Постанова

від 22.11.2024 по справі 140/3549/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 140/3549/24 пров. № А/857/17147/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої суддіМатковської З.М.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року у справі №140/3549/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВО ІНЖЕНІРІНГ» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, (суддя в суді першої інстанції Мачульський В.В., час ухвалення рішення у письмовому провадженні, місце ухвалення рішення м. Луцьк),

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВО ІНЖЕНІРІНГ» (далі ТзОВ «ВО ІНЖЕНІРІНГ», позивач) звернулося в суд з позовом до Волинської митниці (далі митний орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000030/2 від 02.02.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «ВО ІНЖЕНІРІНГ» здійснює зовнішньоекономічну діяльність та на умовах контракту №18122023від 18.12.2023 придбало у компанії «LONGi Solar Technology Spain, S.L.U» товар - Сонячні панелі LONGi LR5-72HGD-575M номінальна потужність 575Вт в кількості 1440 шт., загальною вартістю 129 747,60 доларів США. Відповідно до погодженої Специфікації №1 від 18.12.2023р.: загальна сума Специфікації становить 129 747,60 доларів США. Умови оплати: перший платіж у розмірі 50% від загальної вартості цієї Специфікації сплачується впродовж 7 робочих днів після підписання цієї специфікації. Друга половина сплачується впродовж 7 днів після здійснення першого платежу. Умови поставки: FCA склад ЄС відповідно до «Інкотермс-2020».

Однак, відповідач не погодився із зазначеною митною вартістю та 02.02.2024 службовою особою Волинської митниці видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA205140/2024/000334, якою відмовлено в прийнятті поданої для митного оформлення митної декларації та винесено рішення від 02.02.2024 UA205140/2024/000030/2 про коригування митної вартості товарів, що призвело до надмірної сплати митних платежів, а саме ПДВ в розмірі 260955,99 грн.

Не погодуючись із таким рішенням, позивач звернувся із позовом до суду.

Рішенням Волинського окружного суду від 05 червня 2024 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000030/2 від 02.02.2024.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВО ІНЖЕНІРІНГ» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у сумі 6 914,34 (шість тисяч дев`ятсот чотирнадцять гривень 34 копійки).

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, не надано належної юридичної оцінки доказам митниці, неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що для митного оформлення товарів декларантом в інтересах ТзОВ «ВО Інженірінг» подано: МД №24UA205140007595U6 від 01.02.2024 року на товар: «Прилади напівпровідникові фоточутливі, сонячні фотомодулі у зібраному стані для цивільного використання (не містть у своєму складі додаткових елементів для перетворення, регулювання або передачі електроенергії: модуль LONGi LR5-72HGD-575M - 720шт. Технічні характеристики: Сонячні пластини - 144(6*24) - монокристалічних комірок. Розмір (висота, ширина, товщина) 2278мм х 1134мм х 30мм, Максимальна потужність - 575Вт Торговельна марка: LONGi Виробник: LONGi Solar Teehnology Spain, S.L.U.. CN». Згідно МД № 24UA205140007595U6 митну вартість вказаного товару визначено за основним методом за ціною договору (контракту)

Апелянт зазначає, що під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару з врахування поданих у вказаних цілях разом з МД документів було встановлено розбіжності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товарів. Вказує, що встановлено наступні розбіжності: відповідно п.7 контракту №18122023 від18.12.2023 передбачені розрахунки за товар згідно умов визначених в Специфікаціях. В Специфікації №1 від 18.12.2023 зазначена загальна сума відмінна від вартості товару, вказаній в інвойсі №LONGISP240100050 від 05.01.2024. Банківський платіжний документ JBKLO1BO8KYXXYH від 11.01.2024 стосується розрахунків за товар по контракту №18122023 від 18.12.2023, що не ідентифікується з конкретною партією товарів. Заявлені умови поставки FCA передбачають, що покупець повинен оплатити вартість перевезення та навантажувально-розвантажувальні роботи. Відомостей про вартість навантаження/розвантаження не надано. Вказане свідчить про можливе заниження транспортних витрат до кордону України та про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості. Також в інвойсі №LONGISP240100050 від 05.01.2024 не зазначені умови поставки товару. Прайс-лист №LONGi-VO-20231215 від 15.12.2023 виданий виключно на конкретну поставку товару імпортеру ТОВ «ВО ІНЖЕНІРІНГ», проте прайс- лист виробника товару відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу. Числове значення, зазначене митній декларації країни відправлення №24BEE0000004221716 від 22.01.2024 65493,80 не відповідає вартості товару в інвойсі №LONGISP240100050 від 05.01.2024 64873,80дол.США.

Також, апелянт зауважує, що під час опрацювання документів, поданих на підтвердження заявленої митної вартості, та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР.

З цих підстав, відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняв в порядку, з підстав, у спосіб та в межах повноважень митного органу, які визначені чинним законодавством України.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Вказує, що відповідачем не було підтверджено належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей одо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім цього, у відзиві просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Відповідач подав клопотання, в якому просить відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу або зменшити її розмір.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, що 18.12.2023 між ТОВ «ВО ІНЖЕНІРІНГ» (Покупець) та компанією «LONGi Solar Technology Spain, S.L.U» (Продавець) укладено Контракт №18122023 на придбання Товару в кількості згідно Специфікації і за цінами згідно інвойсів (рахунків-фактур), які є додатками до цього Контракту та є його складовою невід`ємною частиною, на конкретну партію товару (а.с.а.с.15-19). Відповідно до частини 5 Контракту - поставка Товару здійснюється Продавцем на умовах FCA склад ЄС відповідно до «Інкотермс-2020», якщо інше не зазначено в Специфікаціях до цього Контрактах. Розділом 7 Контракту встановлено - Валюта платежів - долар США. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів Покупця на банківський рахунок Продавця.

28.12.2023 ТОВ «ВО ІНЖЕНІРІНГ» здійснено оплату в розмірі 50% вартості погодженої Сторонами Специфікації №1 від 18.12.2023р. в сумі 64873,80 Доларів США на рахунок компанії «LONGi Solar Technology Spain, S.L.U» в якості попередньої оплати за сонячні панелі по Контракту №18122023 від 18.12.2023, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті від 28.12.2023 (а.с.20).

05.01.2024 компанією «LONGi Solar Technology Spain, S.L.U» виписано комерційний рахунок-фактуру (Commercial Invoice) №L0NGISP240100050 на Товар - Монокристалічний сонячний модуль LR5-72HPH-510M, в кількості 720 шт., загальною вартістю 64 873,80 доларів США та виписано відповідний пакувальний лист (Packing List) (а.с.22-23).

11.01.2024 ТОВ «ВО ІНЖЕНІРІНГ» здійснено оплату в розмірі 50% вартості погодженої Сторонами Специфікації №1 від 18.12.2023р. в сумі 64873,80 Доларів США на рахунок компанії «LONGi Solar Technology Spain, S.L.U» в якості оплати за сонячні панелі по Контракту №18122023 від 18.12.2023, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті від 11.01.2024 (а.с.21).

З метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту 01.02.2024 декларантом ТОВ «РЕСПЕКТ БРОК» в інтересах ТОВ «ВО ІНЖЕНІРІНГ» в порядку електронного декларування подано до Волинської митниці митну декларацію ІМ40ДЕ №24UA205140007595U6, згідно якої було заявлено до митного оформлення, за першим методом визначення митної вартості, товар: «Прилади напівпровідникові фоточутливі, сонячні фотомодулі у зібраному стані для цивільного використання (не містть у своєму складі додаткових елементів для перетворення, регулювання або передачі електроенергії: модуль LONGi LR5-72HGD-575M - 720шт. Технічні характеристики: Сонячні пластини - 144(6*24) - монокристалічних комірок. Розмір (висота, ширина, товщина) 2278мм х 1134мм х 30мм, Максимальна потужність - 575Вт Торговельна марка: LONGi Виробник: LONGi Solar Teehnology Spain, S.L.U.. CN» (а.с.13).

До митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: пакувальний лист (Packing list) №б/н від 05.01.2024; рахунок -фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №L0NGISP240100050 від 05.01.2024; автотранспортну накладну (CMR) №0000088 від 26.01.2024; банківський платіжний документ (платіжна інструкція в іноземній валюті) від 11.01.2024; довідка про транспортно-експедиційні витрати №МЛЗ-240118-1-2 від 26.01.2024; прейскурант (прайс-лист) виробника товару №LONGi-VO-20231215 від 15.12.2023; специфікація №1 від 18.12.2023; зовнішньоекономічний договір (Контракт) №18122023 від 18.12.2023; договір про надання послуг митного брокера №19 від 02.01.2023; заявка на перевезення №МЛЗ-240118-1-1 від 18.01.2024; договір (Контракт) про перевезення №МЛЗ-240118 від 18.01.2024; інформаційний лист №2 від 28.12.2023; технічні характеристики від 10.01.2024; копія митної декларації країни відправлення №24BEE0000004221716 від 22.01.2024.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею в електронному повідомленні від 16.08.2023 декларанту згідно з статтями 53 та 54 МК України у 10-ти денний термін запропоновано подати такі документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) транспортні (перевізні) документи, 5) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Згідно п.6 ст.53 декларант за власним бажанням може подавати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості.

Декларантом на вимогу митниці надано: уточнену довідку про транспортно-еспедиційні витрати №МЛЗ-240118-1-2 від 18.01.2023; платіжну інструкцію в іноземній валюті від 28.12.2023; лист №4308 від 02.02.2023.

Листом від 02.02.2024 №4308 декларант повідомив митний орган про відсутність додаткових документів для підтвердження митної вартості товару (а.с.36).

02.02.2024 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000030/2 (а.с.11)

У графі 33 даного рішення заявлена декларантом митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: - п.7 контракту №18122023 від18.12.2023 передбачені розрахунки за товар згідно умов визначених в Специфікаціях. В Специфікації №1 від 18.12.2023 зазначена загальна сума відмінна від вартості товару, вказаній в інвойсі №L0NGISP240100050 від 05.01.2024. Банківський платіжний документ JBKLO1BO8KYXXYH від 11.01.2024 стосується розрахунків за товар по контракту №18122023 від 18.12.2023, що не ідентифікується з конкретною партією товарів»;

- заявлені умови поставки FCA передбачають, що покупець повинен оплатити вартість перевезення та навантажувально-розвантажувальні роботи. Відомості про вартість навантаження/розвантаження не надано. Вказане свідчить про можливе зниження транспортних витрат до кордону України та про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості. Також в інвойсі №LONGISP240100050 від 05.01.2024 не зазначені умови поставки»;

- прайс лист №LONGi-VO-20231215 від 15.12.2023 виданий виключно на конкретну поставку товару імпортеру ТОВ «ВО ІНЖЕНІРІНГ», проте прайс-лист виробника товару відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містить весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу»;

- числове значення, зазначене митній декларації країни відправлення №24BEE0000004221716 від 22.01.2024 - 65493,80 не відповідає вартості товару в інвойсі №LONGISP240100050від 05.01.2024 - 64873,80 дол. США».

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, також, вимогами ч.6 ст.54 МК України передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 26 (ст.60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.

Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно з статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари за ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар 1 за МД №UA100440/2023/501582 від 27.12.2023 - на рівні 4,48 дол. США/кг.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видачі картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2024/000334 від 02.02.2024 (а.с.12).

Декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно МД №24UA205140008235U0 від 05.02.2024 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України (а.с.14).

ТОВ «ВО ІНЖЕНІРІНГ», не погоджуючись із рішеннями про коригування митної вартості товару №UA205140/2024/000030/2 від 02.02.2024, звернувся до суду із цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими документами є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Проаналізувавши наведені положення, колегія суддів зазначає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вищевказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними. Зокрема, у постановах від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 21 жовтня 2021 року у справі № 420/4820/19.

Як слідує із матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції враховує, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація сама по собі не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У цій справі спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та вони містять розбіжності, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість, та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам скаржника, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд апеляційної інстанції зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (пункти 2, 3, 4): зовнішньоекономічний контракт №18122023 від 18.12.2023 містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №L0NGISP240100050 від 05.01.2024 визначає вартість товару 64873,80 дол.США. Суд зауважує, відповідно до умов Контракту №18122023 від 18.12.2023 погодженої Специфікації №1 від 18.12.2023 ТОВ «ВО ІНЖЕНІРІНГ» здійснило оплату за придбаний товар в розмірі 50% вартості - згідно банківського платіжного документа від 28.12.2023. Крім того, інші документи, які поряд із цими згідно з пунктами 6, 7 контракту №18122023 від 18.12.2023 є товарно-супровідними документами, серед них пакувальний лист (Packing list) №б/н від 05.01.2024; автотранспортну накладну (CMR) №0000088 від 26.01.2024; довідка про транспортно-експедиційні витрати №МЛЗ-240118-1-2 від 26.01.2024; прейскурант (прайс-лист) виробника товару №LONGi-VO-20231215 від 15.12.2023; специфікація №1 від 18.12.2023; договір про надання послуг митного брокера №19 від 02.01.2023; заявка на перевезення №МЛЗ-240118-1-1 від 18.01.2024; договір (Контракт) про перевезення №МЛЗ-240118 від 18.01.2024; інформаційний лист №2 від 28.12.2023; технічні характеристики від 10.01.2024; копія митної декларації країни відправлення №24BEE0000004221716 від 22.01.2024.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Щодо твердження митниці, що не оплачено вартість навантажувально-розвантажувальних робіт, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно уточненої довідки про транспортні витрати від 18.01.2024 ТОВ «Морітан Логістик» надано міжнародні транспортно-експедиційні послуги по доставці вантажу ТОВ «ВО ІНЖЕНІРІНГ» автомобілем д.н.з. НОМЕР_1 -ВС1145XG - м.Евергем, Бельгія - Краковець становлять 111 612,00 грн., вартість навантажувальних робіт входить у вартість перевезення. Краковець - Луцьк - 15 227,00 грн., вартість розвантажувальних робіт входить у вартість перевезення. Страхування вантажу не здійснювалось.

Вказані транспортно-експедиційні послуги при здійсненні міжнародного перевезення вантажу були надані ТОВ «Морітан Логістик» згідно Договору транспортного експедитування №МЛЗ-240118-1 від 18.01.2024.

Апелянт зазначає, що числове значення, зазначене митній декларації країни відправлення №24BEE0000004221716 від 22.01.2024 - 65493,80 не відповідає вартості товару в інвойсі №LONGISP240100050 від 05.01.2024 - 64873,80 дол. США.

Матеріалами справи підтверджується, що статистична вартість товару не стосується зовнішньоекономічної операції за Контрактом - така вартість зазначається лише для внутрішнього статистичного використання постачальником (що складається з вартістю товару згідно рахунку-фактури та середньої вартості витрат на транспортування до кордону), відтак не впливає на рівень заявленої митної вартості імпортованого ТОВ ВО Інженірінг товару.

Відповідно, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що оскільки в наданих до митного оформлення банківський платіжний документ JBKLO1BO8KYXXYH від 11.01.2024 стосується розрахунків за товар по контракту №18122023 від 18.12.2023, такі документи не є достатніми доказами підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Адже, в інвойсі №LONGISP240100050 від 05.01.2024 не зазначені умови поставки товару, слід відмітити, що умови поставки визначені сторонами в контракті №18122023 від 18.12.2023 та в Специфікації №1 від 18.12.2023р. і додаткового зазначення умов поставки в інвойсі не потребує та контрактом не передбачено.

Суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість оцінюваного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Колегія суддів зазначає, що доказів перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця, матеріали справи не містять. Водночас чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, що може становити комерційну таємницю, а МК України не надано права та не визначено обов`язку митним органам надавати оцінку господарській операції контрагентів (продавця та попереднього власника) та питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митного органу й не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.

З урахуванням наведеного безпідставною є вимога митного органу надати договір з третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, оскільки доказів того, що позивач вступав у договірні відносини із третіми особами матеріали справи не містять.

Колегія суддів наголошує, що вимога про надання інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; договору (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається; рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням контракту; виписки з бухгалтерської документації; висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в цьому випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).

З огляду на наведене, висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними, а сумніви відповідача щодо митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17 зазначив, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Частиною сьомою статті 54 МК України встановлено, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митниця повинна довести законність свого рішення, яке не може ґрунтуватися на припущеннях та сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Отже, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу для визначення митної вартості товару.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Щодо судових витрат колегія суддів апеляційного суду вважає за потрібне зазначити наступне.

Позивач просив стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн. З мотивувальної частини оскаржуваного рішення суду слідує, що суд першої інстанції справедливим буде відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Водночас, резолютивна частина рішення не містить висновків про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу та стягнення таких в розмірі 3000 грн.

З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції в цій частині в апеляційному порядку не переглядається.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений права звернутись із заявою про ухвалення додаткового рішення з урахуванням наведених вище обставин.

Щодо судових витрат по наданню правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої вказаної статті передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. При цьому, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою цієї статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції позивачем надано копії таких документів: договір про надання правничої допомоги від 09.02.2024 №11/24, укладеного між адвокатом Таргонієм П.В. та ТзОВ «ВО ІНЖЕНІРІНГ», акта виконаних робіт №2 від 05.09.2024, детального опису робіт, рахунку №3 від 05.09.2022, платіжної інструкції №2690 від 06.09.2024.

Договором про надання правової допомоги від 09.02.2024 №11/24 визначено, що предметом цієї угоди є те, що адвокат приймає на себе доручення клієнта по наданню останньому правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги і фактичні витрати адвоката, понесені ним у зв`язку з виконанням цього договору у справі про визнання протиправним та скасування рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000030/2 від 02.02.2024.

За надану адвокатом правову допомогу в суді апеляційної інстанції, згідно даного договору, клієнт сплачує гонорар в розмір 7000,00 (сім тисяч) гривень згідно рахунку та/або акту виконаних робіт.

Відповідно до детального опису виконаних робіт правова допомога згідно договору включає: вивчення апеляційної скарги, законодавства та судової практики, на які містяться посилання у апеляційній скарзі ( 5 год.), підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу ( 6 год.), усього 11 год.

Аналізуючи вищевикладені норм КАС України, виходячи з принципів обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, значення справи для сторін, ураховуючи що представник позивача ознайомлений із фактичними обставинами справи, вивчав законодавство і судову практику у аналогічній категорії справ, ураховуючи необхідність розумного обмеження розміру витрат на правничу допомогу адвоката та відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, колегія суддів приходить до переконання, що заявлена до відшкодування сума витрат 7000 грн. є неспівмірною до наданих послуг.

Натомість оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, колегія суддів дійшов висновку, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 3000,00 грн. є співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року у справі №140/3549/24 - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВО ІНЖЕНІРІНГ» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда В. В. Ніколін