Рішення

від 05.11.2024 по справі 766/4266/23

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/4266/23

Пров. №2/766/7831/24

05.11.2024

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Черниш О.Л.

за участю секретаря судових засідань Дембіцької Е.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Херсонського міського суду Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про, позбавлення батьківських прав (третя особа - управління у справах дітей Первомайської міської ради), -

встановив:

Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач послалася на те, що з 01 жовтня 2015 року, перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який було розірвано за рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 05 вересня 2017 року. Від шлюбу мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після того як було розірвано шлюб і по сьогоднішній день Відповідач не належним чином виконував свої батьківські обов`язки, а з березня 2022 року взагалі почав ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню сина, тобто припинив сплату аліментів, що підтверджується довідкою про наявність заборгованості у відповідача щодо сплати аліментів на дитину. Дитина залишилась проживати з позивачкою та на сьогоднішній день знаходиться на повному її утримані, Відповідач не надає матеріальну допомогу на утримання дитини, не сплачує навіть мінімальну встановлену законом частину аліментів, тобто відповідач фактично свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по утриманню своєї малолітньої дитини. Крім того, відповідач вже більше п`яти років не цікавиться життям своєї дитини, її навчанням та станом здоров`я, взагалі не з`являється до дитини, дитина не бачила батька з півторарічного віку.

Таким чином відповідач свідомо ухиляється від виховування дитини, не піклується про неї, її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, не створює належні умови для її розвитку та природних здібностей.

Разом з цим, позивачка зазначає, що 06 травня 2021 року вона уклала шлюб із ОСОБА_4 , дитина проживає з нею у повноцінній родині. Її теперішнього чоловіка ОСОБА_5 сприймає як близьку та рідну йому людину, так як він виховує його із трирічного віку. Також у них в родині народилась іще одна дитина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивачка разом з її чоловіком ( ОСОБА_4 ) забезпечує дитину усім необхідним для її нормального проживання, навчання, розвитку, дитина має окреме ліжко, усі необхідні речі для навчання та загального розвитку у всіх сферах життєдіяльності. Позивачка разом із чоловіком слідкують за його здоров`ям, піклуються про його повноцінне та здорове зростання із духовним та фізичним розвитком, розширюють кругозір дитини. У випадках захворювання дитини відвідують із дитиною лікарів та забезпечують його як найшвидше одужання, придбаваючи ліки, здійснюю профілактичні та домашній процедури для запобігання захворюванням.

Відповідач, ухиляючись від виконання своїх батьківських обов`язків, ставить їх спільну з позивачкою дитину у юридичну залежність від нього, що також негативно впливає на дитину та її можливості всебічно розвиватися. Між відповідачем та дитиною на сьогодні не має жодного емоційно-психологічного зв`язку, ОСОБА_7 не сприймає відповідача як рідну йому людину і навіть постійно дивується тому, що має не однакове прізвище із усіма членами його родини. Позбавлення відповідача батьківських прав відповідатиме інтересам дитини. Просила суд задовольнити позовні вимоги.

Позивачка у судовому засіданні підтримала позовні вимоги. Крім викладеного у позовній заяві, пояснила, що дитина не знає та не пам`ятає свого справжнього батька, називає батьком чоловіка позивачки - ОСОБА_8 . Однак вона пояснила синові де його біологічний батько і йому не сподобалося те, що справжній батько від нього відмовився, оскільки дитина вважає своїм батьком саме нинішнього чоловіка позивачки. Після розірвання шлюбу із ОСОБА_2 , він фактично створив іншу сім`ю та не цікавиться своєю дитиною. Коли ОСОБА_9 із органів опіки та піклування обстежувала умови проживання дитини, то ОСОБА_7 вказав як на свого батька на ОСОБА_8 . Також зазначила, що відповідач сплачував аліменти з 2017 року до початку повномасштабного вторгнення на територію України військових рф у 2022 році, оскільки мав офіційний заробіток, працював наглядачем у Збур`ївській виправній колонії, після 24.02.2022 виїхав з лівого берега Херсонщини, і після цього перестав цікавитися дитиною, номер телефону позивачка не змінювала, тому завжди була на зв`язку. Також зазначила, що раніше пропонувала позивачеві, щоб він погодився на позбавлення його батьківських прав, щоб ОСОБА_10 зміг усиновити ОСОБА_7 , а позивачка натомість відмовиться від аліментів, однак відповідач не погодився із такою пропозицією, сказавши, що його хвилює, що скажуть оточуючі та це для нього буде принизливо. Просила суд задовольнити позовні вимоги повним обсягом.

Представник позивачки у судовому засіданні підтримала позовні вимоги і позицію своєї довірительки, додатково повідомила суду, що матір`ю та чоловіком матері дитини повністю створені належні умови для його проживання, виховання та розвитку, а ОСОБА_10 має намір усиновити дитину, щоб і фактично, і юридично вони були повноцінною сім`єю. Крім того, рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав допоможе вирішити також питання щодо виїзду їх сім`ї за кордон. Відповідач добровільно не сплачує аліменти на утримання дитини, лише примусово, і то має заборгованість близько 80000,00 грн., що свідчить про його байдужість до дитини. Просила суд задовольнити позовні вимоги.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб, строк дії якого в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента Україна та триває й на теперішній час.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 23.12.2022, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004 (зі змінами), затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

До вказаного Переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України входить с. Чулаківка Голопристанського району Херсонської області.

Останнє відоме місце реєстрації відповіадча, згідно матеріалів справи: АДРЕСА_1 , що відноситься до тимчасово окупованої російською федерацією території України.

Отже у відділень Укрпошти відсутні можливості доставки пошти відповідачу у с. Чулаківка Голопристанського району, Херсонської області.

Порядок повідомлення осіб, що знаходяться на тимчасово окупованій території врегульовано нормами ст.121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Відповідно до частини першої статті 121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

На підставі викладеного, повідомлення судом відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи здійснювався через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України.

Крім того, стороною позивача суду надано відоме їм фактичне проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_2 , за якою судом направлялися судові повістки про виклик до суду, про що у матеріалах справи містяться відповідні поштові повідомлення.

У судове засідання у час, призначений для розгляду справи по суті, відповідач повторно не з`явився. Процесуальним правом надати відзив на позов або письмові пояснення по суті предмету спору не скористався. Документів, що підтверджують поважність причин його відсутності суду не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Управління служби у справах дітей Первомайської міської ради Миколаївської області у судове засіданні не з`явився, повідомлявся про день та час розгляду справи, причин неявки суду не повідомив, натомість, направив до суду письмові пояснення у справі.

За таких обставин, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутність відповідача та представника третьої особи, враховуючи згоду сторони позивача на заочний розгляд справи, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст. ст.280,281 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12.10.2023 було відкрито загальне позовне провадження по даній справі та призначено підготовче судове засідання.

12.01.2024 ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим 16.05.2017 Виконавчим комітетом Чулаківської сільської ради Голопристанського району Херсонської області.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 05.09.2017 розірваною шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_11 . Після розірвання шлюбу ОСОБА_11 залишено дошлюбне прізвище « ОСОБА_12 ».

06.05.2021 ОСОБА_13 уклала шлюб з ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 06.05.2021 Голопристанським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса). Після укладання шлюбу ОСОБА_13 змінила прізвище на « ОСОБА_14 ».

Відповідно до частини 8 і 9 статі 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Декларацією прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю ООН від 20 листопада 1959 року, визначила принципове положення, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Згідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч.3 ст.12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.2 ч.1 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Статтею 164 СК України встановлено вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який складається з шести пунктів та є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише , коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, відповідно ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, у випадках коли вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Як роз`яснено в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 р. із змінами № 20 від 19.12.2008 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Законодавство України, яке регулює сімейні відносини визначає, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.

Відповідно до п.п.2 п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Отже, ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини повинно бути навмисним, коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки.

Позбавлення батьківських прав - це санкція, застосовувана в тих випадках, коли здоров`я, фізичний, психічний і моральний розвиток дитини піддається небезпеці внаслідок застосування батьками неправомірних способів здійснення батьківських прав, неналежного їхнього поводження або злісного ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Також слід зауважити, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 47 рішення Європейського Суду з прав людини (далі Європейський Суд) у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення у справі «Хант проти України»).

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. У своєму рішення (справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року) суд зазначав, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Позивачкою не надано належних доказів на підтвердження фактів, які можуть виступити підставами, передбаченими ч.1 ст.164 СК України, необхідними для позбавлення відповідача батьківських прав.

Європейський Суд в своїй прецедентній практиці виробив дві умови, які необхідно враховувати при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення у справі «Мамчур проти України»).

Відповідно до статті 3 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських прав.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» до основних завдань центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім`ї та дітей, служб у справах дітей є: запрошування для бесіди батьків або опікунів, піклувальників, посадових осіб до служби у справах дітей з метою з`ясування причин та умов, які призвели до порушення прав дітей, бездоглядності, вчинення правопорушень, вживати заходів щодо їх усунення.

Згідно висновку органу опіки та піклування - виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області від 04.03.2024 № 1390/3-1-26 «Про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 по відношенню до його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », долученого до матеріалів справи представником позивачки як доказ, органом опіки та піклування детально розписано умови проживання малолітнього ОСОБА_3 в родині, яка складається з матері, чоловіка матері та їх малолітньої дитини (молодшої сестри ОСОБА_3 ). Щодо батька дитини - ОСОБА_2 зазначено, що до управління «Служба у справах дітей» Первомайської міської ради щодо визначення порядку побачення з сином або визначення місця проживання дитини біля нього, не звертався. Також зазначено, що відсутність участі другого законного представника в житті дитини грубо порушує права дитини на навчання, лікування, відпочинок та дозвілля, належне забезпечення та утримання. Враховуючи викладене, вказаний органі опіки та піклування надав висновок про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 по відношенню до його малолітнього сина ОСОБА_3 .

Відповідно до ч.5 ст.19 Сімейного Кодексу України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. А згідно ч.6 цієї статті суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд ставить під сумнів вказані висновки служби у справах дітей, зважаючи на те, що висновок не містить посилання на конкретні обставини та факти, що підлягали дослідженню з питання відсутності участі батька в житті дитини, та на підставі яких доказів прийнято саме такий висновок. Вказаним органом не враховано думку ОСОБА_2 щодо позбавлення його батьківських прав відносно сина, лише зазначено, що «батько дитини був запрошений належним чином, проігнорував запрошення». Незрозуміло яким саме чином ОСОБА_2 був запрошений на засідання комісії, чи таке запрошення було формальним, чи дійсно він знав про те, що відповідним органом опіки та піклування розглядається вищевказане питання. Весь висновок побудований на фактах та обставинах, зазначених матір`ю дитини - ОСОБА_1 , яка у вказаній справі є зацікавленою особою та її думка є суб`єктивною.

Додатковою підставою для сумнівів про обізнаність ОСОБА_2 про вирішення питання про позбавлення його батьківських прав є та обставина, що останнім відомим зареєстрованим місцем проживання відповідача є: АДРЕСА_1 , що відноситься до тимчасово окупованої російською федерацією території України. Судом вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про день та час розгляду справи, а саме: оголошення на сайті «Судова влада», а також направлено поштове повідомлення за вказаною позивачем адресою фактичного місця проживання відповідача: АДРЕСА_2 . Однак до суду повернулося поштове повідомлення із позначкою на конверті «адресат відсутній за вказаною адресою».

Крім того, справна сплата відповідачем аліментів до повномасштабного вторгнення військових рф на територію України та тимчасової окупації частини Херсонщини, зокрема, с.Чулаківка Голопристанського району Херсонської області, яка й досі залишається в окупації, а також припинення сплати аліментів саме з цього часу та після настання вказаних подій також може свідчити про неможливість вчинення відповідачем будь-яких дій, пов`язаних із утриманням та вихованням сина, у разі, якщо ОСОБА_2 продовжує перебувати на окупованій території. Доказів його перебування на підконтрольній Україні території (нове місце роботи, інше місце проживання за договором оренди тощо) суду стороною позивача не надано.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також, висновок про доцільність позбавлення батьківських прав не містить достатнього обґрунтування в чому полягає повне та всебічне забезпечення прав та законних інтересів дитини, як наслідок позбавлення батьківських прав батьків, які стверджують про наявність бажання виховувати та утримувати дітей.

Таким чином зі сторони позивача відсутня активна поведінка щодо з`ясування та усунення обставин, які призвели до порушення прав дітей.

Належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених в позові щодо неналежної поведінки відповідача, які б існували на час звернення до суду - не надано.

На підставі наведеного, вважати, що відповідач злісно не виконує обов`язки по вихованню дитини, на даний час немає підстав.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладене вище суд, враховуючи відсутність активної поведінки позивачки, направленої на з`ясування причин та умов, що призвели нібито до порушення прав дитини, шляхом бесіди з відповідачем, беручі до уваги відсутність доказів на підтвердження ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини на час звернення до суду із даним позовом, а також, виходячи з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про позбавлення відповідача батьківських прав з огляду на недоведеність позивачкою виключних підстав, з якими закон пов`язує можливість позбавлення батьківських прав.

На підстави викладеного вище, ст. ст. 150, 164 СК України, керуючись ст. ст. 6-13, 81, 133, 141, 258, 259, 263- 265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав (третя особа - управління у справах дітей Первомайської міської ради)

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою. відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України до Херсонського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення. Якщо повне рішення не були вручено у день його складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Херсонського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

СуддяО. Л. Черниш