Ухвала

від 20.11.2024 по справі 187/548/20

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

Справа № 187/548/20

Провадження № 1-кп/209/26/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1 , cуддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,

прокурора - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кам`янське кримінальне провадження, внесене 17.06.2016 в ЄРДР за № 12016040520000321, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді суду перебуває вказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , заявив клопотання про визнання доказів очевидно недопустимими, а саме: висновку комплексної судової будівельно - технічної експертизи від 30.08.2019 року. В обгрунтування заявленого клопотання зазначив, що у будівельно - технічній частині висновку експерт ОСОБА_8 (т.2, а.с.32) вказує: «При дослідженні матеріалів кримінального провадження було виявлено, що будівництво "Укріплення шпунтом бетонної стінки тимчасового причалу. Будмайданчик №1"Дніпро-Донбас виконувалося згідно кошторису №8-1-15-ГРП-2 розробленого «Главниипроект 1974 року арх.№ 50-30-Т2562. Відповідно даних проектного кошторису та одиничної розцінки 7-62 "Забивання шпунту вздовж причальної стінки було застосовано 120 тон шпунту». Про дослідження інших документів для встановлення кількості змонтованого шпунту у висновку експертом ОСОБА_8 не вказано. В матеріалах кримінального провадження не міститься інформації про те, що слідчий чи прокурор на стадії досудового розслідування, звертався до слідчого судді з клопотанням про доступ до речей і документів, які знаходяться в архіві Главниипроект, як власника кошторису, (зважаючи на наявність архівного номера на документі), або до інших організацій, в архівах яких міг знаходитись даний кошторис. Також відсутнє клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів до архіву Главниипроект як до власника документу, з метою перевірки правильності даних в кошторисі, в разі отримання зазначеного кошторису іншим способом. У зв`язку з тим, що матеріали досудового провадження не містять: ні ухвали слідчого судді передбаченої статтями 159, 164 КПК України про тимчасовий доступ до речей і документів Главниипроект або інших організацій, де міг знаходитися зазначений кошторис; ні протоколу огляду даного кошторису, передбаченого частиною 1 статті 237 КПК України; ні опечатаного після огляду та вилучення даного (кошторису), як це передбачено ч.5 статті 237 КПК України, дані обставини є підставою для визнання експертизи очевидно недопустимим доказом, так як, відповідно до п. 1 ст.87 КПК України, висновок експертизи встановлено на підставі інформації отриманої слідчим внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. У висновку експертизи від 30.08.2019 року будівельно - технічний експерт ОСОБА_8 зазначила (а.с.30 т.2): «Дослідження об`єкту - підпірної металевої стінки причалу, розташованого на території гідротехнічного комплексу УКДД проводилося 11.07.2019 у присутності прокурора ОСОБА_10 ». При дослідженні був вирізаний і наданий експерту зразок шпунту, результати дослідження якого лягли в основу визначення ваги. Матеріали кримінального провадження: не містять відомостей про те, що прокурор ОСОБА_10 (замовник експертизи) зверталася з клопотанням до слідчого судді про надання дозволу на відібрання зразка для експертизи, що передбачено статтею 160 КПК України; не містять ухвали слідчого судді про надання тимчасового доступу до речей і документів з дозволом відібрати зразок для експертизи передбаченої статтею 159 КПК України та ст. 164 КПК України; не містять протоколу огляду та виїмки зразка (майбутнього об`єкту дослідження), що передбачено статтею 237 КПК України; не містять постанови про приєднання даного зразка, як речового доказу, до матеріалів кримінальної справи. Порушення вказаних статей КПК України, допущених замовником експертизи - прокурором ОСОБА_10 при відборі зразка для експертизи, порушують вимоги частини 1 статті 87 КПК України, тому роблять висновок Комплексної судової будівельно - технічної експертизи від 30.08.2019р. очевидно недопустимим доказом, що складений з використанням інформації, яка отримана слідчим внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання захисника.

Прокурор ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні клопотання. З приводу заявленого клопотання зазначив, що у заявленому клопотанні захисником наведена оцінка процесуальних порушень, вчинених на думку захисника під час проведення досудового розслідування. При цьому, надання оцінки допустимості доказу - висновку експертизи, із зазначених захисником підстав, є передчасним, проте буде надана оцінка при наданні судом аналізу доказів під час ухвалення рішення за наслідками розгляду судового провадження, як такі, що можуть впливати на визнання належності та допустимості зазначеного захистом доказу.

Представник потерпілого ОСОБА_11 проти задоволення клопотання сторони захисту заперечував з мотивів необґрунтованості та недоведеності, про що надав відповідну письмову заяву, в якій також просив розглянути клопотання за його відсутністю.

Вислухавши учасників судового провадження з приводу заявленого клопотання, дослідивши письмові матеріали, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч.2 ст. 84 КПК України).

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ст.85 КПК України).

Згідно з вимогами ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Згідно з ч. 2 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Критеріями допустимості доказів є, зокрема, належні джерело, суб`єкт, процесуальна форма, фіксація та належні процедура й вид способу формування доказової основи.

Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.

При визнанні того чи іншого доказу недопустимим, суд має зазначати конкретну норму процесуального закону, порушення якої, з урахуванням наслідків такого порушення та можливістю (неможливістю) їх усунення, дає підстави дійти висновку щодо недопустимості того чи іншого доказу. Щодо існування інших (умовних) підстав для визнання доказів недопустимими, судам необхідно у кожному конкретному кримінальному провадженні з`ясувати, до яких наслідків порушення вимог кримінального процесуального закону призвели і чи є ці наслідки незворотними (тобто такими, що не можуть бути усунені під час судового розгляду). Якщо мова йде про визнання доказів, отриманих під час слідчих (розшукових) дій, недопустимими, це здебільшого стосується наявності сумнівів у достовірності відомостей, отриманих в результаті їх проведення.

Отже, для того, щоб вирішити у даному випадку питання про те, чи є очевидно недопустимими зазначені вище докази слід з`ясувати, чи мало місце порушення прав та свобод людини під час отримання останніх.

Клопотання адвоката ОСОБА_7 , зводиться до оцінки процесуальних порушень, вчинених під час проведення слідчих дій.

Крім того, висновок комплексної судової будівельно - технічної експертизи від 30.08.2019 року був вже досліджений в судовому засіданні, тому судом питання допустимості зазначеного доказу буде вирішуватися судом під час його оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судом остаточного рішення за наслідками розгляду справи, шляхом оцінки цих доказів у їх сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, що надані учасниками кримінального провадження.

На підставі наведеного, суд вважає, що в задоволенні клопотання належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 84-87, 89, 93, 333, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 ,який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , про визнання доказів очевидно недопустимими у кримінальному провадженні № 12016040520000321 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.06.2016 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України- відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок суду.

Повний текст ухвали оголошений 21 листопада 2024 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3