Постанова

від 20.11.2024 по справі 380/18610/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 380/18610/24 пров. № А/857/23909/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,

з участю секретаря Кулабухової М.,

представника позивача Морозова П,В.,

представника відповідача Щирби Р.П.,

представника відповідача Поліщука О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Головного управління ДПС у Львівській області, ДПС України на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними дій та рішення, скасування рішення,

суддя в 1-й інстанції Кравців О.Р.,

час ухвалення рішення 09.09.2024 року,

місце ухвалення рішення м.Львів,

дата складання повного тексту рішення 09.09.2024 року,

в с т а н о в и в :

В провадженні Львівського окружного адміністративного суду знаходиться позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 20.08.2024 №4419-ПП «Про проведення фактичної перевірки»; визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Львівській області щодо проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман», результати якої оформлено актом (довідкою) «про результати фактичної перевірки ТОВ «НВП «Гетьман» від 28.08.2024 №35977/13-01-09-01/31804036; зобов`язання Головного управління ДПС у Львівській області утриматися від вчинення дій щодо прийняття розпорядження (рішення) про анулювання (припинення дії) ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), реєстраційний номер 990208202400071, дата реєстрації 28.08.2024, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Гетьман», на підставі акту (довідки) «про результати фактичної перевірки ТОВ «НВП «Гетьман» від 28.08.2024 №35977/13-01-09-01/31804036; зобов`язання Державної податкової служби України утриматися від вчинення дій щодо прийняття розпорядження (рішення) про анулювання (припинення дії) ліцензії на виробництво алкогольних напоїв, реєстраційний номер 990108202400023, дата реєстрації 25.04.2024, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Наукововиробниче підприємство «Гетьман», на підставі акту (довідки) «про результати фактичної перевірки ТОВ «НВП «Гетьман» від 28.08.2024 №35977/13-01-09-01/31804036, складеного Головним управлінням ДПС у Львівській області.

Позивача подав до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, в якій просить: заборонити Державній податковій службі України та Головному управлінню ДПС у Львівській області вчиняти дії, спрямовані на прийняття рішень, які призводять до припинення/анулювання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), реєстраційний номер 990208202400071, дата реєстрації 28.08.2024, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман», з підстав викладених в акті (довідці) «про результати фактичної перевірки ТОВ «НВП «Гетьман» від 28.08.2024 №35977/13-01-09-01/31804036, складеному Головним управлінням ДПС у Львівській області до набрання законної сили рішенням суду у цій справі; заборонити Державній податковій службі України та Головному управлінню ДПС у Львівській області вчиняти дії, спрямовані на прийняття рішень, які призводять до припинення/анулювання ліцензії на виробництво алкогольних напоїв, реєстраційний номер 990108202400023, дата реєстрації 25.04.2024, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман», з підстав викладених в акті (довідці) «про результати фактичної перевірки ТОВ «НВП «Гетьман» від 28.08.2024 №35977/13-01-09-01/31804036 складеному Головним управлінням ДПС у Львівській області до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року заяву задоволено частково. Заборонено Державній податковій службі України вчиняти дії, спрямовані на прийняття рішень, які призводять до припинення/анулювання ліцензії на виробництво алкогольних напоїв, реєстраційний номер 990108202400023, дата реєстрації 25.04.2024, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман», з підстав викладених в акті (довідці) «Про результати фактичної перевірки ТОВ «НВП «Гетьман» від 28.08.2024 №35977/13-01-09-01/31804036 - до набрання законної сили рішенням суду у цій справі. Заборонено Головному управлінню ДПС у Львівській області вчиняти дії, спрямовані на прийняття рішень, які призводять до припинення/анулювання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), реєстраційний номер 990208202400071, дата реєстрації 28.08.2024, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман», з підстав викладених в акті (довідці) «Про результати фактичної перевірки ТОВ «НВП «Гетьман» від 28.08.2024 №35977/13-01-09-01/31804036 - до набрання законної сили рішенням суду у цій справі». В задоволенні решти заяви відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позову та прийняти постанову про відмову в задоволенні клопотання про забезпечення позову повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовують тим, що заявником не наведено будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі. можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому. Всі доводи суду першої інстанції ґрунтуються лише на припущеннях, які не підтверджені належними та допустимими доказами.

Представник відповідача Головного управління ДПС у Львівській області в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, просить ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити.

Представник відповідача ДПС України в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційні скарги заперечив, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Так, забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман» є 11.01 Дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв (основний); 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 46.35 Оптова торгівля тютюновими виробами; 46.34 Оптова торгівля напоями; 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт. У зв`язку з чим ТОВ «НВП «Гетьман» отримано ліцензії на право виробництво алкогольних напоїв реєстраційний номер 990108202400023, дата реєстрації 25.04.2024, термін дії безстроковий та на правооптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) реєстраційний номер 990208202400071, дата реєстрації 28.08.2024, термін дії з 28.08.2024 до 28.08.2029.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України, визначено Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі Закон №481/95-ВР).

Анулювання ліцензії позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії (стаття 1 Закону №481/95-ВР).

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання (стаття 3 Закону №481/95-ВР).

Виключний перелік підстав та процедура анулювання ліцензій визначені статтями 3 та 15 Закону №481/95-ВР. Зокрема, ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі встановлення факту торгівлі суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку (стаття 15 Закону №481/95-ВР).

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:

- виробництва алкогольних напоїв з використанням інших видів спирту (крім етилового, який відповідає товарній підкатегорії 2207 10 00 90 згідно з УКТ ЗЕД, та спиртових дистилятів, які відповідають товарній позиції 2208 згідно з УКТ ЗЕД, одержаних із сільськогосподарської продукції) 200 відсотків вартості виробленої продукції (за оптово-відпускними цінами), але не менше 15000 гривень;

- оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Таким чином, анулювання відповідних ліцензій призводить до зупинення господарської діяльності, що очевидно потягне за собою такі наслідки як неможливість сплати підприємством податків та загальнообов`язкових платежів за результатами господарської діяльності, позбавить підприємство можливості своєчасно та у повному обсязі сплачувати заробітну плату працівникам, виконувати взяті на себе зобов`язання щодо реалізації алкогольних напоїв за раніше укладеними договорами та застосування адміністративних стягнень.

Крім того, згідно з штатним розписом у трудових відносинах з ТОВ «НВП «Гетьман» перебувають понад 350 найманих працівників, яким нараховується та виплачується заробітна плата, підприємством сплачується єдиний внесок та відповідні податки до бюджету.

Оскільки предметом позову у справі є правомірність призначення ГУ ДПС у Львівській області фактичної перевірки та дії ГУ ДПС у Львівській області під час проведення такої, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ «НВП «Гетьман» обрав спосіб забезпечення позову, який є співмірним до позовних вимог, що заявив позивач у цій справі.

За відсутності визначення порушень, які стали підставою для призначення фактичної перевірки, в аспекті зумовлених перевіркою фактичних та юридичних наслідків для позивача у разі невжиття заходів забезпечення позову, з позиції суду існують достатні підстави, визначені пунктом 1 частини 2 статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову. Адже анулювання ліцензій під час розгляду справи в суді позбавляє позивача права на подальше здійснення такої діяльності та може спричинити до ухвалення судом рішення по суті спору до розриву відповідних господарських зв`язків позивача, вивільнення працівників, що матиме наслідком ускладнення або неможливість відновлення господарської діяльності у випадку ухвалення позитивного рішення суду.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до негативних фінансових наслідків для нього та істотно ускладнить поновлення його прав, оскільки заборона здійснення виготовлення та оптової торгівлі алкогольними напоями спричинить зупинення господарської діяльності позивача, втрати прибутку, неможливості виплати заробітної плати працівникам, сплати податків та зборів, орендної плати тощо, неможливості виконання своїх договірних зобов`язань перед контрагентами, втрата ділової репутації.

Тим самим будуть істотно порушені права позивача, якого фактично позбавлено можливості здійснювати свою господарську діяльність до моменту перевірки правомірності прийняття розпорядження в судовому порядку.

Викладені обставини свідчать про те, що у разі задоволення позовних вимог для відновлення прав позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Така ж правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 12.09.2022 у справі №240/2761/22, а також в постановах Верховного Суду від 15.04.2022 у справі №440/6755/21 та від 13.07.2022 у справі №240/26736/21.

Як уже зазначалось вище, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Пленумом Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 №2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ також висвітлено правову позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, в якій зазначено, зокрема, що судам необхідно враховувати, що, згідно з ч. 3 та 4 ст. 117 КАС України, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Відповідно до ч.2 ст. ст.151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Оцінка такої відповідності та співмірності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Також колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне покликатись на ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо необхідності вжиття ефективного та своєчасного судового захисту порушеного права заявника, за захистом яких він звернувся.

Невжиття заходів забезпечення позову ускладнить та унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, адже у випадку вчинення Львівською міською радою будь-яких дій, що матимуть наслідком набуття права власності третіх осіб на зазначені земельні ділянки, ефективний захист та поновлення порушеного права правомірного очікування позивачів буде неможливим, оскільки виникатиме необхідність повторного звернення позивачів до суду з метою реалізації права правомірного очікування щодо набуття права власності на земельні ділянки.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 26.04.2019 у справі №826/16334/18.

При здійсненні судочинства суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини).

Згідно приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні Пантелеєнко проти України від 29 червня 2006 року зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні Дорани проти Ірландії від 31 липня 2003 року Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у вищевказаних рішеннях Європейського суду з прав людини, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Враховуючи вищевказані норми законодавства та практику Європейського суду з прав людини, суд першої інстанції вірно вважав, що порушення свободи здійснення господарської діяльності підприємства у зв`язку із зупиненням реєстрації накладних, є необхідними підставами, які свідчать про обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.

Колегія суддів зазначає, що заходи забезпечення адміністративного позову про вжиття котрих у заяві просить позивач, відповідають предмету позову, водночас, вжиття таких заходів жодним чином не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки факт правомірності чи протиправності винесення оскаржуваних рішень відповідача буде встановлено під час повного, всебічного і об`єктивного розгляду в судовому засіданні всіх обставин справи.

Також, суд вважає, що застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин цієї справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Вказані висновки відповідають правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 15.02.2023 у справі №160/9989/22, від 11.01.2023 у справі №640/10679/22, від 27.07.2023 у справі №160/7346/23, від 04.05.2023 у справі №380/12161/21, від 06.04.2023 у справі №300/4615/22, від 22.03.2023 у справі №380/8301/22, від 31.11.2023 у справі №140/8709/21.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційні скарги Головного управління ДПС у Львівській області, ДПС України слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Львівській області, ДПС України залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року про забезпечення позову у справі № 380/18610/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 22 листопада 2024 року.