Постанова

від 20.11.2024 по справі 203/2435/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7414/24 Справа № 203/2435/23 Суддя у 1-й інстанції - Куцевол В. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2024 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,

за участю секретаря - Кошари О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «К-65» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2024 року, -

В С Т А Н О В И В:

06 травня 2023 року ОСББ «К-65» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Вточнивши позовні вимоги позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 : заборгованість за утримання будинку у розмірі 10 962,54 грн.; інфляційні витрати - 3 189,85 грн.; 3% річних - 575,00 грн.; витрати на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн. та судовий збір. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилався на те, що відповідач є власником нежитлового приміщення загальною площею 60,6 кв.м. розташованого в будинку АДРЕСА_1 . З метою забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано ОСББ «К-65», яке діє на підставі статуту. Оскільки відповідачем не сплачуються внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, за період з 01.06.2019 до 01.12.2023, у останньої, виникла заборгованість, яка становить 10 962,54 грн. та на яку нараховано: інфляційні витрати - 3 189,85 грн.; 3% річних - 575,00 грн.; за відшкодуванням якої позивач вимушений звернутися до суду (а.с.1-6,48-49).

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2024 року позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «К-65» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволенні частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «К-65» суму заборгованості по внескам за утримання будинку у розмірі 8 402 грн. 23 коп. з яких: 5 063 грн. 13 коп. - сума основного боргу, 684 грн. 15 коп. - 3% річних, 2 654 грн. 95 коп. - індекс інфляції.

В іншій частині позову - відмовлено, також вирішено питання щодо судових витрат (а.с.59-62).

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 68-69).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що апелянт оскаржує рішення суду в частині задоволених позовних вимог, апеляційний суд перевіряє його законність та обґрунтованість саме в цих межах.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом - не перевіряється.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приміщення загальною площею 60,6 кв.м. розташоване в будинку АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 .

Згідно копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 20.06.2013 було зареєстровано ОСББ «К-65».

Загальними зборами ОСББ «К-65», відповідно до протоколу №1 від 12.03.2017, затверджено статут ОСББ «К-65», згідно якого до компетенції загальних зборів належить визначення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів співвласників.

Пунктом №6 протоколу №2 загальних зборів ОСББ «К-65» від 24.12.2018, визначено, що починаючи з 01.06.2019 щомісячний розмір внесків на утримання будинку та прибудинкової території становить 2,65 грн./1 кв.м. загальної площі квартири (нежитлового приміщення).

Пунктом №6 протоколу №1/11 загальних зборів ОСББ «К-65» від 03.10.2021, визначено, що на 2021 рік, щомісячний розмір внесків на управління багатоквартирним будинком становить 3,35 грн./м.кв.

На підтвердження розміру заборгованості надано розрахунок згідно якого, заборгованість за утримання будинку становить 10 962,54 грн.; інфляційні витрати - 3 189,85 грн.; 3% річних - 575,00 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сторони знаходилися у фактичних договірних відносинах, згідно яких позивач надавав відповідачу послуги з утримання багатоквартирного будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач, не сплатила за ці послуги, у зв`язку з чим заявлені вимоги щодо стягнення заборгованості за послуги з утримання багатоквартирного будинку за період до 01.01.2022 року у розмірі 5 063,13 грн. є обґрунтованими (з 01.06.2019 до 03.10.2021 нарахування здійснюється з розрахунку 2,65 грн./1 кв.м., а за період з 04.10.2021 до 31.12.2021 з розрахунку 3,35 грн./1 кв.м.) на яку здійснено нарахування визначені ч.2 ст.625 ЦК України за період з 01.06.2019 року до 01.12.2023 року: 684,15 грн. - 3% річних; 2 654,95 грн. - індекс інфляції, що загалом становить - 8 402,23 грн.

Вимоги щодо стягнення заборгованості за послуги з утримання багатоквартирного будинку за період з 01.01.2022 року до 01.12.2023 року не підлягають задоволенню, оскільки матеріали справи не містять доказів погодженого учасниками ОСББ «К-65» розміру внесків на утримання будинку за вказаний період.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення заборгованості до 01.01.2022 року (в частині, яка переглядається судом).

Так, Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань співвласників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законами України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Виходячи з положень ч. 1 ст. 17, ст. 20, ч. ч. 6, 7, 8 ст. 22, ч. 4 ст. 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» власники квартир у багатоквартирному будинку, функції по утриманню якого і прибудинкової території здійснює об`єднання співвласників, зобов`язані нести витрати по утриманню спільного неподільного майна.

Згідно ст.17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та Статутом об`єднання внески і платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення прав власності у багатоквартирному будинку», витрати на управління багатоквартирним будинком в тому числі включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічної переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку та інше.

Частиною 2 статті 12 Закону України «Про особливості здійснення прав власності у багатоквартирному будинку» визначено, що витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток, якщо рішенням зборів співвласник або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Частиною 3 статті 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання має право відповідно законодавства та Статуту об`єднання, зокрема, встановлювати порядок сплати, перелік, розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків та платежів.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

В силу ст. ст. 526, 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що на власників покладено обов`язок сплачувати внески та платежі спрямовані на утримання спільного майна, які погоджені співвласниками будинку у визначеному законодавством порядку.

Приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Нормами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

З огляду на зазначене, особа, яка допустила порушення зобов`язання не звільняється від сплати нарахувань передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни, оскільки це не є нарахуванням, що виникло за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Враховуючи, що відповідачка є власником нерухомого майна: приміщення загальною площею 60,6 кв.м., яке розташоване в будинку АДРЕСА_1 , саме вона як власник, зобов`язана нести витрати на утримання будинку та прибудинкової території, оскільки такий обов`язок передбачений чинним законодавством.

У порушення вимог закону ОСОБА_2 не сплачує послуги з утримання багатоквартирного будинку та має заборгованості за період до 01.01.2022 року у розмірі 5 063,13 грн.

Доказів на підтвердження відсутності заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкових територій відповідачем ОСОБА_2 суду не надано.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в оскарженій частині.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для стягнення заборгованості по внескам за утримання будинку у зв`язку з невідповідністю протоколів загальних зборів приписам Законодавства, колегія суддів не бере до уваги, оскільки останні на сьогодні є чинними та вимог щодо скасування протоколів загальних зборів, відповідачем не ставилося.

Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянтів, власним тлумаченням норм права, що має за мету задоволення апеляційних скарг, а не спростування висновків суду першої інстанції. Крім того, вказані доводи були предметом розгляду у суді першої інстанції та судом першої інстанції їм було надано обґрунтовану оцінку, а тому вони додатковому правовому аналізу не підлягають.

Крім того, апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін в оскарженій частині, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2024 року в оскарженій частині - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: