Рішення

від 14.11.2024 по справі 484/4409/24

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 484/4409/24

Провадження № 2/484/1430/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.11.2024 р. Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Панькова Д.А.

секретаря судового засідання - Кузьменко Ю.О.

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Первомайської міської ради Миколаївської області про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,

У С Т А Н О В И В:

07.08.2024 року позивачка звернулася до суду з позовом про надання додаткового строку для подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини, обґрунтувавши свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка приходилась ОСОБА_1 (далі - Позивач) рідною бабою. Вказане підтверджується наступним.

Відповідно до Свідоцтва про народження ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 , виданого Первомайським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) його батьком є ОСОБА_3 та мати ОСОБА_4 .

Відповідно до Свідоцтва про народження ОСОБА_4 (дівоче ОСОБА_4 ) серія НОМЕР_2 , її матір`ю є ОСОБА_2 .

Зміна прізвища ОСОБА_4 на ОСОБА_4 підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_3 .

Те, що ОСОБА_2 є

ОСОБА_2 підтверджується наступними доказами: ОСОБА_2 при народженні мала прізвище ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 виданого виконкомом Шепилівської сільської Ради Голованівського району Кіровоградської області.

В подальшому, ОСОБА_2 уклала шлюб та змінила прізвище на ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_5 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Голованівського райуправління юстиції Кіровоградської області. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 змінила прізвище на дівоче ОСОБА_2 .

Надалі ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_12 та змінила прізвище на ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_6 .

Після смерті баби відкрилася спадщина, однак Позивач не звертався з заявою до нотаріуса про прийняття спадщини оскільки йому не було відомо, що бабою був складений заповіт на його ім`я. Так він вважав, що після смерті баби право на спадкування першої черги має його мати, яка їй приходиться рідною донькою.

Мати позивача вже довгий час мешкає в росії та відповідно до України не приїздила.

Будинок, який залишився після баби позивач продовжував доглядати, оскільки і за життя допомагав бабі по господарству та деякий час навіть проживав разом з нею.

Позивач разом з бабою не проживав та мають різну адресу проживання. В будинку в якому проживала баба після смерті ніхто не жив, наразі будинок пустує.

Після повномасштабного вторгнення росії на територію України до міста переїхало багато внутрішньо переміщених осіб з окупованих територій та інших міст, які потребують одягу та інших речей для домашнього вжитку (посуд, ковдри, подушки), позивач вирішив надати таку допомогу з речей баби, оскільки в них він не має потреби.

Так у травні 2024 року після наведення ладу в будинку позивачем був знайдений заповіт складений 06 листопада 2018 року та посвідчений приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Бойчук С.І. на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_14 .

Відповідно до заповіту покійна баба Позивача зробила заповітне розпорядження відповідно до якого заповіла на випадок її смерті житловий будинок з господарчими спорудами та будівлями за АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0600 га, цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, що знаходиться за цією ж адресою ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 в рівних частках кожному.

Земельну ділянку площею 3,5119 га з кадастровим номером 3521488300:02:000:0599, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯК № 939693 заповіла ОСОБА_14 .

Земельну ділянку площею 3,5120 га з кадастровим номером 3521488300:02:000:0344, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯК № 939694 заповіла ОСОБА_1 .

05 червня 2024 року позивач звернувся з вказаним заповітом до нотаріуса, однак останнім була видана постанова про відмову у вчинені нотаріальної дії у зв`язку з тим, що позивач відповідно до вимог ст. 1270 Цивільного кодексу України пропустив шестимісячний строк для подачі заяви.

Пунктом 23 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.

Призначення спадкоємцем є правом заповідача, визначеним частиною першою статті 1235 ЦК України.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220 1222 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі №643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18), від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20), від 03 березня 2020 року у справі № 145/148/20 (провадження № 61-16153св20).

Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховним Судом України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.

Таким чином, представник позивача вказує, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Відповідно до заповіту, який був складений покійною бабою Позивача своїм майном вона розпорядилась шляхом поділу між Позивачем та його рідним братом ОСОБА_14 .

Однак, його рідний брат вже давно виїхав до російської федерації та там мешкав зі своєю родиною. Як стало відомо Позивачеві 22 листопада 2022 року його рідний брат помер від хвороби, що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 25.11.2022 року серія НОМЕР_7 .

На підставі ст.ст. 278-279 ЦПК України, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача надала суду заяву, в якій підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила справу слухати без її участі та участі позивача.

13.11.2024 р. надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем неправильно застосовано норми цивільного законодавства та судової практики. Так, статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення (частина перша статті 1265 ЦК України).

Таким чином, у п`яту чергу спадкують наступні родичі спадкодавця: онуки (другий ступінь споріднення); правнуки, прабаба, прадід, племінники (третій ступінь споріднення); двоюрідні брати та сестри, двоюрідні онуки; двоюрідні діди та бабки, двоюрідні брати та сестри (четвертий ступінь споріднення); двоюрідні правнуки, двоюрідні прадіди та прабабки, двоюрідні племінники, двоюрідні дядьки та тітки, троюрідні брати та сестри (п`ятий ступінь споріднення); троюрідні правнуки, троюрідні прадіди та прабабки, троюрідні племінники, троюрідні дядьки та тітки, чотириюрідні брати та сестри (шостий ступінь споріднення).

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Отже, позивач відноситься до п`ятої черги спадкоємців, та в порядку спадкування за законом мав в шестимісячний строк звернутись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, що кореспондується з конкретизованим висновком зробленим Великою Палатою Верховного Суду 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 провадження № 14-50цс24, а саме: конкретизувала висновки, викладені в постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, щодо необізнаності спадкоємця про наявність заповіту як поважної причини пропуску строку для прийняття спадщини, визначивши, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини за обставин, коли заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини.

Спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини у встановлений строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (закликані до спадкування).

За таких обставин, на думку представника відповідача, позивачем не зазначено та не підтверджено доказами поважність пропуску строку для прийняття спадщини, що відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_4 після смерті ОСОБА_2 більше ніж на два роки (згідно заяви про прийняття спадщини від 05.06.2024).

Дослідивши матеріали справи, надані суду докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої залишилася спадщина, до складу якої входили житловий будинок АДРЕСА_1 , земельна ділянка для його обслуговування та земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Шепилівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області.

06 листопада 2018 року, ОСОБА_2 , склала заповіт, за умовами якого належні їй на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку для його обслуговування заповіла ОСОБА_14 та ОСОБА_1 , в рівних частках кожному. Крім того, заповіла позивачу земельну ділянку площею 3,5120 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Шепилівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області.

Згідно ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ст. 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є спадкоємцем п`ятої черги після смерті своєї баби, ОСОБА_2 .

Позивач в строк визначений законом для прийняття спадщини, не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . За загальним правилом, положення про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

В якості поважної причини пропуску строку на прийняття спадщини позивач зазначає необізнаність про наявність заповіту на його ім`я.

Проте суд погоджується з твердженнями викладеними у відзиві на позов, щодо неправильного тлумачення позивачем норми цивільного законодавства та судової практики.

Так, Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

При цьому, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Втім це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини.

Спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини у встановлений строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (закликані до спадкування).

Отже, за обставинами цієї справи позивач є спадкоємцем майна померлої ОСОБА_2 за заповітом та за законом як спадкоємець п`ятої черги.

Тобто, навіть у разі незнання про існування заповіту позивач, як спадкоємець за законом п`ятої черги, повинен був вчинити активні дії для прийняття спадщини - подати заяву про прийняття спадщини у встановлений ЦК України строк.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що факт усвідомлення позивачем його права на спадкування за законом як спадкоємця п`ятої черги спадкування поряд із незнанням про існування заповіту, складеного на його ім`я, за умови невжиття ним жодних активних дій щодо встановлення спадкової маси і прийняття спадщини протягом передбаченого ЦК України строку, не свідчить як про порушення принципу свободи заповіту, так і про виникнення в нього об`єктивних обставин, які унеможливили або істотно ускладнили йому своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у відведений ЦК України строк.

Доводи позивача, викладені у позові не переконують суд у наявності дійсно поважних причин пропуску вищевказаного строку.

На підставі викладеного суд знаходить необґрунтованими і безпідставними позовні вимоги, а тому позивачу слід відмовити в задоволенні позову у визначенні додаткового строку на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 258, 259, 265, 268, 280-283 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_8 ) до Первомайської міської ради Миколаївської області (вул. Грушевського, 3, м. Первомайськ, Миколаївська області, код ЄДРПОУ: 35926170) про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Дата складання повного тексту рішення - 22.11.2024 року.

Суддя: