Ухвала

від 07.08.2023 по справі 215/3832/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

07 серпня 2023 року Справа №215/3832/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області про встановлення наявності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень,-

ВСТАНОВИВ:

04.07.2023 до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Криворізької міської ради, у якому просить суд:

«- встановлення наявності компетенції (повноважень) Териториального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області у сфері управління за результатом розгляду заяви від 18.10.22р вх С-88 організувати роботу особового складу таким чином, щоб не вважати відсутність у осіб, які входять до приміщень суду документа, що посвідчує особу обґрунтованою підставою створення загрози безпеці суддів, порушення громадського порядку та визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю та зобов`язати таку процедуру виконати.».

Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06.07.2023 у справі №215/3832/23 позовну заяву ОСОБА_1 передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

02.08.2023 матеріали адміністративної справи №215/3832/23 надійшли до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та на підставі Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2023 передані на розгляд головуючому судді Юхно І.В.

На підставі положень частини 1 та 2 статті 30 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.

З матеріалів адміністративного позову вбачається, що провадження у справі не відкрито.

Згідно з положеннями частини 8 статті 171 КАС України питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п`яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою-шостою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.

Відповідно до пунктів 1, 3 та 6 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суд зазначає, що форма та зміст позовної заяви закріплені у статті 160 КАС України.

Згідно із частиною першою статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

У пункті 9 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Із цих законодавчих положень випливає, що особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв`язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб`єкт владних повноважень (а якщо відповідачем може бути суб`єкт господарювання, то який саме) порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать.

Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право.

При цьому, зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.

Наведений висновок сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 по справі № 640/7310/19.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Поряд із цим, за приписами пункту 2 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

При цьому, за положеннями частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 161 КАС України визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Суд звертає увагу, що позивач в позовній заяві особисто визначив відповідачем «Териториальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області; 49000, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького,57; ЄДРПОУ 43238718».

З Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ідентифікаційний код 43238718 не належить жодній з юридичних осіб, водночас, юридична особа «Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області; місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 57» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань обліковується за ідентифікаційним кодом 43238738.

Поряд із цим, предметом розгляду справи є правомірність дій відповідача щодо розгляду заяви від 18.10.22р вх С-88.

Проте, до суду як додаток до позовної заяви було надано копію заяви позивача від 18.10.2022 адресовану «до Тернівського районного суду Дніпропетровської області», яка не містить жодних відміток про отримання адресатом та/або відповідачем у справі, а також вхідного номеру. Будь-яких інших доказів звернення ОСОБА_1 із заявою від 18.10.22р вх С-88 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, якого визначено як відповідача за адміністративним позовом у матеріалах позовної заяви не міститься.

Вищенаведені обставини унеможливлюють встановлення судом предмету спору, а також суд не може дійти висновку до кого позивач звертає свої позовні вимоги.

Вищенаведені обставини унеможливлюють встановлення судом предмету спору, його юрисдикційну належність, характер вимог та їх взаємопов`язаність між собою, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачу необхідно надати до суду уточнений адміністративний позов з уточненими позовними вимогами та/або уточненим суб`єктним складом відповідно до вимог КАС України, а також його копії для направлення відповідачу/відповідачам у справі, та/або доказів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Поряд із цим, відповідно до частини 3 статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

При цьому, частиною 5 статті 161 КАС України передбачено, що у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.

Позивач разом з позовною заявою надав суду клопотання про звільнення від сплати судового збору, в обґрунтування якого зазначає, що доход позивача складає 2393,25 грн., який є меншим рівня прожиткового мінімуму 2684 грн, що підтверджується довідкою Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг від 23.05.2023 року №2797.

Згідно з положеннями частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI).

Так, за положеннями частини 1 статті 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX передбачено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2023 року становить 2684 гривні.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 3 статті 4 Закону №3674-VI ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00 грн. х 0,4 = 1073,60 грн.).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

За приписами частини другої вищевказаної статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, суд зазначає, що вищенаведений перелік осіб є вичерпним.

При цьому, суд звертає увагу, що особа, яка заявляє клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, повинна навести доводи, подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Разом з тим, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Так, відповідно до позиції Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 «Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VІ «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих акті України щодо сплати судового збору», визначено, що при зверненні до суду із заявою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження факту відсутності таких коштів для сплати судового збору.

Також у постанові Верховного Суду від 24.01.2020 року у справі № 815/2320/18 касаційний суд зробив акцент на тому, що в кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди мають встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку, тощо), рухомого, нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Княт проти Польщі, заява № 71731/01; п. 63-64 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Єдамський та Єдамська проти Польщі, заява № 73547/01).

В ухвалі від 08.12.2020 р. № 215/1907/20 Верховний Суд зазначив, що доказами неможливості сплати судового збору можуть слугувати, зокрема, документ, з якого можна буде визначити сукупний розмір його доходу за попередній рік (зокрема, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за рік, що передує зверненню до суду, які надаються органами Державної фіскальної служби тощо).

Так, на підтвердження скрутного майнового стану та неможливості сплати судового збору на момент подання даного адміністративного позову ОСОБА_1 надав довідку Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг від 23.05.2023 року №2797 про отримання ним компенсації за надання соціальних послуг особам з інвалідністю І групи за період з січня по грудень 2022 року у загальному розмірі 38411,00 грн.

Тобто, сума судового збору у розмірі 1073,60 грн. не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за 2022 рік: 38411,00грн. х 5% = 1920,55 грн.

При цьому, зазначена довідка вказує лише на розмір отриманої компенсації, а не річного доходу, а тому, не може бути доказом на підтвердження його майнового стану. Інших доказів на підтвердження майнового стану (довідки органу доходів і зборів про доходи, або про відсутність інших доходів за попередній календарний рік тощо) ОСОБА_1 не надав.

Крім того, суд звертає увагу на те, що сам по собі факт отримання особою щомісячної компенсаційної виплати як непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю І групи, не позбавляє цю особу права та можливості отримання інших доходів.

Отже, ОСОБА_1 не надано до суду доказів на підтвердження того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік перед зверненням до суду.

Водночас, в адміністративному позові позивачем фактично заявлено одну вимогу про встановлення наявності компетенції (повноважень) відповідача щодо належного розгляду заяви від 18.10.2022 вх. С-88. Тобто, за подання даного адміністративного позову позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Також суд зауважує, що позивач, звертаючись із клопотанням про звільнення його від сплати судового збору, не надав достатніх доказів, відповідно до яких можливо розглянути клопотання про звільнення від сплати судового збору, ураховуючи розмір річного доходу за попередній календарний рік. Таким доказом може слугувати, зокрема, довідка органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.

Аналогічна правова позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10 травня 2019 року у справі № 9901/166/19.

Щодо посилання ОСОБА_1 на необхідність суду скористатися доступом до єдиного реєстру фізичних осіб з органу доходів і зборів щодо отримання інформації про його місячний дохід, то суд вважає їх необгрунтованими, оскільки позивачем не зазначено підстав неможливості самостійно надати означені докази та (або) вжиття заходів для їх отримання згідно до вимог ст.80 КАС України з урахуванням того, що саме на позивача покладено обов`язок довести суду рівень свого майнового стану, який перешкоджає йому сплатити судовий збір за подання позовної заяви.

Також, судом враховується те, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

З огляду на викладене та з урахуванням того, що позивачем не надано суду належних доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для звільнення від сплати судового збору, які зазначені позивачем у заяві, не можуть бути визнані поважними, а тому, задоволенню не підлягають.

Крім того, суд звертає увагу на правову позицію щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні від сплати судового збору, яка викладена в ухвалах Верховного Суду від 27.01.2020 року у справах № 215/4776/18, №215/3308/18, №215/2630/19, від 27.12.2019 року у справах № 215/1558/19 та № 215/3553/17, від 28.04.2020 року у справі № 215/4776/18, яка в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України, має бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Поряд із цим, частиною 1 статті 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини 2 статті 161 КАС України суб`єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів.

З матеріалів адміністративного позову вбачається, що позивачем не було надано до суду копій доданих до позовної заяви додатків для направлення відповідачеві у справі.

Крім того, пунктом 5 частини 1 статті 171 КАС України також передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Позивачем в адміністративному позові фактично оскаржується бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.10.2022 вх. С-88, проте в порушення наведених норм ним не було зазначено, коли він дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З огляду на відсутність даних щодо дати, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, суд не може визначити чи позов подано у строк, установлений законом, а в разі - якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачу необхідно надати до суду уточнений адміністративний позов з уточненими позовними вимогами у відповідності до вимог КАС України із зазначенням дати, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а також його копії для направлення відповідачу у справі.

Крім того, в разі подання позову після закінчення строків, установлених законом - позивач має подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.

Водночас, суд також вважає за необхідне додатково звернути увагу позивача на те, що за змістом пункту 3 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Компетенція - це сукупність повноважень, прав та обов`язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов`язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Під компетенційними спорами розуміються спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень.

Компетенцію державного органу чи посадової особи становлять їхні повноваження, визначені законом. Внаслідок різного тлумачення законодавства компетенція суб`єктів владних повноважень може перетинатися, внаслідок чого виникає компетенційний спір.

Завданням суду у компетенційних спорах, з урахуванням загального завдання адміністративного судочинства є розв`язання законодавчої колізії, а також, усунення наслідків дублювання повноважень. При цьому, позивачем у компетенційних спорах є суб`єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб`єкт владних повноважень, відповідач, своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або у випадку, коли прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою у постановах Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 802/833/17-а, від 26 вересня 2019 року у справі №826/7320/17 та від 29 квітня 2020 року у справі №160/1106/19.

Крім цього, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі №820/3713/17 сформовано правовий висновок, відповідно до якого компетенційними є спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб`єкти владних повноважень. Тобто позивачем у компетенційних спорах є суб`єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб`єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

Тобто, з вищенаведеного вбачається, що спір щодо відсутності компетенції (повноважень) допускається виключно між суб`єктами владних повноважень. При цьому, позивач, який не є суб`єктами владних повноважень, не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю щодо пред`явлення позову про визнання наявності чи відсутність компетенції (повноважень) у відповідача.

Частинами 1 та 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Окрім цього, частиною 1 статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

На підставі викладеного суд залишає подану заяву без руху та пропонує позивачу усунути наступні недоліки шляхом надання до суду:

- уточненої позовної заяви з уточненими позовними вимогами та/або уточненим суб`єктним складом відповідно до вимог КАС України, а також його копії для направлення відповідачу/відповідачам у справі, та/або доказів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

- уточненої позовної заяви із зазначенням дати, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а також його копії для направлення відповідачу у справі, а в разі подання позову після закінчення строків, установлених законом - заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску;

- документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі та порядку, встановлених чинним законодавством України;

- додатків до позовної заяви для направлення відповідачеві у справі;

Керуючись статтями 30, 43, 46, 120-122, 160, 161, 169, 248, 256 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Прийняти до свого провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області про встановлення наявності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області про встановлення наявності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень - залишити без руху.

Надати позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.

Роз`яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та в самостійному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Юхно