Рішення

від 21.11.2024 по справі 320/28587/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2024 року м.Київ № 320/28587/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ «БОНОКС ГРУП» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «БОНОКС ГРУП» з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, у якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 листопада 2022 року №11957/0409, форма «В4» щодо завищення суми від`ємного значення, яку зараховано у зменшення суми податкового боргу з ПДВ в розмірі 942, 00 гривні; від 30 листопада 2022 року №11956/0409, форма «Р» щодо збільшення суми грошового зобов`язання на загальну суму 91 267, 00 копійок, з яких за податковими зобов`язаннями - 82 970, 00 гривень, за штрафними санкціями - 8297, 00 гривень; від 16.01.2023 №1021/0409, форми «Р», щодо збільшення суми грошового зобов`язання за ПДВ на суму 28 103, 90 гривень, з яких за податковими зобов`язаннями - 25 549, 00 гривень, за штрафними санкціями - 2554, 90 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем проведено ряд камеральних перевірок товариства, за наслідками яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. У ході перевірок встановлено, що товариством занижено податкові зобов`язання з ПДВ за серпень 2022 року по незареєстрованим в ЄРПН розрахункам коригування по ПН №13 від 31.08.2022 на суму 41955,86 грн. та №3 від 01.08.2022 на суму 41955,86 грн. (загальний розмір 83 912 грн.) по взаємовідносинам з ТОВ "ФДТ-РИТЕЙЛ", реєстрацію яких зупинено. Позивач стверджує, що фактично ці ПН стосуються однієї господарської операції, проте оскільки реєстрація ПН №3 від 01.08.2022 на суму 41955,86 грн. було зупинено, позивач виписав нову ПН №13 від 31.08.2022 на суму 41955,86 грн. на направив її на реєстрацію. У подальшому, позивачем подано ще одну ПН №10 від 20.12.2022 на цю ж суму по цій же господарській операції між ТОВ «БОНОКС ГРУП» та ТОВ «ФТД-РІТЕЙЛ» у розмірі 209 779, 28 грн., сума ПДВ 41 955, 86 грн. Зазначена податкова накладна була зареєстрована в ЄРПН у січні 2023 року та відповідно операцію відображено у податковій декларації з ПДВ за грудень 2022 року на суму 41955,86 грн., яка буда подана у січні 2023 року. Позивач не погоджується з таким висновком відповідача та зазначає, що чинним законодавством не передбачено відкликання з ЄРПН помилково складених податкових накладних, а тому нарахування податкових зобов`язань та штрафних санкцій за такими ПН є протиправним. При цьому, позивач зазначив, що можливості подати документи, щоб відкликати чи скасувати заблоковані помилкові податкові накладні податкове законодавство не передбачає. Щодо заниження товариством за вересень 2022 року суми ПДВ у розмірі 25549 грн. позивач вказує, що ним самостійно виправлено дану помилку шляхом подачі уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у квітні 2023 року. А відтак нарахування відповідачем штрафних санкцій є протиправним та безпідставним.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому, зазначив, що під час камеральних перевірок було встановлено заниження товариством податкових зобов`язань з ПДВ. Звернув увагу, що у випадку зупинення реєстрації ПН в ЄРПН позивач зобов`язаний був включити такі суми ПДВ до податкової декларації з ПДВ за відповідний період, після чого мав право подати до контролюючого органу уточнюючий розрахунок, що передбачено приписами чинного законодавства. Натомість, позивачем у податковій звітності за серпень 2022 року такі дані відсутні, що призвело до завищення товариством суми від`ємного значення ПДВ у розмірі 82970 грн. Щодо заниження товариством за вересень 2022 року суми ПДВ у розмірі 25549 грн. зазначив, що товариством здійснено реєстрацію ПН, однак дану суму не відображено у податковій звітності за вересень 2022 року. Звернув увагу, що на момент проведення перевірки уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкових декларацій товариством подано не було. Просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ТОВ «БОНОКС ГРУП» (ідентифікаційний код 40250946) є юридичною особою та зареєстроване згідно чинного законодавства України, про що 03.02.2016 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було вчинено запис 10681020000041838.

ГУ ДПС у Київській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивача за серпень 2022 року, за наслідками якої складено акт камеральної перевірки від 20.10.2022 №10657/10-36-04-09/40250946 в якому встановлено порушення вимог п.187.1 ст.187, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, занижені податкові зобов`язання по податковій декларації з ПДВ за серпень 2022 року, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) та заниження суми позитивного значення, яке сплачується до державного бюджету (р.18) у сумі 82 970, 00 гривень, за що передбачена відповідальність пунктами 123.1 та 123.2 статті 123 ПК України.

Згідно пункту 2 сторінки 2 Акту перевірки від 20.10.2022, відповідачем встановлено, що декларування суми коригування податкових зобов`язань з ПДВ (рядок 7) у розмірі 0 грн. За даними ЄРПН ТОВ «БОНОКС ГРУП» здійснено реєстрацію розрахунків коригування до податкових накладних, виписаних у серпні 2022 року на загальну суму ПДВ 0 грн., зупинено реєстрацію 83 911, 72 грн., відхилення за даними відповідача становить за рахунок наступних податкових накладних: №3 від 01.08.2022, № реєстрації в ЄРПН 9171752628 на суму 41 955, 86 грн. та №13 від 31.08.2022, № реєстрації в ЄРПН 9178144252 на суму 41 955, 86 грн.

За наслідками перевірки та на підставу акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 30 листопада 2022 року №11957/0409, форма «В4» щодо завищення суми від`ємного значення, яку зараховано у зменшення суми податкового боргу з ПДВ в

розмірі 942, 00 гривні та №11956/0409, форма «Р» щодо збільшення суми грошового зобов`язання на загальну суму 91 267, 00 копійок, з яких за податковими зобов`язаннями 82 970, 00 гривень, за штрафними санкціями 8297, 00 гривень.

ГУ ДПС у Київській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивача за вересень 2022 року та встановлено порушення вимог п.187.1 ст.187, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, занижені податкові зобов`язання по податковій декларації з ПДВ за вересень 2022 року, що призвело до заниження суми позитивного значення, яке сплачується до державного бюджету (р.18) у сумі 25 549, 00 гривень, за що передбачена відповідальність пунктами 123.1 та 123.2 статті 123 ПК України.

На сторінці 3 Акту перевірки від 18.11.2022 зазначено, що в ході здійснення камеральної перевірки декларації з ПДВ за вересень 2022 року позивача, встановлено заниження податкового зобов`язання за вересень 2022 року за рахунок відсутності декларування у складі податкового зобов`язання суми ПДВ по зареєстрованим в ЄРПН податкових накладних з періодом виписки вересень 2022 року у розмірі 25 549, 10 грн. по взаємовідносинах з контрагентами-покупцями.

На підставі Акту перевірки від 18.11.2022 №13481/10-36-04-09/40250946, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.01.2023 року №1021/0409, форми «Р», щодо збільшення суми грошового зобов`язання за ПДВ на суму 28 103, 90 гривень, з яких за податковими зобов`язаннями 25 549, 00 гривень, за штрафними санкціями 2554, 90 гривень.

Вважаючи вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За змістом пункту 192.1 статті 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Відповідно до підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку-постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

За визначенням, наведеним в статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 996-XIV), господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частинами першою, другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, зміст наведених норм свідчить на користь висновку про те, що платникам забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених первинними документами, адже останні, в свою чергу, є підставою для бухгалтерського обліку й фіксують дані лише про фактично здійснені господарські операції.

До податкової декларації з податку на додану вартість вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період.

У податковій звітності платником податку на додану вартість зазначаються дані про обсяги фактично здійснених операцій у відповідності з даними первинних документів і бухгалтерського обліку, тобто дані, наведені в податковій декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Помилково ж подана та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна зі статусом «реєстрацію зупинено» за операціями, які фактично здійснені не були, дані про які не внесено до податкового обліку платника та не підтверджено первинними документами, не є підставою для внесення інформації за такою податковою накладною до податкової декларації.

При цьому, можливості подати документи, щоб відкликати чи скасувати заблоковані помилкові податкові накладні, податкове законодавство не передбачає.

В акті перевірки контролюючий орган зазначає, що підприємством згідно даних ЄРПН встановлено, що позивачем відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України складено та направлено на реєстрацію податкові накладні від 01.08.2022 №3 та від 31.08.2022 №13 на загальну суму ПДВ 83911,72 грн. (41955,86 + 41955,86), які не включені до складу податкового зобов`язання декларації з ПДВ за серпень 2022 року.

Реєстрація податкових накладних на загальну суму ПДВ 83911,72 грн. зупинена відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою КМУ від 11 грудня 2019 року № 1165.

Судом встановлено, що розбіжності між даними ЄРПН стосовно податкових накладних від 01.08.2022 №3 та від 31.08.2022 №13 по взаємовідносинах з ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» та податковою декларацією з ПДВ за серпень 2022 року на загальну суму 83911,72 виникли у зв`язку із поданням на реєстрацію помилково виписаних податкових накладних, реєстрацію яких зупинено.

Так, у позовній заяві позивач стверджує, що фактично ПН від 31.08.2022 №13 на суму ПДВ 41955,86 грн. була подана у зв`язку з зупиненням реєстрації ПН від 01.08.2022 №3 на суму ПДВ 41955,86 грн.

У подальшому позивачем подано нову ПН №10 від 20.12.2022 на суму ПДВ 41955,86 грн. по господарської операції між ТОВ «БОНОКС ГРУП» та ТОВ «ФТД-РІТЕЙЛ» у розмірі 209 779, 28 грн., сума ПДВ 41 955, 86 грн., яка зареєстрована в ЄРПН за №9297653244 у січні 2023 року, що підтверджується квитанцією від 13.01.2023.

Також зазначену операцію відображено у податковій декларації з ПДВ за грудень 2022 року, у рядку 7 розділі І «Податкові зобов`язання», на суму ПДВ 41 955, 86 грн. Доказами прийняття декларації є відповідні квитанції, складені контролюючим органом у січні 2023 року.

Таким чином, позивач стверджує, що ПН від 01.08.2022 №3 та від 31.08.2022 №13 є помилковими, а податковим законодавством не передбачено процедури відкликання помилково складених податкових накладних/розрахунків коригування з Реєстру.

Тому, оскільки зазначені ПН є помилковими, у нього відсутній обов`язок декларування суми податкових зобов`язань з ПДВ у розмірі 83911,72 грн. у серпні 2022 року.

А такий обов`язок він виконав у грудні 2022 року за наслідками реєстрації ПН №10 від 20.12.2022 на суму ПДВ 41955,86 грн.

Суд погоджується з даними доводами позивача та зазначає, що за таких обставин, позивач не зобов`язаний включати до податкової декларації з податку на додану вартість податкові зобов`язання за заблокованими (статус «реєстрацію зупинено») в Єдиному реєстрі податкових накладних помилково складеними податковими накладними, оскільки дані податкової звітності мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника податку, а враховуючи, що розглядувані податкові накладні складено помилково на операції, які фактично не відбулися та не підтверджені первинними документами то, відповідно, і податкові зобов`язання за такими операціями у позивача фактично не виникали та не повинні бути включені до податкової звітності.

Відтак, доводи контролюючого органу про обов`язок позивача відобразити податкові зобов`язання в податковій звітності за заблокованими в Єдиному реєстрі податкових накладних помилково складеними податковими накладними є необґрунтованими.

Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 21 серпня 2018 року у справі № 820/5980/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 820/6615/17, від 30 вересня 2021 року у справі № 813/841/18, від 20 жовтня 2022 року у справі № 819/730/18.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про те, що встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 30 листопада 2022 року №11957/0409 щодо завищення суми від`ємного значення, яку зараховано у зменшення суми податкового боргу з ПДВ в

розмірі 942, 00 гривні та №11956/0409 щодо збільшення суми грошового зобов`язання на загальну суму 91 267, 00 копійок, з яких за податковими зобов`язаннями 82 970, 00 гривень, за штрафними санкціями 8297, 00 грн., є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 16.01.2023 року №1021/0409, форми «Р», щодо збільшення суми грошового зобов`язання за ПДВ на суму 28 103, 90 грн., з яких за податковими зобов`язаннями 25 549, 00 гривень, за штрафними санкціями 2554, 90 гривень, суд зазначає наступне.

Як убачається з акту перевірки, в ході здійснення камеральної перевірки декларації з ПДВ за вересень 2022 року встановлено заниження товариством податкового зобов`язання за вересень 2022 року за рахунок відсутності декларування у складі податкового зобов`язання суми ПДВ по зареєстрованим в ЄРПН податкових накладних з періодом виписки вересень 2022 року у розмірі 25 549, 10 грн. по взаємовідносинах з контрагентами-покупцями.

У позовній заяві позивач стверджував, що вказане спричинено у зв`язку з помилкою, яка була виправлена позивачем самостійно в Уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок , що підтверджується рядками 1.1. та 9 такого розрахунку. Зазначена звітність прийнята контролюючим органом у квітні 2023 року, що

підтверджується відповідними квитанціями. Даний факт відповідачем не заперечується.

Відповідно до п. 48.7 ст. 48 ПКУ податкова звітність, складена з порушенням норм ст. 48 ПКУ, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених п. 46.4 ст. 46 ПКУ.

Відповідальність платників податків визначено главою 11 розд. II ПКУ.

За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова, адміністративна та кримінальна (ст. 111 ПКУ).

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (далі Порядок № 21), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289.

Платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов`язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (п. 6 розд. III Порядку № 21).

Відповідно до п. 20 розд. III Порядку № 21 після подання декларації за звітний (податковий) період платник податку має право до закінчення граничного терміну подання декларації за такий самий період подати нову декларацію з виправленими показниками.

Водночас, відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПКУ у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

При цьому, у разі виявлення факту заниження податкового зобов`язання платник податку повинен сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 3 % від такої суми до подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 120.2 ст. 120 ПКУ визначено, що невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім п`ятим п. 50.1 с. 50 ПКУ, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності в частині самостійного нарахування та сплати штрафу, передбаченого цим пунктом, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов`язання (недоплати) та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.

При самостійному донарахуванні платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, передбачених ст. 50 ПКУ, суми податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, штрафи, передбачені главою 11 ПКУ, не застосовуються.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 ПКУ вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми ПДВ платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПКУ, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 % суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як встановлено у ході розгляду справи, у листопаді 2022 року під час проведення камеральної перевірки декларації з ПДВ за вересень 2022 року позивача, встановлено заниження податкового зобов`язання за вересень 2022 року за рахунок відсутності декларування у складі податкового зобов`язання суми ПДВ по зареєстрованим в ЄРПН податкових накладних з періодом виписки вересень 2022

року у розмірі 25 549, 10 грн. по взаємовідносинах з контрагентами-покупцями.

Даний факт позивачем не заперечується, проте наполягає на тому, що товариством самостійно подано уточнюючу декларацію у квітні 2023 року, а тому у відповідача відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій.

Однак, суд вважає такі доводи позивача безпідставними та такими, що ґрунтуються на помилковому тлумаченню норм Податкового кодексу України, оскільки позивач помилково ототожнює поняття "самостійного виявлення помилки" з "донарахуванням грошових зобов`язань за наслідками перевірки", за яке передбачено відповідно різна відповідальність.

А тому, подання уточнюючого розрахунку з ПДВ у квітні 2023 року, тобто після проведення перевірки у листопаді 2022 року та нарахування податковим органом податкових зобов`язань та штрафних санкцій за вказаним правопорушенням, та самостійна сплата відповідного штрафу не звільняє товариство від відповідальності, передбаченої ст. 123 ПК України.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2023 року №1021/0409, форми «Р», щодо збільшення суми грошового зобов`язання за ПДВ на суму 28 103, 90 грн., з яких за податковими зобов`язаннями 25 549, 00 гривень, за штрафними санкціями 2554, 90 гривень, є такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до квитанції №32528798800006867829 від 09.05.2023 сума сплаченого позивачем судового збору ставить 2147,20 грн.

Враховуючи рішення суду про задоволення позовних вимог, судові витрати по сплаті судового збору, здійснені позивачем підлягають розподілу пропорційно задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 листопада 2022 року №11957/0409, форма «В4» щодо завищення суми від`ємного значення, яку зараховано у зменшення суми податкового боргу з ПДВ в розмірі 942, 00 гривні та від 30 листопада 2022 року №11956/0409, форма «Р» щодо збільшення суми грошового зобов`язання на загальну суму 91 267, 00 копійок, з яких за податковими зобов`язаннями - 82 970, 00 гривень, за штрафними санкціями - 8297, 00 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код ВП 44096797, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5-а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БОНОКС ГРУП» (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, місто Вишгород, вул.Набережна, будинок 7Е, ЄДРПОУ 40250946) судовий збір у розмірі 1645 грн. (одна тисяча шістсот сорок п`ять грн.) 64 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.