Ухвала

від 22.11.2024 по справі 386/1542/24

ГОЛОВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 386/1542/24

Провадження № 2/386/610/24

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

22 листопада 2024 року смт. Голованівськ

Суддя Голованівського районного суду Кіровоградської області

Гут Ю. О.

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог -орган опіки та піклування виконавчого комітету Голованівської селищної ради , про визначення місця проживання дитини ,-

встановив:

ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , 21.11.2024 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог -орган опіки та піклування виконавчого комітету Голованівської селищної ради , про визначення місця проживання дитини, в якій просить:

Визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 ;

зобов`язати орган опіки та піклування виконавчого комітету Голованівської селищної ради Кіровоградської області надати суду висновок про доцільність визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_6 ;

стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

У пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009, №2 роз`яснюється, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам ЦПК України.

Вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими заявник звертається до суду для захисту, а також дотримання ним вимог, передбачених статтею 175, 177 ЦПК України.

Дана позовна заява повинна бути залишена без руху, так як по змісту та формі подана з порушенням вимог ст. 175 ЦПК України, а саме: необхідно викласти обставини та зазначити докази, які підтверджують незгоду відповідача на визначення місця проживання неповнолітньої дитини з батьком, наявності спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини, оскільки дитина проживає на даний час з позивачем; до матеріалів позовної заяви не додано висновок служби в справах дітей (органу опіки та піклування) щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, які бажають проживати з дітьми, а також на підставі інших документів, що стосуються справи, як це передбачено ст. 19 СК України; звертаючись з позовом до суду, позивачем не надано характеризуючих даних про особу батька дитини, їх майновий стан та житлові умови, інше.

Крім того, за змістом ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою (ст. 160 СК України).

Відповідно до змісту ст. 161 Сімейного Кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 р. № 866, передбачено, що для розв`язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності). Під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини. Працівник служби у справах дітей за місцем проживання дитини проводить бесіду з батьками та відвідує їх за місцем проживання, про що складає акт за формою згідно з додатком 9. У разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання для здійснення обстеження його житлово-побутових умов та складення акта обстеження умов проживання. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання дитини, працівник якої проводить з ним бесіду. Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

Крім цього, в постанові Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) вказано, що під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини участь органу опіки та піклування є обов`язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (суд обов`язково враховує стан здоров`я і батьків, і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло.

Проте, позовна заява не містить відомостей про звернення позивача до служби у справах дітей з приводу визначення місця проживання дитини або вмотивованої відмови даних органів у розгляді його звернення. Крім цього, позовна заява не містить висновку даного органу щодо доцільності визначення місця проживання дитини.

В свою чергу, до позовної заяви необхідно надати довідки та характеристики з місця роботи і місця проживання, інші документи, що характеризують батьків і їх відношення до дитини, поведінку за місцем роботи і за місцем проживання.

Водночас позивачем не зазначено жодних обставин, що між ним та відповідачем наявний спір щодо визначення місця проживання дитини.

Отже, позивачу необхідно викласти обставини та зазначити докази, які підтверджують незгоду відповідача на визначення місця проживання дитини з батьком, наявності спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини.

Окрім того, у позовній заяві не зазначено, чи звертався позивач до відповідного органу опіки та піклування з метою досудового врегулювання спору, якщо такий взагалі є, чи з`ясована думка самої дитини з урахуванням її віку щодо питання визначення її місця проживання.

Під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини.

Працівник служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками та відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання за формою згідно з додатком 9, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи для забезпечення проведення оцінки потреб сім`ї з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов`язки з виховання дитини та догляду за нею.

У разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання (перебування) стосовно проведення обстеження його житлово-побутових умов і складення акта обстеження умов проживання. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини, працівник якої проводить з ним бесіду.

Під час розгляду питання про визначення місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини.

Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

У постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 вказано, що під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини участь органу опіки та піклування є обов`язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (суд обов`язково враховує стан здоров`я і батьків, і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло.

У прохальній частині позовної заяви позивач просить суд зобов`язати Орган опіки та піклування Голованівської селищної ради Кіровоградської області подати до суду письмовий висновок про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_5 разом з матір`ю (позивачем).

Висновок про визначення місця проживання дитини складається службою у справах дітей за місцем проживання дитини на підставі зібраних матеріалів відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дітей від 24 вересня 2008 року № 866.

Звертаючись до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, позивачем не надано доказів звернення до служби у справах дітей за місцем проживання дитини для отримання висновку.

Згідно з ч.7 ст.81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Позивачу слід звернутись до служби у справах дітей за місцем проживання дитини та надати суду висновок про визначення місця проживання дитини, а також надати документи щодо характеристики з місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (суд обов`язково враховує стан здоров`я і батьків, і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов батьків, документи, що підтверджують право власності (користування) на житло.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Крім цього, відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Фактично позивач та його представник при зверненні з данним позовом до суду намагається перекласти на суд свій обов`язок щодо збору доказів у справі, що є неприпустимим в силу принципів диспозитивності та змагальності цивільного судочинства.

Слід зазначити, що зазначені в ухвалі суду недоліки поданої заяви не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Отже, заява підлягає залишенню без руху з наданням представнику заявника строку на усунення викладених в ухвалі недоліків.

Враховуючи викладене, залишення даної заяви без руху з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист, оскільки після усунення недоліків позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.

Згідно приписів ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 185, 258-261, 353 ЦПК України, суддя -

постановив:

Позовну заявуОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог -орган опіки та піклування виконавчого комітету Голованівської селищної ради , про визначення місця проживання дитини - залишити без руху.

Надати представнику позивача строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання останньою копії ухвали суду.

Роз`яснити представнику, що в разі якщо у вказаний строк недоліки заяви не будуть усунуті, заява буде вважатись неподаною та буде повернута останній, що не перешкоджає повторному зверненню із аналогічною заявою до суду.

Копію ухвали суду надіслати представнику позивача.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Відповідно до ч. 2 ст. 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя: Гут Ю. О.