Рішення

від 22.10.2024 по справі 496/5014/24

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/5014/24

Провадження № 2-а/496/38/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Буран В.М.,

за участю: секретаря Бойчук Р.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного судового провадження без виклику сторін в м. Біляївка Одеської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач в системі «Електронний суд» звернувся до суду із адміністративним позовом в якому просить визнати протиправною та скасувати повністю постанову про адміністративне правопорушення складену ІНФОРМАЦІЯ_2 №22 від 19.07.2024року, відповідно до якої ОСОБА_1 було визнано винним у вчинені правопорушення, а саме: не виконання вимог абзацу другого підпункту 1 пункту 1 Додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних», затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487, а саме, що позивач не перебував на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання після досягнення сімнадцятирічного віку по теперішній час, тим самим порушив правила військового обліку, в зв`язку з чим на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцяти тисяч) гривень, відповідно до ч.3 ст.210 КУпАП. Провадження у справі про адміністративні правопорушення просить закрити.

Позов обґрунтовано тим, що 19.07.2024р. йому - ОСОБА_1 у приміщені ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_3 . було вручено постанову №22 про адміністративне правопорушення від 19.07.2024р., за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 17 000 грн.

Вважає,що постанованезаконна,протиправна,та підлягаєскасуванню.Постанова проадміністративне правопорушенняскладена безучасті ОСОБА_1 .Протокол вінне отримував,під часскладання небув присутній,на ознайомленняйому ненадавався.Під часрозгляду матеріалівйому нероз`яснювалися права таобов`язки відповіднодо ст.63Конституції Українита ст.268КУпАП,у зв`язкуз чимвін позбавленийбув правана якіснуправову допомогуадвоката.Йому небуло наданоможливості надатиособисто поясненнята зауваженнядо протоколу,та підчас складанняпостанови.Відповідач умиснопозбавив праваприймати участьу засіданніз розглядусправи проадміністративне правопорушення.Відповідачем нез`ясовано обставинщо пом`якшуютьабо обтяжуютьвідповідальність. Вину не визнає у зв`язку з відсутності події і складу адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП.

27.06.2024 року ОСОБА_1 (місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ) з метою уточнення своїх облікових даних через центр надання адміністративних послуг, (а саме виконання вимог ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», термін таких дій закінчується 17.07.2024р.) звернувся до ЦНАП Яськівської сільської ради Одеського району Одеської області (копія витягу додається до позову). Після отримання витягу від 27.06.2024р. №621962-26062024 ЄДР призовників військовозобов`язаних та резервістів йому було запропоновано звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

08.07.2024р. ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 та надав їм витяг ЦНАП Яськівської сільської ради Одеського району Одеської області від 27.06.2024р. №621962-26062024 , однак позивачу повідомили про необхідність 19.07.2024р. на 15.00 год. з`явитися до АДРЕСА_3 та там надати копії документів та обновити свої дані.

19.07.2024р.на 15.00 ОСОБА_1 з`явився до АДРЕСА_3 ,де встановив,що це ІНФОРМАЦІЯ_2 ,надав копіїпаспорту,коду,але черездеякий часйому вручилиоскаржувану постанову,в якийзазначається: 19 липня 2024 року приблизно о 15:00 год. в м. Біляївка встановлено, що гр. ОСОБА_1 в умовах особливого періоду, введеного Указом Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 "Про часткову мобілізацію" не виконав вимоги абзацу другого підпункту 1 пункту 1 Додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних», затвердженого ПКМУ від 30.12.2022 року №1487 та яка ведеться відповідно до п.5 ст.33 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме не перебував на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання після досягнення сімнадцятирічного віку по теперішній час, тим самим порушив правила військового обліку.

Позивач звертає увагу, що у редакції 2002 року норма - частина 3 ст.210 КУпАП взагалі відсутня, та почала діяти лише з 19.05.2024р.

Абзац другий підпункту 1 пункту 1 Додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних», затвердженого ПКМУ від 30.12.2022 року №1487 діє з 30.12.2022 року, та викладена у наступній редакції: ПРАВИЛА військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів 1. Призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: перебувати на військовому обліку.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє на даний час. Відповідно до статті 14 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII До призовних дільниць щороку протягом січня - березня приписуються громадяни, яким у рік приписки виповнюється 17 років. Для приписки до призовної дільниці громадяни зобов`язані прибути до військового комісаріату в строк, зазначений у повістці, та подати необхідні документи. Однак, відповідачем не надано доказів , що ОСОБА_1 в 2002 році не прибув до військкомату за викликом відповідно до повістки.

Частиною 8 статті 38 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII визначено, що призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку.

Вказані положення Закону №2232-XII кореспондуються із приписами Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 року №921, та Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487. Позивач зазначає, що застосовувати частину 3 статті 210 КУпАП взагалі можливо лише за порушення з 19.05.2024р.

Однак, з моменту народження позивача, потім навчання у школі, до 19.07.2024 року він не отримував жодної повістки, та перебував на військовому обліку за місцем народження та місце проживання, а саме у Арцизькому райвійськоматі.

Тобто, жодних доказів які беззаперечно доводять його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, немає. Отже, частини 3 ст.210 КУпАП, в редакції, що діяла до 19.05.2024р. не існувало, а за ч.2 ст.210 КУпАП було передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період, яка тягла за собою накладення штрафу, та ОСОБА_1 не було повторного порушення оскільки взагалі мене не притягували до адміністративної відповідальності.

Ухвалою суду від 12.08.2024 року було залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою суду від 19.08.2024 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін на підставі письмових пояснень.

08.10.2024року відт.в.о.начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі ІНФОРМАЦІЯ_5 )надійшли запереченняна позовнузаяву,в якійпредставник проситьвідмовити взадоволенні позовуз підставтого,що 24.02.2024року указомПрезидента буловедено воєннийстан вУкраїни. Відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ N?1487 від 30 грудня 2022 року (далі Порядок) військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань і правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти й охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності.

Змінами, внесеними відповідно до постанови КМУ №563 від 16 травня 2024 року, Порядок доповнено новими нормами, які визначають, серед іншого, й особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року, був встановлений обов?язок громадян щодо уточнення військово-облікових даних, відповідно до якого усім військовозобов?язаним необхідно уточнити військово-облікові дані протягом 60 днів.

З огляду на викладене вище постає питання про встановлення відповідальності за порушення не тільки призовниками, військовозобов?язаними, резервістами правил військового обліку, але й загалом порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

19 травня 2024 року набув чинності Закон України №3696-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Згідно з положеннями цього Закону збільшенню підлягають не тільки строки притягнення до адміністративної відповідальності, але й розмір стягнень за порушення відповідних норм. Так, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період порушень правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

У ст. 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку (зокрема, у разі порушення обов?язку громадянами вчасно встати на облік або оновити свої військово-облікові дані). Відповідно до зазначеної статті порушення призовниками, військовозобов?язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від 200 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3400-5100 грн). Повторне порушення цих правил тягне за собою штраф від 300 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (5100-8500) грн), а зазначені вище дії, вчинені в особливий період штраф від 1000 до 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000 - 25500 грн).

Правопорушення, визначені ст. ст. 210, 210-1 КУпАП, розглядаються територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (крім правопорушень, вчинених військовозобов?язаними чи резервістами, які перебувають у запасі СБУ або СЗРУ), а повноваженнями щодо накладення стягнення за вчинення правопорушень наділяються керівники таких формувань відповідно до ст.235 КУпАП.

Таким чином, в діях (бездіяльності) ОСОБА_1 був встановлений склад правопорушення, складений протокол та винесена постанова про накладення на нього штрафу. Постанова винесена обґрунтовано, з додержанням вимог діючого законодавства та Конституції України, а тому, просить суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позову.

10.10.2024 року від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно яких зазначив, що жодними докази не підтверджено скоєння адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, відсутній склад адміністративного правопорушення.

Ознайомившись із матеріалами справи, вивчивши докази долученні до справи, суд прийшов до висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийнято оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в ч. 1 ст. 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Статтею 65 Конституції України встановлено обов`язок громадян України у захисті Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно ч. 3 ст. 1 зазначеного закону військовий обов`язок включає, зокрема,дотримання правил військового обліку.

Згідно з ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно з ч. 5 ст. 33 зазначеного закону військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться впорядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності визначається Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.

Відповідно до п. 19 Порядку призовники, військовозобов`язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.

Статтею 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальністьзапорушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

На підставі Закону України від 09 травня 2024 року № 3696-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ст. 210 КУпАП було викладено в новій редакції та доповнено частиною третьою, згідно якої вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку), в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Закон набрав чинності 19 травня 2024 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Закріплений в Конституції України принцип неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів узгоджується з міжнародно-правовими актами, зокрема Міжнародним пактом про громадянські та політичні права (стаття 15), Конвенцією про захист прав і основних свобод людини (стаття 7) (абз. 1 п. 2 рішення Конституційного Суду України від 19 квітня 2000 року за № 6-рп/2000).

Принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абз. 2 п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року за № 1-рп/1999).

Частиною 2 ст. 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Частиною 1 ст. 64Конституції Українизакріплено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені, зокрема ст. 58 цієї Конституції (ч. 2 ст. 64 Конституції України).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має, найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ст. 8 Конституції України).

Згідно зі ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

З огляду наведених обставин, оскільки до 19 травня 2024 року ч. 3 ст. 210 КУпАП у чинному законодавстві України не існувало, особа не може нести відповідальність за ч. 3 ст. 210 КУпАП за вчинення (не вчинення) відповідних дій до цієї дати.

Отже у разі притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП положення останньої можуть застосовуватися до правопорушень вчинених з 19 травня 2024 року - з дати набрання чинності закону, яким введено в дію цю норму.

Відповідно до Закону України «Про оборону України» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій

Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який продовжено на підставі Указу Президента України № 469/2024 від 23 липня 2024 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.

Отже, станом на дату винесення постановипро притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності- 18 липня 2024 року діяв особливий період.

З протоколу про адміністративне правопорушення від 19.07.2024 року № 22, встановлено, що 19 липня 2024 року приблизно о 15:00 год. в м. Біляївка, що гр. ОСОБА_1 в умовах особливого періоду, введеного Указом Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 "Про часткову мобілізацію" не виконав вимоги абзацу другого підпункту 1 пункту 1 Додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних», затвердженого ПКМУ від 30.12.2022 року №1487 та яка ведеться відповідно до п.5 ст.33 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме не перебував на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання після досягнення сімнадцятирічного віку по теперішній час, тим самим порушив правила військового обліку.

Згідно вимоги п. 1.1 Правил військового обліку, згідно якого він повинен перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання у відповідних районних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 є уродженцем с. Нові Каплани Арцизького району Одеської області. Згідно паспорту, 03.11.2016 року був знятий з обліку з с. Долинське Ананьївського району Одеської області та 03.11.2016 року зареєстрований Троїцькою сільською радою Біляївського району Одеської області за адресою: вул. Дніпропетровська, 25 в с. Троїцьке, Одеського (Біляївського) району Одеської області.

Згідно з п.п.1 п.1 Правил військового обліку призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.

Норма ч. 3 ст. 210 КУпАП введена в дію лише 19 травня 2024 року, одночасно із вказівкою 60-денного строку для уточнення даних військовозобов`язаних щодо військового обліку.

Суд звертає увагу, на те що пп. 1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2) до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України віл 30.12.2022 року № 1487 взагалі не містить посилання на строк, протягом якого військовозобов`язані повинні встати на військовий облік.

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 року за № 36/41381 (далі Інструкція).

Тобто, законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб`єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності.

Вказані положення не є формальною вимогою, це важлива законодавча гарантія об`єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, надана, зокрема, військовозобов`язаному для захисту своїх прав та інтересів від безпідставного притягнення до відповідальності.

Згідно п. 3 Розділу ІІ Інструкції, у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до п. 6 Розділу ІІ Інструкції, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення № 22 від 19.07.2024 року, у ньому відсутні посилання на будь-які документи, які до нього долучають та на підставі яких можливо б було зробити висновок про наявність або відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. В тому числі, перебування на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання після досягнення сімнадцятирічного віку, а саме с. Долинське Ананьївського району Одеської області.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».

У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачяться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

На переконання суду, встановлені в ході розгляду справи обставини, у своїй сукупності свідчать про необґрунтованість та незаконність оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що будь-які докази, що підтверджують вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, суду не надані, закон не має зворотної дії у часі, а суд вважає за необхідне оскаржувану постанову скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку із відсутністю в діях останнього події та складу інкримінованого правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 1, 9, 7, 126, 245, 247, 251 КУпАП, 2, 5-9, 72, 76, 77, 159, 241-246, 250-251, 286, 293, 295-297 КАС України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення ІНФОРМАЦІЯ_3 №22 від 19.07.2024року, про визнання ОСОБА_1 винним у вчинені правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП, а саме не виконання вимоги абзацу другого підпункту 1 пункту 1 Додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних», затвердженого ПКМУ від 30.12.2022 року №1487.

Провадження у справі про адміністративні правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Буран В.М.