Ухвала

від 22.11.2024 по справі 280/2625/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 листопада 2024 року

м. Київ

справа №280/2625/24

адміністративне провадження № К/990/42973/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А.,

суддів: Гімона М.М., Юрченко В.П.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.06.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.11.2024 у справі №280/2625/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.06.2024, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.11.2024, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.03.2024 №00025850709, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 31705,10 грн. Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.06.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.11.2024 у справі №280/2625/24.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд приходить до висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

За правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 4 частини 4 статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження. Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами статті 257 КАС України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині 4 цієї статті.

За таких обставин, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Скаржником вказано, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки на даний час наявні дві правові позиції Верховного Суду по справі 280/6832/23 та 520/4564/23, які в частині розмежування повноважень контролюючого органу при проведенні документальних позапланових перевірок (ст..75.1.2, 78 ПК України) та фактичних перевірок (ст..75.1.3, 80 ПК України), прямо суперечать одна одній, що на думку позивача призводить до зловживання власними повноваженнями з боку контролюючого органу при проведенні фактичних перевірок, коли мета і завдання фактичної перевірки фактично підміняються відповідачем на власний розсуд і останній проводить замість фактичної перевірки - документальну позапланову перевірку. По-друге, вказана справа для позивача має виняткове значення. Так протягом 2023- 2024 року відповідачем проведено 20 фактичних перевірок на торгових точках позивача. Всі перевірки проведені за однаковим алгоритмом - при проведенні фактичної перевірки аналізується періоди, які не пов`язані з періодом фактичної перевірки, єдиним доказом правопорушення позивача виступають дані податкової бази ДПС України - СОД РРО. Загальна сума протиправно на думку позивача нарахованих штрафних санкцій за всіма справами, які перебувають в провадженні адміністративних судів станом на дату подання касаційної скарги складає 7186144,22 гривень. При цьому, суди першої та апеляційної інстанції за одними і тими ж самими обставинами виносять протилежні за змістом рішення та постанови, чим ставлять платника податків в умови правової невизначеності.

Верховний Суд зауважує, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, то у ній мають зазначатися, щонайменше, новітні, проблемні, засадничі, раніше ґрунтовно не досліджуванні питання права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Верховний Суд, оцінивши доводи скаржника, дійшов висновку, що, враховуючи критерії, визначені Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі №922/6554/15, аргументи та мотиви, викладені у касаційній скарзі, не є переконливими, доречними і достатніми для висновку, що дана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики і її розгляд Верховним Судом є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Верховний Суд зауважує, що стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Скаржником виняткове значення справи відповідними доказами не підтверджено. Тому наведене скаржником обґрунтування можливості подання касаційної скарги у даній справі не може вважатися винятковим випадком.

Крім того, як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, суди попередніх інстанцій враховували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.12.2020 у справі №814/733/17, від 15.02.2023 у справі № 820/6187/16, від 02.02.2023 №500/6845/21, від 27.08.2020 по справі № 815/4014/16, від 09.09.2024 у справі №280/6832/23. Скаржником не наведено підстав щодо помилковості врахування судами таких правових позицій Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23.10.1996, заява №21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19.12.1997, заява №26737/95).

Відтак, скаржником не обґрунтовано наявність обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АПЕЛЬМОН ПРАЙМ» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.06.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.11.2024 у справі №280/2625/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіІ.А. Васильєва М.М. Гімон В.П. Юрченко