Ухвала

від 12.11.2024 по справі 205/9399/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 205/9399/24

Провадження № 2-о/201/462/2024

УХВАЛА

12 листопада 2024 року Жовтневий районний суд

міста Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,

при секретарі - Максимовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Бучанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту, що має юридичне значення,-

ВСТАНОВИВ:

05 вересня 2024 року до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська з Ленінського районного суду міста Дніпропетровська за підсудністю надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Бучанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій заявник просить суд:

1.Встановити неправильність актового запису № 1332 про народження ОСОБА_2 , складений 03 жовтня 1950 року Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, в розділі «Відомості про батька» ОСОБА_2 в графі національність, вказавши правильним «грек», замість «українець».

2.Встановити неправильність актового запису № 2151 про народження ОСОБА_1 , складений 23 грудня 1977 року Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, в розділі «Відомості про батька» ОСОБА_2 в графі національність, вказавши правильним «грек», замість «українець».

3.Встановити неправильність актового запису № 533 у державному реєстрі актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу № 00044472541 від 10 квітня 2024 року, в розділі національність ОСОБА_2 , вказавши правильним «грек», замість «українець».

В обґрунтування поданої заяви представником заявника зазначено, що згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00044472270 від 10 квітня 2024 року, батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є: ОСОБА_2 , національність «українець» та ОСОБА_3 , національність «українка», актовий запис № 2151, складений 23 грудня 1977 року Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області. Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00044231571 від 26 березня 2024 року, батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є: ОСОБА_4 , національність «українець» та ОСОБА_5 , національність «гречанка», актовий запис № 1332, складений 03 жовтня 1950 року Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області. Через негативне у той час відношення суспільства до осіб грецької національності, ОСОБА_2 вимушений був приховувати свою приналежність до греків і не наполягати на виправленні помилкового запису щодо дійсної грецької національності, через що в офіційних документах органів реєстрації актів громадського стану, в графі «національність» вкралась помилка стосовно національності, а саме: замість національності «грек», було помилково вписано: «українець». З метою внесення відповідних виправлень до актових записів представник заявника звернулась до Бучанського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про внесення змін до актового запису, але їй було відмовлено у внесенні виправлень через відсутність підстав. Внесення відповідних змін до актового запису заявнику потрібні для підтвердження своєї дійсної національності , етнічного походження, яке було втрачене, продовження її визнання на своїх дітях та онуках, як це передбачено відповідним законом, що і стало підставою для звернення до суду із даною заявою.

Представниця заінтересованої особи - Дитиненко М.О. 09 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд» надала суду заяву про розгляд справи без участі представника відділу.

Представниця заявника - адвокат Гайтан К.О. 12 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» надала суду клопотання з проханням розглядати заяву без участі заявника та задовольнити.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у цій справі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами 1 та 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

У поданій заяві ОСОБА_1 просить суд встановити факт неправильності записів щодо національності батька заявника в актовому записі цивільного стану та внести відповідні зміни.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 49 ЦК України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюється Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5.

Пунктом 1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання передбачено, що внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та в яких зазначено про можливість оскарження його у судовому порядку.

Згідно з п. п. 2.13.1, 2.13.2 п. 2.13 розділу ІІ вищезазначених Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану, постанова адміністративного суду.

Отже, органи державної реєстрації актів цивільного стану за заявою громадян можуть вносити зміни до актових записів на підставі рішень суду, якими встановлено неправильність таких записів та зазначено про внесення до них конкретних змін.

Питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України від 31 грудня 1991 року №24 «Про порядок зміни громадянами України національності», відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Зазначений Указ Президента України втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27 січня 1999 року №70/99.

При цьому, чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Стаття 11 Конституції України визначає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.

Відповідно до ст. 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин, ратифікованої Україною 09 грудня 1997 року, кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв`язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Згідно із статтею 300 ЦК України особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 810/2732/18 зроблено висновок, що відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах органів державної реєстрації актів цивільного стану відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Отже, національна належність особи є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу (пункти 34, 35).

Вищевказане також узгоджується з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі №398/4017/18 та неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 січня 2020 року у справі №754/7901/19, від 18 березня 2020 року у справі №761/36561/19, від 03 листопада 2021 року у справі №759/13784/19, від 30 березня 2022 року у справі №458/1176/20.

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду у справі №216/1899/22 від 14 березня 2023 року.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Заявник, звертаючись до суду з вищевказаною заявою, фактично просить встановити національність його батька, а також внести відповідні зміни в актовий запис цивільного стану.

За таких обставин вказана справа не підлягає розгляду не лише в порядку цивільного судочинства, а й у судовому розгляду взагалі, у зв`язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Посилання представника заявника у заяві на положення постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 07 липня 1995 року «Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану» також не приймаються судом до уваги, оскільки вказаний Пленум стосувався розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану, визначених Кодексом про шлюб та сім`ю України, Закону України «Про органи реєстрації актів громадянського стану» та Цивільного процесуального кодексу України, які у своїй редакції вже втратили чинність.

Керуючись ст. ст. 49, 247, 255, 256, 263, 353-354 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Бучанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту, що має юридичне значення - закрити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.С. Федоріщев