Ухвала

від 22.10.2024 по справі 607/1744/15-ц

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.10.2024 Справа №607/1744/15-ц Провадження №4-с/607/38/2024

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючої Герчаківської О. Я.,

з участю секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

представника заявника, адвокатки Шмигельської О. В.,

представника ДВС Крушанської О. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокатка Шмигельська Олена Василівна, про визнання протиправною бездіяльності начальника Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Валевського Олександра Олександровича, зобов`язання вчинити дії, зняти арешт,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокатка Шмигельська О. В., звернувся в суд із скаргою про визнання протиправною бездіяльності начальника Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Валевського О. О., зобов`язання вчинити дії, зняти арешт.

В обґрунтування скарги представник заявника зазначила, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 березня 2015 року по справі № 607/1744/15-ц позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11387501000 від 27 серпня 2008 року в сумі 55 151,77 євро, що еквівалентно 1026 643,80 грн, а також 8 949,66 грн пені за прострочення сплати кредиту та відсотків, та 3654,00 грн судового збору.

13 травня 2015 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист на виконання вищевказаного рішення суду.

В 2016 році ПАТ «УкрСиббанк» була затверджена програма лояльності по кредитному договору № 113875010 від 27 серпня 2008 року, яка направлена на врегулювання питання щодо погашення заборгованості ОСОБА_1 в розмірі не менше 34 168 Євро з подальшим анулюванням залишку заборгованості за кредитним договором № 113875010 від 27 серпня 2008 року.

11 серпня 2016 року ОСОБА_1 виконав умови ПАТ «Укрсиббанк» та сплатив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 113875010 від 27 серпня 2008 року погоджену банком суму та відшкодував понесені банком судові витрати.

27жовтня 2016року ПАТ«УкрСиббанк» видало ОСОБА_1 довідку проте,що нимповністю виконаноумови кредитногодоговору №113875010від 27серпня 2008і станомна 26жовтня 2016року заборгованістьза такимкредитним договоромвідсутня.

Згідно з відповіддю Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 108898 від 01 липня 2024 року, у відділі ДВС Тернопільського районного ГТУЮ у Тернопільській області на виконанні перебувало виконавче провадження № 50784398 з виконання зазначеного виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду № 607/1744/15-ц від 13 травня 2015 року.

16 вересня 2016 року державним виконавцем Єрохіним О. В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49, 50 Закону України «Про виконавче провадження».

У відповідності частини 6 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції що діяла на момент закінчення виконавчого провадження), у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Однак, на виконанні в органах ДВС відсутні відкриті виконавчі провадження з примусового виконання постанови по стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Згідно з відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на все нерухоме майно боржника, за постановою ОСОБА_4 , державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби від 14 квітня 2016 року у ВП №50784398 було накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження.

Відповіддю ДВС № 108898 від 01 липня 2024 року стверджується, що матеріали виконавчого провадження № 50784398 є знищеними у зв`язку із закінченням 3-річного терміну зберігання, та немає можливості надати будь-які копії документів даного виконавчого провадження. Оскільки, заборгованість, яка стягувалась за виконавчим листом у виконавчому провадженні було погашена боржником кредитору у повному обсязі, доцільність існування арештів, накладених у виконавчому провадженні № 50784398 відсутня, а їх наявність порушує права ОСОБА_1 як власника майна.

У зв`язку із цим 21 червня 2024 року адвокатка Шмигельська О. В., як представник ОСОБА_1 , звернулася до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управляння Міністерства юстиції з клопотанням зняти арешт з рухомого та нерухомого майна, накладеного постановою державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби від 14 квітня 2016 року у ВП № 50784398, у зв`язку із наявністю протягом 8 років не скасованого арешту на майно ОСОБА_1 за умови відсутності будь-яких виконавчих проваджень та майнових претензій з боку стягувача.

У відповіді від 01 липня 2024 року №108898 начальник Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомляє, що арешт з нерухомого майна не може бути знятий, оскільки відсутні підтвердження сплати виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 50784398.

Оскільки, зазначена заборгованість, яка стягувалась за виконавчим листом у виконавчому провадженні була погашена боржником у повному обсязі банку стягувачу без участі ДВС, а згідно постанови від 16 вересня 2016 року про закриття виконавчого провадження № 50784398, постанова про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій була виведена в окреме провадження, однак такого провадження відносно ОСОБА_1 немає, доцільність існування арешту, накладеного у виконавчому провадженні № 50784398 з примусового виконання виконавчого листа виданого Тернопільським міськрайонним судом 13 травня 2015 року у справі № 607/1744/15-ц відсутня, а його наявність порушує права ОСОБА_1 як власника майна.

З огляду на зазначене, представник заявника ОСОБА_1 , адвокатка Шмигельська О. В.. просила суд: визнати бездіяльність начальника Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Валевського О. О., що полягає у не знятті арешту з майна боржника ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), накладеного у виконавчому проваджені № 50784398 протиправною; зобов`язати начальника Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Валевського О. О., зняти арешт із усього майна ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), який накладений в рамках виконавчого провадження №50784398 та зареєстрований в державному реєстрі речових прав: номер запису про обтяження: 14215050 (спеціальний розділ), дата та час державної реєстрації: від 18.04.2016 року 18:16:21, вид обтяження: арешт нерухомого майна; підстава для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП №50784398, виданий 14.04.2016 року, видавник: Відділ державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції; обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 РНОКПП - НОМЕР_1 , опис предмета обтяження: все нерухоме майно;

25липня 2024року судомзареєстровані запереченняна скаргустаршого державноговиконавця Тернопільськоговідділу державноївиконавчої службиТернопільської областіЗахідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції О.Крушанської,у якихвона просилавідмовити узадоволенні скарги.Вважає,що вимогиє безпідставними,а томутакими,що непідлягають задоволенню,виходячи знаступного.

Згідно перевірки бази даних Автоматизованої системи виконавче провадження № 50784398 з примусового виконання виконавчого листа № 607/1744/15-ц від 13 травня 2015 року, виданий Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 1138750100 від 27 серпня 2008 року в сумі 55 151,77 євро, що еквівалентно 1 026 643,80 грн, а також 8 949,66 грн пені за прострочення сплати кредиту та відсотків, та 3 654,00 грн судового збору, перебувало на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби Тернопільського районного ГТУЮ у Тернопільській області.

07 квітня 2016 року державним виконавцем Тернопільського районного управління юстиції Федів І. С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

14 квітня 2016 року державним виконавцем ВДВС Тернопільського районного ГТУЮ у Тернопільській області Єрохіним О. В. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

14 квітня 2016 року державним виконавцем ВДВС Тернопільського районного ГТУЮ у Тернопільській області Федів І. С. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

16 вересня 2016 року державним виконавцем ВДВС Тернопільського районного ГТУЮ у Тернопільській області Єрохіним О. В. винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчий дій, керуючись статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 - винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 70 грн. Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

16 вересня 2016 року державним виконавцем ВДВС Тернопільського районного ГТУЮ у Тернопільській області Єрохіним О. В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49, 50 ЗУ «Про виконавче провадження» (згідно заяви № 2130/16 від 12 серпня 2016 року представника за довіреністю ПАТ «УкрСиббанк» Самотес С. А., рішення суду боржник виконав в повному обсязі).

Підтвердження щодо сплати виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій до Відділу не надходило, тому зняти арешт з рухомого та нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , який накладений постановою про арешт майна боржника від 14 квітня 2016 року у ВП № 50784398 - неможливо.

Твердження викладені в скарзі на бездіяльність начальника Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Валевського О. О., справа № 607/1744/15-ц, щодо зняття арешту з усього нерухомого майна боржника, не сплативши виконавчий збір та витрати виконавчого провадження на депозитний рахунок Відділу є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, право якого не було порушено, оскільки станом на 24 листопада 2024 року на адресу Відділу не надходило підтвердження щодо сплати виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 , адвокатка Шмигельська О. В. підтримала обґрунтування поданої нею скарги, просила задовольнити скаргу в повному обсязі.

Представник Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Крушанська О. Р. заперечила щодо задоволення скарги, вважає її необґрунтованою.

Представник стягувача та інші боржники у судове засідання не з`явилися із невідомих на те суду причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до вимог частини другої статті 450ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За вказаних вище обставин, до правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі ст. 42 ЦПК України сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов`язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, як заінтересовані особи.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК з особливостями, встановленими статтею 449 ЦПК, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються. До участі у справі як заінтересованої особи залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (ч. 1 ст. 387 ЦПК України).

З наданих суду матеріалів вбачається, що за змістом довідки Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» № 1150/57-2-40 від 27 жовтня 2016 року, виданої ОСОБА_1 , останній повністю виконав умови кредитного договору № 11387501000 від 27 серпня 2008 року. Станом на 26 жовтня 2016 року заборгованості по кредитному договору №11387501000 від 27 серпня 2008 року в АТ «УкрСиббанк» немає.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 № 370822649 від 21 березня 2024 року, на все нерухоме майно боржника у виконавчому провадженні № 50784398 накладено арешт та зареєстровано в державному реєстрі речових прав: номер запису про обтяження: 14215050 (спеціальний розділ), дата та час державної реєстрації: від 18.04.2016 року 18:16:21, вид обтяження: арешт нерухомого майна; підстава для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП № 50784398, виданий 14.04.2016 року, видавник: Відділ державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції; обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції, особа майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , опис предмета обтяження: все нерухоме майно.

21 червня 2024 року адвокатка О. Шмигельська представник боржника ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із клопотанням в якому просила, у зв`язку з відсутністю відкритих виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 , зняти арешт з його рухомого та нерухомого майна, накладений постановою про арешт майна боржника, винесеною 14 квітня 2016 року у виконавчому провадженні № 50784398.

На це клопотання начальник Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції О. Валевський надав відповідь № 108898 від 01 липня 2024 року, в якій серед іншого інформував, що 16 вересня 2016 року державним виконавцем ВДВС Тернопільського районного ГТУЮ у Тернопільській області Єрохіним О. В. винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчий дій у ВП № 50784389. 16 вересня 2016 року державним виконавцем ВДВС Тернопільського районного ГТУЮ у Тернопільській області Єрохіним О. В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49, 50 ЗУ «Про виконавче провадження» (згідно заяви № 2130/16 від 12 серпня 2016 року представника за довіреністю ПАТ «УкрСиббанк» Самотес С. А., рішення суду боржник виконав в повному обсязі). Підтвердження щодо сплати виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій до Відділу не надходило, тому зняти арешт з рухомого та нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , який накладений постановою про арешт майна боржника від 14 квітня 2016 року у ВП № 50784398 неможливо. На даний час матеріали виконавчого провадження № 50784398 є знищеними, у зв`язку із чим надати будь-які копії документів даного виконавчого провадження є неможливим.

Щодо дотримання заявником строку звернення до суду, суд доходить до такого висновку.

Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи (п. а ч. 1 ст. 449 ЦПК України).

Частиною 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Встановлено, що ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокатка Шмигельська О. В., звертаючись із скаргою до суду, оскаржує бездіяльність начальника Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Валевського О. О. відносно якої (бездіяльності) не можуть бути встановлені процесуальні строки, оскільки поняття бездіяльності не має закінченого строку, воно є таким, що продовжується, і в частині 5 наведеної норми закону відносно бездіяльності строк не встановлено.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові № 175/3995/17ц від 25 березня 2020 року зробив висновок, що триваюче правопорушення розуміється як проступок, пов`язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження бездіяльності та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану, за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом.

Таким чином, бездіяльність начальника Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції є триваючим правопорушенням, у зв`язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається.

Відтак, заявник ОСОБА_1 строк на звернення із скаргою до суду не пропустив.

За наслідками розгляду скарги та вимог заявника по суті, суд робить наступні висновки.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі в редакції, яка діяла станом на дату закінчення виконавчого провадження - Закон № 606-XIV) виконавче провадження завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті віднесено до виконавчих документів, на підставі яких рішення підлягають примусовому виконанню органами державної виконавчої служби (пункт 1 частини 2 ст. 17 Закону № 606-XIV).

Згідно з пунктом 8 частини 1 ст. 49 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

У разізакінчення виконавчогопровадження (крімнаправлення виконавчогодокумента заналежністю іншомуоргану державноївиконавчої служби,офіційного оприлюдненняповідомлення провизнання боржникабанкрутом івідкриття ліквідаційноїпроцедури,закінчення виконавчогопровадження зарішенням суду,винесеним упорядку забезпеченняпозову чивжиття запобіжнихзаходів,а такожкрім випадківнестягнення виконавчогозбору абовитрат,пов`язанихз організацієюта проведеннямвиконавчих дій),повернення виконавчогодокумента досуду абоіншого органу(посадовійособі),який йоговидав,арешт,накладений намайно боржника,знімається,скасовуються іншівжиті державнимвиконавцем заходипримусового виконаннярішення,а такожпровадяться іншідії,необхідні узв`язкуіз завершеннямвиконавчого провадження. Завершеневиконавче провадженняне можебути розпочатезнову,крім випадків,передбачених цимЗаконом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (частини 1, 2 ст. 50 Закону № 606-XIV).

У разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору. Постанова про стягнення виконавчого збору надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена до суду в десятиденний строк (частини 6, 8 ст. 28 Закону № 606-XIV ).

За встановлених обставин, державний виконавець, яким 16 вересня 2016 року у ВП № 50784398 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону № 606-XIV (згідно заяви № 2130/16 від 12 серпня 2016 року представника за довіреністю ПАТ «УкрСиббанк» Самотес С. А., рішення суду боржник виконав в повному обсязі), не пізніше наступного робочого дня після закінчення цього виконавчого провадження, мав обов`язок відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору. Однак такої дії державним виконавцем не було вчинено, виконавче провадження з приводу стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору чи інших витрат не відкривалося, а відтак відсутні законні підстави для арешту майна боржника, який було накладено у ВП № 50784398, яке закінчене і не було розпочате знову.

Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За змістом статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Незняття виконавцем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при закінченні виконавчого провадження, за умови вже встановленої судом обставини того, що виконавче провадження з приводу стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору чи інших витрат не відкривалося, є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, а тому порушене право заявника підлягає захисту.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності (закінчення) виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №2/0301/806/11.

Посилання керівника органу державної виконавчої служби на знищення виконавчого провадження у зв`язку із закінченням терміну його зберігання не звіляняють від обов`язку зняти арешт з майна у випадку закінчення виконавчого провадження.

У постанові від 14 серпня 2023 року, справа № 607/927322/14, Верховний Суд виснував, що вважає правильними висновки судів про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності державного виконавця щодо незняття арешту з рухомого та нерухомого майна боржника та зобов`язання державного виконавця зняти такий арешт та вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження нерухомого майна, що в ефективний спосіб дозволить відновити право боржника на мирне володіння його майном.

Отож, подана скарга є підставною та підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності начальника Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Валевського О. О., що полягає у відмові зняти арешт з майна боржника ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), накладеного у виконавчому провадженні № 50784398; зобов`язання начальника Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Валевського О. О. зняти арешт із усього нерухомого майна боржника ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), який накладеного у виконавчому провадженні № 50784398 та зареєстровано в державному реєстрі речових прав: номер запису про обтяження: 14215050 (спеціальний розділ), дата та час державної реєстрації: від 18.04.2016 року 18:16:21, вид обтяження: арешт нерухомого майна; підстава для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП № 50784398, виданий 14.04.2016 року, видавник: Відділ державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції; обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції, особа майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , опис предмета обтяження: все нерухоме майно.

Керуючись ст.ст.258261,447452ЦПК України,Законом України«Про виконавчепровадження» (знаступними змінамита доповненнями),суд,

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність начальника Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Валевського Олександра Олександровича, що полягає у відмові зняти арешт з майна боржника ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), накладеного у виконавчому провадженні № 50784398.

Зобов`язати начальника Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Валевського Олександра Олександровича зняти арешт із усього нерухомого майна боржника ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), який накладеного у виконавчому провадженні №50784398 та зареєстровано в державному реєстрі речових прав: номер запису про обтяження: 14215050 (спеціальний розділ), дата та час державної реєстрації: від 18.04.2016 року 18:16:21, вид обтяження: арешт нерухомого майна; підстава для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП № 50784398, виданий 14.04.2016 року, видавник: Відділ державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції; обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції, особа майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , опис предмета обтяження: все нерухоме майно.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 28 жовтня 2024 року.

Головуючий суддя Герчаківська О.Я.