Рішення

від 14.11.2024 по справі 947/20404/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/20404/24

Провадження № 2/947/4445/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2024 року

Київський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

Одеського державного університету внутрішніх справ

до ОСОБА_1

про відшкодування матеріальної шкоди,

завданої внаслідокдорожньо-транспортноїпригоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Одеський державний університет внутрішніх справ 27.06.2024 року звернулось до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь завдану матеріальну шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 325467,93 та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, постановою Приморського районного суду м. Одеси від 01.05.2024 року у справі №522/6402/24, яка набрала законної сили 13.05.2024 року, встановлені наступні обставини.

10 квітня 2024 року, о 13 годині 29 хвилин ОСОБА_1 , рухаючись по вулиці Успенській в місті Одесі, керуючи транспортним засобом марки «Citroen Jumpy», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час паркування авто не вжив заходів щодо недопущення його до самовільного руху, а саме не поставив на стоянкове гальмо, внаслідок чого авто здійснило самовільний рух та наїзд на перешкоду, а саме ворота. В результаті дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 15.12 ПДР та вказаною постановою визнаний винний у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Позивач Одеський державний університет внутрішніх справ є законним володільцем транспортного засобу марки «Citroen Jumpy Space Tourer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрації НОМЕР_2 .

Відповідно до наказу №8 від 16.01.2024 року, ОСОБА_1 призначено водієм автотранспортного засобу, а саме легкового службового автомобіля університету Citroen Jumpy Space Tourer, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2023 року випуску.

ОСОБА_1 з січня 2022 року й дотепер працює в Одеському державному університеті внутрішніх справ та під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди виконував трудові обов`язки, а відтак у відповідності до укладеного між ним та позивачем договору про матеріальну відповідальність працівника від 31.01.2022 року, бере на себе повну матеріальну відповідальність за ввірені йому матеріальні цінності.

Внаслідок ДТП за участю ОСОБА_1 , автомобіль марки «Citroen Jumpy Space Tourer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , отримав механічні ушкодження.

Відповідно до висновку експертного дослідження від 08.05.2024 року №ЕД-19/116-24/8389-АВ вартість матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження автомобіля «Citroen Jumpy Space Tourer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 10.04.2024 року становить 320221,95 гривень.

Разом з тим, у відповідності до рахунку-фактури від 16.04.2024 року, складений ТОВ «АВТОГРАД ОДЕСА», вартість запчастин та матеріалів, а також ремонтних робіт для відновлення транспортного засобу «Citroen Jumpy Space Tourer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає в сумі 325467,93 грн.

Позивач вказує, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, відповідач перебував з позивачем у трудових відносин та виконував трудові обов`язки.

В добровільному порядку відповідачем, як у тому числі матеріально-відповідальної особи, завдану шкоду позивачеві не відшкодовано, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 06.08.2018 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

09.10.2024 року судом без видалення до нарадчої кімнати було ухвалено закрити стадію підготовчого провадження по справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання, призначене на 14.11.2024 року представник позивача не з`явився, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, одна надав до суду заяву про підтримання заявлених позовних вимог та розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 (надалі за текстом Відповідач) у судове засідання призначене на 14.11.2024 року також не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно з відповіддю з відділу адресної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по місті Одесі та Одеській області не значиться.

За наслідком викладеного, повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання здійснювалось шляхом надання оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України,з опублікуванням якого, відповідач у відповідності до приписів ч.11 ст. 128 ЦПК України вважається повідомленим належним чином.

Одночасно, судом здійснювалось повідомлення останнього про дату, час і місце проведення судового засідання шляхом скерування судових повісток, разом з копією ухвали про відкриття провадження по справі та копією позовної заяви з додатками до неї за останнім відомим місцем проживання відповідача, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .

Копія ухвали суду про відкриття провадження по справі, разом з копією позову та додатками до нього, відповідачем отримано засобами поштового зв`язку 13.09.2024 року, що підтверджується його підписом про отримання на наявному в матеріалах справи рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

У встановлений судом п`ятнадцятиденний строк, відповідач з дня отримання вказаної кореспонденції, до суду відзив на позовну заяву не надав, до судового засідання, у тому числі на стадії підготовчого провадження по справі, не з`явився.

Таким чином, відповідач про дату, час і місце проведення розгляду справи повідомлений належним чином, однак,у встановлений судом строк не скористався процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, не було наданозаперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, про причини неявки до судового засідання суд не повідомив.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Підстав для відкладення судового засідання у відповідності до положень статті 223 ЦПК України судом не встановлено.

При викладених підставах, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності сторін по справі.

Статтею 275 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно із ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Приймаючи викладене, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні за відсутності сторін по справі, на підставі наявних документів в матеріалах справи та у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підлягаючим задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10 квітня 2024 року, приблизно о 13 годині 29 хвилин ОСОБА_1 рухаючись по вулиці Успенській у місті Одеса та керуючи транспортним засобом «Citroen Jumpy», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час паркування авто не вжив заходів щодо недопущення його самовільного руху, не поставив на стоянкове гальмо, внаслідок чого авто здійснило самовільний рух та наїзд на перешкоду, а саме ворота. В результаті дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб отримав механічні пошкодження, у зв`язку з чим ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги п. 15.12 ПДР.

Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 01 травня 2024 року по справі №522/6402/24 водія ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 850 гривень 00 копійок. Постанова набрала законної сили 13.05.2024 року.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії, та чи вчинені вони цією особою.

В силу ч. 4ст.82 ЦПК Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, наявність вини в діях ОСОБА_1 у скоєні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 10 квітня 2024 року, додатковому доказуванню не підлягає.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини ОСОБА_1 , отримав механічні пошкодження.

Відповідно до висновку експертного дослідження Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 08.05.2024 року №ЕД-19/116-24/8389-АВ, вартість матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження автомобіля «Citroen Jumpy Space Tourer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 10.04.2024 року визначається рівній 320221,95 грн.

Також, на замовлення Одеського університету внутрішні справ, ТОВ «АВТОГРАД ОДЕСА» складено рахунок-фактуру №АДСЧ0000947 від 16.04.2024 року, у відповідності до якого загальна вартість запчастин та матеріалів, а також ремонтних робіт для відновлення автомобіля «Citroen Jumpy Space Tourer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить в розмірі 325467,93 грн.

Судом також встановлено, що транспортний засіб «Citroen Jumpy», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на праві власності починаючи з 26.09.2023 року зареєстрований за Одеським державним університетом Внутрішніх справ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 виданого 28.08.2023 року.

Щодо прав на керування вказаним транспортним засобом у ОСОБА_1 , станом на час скоєння вказаної дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 10.04.2024 року, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 16.01.2024 року Наказом №8 Одеського державного університету внутрішніх справ МВС України від 16.01.2024 року «Про закріплення службових автотранспортних засобів університету за структурними підрозділами та працівниками, забезпечення їх належної експлуатації та зберігання у 2024 році», легковий службовий автомобіль університету Citroen Space Tourer, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2023 року випуску, закріплено за відділом організації служби. Водієм даного транспортного засобу призначено водія автотранспортних засобів гаража - ОСОБА_1 та надано право керування транспортним засобом - проректору університету ОСОБА_2 , начальнику відділу організації служби майору поліції - Оберемку Олександру, заступнику начальника відділу організації служби майору поліції - ОСОБА_3 , провідному фахівцю з мобільної роботи відділу організації служби - Лєбєдєву Олегу та усім водіям автотранспортних засобів гаража відповідно до категорій водійських посвідчень із покладанням на них повної матеріальної відповідальності (п.1.4. Наказу).

31.01.2022 року між Одеським державним університетом внутрішніх справ в особі ректора та ОСОБА_1 , укладено договір про матеріальну відповідальність працівника, предметом якого є забезпечення цілісності ввіреного працівнику університету майна та інших цінностей.

У відповідності до п.2.1. договору, працівник, який на підставі письмової заяви, прийнятий на роботу до структурного підрозділу університету: гараж за професією (посадою) водій автотранспортних засобів бере на себе повну матеріальну відповідальність за ввірені йому матеріальні цінності, а також за ті, що надходять під звіт протягом усього терміну дії договору на підставі накладної, акту приймання-передавання, наказу ректора університету та інших первинних документів.

28.04.2023 року відповідача ознайомлено покладеними на нього функціональними обов`язками як водія транспортних засобів гаража Одеського державного університету внутрішніх справ, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 на вказаному документі.

Отже, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що між Одеським державним університетом внутрішніх справ та ОСОБА_1 існують трудові правовідносини, починаючи з січня 2022 року.

Як вже судом встановлено, у відповідності до постанови Приморського районного суду міста Одеси від 01.05.2024 року винним у вчинені дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 10.04.2024 року визнано ОСОБА_1

29.04.2024 року ректором університету затверджено висновок службового розслідування за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю службового транспорту університету за наслідком проведення якого зокрема, суворо вказано водію автотранспортних засобів гаража університету ОСОБА_1 на дотримання вимог наказу ОДУВС від 16.01.2024 року №8 «Про закріплення службових автотранспортних засобів університету за структурними підрозділами та працівниками, забезпечення їх належної експлуатації та зберігання у 2024 році», Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 та попереджено, що у разі допущення аналогічних порушень, він буде притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Приймаючи викладене в сукупності, суд вважає встановленим, що на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди 10.04.2024 року, ОСОБА_1 керуючи пошкодженим в даній пригоді транспортним засобом виконував трудові обов`язки Одеського державного університету внутрішніх справ.

Також, як зазначається позивачем у позові, відповідач ОСОБА_1 продовжує працювати на посаді водія транспортних засобів університету та виконує свої функціональні обов`язки, затвердженні ректором університету 28.04.2023 року.

Вищевказані обставини відповідачем під час розгляду справи не спростовувались.

У відповідності з вимогами ч. 1ст. 15ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1ст. 16ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1188 ЦК Українипередбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності дост. 1172 ЦК України,юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди,завданої джерелом підвищеної небезпеки» не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно достатті 1191 ЦК.

Частиною 1ст.1191 ЦК Українивизначено, що особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 130 КЗпП України,працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: 1)порушення працівником покладених на нього трудових обов`язків; 2) нанесення прямої дійсної шкоди; 3) вина в діях або бездіяльності працівника; 4) прямий причинний зв`язок між протиправною та винною дією чи бездіяльністю працівника та шкодою, яка настала.

Згідно зістаттею 134 КЗпП України,відповіднодо законодавствапрацівники несутьматеріальну відповідальністьу повномурозмірі шкоди,заподіяної зїх винипідприємству,установі,організації,у випадках,коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно достатті 135-1цього Кодексуукладено письмовийдоговір провзяття насебе працівникомповної матеріальноївідповідальності занезабезпечення цілостімайна таінших цінностей,переданих йомудля зберіганняабо дляінших цілей; 2)майно таінші цінностібули одержаніпрацівником підзвіт заразовою довіреністюабо заіншими разовимидокументами; 3)шкоди завданодіями працівника,які маютьознаки діянь,переслідуваних укримінальному порядку; 4)шкоди завданопрацівником,який буву нетверезомустані; 5)шкоди завданонедостачею,умисним знищеннямабо умиснимзіпсуттям матеріалів,напівфабрикатів,виробів (продукції),в томучислі приїх виготовленні,а такожінструментів,вимірювальних приладів,спеціального одягута іншихпредметів,виданих підприємством,установою,організацією працівниковів користування; 6)відповідно дозаконодавства напрацівника покладеноповну матеріальнувідповідальність зашкоду,заподіяну підприємству,установі,організації привиконанні трудовихобов`язків; 7)шкоди завданоне привиконанні трудовихобов`язків; 8)службова особа,винна внезаконному звільненніабо переведенніпрацівника наіншу роботу; 9)керівник підприємства,установи,організації всіхформ власності,винний унесвоєчасній виплатізаробітної платипонад одинмісяць,що призвелодо виплатикомпенсацій запорушення строківїї виплати,і заумови,що Державнийбюджет Українита місцевібюджети,юридичні особидержавної формивласності немають заборгованостіперед цимпідприємством; 10) шкоди завдано недостачею, знищенням або пошкодженням обладнання та засобів, наданих у користування працівнику для виконання роботи за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу. У разі звільнення працівника та неповернення наданих йому у користування обладнання та засобів з нього може бути стягнута балансова вартість такого обладнання у порядку, визначеному цим Кодексом.

За приписамист.136 КЗпП Українипокриття шкоди працівниками в розмірі, що перевищує середній місячний заробіток, провадиться шляхом подання роботодавцем позову до місцевого загального суду.

Разом з тим, відповідно до частини третьоїстатті 233 КЗпП Українидля звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

У відповідності до роз`яснень, визначених у пункті 20постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановленийстаттею 233 КзпПрічний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред`явлення регресного позову.

При цьому, як зауважив Верховний Суд у постанові від 19 квітня 2023 року у справі № 483/242/20, встановленістаттею 233 КЗпП Українистроки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються.

Згідноз ч.1 ст. 2 ЦПК України,завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.ч. 1-4ст. 12 ЦПК України,цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зазначене положення кореспондується частиною 3 статтею 12 ЦПК України.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зч.1 ст. 76 ЦПК України,доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 27Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 6постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до статті 89 ЦПК України,суд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів. Жоднідокази немають длясуду заздалегідьвстановленої сили.Суд оцінюєналежність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи вищевикладене, надаючи оцінку наданим до суду доказам, суд зазначає наступне.

Як вже судом встановлено, що не потребує додатковому доказуванню, відповідачем внаслідок протиправних дій з порушення Правил дорожнього руху сталась дорожньо-транспортна пригода 10.04.2024 року, внаслідок чого транспортний засіб, яким він керував та належить позивачеві на праві власності, зазнав ушкоджень.

На час скоєння дорожньо-транспортної пригоди, відповідач перебував у трудових відносинах з позивачем.

Отже, відповідачем завдано майнової шкоди підприємству внаслідок вчиненої з його вини дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 10.04.2024 року, що полягає у пошкодженні транспортного засобу Citroen Space Tourer, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Як вже зазначалось, Наказом №8 Одеського державного університету внутрішніх справ МВС України від 16.01.2024 року, транспортний засіб Citroen Space Tourer, реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкоджений в свою чергу внаслідок вчиненої з вини відповідача дорожньо-транспортної пригоди, був закріплений за відповідачем ОСОБА_1 у користування як водієм.

У відповідності до умов вказаного Наказу, у тому числі на ОСОБА_1 як водія вказаного транспортного засобу покладено повну матеріальну відповідальність.

Крім того, у відповідності до договору про повну матеріальну відповідальність працівника від 31.01.2022 року, укладеного між позивачем та відповідачем, на ОСОБА_1 , який на підставі письмової заяви, був прийнятий на роботу до структурного підрозділу університету: гараж за професією (посадою) водій автотранспортних засобів, покладено повну матеріальну відповідальність за ввірені йому матеріальні цінності, а також за ті, що надходять під звіт протягом усього терміну дії договору на підставі накладної, акту приймання-передавання, наказу ректора університету та інших первинних документів.

Отже, вказаний обов`язок та договір, якими покладено матеріальну відповідальність працівника, передбачає обов`язок ОСОБА_1 повністю відшкодовувати університету пряму дійсну шкоду, яка заподіяна з його вини.

Одночасно судом враховується, що приймаючи укладений між сторонами договір про повну матеріальну відповідальність, який діяв станом на час вчинення відповідачем дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 , у відповідності до приписів статті 134 КЗпП відповідно до законодавства, як працівник, несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з його вини позивачу, як організації роботодавцю.

Вказані обставини відповідачем під час розгляду справи не оспорювались.

У відповідності до поданих позивачем доказів на підтвердження вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, внаслідок вчиненої з вини відповідача дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 10.04.2024 року, якими є висновок експертного дослідження та ремонтна калькуляція, вбачається, що повна вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Citroen Space Tourer, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить в сумі 325467,93 грн.

Дані докази та вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, відповідачем під час розгляду не оспорювалась та не спростована.

Додатково судом враховується, що позивачем пред`явлено даний позов з дотриманням встановлених статтею 233 КЗпП строків, а саме в межах одного року з дня вчинення відповідачем дорожньо-транспортної пригоди та виявлення позивачем цього, що мало місце 10.04.2024 року.

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає, що позивачем належним чином обґрунтовано та доведено право вимоги до відповідача, як працівника, з відшкодування повної матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 10.04.2024 року, яка складає в сумі 325467,93 грн.

Ухвалюючи рішення суду в даній справі, судом враховується, щовідповідно дост.263ЦПК України,судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Одеського державного університету внутрішніх справ підлягають задоволенню.

Згідно зч.1,2,6ст.141ЦПК України,судовий збірпокладаєтьсянасторони пропорційнорозмірузадоволенихпозовних вимог. Іншісудовівитрати,пов`язанізрозглядом справи,покладаються: 1)уразізадоволення позову-навідповідача; 2)уразівідмови впозові-напозивача; 3)уразічасткового задоволенняпозову-наобидвісторони пропорційнорозмірузадоволенихпозовних вимог.

Приймаючи задоволення позовних вимог, у відповідності до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають у відшкодування понесених останнім витрат зі сплати судового збору 4882,02 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 76-89, 141, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Одеського державного університету внутрішніх справ (місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Успенська, 1) до ОСОБА_1 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ) про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ,на користь Одеського державного університету внутрішніїх справ(місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Успенська, 1, кодЄДРПОУ 08571570, р/р НОМЕР_4 ) у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 10 квітня 2024 року 325467 (триста двадцять п`ять тисяч чотириста шістдесят сім) гривень 93 (дев`яносто три) копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ,на користь Одеського державного університету внутрішніїх справ(місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Успенська, 1, кодЄДРПОУ 08571570, р/р НОМЕР_4 ) у відшкодування витрат зі сплати судового збору 4882 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят дві) гривні 02 (дві) копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 25.11.2024 року.

Головуючий Л. В. Калініченко