Ухвала

від 22.11.2024 по справі 520/16215/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 листопада 2024 року

м. Київ

справа №520/16215/23

адміністративне провадження № К/990/36516/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А.,

суддів: Гімона М.М., Юрченко В.П.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю компанія «Фінпром.Інвест» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2024 у справі № 520/16215/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю компанія «Фінпром.Інвест» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішення, податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2024, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2024, відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю компанія «Фінпром.Інвест» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування Рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку №2935/20-40-18-04-25 від 16.11.2022, визнання протиправним та скасування рішення ДПС України №13760/6/99-00-06-01-03-06 від 01.06.2023 про результати розгляду скарги, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення на суму 1020 грн без номеру та дати (номер листа 0/15460/2420 від 07.06.2023, яке було прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю компанія «Фінпром.Інвест» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2024 у справі №520/16215/23.

Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2024 установлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження, надання оригіналу документа про сплату судового збору.

В межах встановленого строку скаржником надіслано уточнення до касаційної скарги, надано платіжну інструкцію від 29.10.2024 №351 про доплату судового збору за подання касаційної скарги.

Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови неправильно застосував норми матеріального права (підпункт 14.1.4 пункту 14.1 статті 14; пункт 44.1 статті 44, пункт 56.21 статті 56, підпункт 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 Податкового кодексу України; Закон України від 17.03.2020 № 533-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)»; Закон України № 533-ІХ (з урахуванням змін, внесених Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)»; Закон України від 13.05.2020 №591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)»; стаття 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» №389-УІІІ «Заходи правового режиму воєнного стану»; Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №225 від 29.07.2022) без урахування висновку Конституційного Суду України у рішенні від 13.05.1997 № 1-зп/1997 та у рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99; висновків Великої Палати Верховного Суду викладених в постанові 06.11.2018 у справі №812/292/18 (Пз/9901/22/18); висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладеного у постановах від 07.12.2022 у справі №200/6156/20-а; від 08 грудня 2022 року у справі № 520/9294/21, від 05.10.23 року у справі №520/14773/21, від 07.02.2024 року у справі №380/7070/23.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Скаржником не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.

З аналізу оскаржуваних судових рішень з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що предметом судового розгляду була, зокрема, правильність застосування підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України. Судом апеляційної інстанції враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2023 у справі №160/19575/22, від 27.09.2023 у справі №160/19256/22, від 06.12.2023 у справі №280/6502/22, від 19.04.2024 у справі №580/5283/23. Скаржником формально вказано про незгоду з посиланням суду лише на постанови Верховного Суду від 04.10.2023 у справі №160/19575/22, від 27.09.2023 у справі №160/19256/22, проте не доведено помилковість врахування судом апеляційної інстанції інших правових позицій Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин.

Скаржником також вказано підставою касаційного оскарження пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України, проте наведене обґрунтування щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду викладених в постанові 06.11.2018 у справі №812/292/18 (Пз/9901/22/18) за описом відповідає підставі касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України.

Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що Другим апеляційним адміністративним судом були неправильно застосовані норми матеріального права, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом відповідно пункту 69.1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Верховний Суд зауважує, що у випадку посилання скаржника на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, останньому необхідно зазначити конкретну норму права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Суд касаційної інстанції зазначає, що саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.

Доводи касаційної скарги зводяться до тлумачення законодавства, висловлення незгоди з наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.

Верховний Суд зауважує, що невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України. Проте скаржником не вказано та не обґрунтовано такі підстави касаційного оскарження.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відтак, скаржником не усунуто в повному обсязі недоліки касаційної скарги, що стали підставою для залишення її без руху.

Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи викладене, та в зв`язку з невиконанням в повному обсязі вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, касаційна скарга підлягає поверненню.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю компанія «Фінпром.Інвест» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2024 у справі № 520/16215/23 повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.

Судді І.А. Васильєва М.М. Гімон В.П. Юрченко