Постанова

від 12.11.2024 по справі 380/13865/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 380/13865/22 пров. № А/857/12227/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.,

суддів:Качмара В.Я., Матковської З.М.,

за участю секретаря судових засідань Березюка Д.О.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2023 року (головуючий суддя: Кедик М.В., місце ухвалення м. Львів) та на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року (головуючий суддя: Кедик М.В., місце ухвалення м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

ОСОБА_1 , 05.10.2022 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

від 30.06.2017 № 352546-1313, від 27.06.2018 № 1288484-1313-1309, від 27.06.2019 № 111634-5713-1309, від 25.06.2020 № 198083-5306-1309, від 31.05.2021 № 7896199-2413-1312, від 18.02.2022 № 6490-2413-1312/202.

Обґрунтовує позовну заяву тим, що є власником земельної ділянки площею 0,3669 га, що розташована у м. Трускавці по вул. Сидора Воробкевича має кадастровий номер 4611500000:02:014:0052. У червні 2020 року із змісту адміністративного позову ГУ ДПС у Львівській області, який подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, позивач дізнався про те, що податковими повідомленнями-рішеннями № 352546-1313 від 30.06.2017, № 1288484-1313-1309 від 27.06.2018 нараховано земельний податок з фізичних осіб 264 106,36 грн. Це значно перевищувало суми земельного податку які позивач, як власник земельної ділянки, платив до того часу. Позивач сплатив вказані суми, що підтверджується квитанціями № 631120004 на суму 132 053,20 грн від 11.06.2020, та № 631220011 на суму 132 053,20 грн від 12.06.2020.

Трускавецький міський суд Львівської області рішенням від 24.09.2018 у справі № 457/908/17, яке набрало законної сили, визнав протиправним та скасував п. 4 рішення Трускавецької міської ради «Про встановлення розмірів орендної плати та ставок земельного податку на земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Трускавця в особі Трускавецької міської ради та у власності фізичних та юридичних осіб» № 166 від 19.05.2016 про внесенні змін до рішення Трускавецької міської ради № 789 від 30.01.2015 року «Про встановлення місцевих податків та зборів на території м. Трускавця».

Крім того, не зважаючи на те, що ухвалою Трускавецького міського суду від 23.08.2017 року у справі № 457/908/17 дія п. 4 рішення Трускавецької міської ради № 166 від 19.05.2016 «Про встановлення розмірів орендної плати та ставок земельного податку на земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Трускавця в особі Трускавецької міської ради та у власності фізичних та юридичних осіб» була зупинена, відповідач продовжував нараховувати ставку земельного податку керуючись саме цією нормою, про що свідчать повідомлення-рішення про сплату земельного податку з фізичних осіб № 198083-5306-1309 від 25.06.2020.

Також, у серпні 2022 року позивач отримав нове податкове повідомлення-рішення від 18.02.2022 № 6490-2413-1312/2021, в якому сума земельного податку за податковий період з 01.01.2021 по 05.07.2021 визначена на підставі скасованого судом п. 4 Рішення № 166. Та обставина, що рішення суду у справі № 457/908/17 набрало чинності 06.07.2021, означає не лише неможливість застосування пункту 4 рішення Трускавецької міської ради № 166 від 19.05.2016 в оскаржуваній частині після цієї дати, а й неможливість покладення на платників обов`язку його виконувати, оскільки, як було встановлено судами, таке рішення ще у момент його прийняття було протиправним.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 01.03.2023 частково задоволено заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду; визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.06.2019 № 111634-5713-1309, від 25.06.2020 № 198083-5306-1309 та поновлено позивачеві строк звернення до адміністративного суду з цією вимогою.

Частково задоволено заяву представника відповідача та залишено позов без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.06.2017 № 352546-1313, від 27.06.2018 № 1288484-1313-1309, від 31.05.2021 № 7896199-2413-1312.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.05.2023 ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2023 року в оскаржуваній частині про задоволення заяви представника Головного управління ДПС у Львівській області задоволення та залишення без розгляду адміністративного позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.08.2017 № 352546-1313, від 27.06.2018 № 1288484-131.3-1309, від 31.05.2021 № 7896199-2413-1312 залишено без змін.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.06.2023 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 27.06.2019 № 111634-5713-1309, від 25.06.2020 № 198083-5306-1309, від 18.02.2022 № 6490-2413-1312/202.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 березня 2024 ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2023 року скасовано в частині залишення без розгляду позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 червня 2017 року № 352546-1313, від 27 червня 2018 року № 1288484-1313-1309, від 31 травня 2021 року № 7896199-2413-1312, а справу в цій частині направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. В іншій частині ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2023 року залишено без змін.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 30.06.2017 № 352546-1313. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 27.06.2018 № 1288484-1313-1309. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 31.05.2021 № 7896199-2413-1312.

Не погодився із рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.06.2023 та рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року відповідач оскаржив такі в апеляційному порядку. Вважає їх необґрунтованими, такими, що прийняті з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні скарги апелянт покликається на те, що з огляду на чинність п. 4 Рішення Трускавецької міської ради від 19.05.2016 № 166 «Про встановлення розмірів орендної плати та ставок земельного податку на земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Трускавця в особі Трускавецької міської ради та у власності фізичних і юридичних осіб» на момент винесення спірних податкових повідомлень-рішень, останні є законними і не підлягають скасуванню.

Представник відповідача Думич І.А. в судовому засіданні просила апеляційні карги задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні просила апеляційні скарги відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки площею 0,3669 га, що розташована у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4611500000:02:014:0052.

Трускавецька міська рада ухвалила рішення від 19.05.2016 № 166 Про встановлення розмірів орендної плати та ставок земельного податку на земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Трускавця в особі Трускавецької міської ради та у власності фізичних та юридичних осіб, пунктом 4 якого вирішено внести зміни до рішення Трускавецької міської ради № 789 від 30.01.2015 додаток № 1 до цього рішення пунктом 3.4.4 такого змісту: земельний податок на земельні ділянки, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб для ведення комерційної діяльності на яких розпочато будівельні роботи та не закінчено їх протягом трьох років з дня отримання декларації (дозволу) на початок будівельних робіт в тому числі на реконструкцію, а також на яких розташовані металеві кіоски або павільйони становить 3 відсотки від їх нормативної грошової оцінки.

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 24.07.2018 визнано протиправним та скасовано п. 4 рішення Трускавецької міської ради № 166 від 19.05.2016 «Про встановлення розмірів орендної плати та ставок земельного податку на земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Трускавця в особі Трускавецької міської ради та у власності фізичних та юридичних осіб».

Ухвалою Трускавецького міського суду від 23.08.2017 у справі № 457/908/17 дія п. 4 рішення Трускавецької міської ради № 166 від 19.05.2016 «Про встановлення розмірів орендної плати та ставок земельного податку на земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Трускавця в особі Трускавецької міської ради та у власності фізичних та юридичних осіб» зупинена.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 06.07.2021 у справі № 457/908/17 рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 24.09.2018 у справі № 457/908/17 залишив без змін.

Головним управлінням ДФС у Львівській області прийняті податкові повідомлення-рішення (форми Ф), якими контролюючим органом нараховані податкові зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб:

- від 30.06.2017 № 352546-1313 на суму 132053,18 грн;

- від 27.06.2018 № 1288484-1313-1309 на суму 132053,18 грн;

- від 27.06.2019 № 111634-5713-1309 за 2019 рік на суму 111852,43 грн;

- від 25.06.2020 №198083-5306-1309 за 2020 рік на суму 111852,43 грн.

- від 31.05.2021 № 7896199-2413-1312 на суму 111852,43 грн.

- від 18.02.2022 № 6490-2413-1312/2021 за 2022 рік на суму 75285,69 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що визнання протиправним і скасування у судовому порядку пункту 4 рішення Трускавецької міської ради від 19.05.2016 № 166 в оскарженій частині, унеможливлює його застосування при обчисленні ставок податку з орендної плати саме з моменту його прийняття. Таким чином, протиправні положення пункту 4 рішення від 19.05.2016 № 166 не можуть бути застосовані до позивача.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п. п. 14.1.136. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Відповідно п. п. 14.1.147. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Податок на майно складається, зокрема, з плати за землю (п.п. 265.1.3. п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно з пунктом 274.1 статті 274 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території, встановлюють Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування (пунктом 284.1 статті 284 ПК України).

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам.

Аналіз наведених вище норм права, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку про те, що обов`язок сплачувати плату за землю у формі земельного податку, покладається на власника земельних ділянок, разом з тим, підставою для нарахування земельного податку, його розмір та умови внесення, встановлюються органами місцевого самоврядування на території яких знаходяться земельні ділянки на підставі рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у власності позивача перебуває земельна ділянка площею 0,3669 га, що розташована у м. Трускавці по вул. Сидора Воробкевича, кадастровий номер 4611500000:02:014:0052.

Пунктом 3.4.2 додатку № 1 до п. 4 рішення сорок восьмої сесії шостого демократичного скликання Трускавецької міської ради № 817 від 16.04.2015 «Про внесення змін до рішення Трускавецької міської ради № 789 від 30.01.2015 «Про встановлення місцевих податків та зборів на території м. Трускавця» визначено, що земельний податок для фізичних та юридичних осіб за земельні ділянки, які перебувають у власності, нормативну грошову оцінку яких проведено складає 1 відсоток від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно з пунктом 3.4.4 додатку № 1 до п. 4 рішення сорок восьмої сесії шостого демократичного скликання Трускавецької міської ради № 817 від 16.04.2015 «Про внесення змін до рішення Трускавецької міської ради № 789 від 30.01.2015 «Про встановлення місцевих податків та зборів на території м. Трускавця» земельний податок для фізичних та юридичних осіб для ведення комерційної діяльності на яких розпочато будівельні роботи та не закінчено протягом трьох років з дня отримання декларації (дозволу) на початок будівельних робіт, в тому числі на реконструкцію, а також на яких розташовані металеві кіоски або павільйони складає 3 відсотки їх нормативної грошової оцінки.,

Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 23.08.2017 у справі № 457/908/17 дія п. 4 рішення Трускавецької міської ради № 166 від 19.05.2016 «Про встановлення розмірів орендної плати та ставок земельного податку на земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Трускавця в особі Трускавецької міської ради та у власності фізичних та юридичних осіб» зупинено.

У подальшому, рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 24.09.2018 у справі № 457/908/17, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2024, визнано протиправним та скасовано п. 4 рішення Трускавецької міської ради № 166 від 19.05.2016 «Про встановлення розмірів орендної плати та ставок земельного податку на земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Трускавця в особі Трускавецької міської ради та у власності фізичних та юридичних осіб».

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України.

Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.97 № 1-зп, від 09.02.99 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Єдиний виняток з цього правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України (Рішення від 13.05.97 № 1-зп) висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

У постановах від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19, від 08 лютого 2022 року у справі № 1540/3828/18, від 21 листопада 2023 року у справі № 640/329/20, від 08 лютого 2024 року у справі № 260/2988/21 Верховний Суд визнав, що частина друга статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним. Поряд з цим Суд наголосив на неможливості зобов`язати платника податків виконати положення нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним та таким, що прийнятий поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, передбачені законом.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 червня 2022 року у справі № 520/2098/19 висловила позицію, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що у справі № 457/908/17 встановлено, що: «Податковим кодексом України не передбачено встановлення такого податку як плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено. З урахуванням наведеного, пункт 4 рішення Трускавецької міської ради «Про встановлення розмірів орендної плати та ставок земельного податку на земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Трускавця в особі Трускавецької міської ради та у власності фізичних та юридичних осіб» № 166 від 19.05.2016 суперечить нормам Податкового кодексу України, а отже є незаконним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили».

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні правові підстави для застосування земельного податку на земельні ділянки, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб для ведення комерційної діяльності на яких розпочато будівельні роботи та не закінчено їх протягом трьох років з дня отримання декларації (дозволу) на початок будівельних робіт в тому числі на реконструкцію, а також на яких розташовані металеві кіоски або павільйони у розмірі 3% відсотків від їх нормативної грошової оцінки, затвердженої п 4 рішення Трускавецької міської ради № 166 від 19.05.2016, при розрахунку ОСОБА_1 податкового зобов`язання із земельного податку.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки визнання протиправним і скасування у судовому порядку пункту 4 рішення Трускавецької міської ради від 19.05.2016 № 166 унеможливлює його застосування при обчисленні земельного податку саме з моменту його прийняття, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, апеляційні скарги Головного управління ДПС у Львівській області не спростовують правильність доводів, якими мотивовані судові рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судові рішення з додержанням норм процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.

Керуючись ст. ст. 310, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

апеляційні скарги Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2023 року та рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року у справі № 380/13865/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. Я. Качмар З. М. Матковська Повне судове рішення складено 22.11.24