату від 15 січня 2024 року №1 вартість транспортних послуг становить 202800,71 грн, що суперечить ціні перевезення, вказаній в договорі-заявці на перевезення від 05 січня 2024 року №05012024 4900 євро.

На підтвердження вартості витрат на транспортування товару митному органу було надано:

- договір (контракт) на перевезення від 05 січня 2024 року №05012024;

- рахунок на оплату №1 від 15 січня 2024 року.

Згідно пункту 22 договору на перевезення від 05 січня 2024 року №05012024 ціна перевезення становить 4900 євро.

Пунктом 23 вказаного договору передбачено, що оплата здійснюється по отриманню сканів всіх документів (Акт, Рахунок, CMR).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно із офіційним курсом гривні щодо євро, встановленого Національним банком України, станом на 15 січня 2024 року вартість 1 євро у гривнях становила 41,3879 грн, який вказаний і у митній декларації №24UA205140002851U5 від 15 січня 2024 року. Відтак, станом на 15 січня 2024 року 4900 євро становить 202800,71 грн, що і передбачено рахунком на оплату №1 від 15 січня 2024 року.

Щодо доводів апелянта про заниження транспортних витрат до кордону України.

Вартість транспортних послуг по маршруту Стейнфурт (Німеччина)-мпп Дорогуськ-Ягодин, яка передбачена у рахунку на оплату №1 від 15 січня 2024 року, відповідає довідці про транспортні витрати №15-1/01/2024 від 15 січня 2024 року та включена до митної декларації №24UA205140002851U5 від 15 січня 2024 року.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вартість транспортних витрат до кордону України є домовленою та узгодженою сторонами, а митним органом не доведено, що така була занижена.

Щодо твердження скаржника про те, що в копії митної декларації країни відправлення від 08 січня 2024 року № 24DE830523940217A7 відсутнє числове значення вартості товарів, що не підтверджує ціну товарів, заявлену в рахунку-фактурі від 05 січня 2024 року № 2024010011, то колегія суддів зазначає, що відомості, що зазначаються в експортній декларації як і порядок декларування, митного оформлення визначаються законодавством відповідної країни. Декларант не бере участі у їх оформленні та не визначає їх зміст, а тому не може нести відповідальності за дані, зазначені у них.

Експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. Будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.

Окрім того, митні декларації країни відправлення не є документами, які підтверджують митну вартість товару, тому митний орган не міг посилатися на виявлені у них та у інвойсах розбіжності.

У митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.

Митним органом, як підставу винесення оскаржуваного рішення, зазначено й те, що у наданому Дослідженні №1 від 15 січня 2024 року середня вартість оцінюваної спецтехніки, бувшої у користуванні, здійснена на основі даних пропозицій до продажу з мережі Інтернет. Згідно з наданими документами рік виготовлення оцінюваної спецтехніки 2013, однак у вищезазначеному Дослідженні №1 для розрахунку середньої ціни об`єктами порівняння є спецтехніка, виготовлена не лише у 2013 році (24500 євро), а й у 2006 (22500 євро), 2007 (29500 євро) та 2005 (32670 євро) роках.

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що Дослідження №1 є документом, що видане кваліфікованим оцінювачем та на формування якого позивач немає жодного впливу. Крім того, дане твердження митного органу є формальним та не містить роз`яснення, чому без його усунення заявлена митна вартість не може бути визнана і як саме даний недолік впливає на неможливість застосування основного методу визначення митної вартості розмитнюваного товару.

Інші доводи апелянта апеляційний суд не бере до уваги, оскільки такі не зазначені у оскаржуваному рішенні, а відтак не слугували підставами для його прийняття.

З урахуванням вищенаведеного, відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Колегія суддів звертає увагу, що у процедурах контролю за митною вартістю предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості, а відтак суперечності між відомостями, які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребовування додаткових документів.

Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК України документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 06.05.2020 у справі №140/1713/19, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19.

Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 виснував, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розбіжності, про які зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач подав усі наявні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували митну вартість, тобто підтверджували правомірність декларування товару за основним методом.

Водночас, митний орган не виконав обов`язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують ціну товару чи числові значення складових митної вартості товарів, відтак оскаржуване рішення № UA205140/2024/000010/2 від 16 січня 2024 року про коригування митної вартості товарів та прийнята картка відмови у митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA205140/2024/000132 є протиправними і підлягають скасуванню.

Оцінюючи доводи апелянта щодо безпідставного стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, апеляційний суд зазначає таке.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої статті 134 КАС України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як встановлено з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надані суду Договір про надання правової допомоги від 03 листопада 2023 року №1/03-11/23; рахунок від 14 травня 2024 року №7/14; платіжна інструкція від 14 травня 2024 року №3066.

Згідно із платіжною інструкцією від 14 травня 2024 року №3066 позивач сплатив на користь адвокатського бюро 12 000,00 грн за надання послуг правової допомоги.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про неспівмірність витрат на правову допомогу з наданими адвокатом послугами, оскільки такі не обґрунтовані та не зазначено, який розмір гонорару адвоката скаржник вважає співмірним з наданою ним правничою допомогою.

Колегія суддів враховує, що за вимогами процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Слід також зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подання безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі справа №826/841/17.

Аналізуючи надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи та змісту наданих послуг, розмір витрат на правничу допомогу у 3000 грн., визначений судом першої інстанції, є обгрунтованим і співмірним із наданими послугами.

Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі № 140/5204/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар