Ухвала

від 29.10.2024 по справі 456/4112/23

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/4112/23

Провадження № 2/456/157/2024

УХВАЛА

судового засідання

29 жовтня 2024 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Петренко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні при розгляді цивільної справи за позовною заявою Комунального підприємства Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» до ОСОБА_1 про відшкодування регресної шкоди, заподіяної внаслідок незаконного звільнення працівника, клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Попова Дениса Ігоровича про закриття провадження,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Стрийського міськрайонного суду Львівської області перебуває цивільна справа за позовом Комунального підприємства Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» до ОСОБА_1 про відшкодування регресної шкоди, заподіяної внаслідок незаконного звільнення працівника.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

07.03.2024 представником відповідача подано до суду клопотання про закриття провадження у справі, яке мотивоване тим, що спірні правовідносини між сторонами за своєю суттю є господарськими, оскільки стосуються дій відповідача під час здійснення ним своїх повноважень як посадової особи керівника юридичної особи. Також покликається на висновки, викладені ВП ВС в постанові від 14.04.2020 у справі № 910/12217/19

В судовому засіданні 29.10.2024 відповідач ОСОБА_1 та ОСОБА_1 його представник адвокат Попов Д.І. підтримали вказане клопотання.

Представник позивача ОСОБА_2 заперечив щодо задоволення вказаного клопотання з підстав, наведених у запереченні. Зокрема, зазначив, що відсутні підстави для закриття провадження, оскільки спірні правовідносини унеможливлюють звернення з позовом до господарського суду, що підтверджується правовим висновком, викладеним у постанові ВП ВС від 20.09.2018 у справі № 200/22363/16.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання про закриття провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Пунктом 12 частини першої статті 20ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.

Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2021 року в справі № 658/28/21 вказав, що визначальні ознаки приватноправових відносин це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконним звільненням працівника, в порядку регресу, так як вказані кошти в розмірі 341100,01 гривень було сплачено в порядку виконання рішення про захист трудових прав, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав.

Право на стягнення шкоди, завданої незаконним звільненням працівника із займаної посади, закріплено у статях 134, 237 КЗпП України.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 134КЗпП України службові особи, винні в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.

Згідно зі статтею 237КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 частини першої статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або яким затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідальність у цих випадках настає незалежно від форми вини.

Отже, чинне законодавство не містить додаткових підстав для відшкодування майнової шкоди з винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення працівника здійснено з порушенням вимог закону або затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі №200/22363/16-а (касаційне провадження № 11-720апп18) викладений правовий висновок про те, що відшкодування шкоди у порядку регресу відбувається в порядку, передбаченому цивільним законодавством України, тобто за правилами цивільного судочинства.

З огляду на зазначене, за своїм суб`єктним складом, предметом спору, обраним позивачем способом захисту порушених прав та характером спірних правовідносин даний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Суд критично оцінює покликання представника відповідача на правові висновки, викладені ВП ВС в постанові від 14.04.2020 у справі № 910/12217/19, оскільки правовідносини у зазначеній справі не є подібними спірним правовідносинам, а, отже, не можуть враховуватися судом у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 255, 260, 261, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Попова Дениса Ігоровича про закриття провадження у справі за позовною заявою Комунального підприємства Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» до ОСОБА_1 про відшкодування регресної шкоди, заподіяної внаслідок незаконного звільнення працівника.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ували складено 04.11.2024.

Суддя Л.В.Гула