Рішення

від 23.11.2021 по справі 757/65187/19-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/65187/19-ц

пр. 2-3485/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Ситику Р.В.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Бригинець А.А. ,

представника третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» про стягнення коштів за договором банківського вкладу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3 ) звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - відповідач, АТ КБ «ПриватБанк») про стягнення коштів за договором банківського вкладу в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму вкладу в розмірі 9 267,47 доларів США, суму відсотків в розмірі 3 336,29 доларів США, три проценти річних від простроченої суми в розмірі 17 843,72 грн.. інфляційні втрати у розмірі 147 526,70 грн.. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 18.07.2013 року між нею та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), яке змінило назву на АТ КБ «ПриватБанк» був укладений депозитний договір № SAMDN01000736622374 вклад «Стандарт на 3 місяці» строком до 18.10.2013 року включно, карта/рахунок, на який зараховується вклад № НОМЕР_2, сума вкладу 72 000,00 грн. з нарахуванням 16 % річних. 12.12.2013 року відбулося переведення гривневого депозитного вкладу (72 000,00 грн. сума вкладу та 3840,00 грн. нараховані проценти за ставкою 16 % річних за повних три місяці) у доларовий депозитний вклад. Зміна валюти депозитного вкладу відбулося шляхом подання позивачем відповідного розпорядження в електронному вигляді через систему «Приват24», результатом чого стало переведення суми депозиту в іншу валюту та зміну номеру договору на № SAMDN80000739702262 (карта/рахунок, на який зараховується вклад № НОМЕР_1; сума вкладу 9 267,47 доларів США; проценти за ставкою 6 % річних) на умовах договору від 18.07.2013 року № SAMDN01000736622374. Проведення таких операцій передбачено Умовами та Правилами надання банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо оформлення депозитів за допомогою систем дистанційного банківського обслуговування. 27.12.2018 року представник позивача надіслав банку претензію № 03/12-18, в якій вказував на порушення умов договору від 12.12.2013 року № SAMDN80000739702262 та ставив вимогу про повернення вкладу, а також виплату процентів. На вказану претензію банк надав лист-відповідь від 04.01.2019 року № 20.1.0.0.0/7-190103/514, однак суму вкладу та проценти не повернув. Проте, всупереч закону, банк не виконав зобов`язань перед позивачем щодо вчасного повернення доларового депозитного вкладу, нарахування та виплати процентів за ставкою 6 % річних, чим порушив його права та обмежив його в розпорядженні грошовими коштами, що знаходяться на рахунку, відкритому для обслуговування депозиту. Таким чином банк зобов`язаний повернути позивачу суму вкладу з виплатою процентів за ставкою 6% річних, починаючи з 12.06.2014 року, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Також позивач вказувала на те, що протягом тривалого часу зазнає моральних страждань з боку відповідача, який саботує виконання своїх зобов`язань перед нею за договором, виправдовуючи свої неправомірні дії політичними подіями. Ці страждання підтверджуються і тим, що вся інформація по банківським операціям, у т.ч. доларовому депозитному вкладу, яка відображалася в особистому кабінеті позивача зникла. Такі дії банку свідчать про бажання приховати факт укладення договору банківського вкладу, що додатково свідчить про завдання моральної шкоди. У зв`язку цим позивач просила позов задовольнити.

Разом з позовною заявою представником позивача адвокатом Рибіцькою Ю. подано клопотання про витребування доказів у АТ КБ «ПриватБанк».

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2019 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.12.2019 року в порядку загального позовного провадження відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу та підготовче засідання у справі призначено на 31.08.2020 року.

14.07.2020 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від АТ КБ «ПриватБанк» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову, оскільки по-перше, АТ КБ «ПриватБанк» не є боржником у спірних правовідносинах, у зв`язку із укладенням 17.11.2014 року договору про переведення боргу з ТОВ «Фінілон»; по-друге, оскільки позивач звернувся з вимогою про розірвання договорів та повернення коштів 27.12.2018 року, то відсутні правові підстави для нарахування 3% річних з 12.06.2014 року; по-третє, боргове зобов`язання у доларах США, відтак, вказана валюта індексації не підлягає. Крім того, щодо відшкодування моральної шкоди, то представник відповідача зазначає, що між позивачем та відповідачем виникли зобов`язальні правовідносини, які не передбачають відшкодування моральної шкоди.

Також 14.07.2020 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла заява про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ТОВ «ФК «Фінілон», оскільки зазначене товариство на підставі договору про переведення боргу від 17.11.2014 року замість АТ КБ «ПриватБанк» стало боржником за депозитними договорами, укладеними між сторонами.

Ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 31.08.2020 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» виписки з особового рахунку ОСОБА_3 за вкладними клієнтськими рахунками № НОМЕР_1 за період з 12.12.2013 року по 05.12.2019 року, № НОМЕР_2 за період з 18.07.2013 року по 12.12.2013 року; інформацію про всі рахунки, в тому числі, транзитні, рахунки балансової групи 2903, залишки на них, виписки про рух коштів на них, що були відкриті на ім`я ОСОБА_3 ; інформацію про всі рахунки, на які надійшли (внаслідок зміни банком рахунків) кошти з рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_3 , залишки на них, виписки про рух коштів на них за період з 19.07.2013 року по 03.12.2019 року; задоволено клопотання представника відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» (далі - третя особа, ТОВ «ФК «Фінілон»).

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.08.2020 року, у зв`язку із задоволенням клопотань про залучення третьої особи та про витребування доказів, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 198 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 24.03.2021 року.

18.09.2020 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив АТ КБ «ПриватБанк» на позовну заяву в якій представник позивача зазначає, що АТ КБ «ПриватБанк» є належним відповідачем, а позовні вимоги є обґрунтованими.

16.12.2020 року від представника АТ КБ «ПриватБанк» надійшли письмові пояснення в яких останній зазначає про відсутність можливості надати витребувані судом докази.

16.12.2020 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача надійшла заява в якій останній не заперечував щодо проведення підготовчого засідання без фіксування технічними засобами.

Також 16.12.2020 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача надійшла заява про відкладення підготовчого засідання у зв`язку із неявкою представника третьої особи.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.12.2020 року, у зв`язку із задоволенням клопотання представника відповідача, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 198 ЦПК України, розгляд справи у підготовчому засіданні було відкладено до 24.03.2021 року.

22.12.2020 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача на користь позивача суму вкладу в розмірі 9 267,47 доларів США, суму відсотків в розмірі 3 892,34 долари США, три проценти річних від простроченої суми в розмірі 1 946,16 доларів США, інфляційні втрати в розмірі 157 624,36 грн.. та у відшкодування моральної шкоди 50 000,00 грн..

Протокольними ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 24.03.2021 року прийнято до розгляду заяву представника позивача про збільшення позовних вимог та, у зв`язку з неявкою представника третьої особи, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 198 ЦПК України, розгляд справи у підготовчому засіданні було відкладено до 06.07.2021 року.

30.03.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника АТ КБ «ПриватБанк» надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог, у якому останній просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що звертаючись до суду з цим позовом позивач не надав належних доказів звернення до банку із заявою про розірвання договору банківського вкладу, що вказує на відсутність порушеного права. Тобто позовні вимоги є передчасними та необґрунтованими, а нарахування штрафних санкцій безпідставним. Крім того, представник відповідача зазначає, що АТ КБ «ПриватБанк» є неналежним відповідачем у цій справі внаслідок укладення між банком та ТОВ «ФК «Фінілон» договору переведення боргу від 17.11.2014 року та переведення боргу за зобов`язаннями банку щодо виплати коштів за договором банківського вкладу, який є предметом спору в цій справі, банк не несе зобов`язань за такими договорами. Позивачем неправильно нараховані відсотки та 3 % річних. Крім того просив застосувати наслідки спливу позовної давності до позовних вимог про стягнення 3 % річних. Також представник відповідача вказував на безпідставність вимог про стягнення інфляційних втрат і моральної шкоди.

Також 30.03.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від АТ КБ «ПриватБанк» надійшли заперечення щодо доводів про нікчемність договору про переведення боргу.

06.07.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача надійшла заява в якій останній не заперечував щодо закриття підготовчого засідання та призначення справи для розгляду по суті; від представника відповідача надійшла заява в якій остання просила провести підготовче засідання за її відсутності, щодо закриття підготовчого засідання не заперечує.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.07.2021 року підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» про стягнення коштів за договором банківського вкладу закрито та справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 23.11.2021 року.

В судове засідання з`явились представник позивача та представник відповідача. Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про день місце та час судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки третя особа була належним чином повідомлена про розгляд справи, проте представник третьої особи в судове засідання не з`явився, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги з викладених у позовній заяві підстав та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечувала з викладених у відзиві та поясненнях підстав та просила в позові відмовити.

Вислухавши вступне слово представника позивача, представника відповідача дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Суд встановив, що 18.07.2013 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений депозитний договір № SAMDN01000736622374 вклад «Стандарт на 3 місяці» строком до 18.10.2013 року включно, карта/рахунок, на який зараховується вклад № НОМЕР_2, сума вкладу 72 000,00 грн. з нарахуванням 16 % річних.

12.12.2013 року відбулося переведення гривневого депозитного вкладу (72 000,00 грн. сума вкладу та 3 840,00 грн. нараховані проценти за ставкою 16 % річних за повних три місяці) у доларовий депозитний вклад. Зміна валюти депозитного вкладу відбулася шляхом подання позивачем відповідного розпорядження в електронному вигляді через систему «Приват24», результатом чого стало переведення суми депозиту в іншу валюту та зміну номеру договору на № SAMDN80000739702262 (карта/рахунок, на який зараховується вклад № НОМЕР_1; сума вкладу 9 267,47 доларів США; проценти за ставкою 6 % річних) на умовах договору від 18.07.2013 року № SAMDN01000736622374. Проведення таких операцій передбачено Умовами та Правилами надання банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо оформлення депозитів за допомогою систем дистанційного банківського обслуговування.

Наявність у позивача відповідних рахунків в ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на 30.04.2014 року та грошових коштів на них, зокрема, за вкладом від 12.12.2013 року в розмірі 9 474,60 доларів США підтверджується довідкою банку від 30.04.2014 року № 36104258.

27.12.2018 року представник позивача надіслав банку претензію № 03/12-18, в якій вказував на порушення умов договору від 12.12.2013 року № SAMDN80000739702262 та ставив вимогу про повернення вкладу, а також виплату процентів.

На вказану претензію АТ КБ «ПриватБанк» надало лист-відповідь від 04.01.2019 року № 20.1.0.0.0/7-190103/514, однак, суму вкладу та проценти не повернув.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правова природа договору банківського вкладу розкрита законодавцем у ч. 1 ст. 1058 ЦК України.

Як визначено у ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї, або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно ч. ч. 1, 5, 6 ст. 1061 ЦК України, банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Отже, в силу ст. ст. 1058, 1061 ЦК України та умов укладеного сторонами договору банківського вкладу відповідач, крім суми вкладу, зобов`язаний виплатити позивачу нараховані на нього проценти.

За правилами ст. 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

За визначенням, яке наведене у ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Як встановлено у ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

З наведеною нормою кореспондується п. 1.2 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 року № 516 (надалі - Положення № 516), яким передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу [вклад (депозит) на вимогу] або на умовах повернення вкладу (депозиту) зі спливом встановленого договором строку [строковий вклад (депозит)].

Згідно п. 2.4 Положення № 516, за договором банківського вкладу одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї, або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Статтею 1064 ЦК України встановлено, що укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом підтверджуються ощадною книжкою. В ощадній книжці вказуються найменування і місцезнаходження банку (його філії), номер рахунка за вкладом, а також усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунка, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент пред`явлення ощадної книжки у банк. Відомості про вклад, вказані в ощадній книжці, є підставою для розрахунків за вкладом між банком і вкладником. Видача банківського вкладу, виплата процентів за ним і виконання розпоряджень вкладника про перерахування грошових коштів з рахунка за вкладом іншим особам здійснюються банком у разі пред`явлення ощадної книжки. Якщо ощадну книжку втрачено або приведено у непридатний для пред`явлення стан, банк за заявою вкладника видає йому нову ощадну книжку.

За приписами п. 1.4. Положення № 516 залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Згідно п. 3.3. Положення № 516, за договором банківського вкладу на вимогу банк зобов`язаний видати вклад або його частину та нараховані проценти на першу вимогу вкладника. За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Повернення вкладникові банківського строкового вкладу (депозиту) та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, коли це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу. У разі невиконання (неналежного виконання) банком вимоги вкладника про повернення вкладу (депозиту) або його частини (документ на переказ/заява про повернення коштів тощо) /далі - вимога/ банк зобов`язаний: прийняти вимогу шляхом проставлення на ній: дати отримання, підпису уповноваженої особи, відбитка штампа банку та видачі вкладнику письмового повідомлення про невиконання (неналежне виконання) цієї вимоги із зазначенням причини, дати взяття вимоги на облік, дати видачі повідомлення, прізвища, ім`я та по батькові уповноважених осіб і відбитка печатки банку; взяти вимогу на облік за відповідним позабалансовим рахунком. Банк зобов`язаний виконати вимогу відповідно до умов договору банківського вкладу. Після виконання вимоги банк списує вимогу з відповідного позабалансового рахунку.

Пунктом 3.4. Положення № 516 встановлено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу (депозиту) у розмірі, який установлюється в договорі банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, то банк зобов`язаний виплатити їх в розмірі облікової ставки Національного банку України. Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклад (депозит) на вимогу, якщо інше не встановлено договором. У разі зменшення банком розміру процентів на вклад (депозит) на вимогу новий розмір процентів застосовується до вкладу (депозиту), унесеного до повідомлення вкладника про зменшення процентів, через один місяць з часу надсилання відповідного повідомлення, якщо інше не встановлено договором.

Отже, в даному випадку між ОСОБА_3 та АТ КБ «ПриватБанк» мало місце укладення договору банківського вкладу № SAMDN01000736622374 від 18.07.2013 року, який містить всі істотні умови. Укладення договору банківського вкладу та внесення коштів на рахунки банку за цими договорами підтверджується договорами банківського вкладу, квитанціями про внесення коштів, у яких містяться необхідні умови таких договорів, як то визначені відсоткова ставка, зазначено строк договору та інші умови та довідками АТ КБ «Приватбанк» щодо внесення та наявності коштів на рахунках позивача, відкритих в АТ КБ «ПриватБанк».

Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Заперечуючи щодо позову, відповідач посилався на те, що спірні депозитні кошти вносились у банківському відділенні на території АР Крим, яка є тимчасово окупованою територією, що позбавляє відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» можливості перевірити вимоги позивача та виконати умови договорів.

15.04.2014 року був прийнятий Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відповідно до ст. 3 якого, територія Автономної Республіки Крим визначена як тимчасово окупована територія України.

З метою забезпечення стабільності грошової одиниці України, захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банку України, запобігання та уникнення ризиків у діяльності банків, враховуючи Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», Декларацію Верховної Ради України від 20.03.2014 року № 1139-VII «Про боротьбу за звільнення України», Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим та тимчасово окупованій території України» та з урахуванням неможливості здійснювати Національним банком України банківське регулювання та банківський нагляд, валютний контроль і державний фінансовий моніторинг за діяльністю окремих банків та відокремлених підрозділів банків, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, а також неможливість виконання такими банками та відокремленими підрозділами банків вимог Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинних шляхом, або фінансування тероризму», Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», інших нормативно-правових актів Національного банку України, що свідчить про здійснення ними ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи кредиторів, у тому числі, інших банків, Правлінням Національного банку України було прийнято Постанову від 06.05.2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» (далі - Постанова НБУ № 260).

Згідно п. 5 Постанови НБУ № 260, банки, у тому числі, ПАТ КБ «Приватбанк», зобов`язані припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити Національний банк України.

Отже, після окупації АРК та міста Севастополя відокремлені підрозділи ПАТ КБ «Приватбанк» на території АРК та міста Севастополя не мали правових підстав та можливості здійснювати банківську діяльність.

Натомість, закриття відокремлених підрозділів ПАТ КБ «Приватбанк» на території АРК та міста Севастополя не є правовою підставою для невиконання відповідачем зобов`язань за договором № SAMDN01000736622374 від 18.07.2013 року, оскільки вказаний договір був укладений ОСОБА_3 з ПАТ КБ «Приватбанк», а не з відокремленими підрозділами останнього. Відповідач є функціонуючим загальнонаціональним банком та закриття його відділення не може вплинути на обов`язок банку щодо виплати відсотків та вкладів клієнтам банку.

Оскільки стороною укладених з позивачем договорів банківського вкладу є ПАТ КБ «Приватбанк», то згідно з чинним законодавством, яке регулює цей вид правовідносин, зобов`язання за договорами має виконувати саме ПАТ КБ «Приватбанк» як юридична особа, а не його Кримська філія. Ліквідація філій або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє відповідача від виконання обов`язків по укладених і дійсних договорах.

Відповідно до ст. 95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила і діють на підставі затвердженого нею положення.

Згідно зі ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями всім своїм майном.

Кримське відділення лише прийняло грошові кошти, проте, діяло не у власних інтересах, а в інтересах ПАТ «КБ «Приватбанк», яке і має нести відповідальність за своєчасне виконання зобов`язань перед позивачем.

Аналізуючи викладене, суд вважає, що невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення сум банківського вкладу та сплати процентів є порушенням умов укладеного із ОСОБА_3 договору та вимог чинного законодавства України.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що АТ КБ «Приватбанк» є неналежним відповідачем у справі, оскільки 17.11.2014 року між ним та ТОВ «ФК «Фінілон» укладено договір, за умовами якого товариство стало боржником, у тому числі, і за договором, укладеним із ОСОБА_3 , який є предметом спору, зважаючи на наступне.

Як зазначено у договорі від 17.11.2014 року, укладеному між ПАТ КБ «ПриватБанк» з ТОВ «ФК «Фінілон», про переведення боргу, з додатковою угодою до нього від 18.11.2014 року, на підставі згоди кредиторів, отриманої ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, які є невід`ємною частиною цього договору, ПАТ КБ «ПриватБанк» переводить, а ТОВ «ФК «Фінілон» приймає на себе виконання зобов`язань по виплаті грошових коштів, що виникли на підставі депозитних договорів і договорів банківського обслуговування згідно з переліком (додаток № 1). Зобов`язання по виплаті грошових коштів, які переводяться на ТОВ «ФК «Фінілон», виникли з депозитних договорів та договорів банківського обслуговування (додаток № 1), які укладені структурними підрозділами ПАТ КБ «ПриватБанк», що здійснюють діяльність на території АР Крим.

Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 29.05.2020 року, АТ КБ «ПриватБанк» підтверджує виконання банком в повному обсязі зобов`язань щодо перерахування на рахунки ТОВ ФК «Фінілон» грошових коштів ОСОБА_3 , відповідно до договору переведення боргу б/н від 17.11.2014 року та витягу з електронного додатку до цього договору. Сума коштів, зазначена у витягу з електронного додатку, включає, зокрема, нараховані проценти по вкладу на дату переведення боргу (а. с. 40).

Відповідно до витягу з електронного додатку, розмір грошових коштів, які підлягають до сплати боржником кредитору ОСОБА_3 за договором № SAMDN01000736622374 від 18.07.2013 року складає 9 532,98 доларів США (а. с. 39).

Як визначено у ст. 520 ЦК України, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Отже, законодавець встановлює обмеження на заміну боржника у зобов`язанні поза волею кредитора. Такий підхід має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов`язання внаслідок заміни особи боржника. Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора. Вступаючи у договірні відносини, кредитор розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов`язок, платоспроможність, наявність у боржника майна тощо).

Для породження переведенням боргу правових наслідків необхідним є існування двох складових: по-перше, вчинення договору (двостороннього правочину) між новим та первісним боржниками, причому такий правочин має вчинятися у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання; по-друге, надання кредитором згоди на переведення боргу.

Відсутність згоди кредитора на переведення боргу свідчить, що договір про переведення боргу між новим та первісним боржниками не породив правових наслідків для кредитора, тобто не відбулося переведення боргу.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 20.01.2021 у справі № 729/887/19 (провадження 61-14093св20) та від 20.10.2021 у справі № 201/8704/19 (провадження № 61-16655св21).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 надала згоду на переведення боргу на ТОВ «ФК «Фінілон» відповідачем не надано, а тому, саме АТ КБ «ПриватБанк» є боржником за вказаним вище договором банківського вкладу та належним відповідачем у цій справі. Посилання представника відповідача на витяг з електронного додатку та довідки про перерахування на рахунки ТОВ «ФК «Фінілон» належних ОСОБА_3 грошових коштів не звільняють відповідача від обов`язку з повернення отриманих ним від позивача грошових коштів, оскільки для кредитора не має жодного правового значення отримання чи неотримання від попереднього боржника новим боржником грошових коштів як виконання зобов`язань за договором переведення боргу, укладеним без його згоди, та вказані домовленості стосуються виключно сторін, визначених у самому договорі, якою не є і не може вважатися позивач.

Отже, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку. Закінчення строку дії договору банківського вкладу не звільняє банк від обов`язку повернути (видати) кошти вкладникові.

На підставі п. 6 договору, оскільки позивач протягом тривалого часу не вимагав повернення суми вкладу, договір був неодноразово пролонгований без укладення додаткових договорів.

Позивач неодноразово зверталась до АТ КБ «ПриватБанк» із заявами про закриття та виплату доларового вкладу та процентів за ним, в тому числі, через свій особистий кабінет в системі «Приват24», результатом чого стало одержання трьох листів, в тому числі, від 05.09.2016 року, від 07.09.2016 року, від 15.08.2018 року.

Отже, за наслідком звернення з вимогою про розірвання депозитного договору, вказаний договір є розірваним ще у 2016 році.

Відтак, в силу частини другої статті 1070 ЦК України, нарахування відсотків за повною відсотковою ставкою, що встановлена умовами депозитного договору (6%), можливе виключно в межах строку дії договору, а після розірвання договору відсотки повинні сплачуватися банком за ставкою, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Так, відповідно до витягу з протоколу Комітету управління активами і пасивами АТ КБ «ПриватБанк» від 25.04.2017 року, з 04.05.2017 року змінено відсоткові ставки по депозитах фізичних осіб в національній та іноземній валютах - рахунок «До запитання» - у розмірі 0,01 % річних.

Враховуючи наведене позивач має право на стягнення відсотків, проте, в іншому розмірі.

Відповідно до ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Належних, достатніх та допустимих доказів ні підтвердження повернення суми вкладу та виплати відсотків відповідач не надав.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми за договором банківського вкладу 9 267,47 доларів США, відсотків за договором у розмірі 278,79 доларів США; відсотків за користування грошовим вкладом за період з 15.12.2017 року по 15.12.2020 року у розмірі 2,79 долари США.

Що стосується позовних вимог про стягнення 3 % річних та індексу інфляції, суд зазначає наступне.

Відповідно до чистин першої, другої статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пунктах 44 та 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц зроблено висновок, що «стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення».

Згідно зі ст. 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня, як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом із тим ч. 2 ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У пункті 28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження 14-68цс18) міститься висновок про те, що «за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц викладено висновок щодо виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, відповідно до якого як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому, з огляду на положення частини першої статті 1046, частини першої статті 1049 ЦК України, належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме в тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування трьох відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. При обчисленні трьох відсотків річних за основу має братися прострочена сума, визначена в договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Таким чином, цей висновок стосується можливості виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті та нарахування трьох відсотків річних, визначених статтею 625 ЦК України, які входять до складу грошового зобов`язання та мають компенсаційний характер, в іноземній валюті.

Позивач просить стягнути 3 % річних, які розраховані ним, виходячи із суми вкладу за договором з урахуванням процентів, які на них нараховуються за період з 12.06.2014 року (закінчення першого строку договору) по 15.12.2020 року (межі позовних вимог).

Разом з тим, АТ КБ «ПриватБанк» у відзиві на заяву про збільшення позовних вимог просило застосувати строк позовної давності до позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Поняття позовної давності законодавець розкрив у ст. 256 ЦК України, яка визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 3 та ч. 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Так, із заявою про збільшення позовних вимог ОСОБА_3 звернулась до суду 15.12.2020 року, отже, вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню та обмежуються останніми трьома роками, які передували подачі такої заяви.

Відтак, позивач має право на стягнення 3 % річних за період з 27.12.2018 року по 15.12.2020 року в розмірі 564,26 долара США.

Щодо нарахування індексу інфляції, то за змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Разом із тим у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Таких висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17.

Враховуючи наведене вимоги про стягнення інфляційних втрат є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 4 ст. 611 ЦК України, моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язань у договірних правовідносинах у випадку встановлення такої відповідальності законом або договором.

Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається ст. 23 ЦК України. Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов`язань у випадках, передбачених договором або законом.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених Цивільним кодексом та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Законодавством не передбачено право на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах, що виникають із договірних зобов`язань.

Отже, правові підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

При цьому суд зазначає, що суми коштів, які підлягають стягненню з АТ КБ «Приватбанк» на користь позивача, зазначені без відрахування податків та зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України (далі - ПК України), яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (ст. 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (ст. 165 ПК України).

Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено у ст. 164 ПК України.

Відповідно до пп. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб (далі -ПДФО) включаються, зокрема, пасивні доходи (крім зазначених у п. п. 165.1.41 п. 165.1 ст. 165 ПК України).

До пасивних доходів, які оподатковуються ПДФО, належать, зокрема проценти на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок і проценти на вклад (депозит) у кредитних спілках. Доходи у вигляді процентів, нараховані на суми банківських вкладних (депозитних) або поточних рахунків, ощадних (депозитних) сертифікатів, вкладів (депозитів) членів кредитної спілки у кредитній спілці оподатковуються відповідно до норм п. 170.4 ст. 170 ПК України.

Згідно п. п. «а» п. п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім: а) сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю; б) відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання;

Відповідно до п. п. 174.4.1 п. 170.4 ст. 170 ПК України, податковим агентом платника ПДФО під час нарахування на його користь доходів у вигляді процентів є особа, яка здійснює таке нарахування, тобто банківська установа.

Отже, податковий агент, згідно п. п. 14.1.180 ПК України зобов`язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Податкового кодексу України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються їй, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV ПК України.

При цьому, відповідно до п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у ст. 167 ПК України.

Відповідно абзацу «а» п. 176.2 ст. 176 особи, які відповідно до ПК України мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати(перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми нарахованих банком відсотків на депозитні кошти та неустойка (пеня, штрафи), стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку та, відповідно, підлягають оподаткуванню на загальних підставах за ставками, визначеними ПК України.

Тому, з метою недопущення неоднозначного тлумачення судового рішення під час його виконання, з огляду на те, що при виконанні судового рішення та при наявності відкритого виконавчого провадження з приводу виконання такого рішення, виникатимуть питання щодо порядку виконання судових рішень в частині сплати боржником грошових коштів стягувачу, які повинні бути оподатковані у встановленому законом порядку, суд дійшов висновку про зазначення у резолютивній частині рішення про те, що сума коштів, яка підлягає стягненню з відповідача, зазначена без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 6, 11, 15, 16, 263, 256, 257, 267, 509, 520, 521, 524, 526, 533, 534, 535, 626, 628, 629, 1058, 1060, 1061, 1064, 1066, 1070 Цивільного кодексу України, ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п. п. 1.2, 2.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 року № 516, керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 352-355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» про стягнення коштів за договором банківського вкладу - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором банківського вкладу, а саме, суму основного боргу у розмірі 9 267 (дев`ять тисяч двісті шістдесят сім) доларів США 47 центів; суму відсотків за договором у розмірі 278 (двісті сімдесят вісім) доларів США 79 центів; суму відсотків за користування грошовим вкладом за період з 15.12.2017 року по 15.12.2020 року у розмірі 2 (два) долари США 79 центів; три проценти річних за прострочення грошового зобов`язання за період з 27.12.2018 року по 15.12.2020 року у розмірі 564 (п`ятсот шістдесят чотири) долари США 26 центів.

В іншій частині позову - відмовити.

Позивач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон», 49000, м. Дніпро, вул.. Січеславська набережна, 29-А, код ЄДРПОУ 38920700.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 21.01.2022 року.

Суддя І.В. Григоренко