Рішення

від 20.11.2024 по справі 717/1988/24

КЕЛЬМЕНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №717/1988/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого - судді: Туржанського В.В.

при секретарі: Ковальчук А.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Кельменці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Представник позивача адвокат Степаненко Артем Тарасович подав до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву у якій просить:

- позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , у розмірі 1/3 (однієї третьої) частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку починаючи з дати пред`явлення заяви і до досягнення дітьми повноліття.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета

спору: виконавчий комітет Лівинецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області, як як орган опіки та піклування.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився.

Адвокат Степаненко А.Т. у судове засідання не з`явився та подав до суду заяву, у якій просить розглянути справу за відсутності позивача та його представника. Не заперечує щодо прийняття заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася.

Представник виконавчого комітету Лівинецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області, як органу опіки та піклування, в судове засідання не з`явився.

Враховуючи згоду представника позивача на заочний розгляд справи, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутності відповідачки на підставі наявних в справі доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 21 лютого 2023 року. Сторони є батьками ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказані обставини стверджуються копією свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_5 виданого 21 лютого 2023 року виданого 21 лютого 2023 року на бланку НОМЕР_1 , копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 виданого 17 листопада 2023 року на бланку серії НОМЕР_2 , копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 виданого 10 серпня 2022 року на бланку серії НОМЕР_3 .

Малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_6 зареєстровані разом з ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 , та проживають разом з ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 . Вказані обставини стверджуються витягами з реєстру територіальної громади, копією довідки №242 виданої 24 липня 2024 року старостою с. Зелена Лівинецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області.

ОСОБА_2 станом на 07 серпня 2024 року не проживала в садибі АДРЕСА_1 . Вказана обставина стверджується копією довідки №272 виданої 07 серпня 2024 року старостою с. Зелена Лівинецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області.

Згідно висновку комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Лівинецької сільської ради про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно її малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 згідно актів обстеження матеріально-побутових умов сім`ї за ОСОБА_4 та ОСОБА_7 доглядає їх баба ОСОБА_8 . Позивач ОСОБА_1 проходить службу у збройних силах України. Відповідачка ОСОБА_2 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Лівинецької сільської ради пояснила, що довгий час перебувала біля ОСОБА_1 , залишивши дітей за її згодою на ОСОБА_8 . ОСОБА_2 працює в м. Чернівці, оскільки їй припинені соціальні виплати. Відповідачка пояснила, що не хоче залишати дітей , але в даний час не може їх забрати, бо не має житла. Планує повернутися до дітей і жити з ними. Комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Лівинецької сільської ради вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_9 стосовної її дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

У частинах четвертій - шостій статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Тлумачення змісту зазначених приписів Сімейного кодексу України дозволяє зробити висновок, що вони не допускають виключень щодо неотримання письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді справ, де участь органу опіки та піклування є обов`язковою, з огляду на неможливість надати такий висновок.

Наведені вище положення статті 19 СК та Порядку знайшли своє відображення у процесуальному законодавстві, з якого слідує, що такі органи займають самостійне процесуальне становище, беручи участь у судовій справі.

Так, згідно із частиною шостою статті 56 ЦПК України органи державної влади та місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у судовому процесі для подання висновків у справі є обов`язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне.

Висновок владних органів містить дві складові: 1) відомості про факти, на основі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного розгляду та вирішення справи; 2) рекомендацію конкретного органу про те, як необхідно з точки зору державного інтересу (захист прав та інтересів дітей) вирішити справу, тобто висновок про факти та право.

Вказане дозволяє віднести висновки до засобів доказування (письмових доказів). Як й інші докази, вони не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд вважає, що ОСОБА_2 не піклується про духовний і фізичний розвиток своїх дітей, не надає матеріальної допомоги на їхнє утримання, не спілкується з дітьми та не цікавиться їхнім здоров`ям, життям, інтересами, що свідчить про її ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків. Вказана обставина стверджується висновком комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Лівинецької сільської ради про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно її малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

В порушення вимог ЦПК України відповідачка не надала суду жодного доказу, який би підтверджував ту обставину, що вона належним чином виконує свої батьківські обов`язки.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 р. № 3, передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 Сімейного кодексу України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17.

Обставини цієї справи не свідчать про злісне ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків.

З урахуванням встановлених судом обставин справи, поведінки обох батьків, між якими існує особистісний конфлікт, з огляду на необхідність забезпечення якнайкращих інтересів дитини, зокрема в частині її права на спілкування з обома батьками та збереження зв`язків із сім`єю, суд вважає відсутніми підстави для застосування до відповідачки такого крайнього (виняткового) заходу впливу, як позбавлення батьківських прав.

Розірвання сімейних зв`язків можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.

Враховуючи наведене, суд вважає, що у задоволені позовної вимоги про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав слід відмовити, попередивши відповідачку про необхідність змінити ставлення до виконання обов`язків з виховання дітей.

Відповідно до ст. 180 СК України відповідачка ОСОБА_2 зобов`язана утримувати своїх неповнолітніх дітей.

Відповідачка не надає позивачу матеріальної допомоги на утримання дітей сторін. Згідно вимог ст. 181 СК України ОСОБА_1 має право на отримання аліментів від відповідачки ОСОБА_2 у частці від її доходу або у твердій грошовій сумі за рішенням суду. Дане право ОСОБА_1 порушується відповідачкою, оскільки остання не утримує матеріально своїх дітей.

Згідно до ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини.

Суд також враховує, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 7 Закону України „Про державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років з 1 січня 2024 року складає 2563 гривні.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Таким чином, суд вважає, що відповідачка нарівні з позивачем зобов`язана нести витрати на утримання дітей сторін.

Згідно до ч.2 ст. 182 СК України, мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

В порушення вимог ЦПК України відповідачка не надала суду жодного доказу, який би підтверджував ту обставину, що вона на належному рівні матеріально утримує дітей та забезпечує їх відповідно до частки своїх батьківських обов`язків, передбачених ст.ст. 141, 150 Сімейного кодексу України.

Також в порушення вимог ЦПК України відповідачка не надала суду належних та допустимих доказів, що вона має незадовільний стан здоров`я та має на утриманні інших дітей чи непрацездатних осіб.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовну вимогу ОСОБА_1 про стягнення аліментів слід задовольнити.

Згідно до ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

При визначенні часу з якого слід стягувати аліменти суд враховує, що заява надійшла до суду 13 серпня 2024 року.

Суд вважає, що по справі слід допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць в розмірі прожиткового мінімуму для дитини до шести років.

Згідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. ст. 150,155, 164, 179 - 183, 186, 191 СК України, керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 15, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 209, 258, 263, 264, 265, 280-282, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , жителя АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , жительки АДРЕСА_2 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі однієї третини заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісячно до досягнення ОСОБА_7 повноліття, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_4 . Якщо після досягнення повноліття ОСОБА_7 ніхто з батьків не звернеться до суду з позовом про визначення розміру аліментів на ОСОБА_4 , стягувати аліменти за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на ОСОБА_3 до повноліття ОСОБА_4 .

У задоволені позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць, в сумі 2563 гривні (дві тисячі п`ятсот шістдесят три) гривні.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок судового збору.

Це заочне рішення може бути переглянуте Кельменецьким районним судом Чернівецької області за письмовою заявою відповідачки. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 25 листопада 2024 року.

Суддя: