Вирок

від 25.11.2024 по справі 522/20135/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_4

перекладача - ОСОБА_5

обвинуваченого - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024163520000380 від 22.07.2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина російської федерації, уродженець Алтайського краю рф, із середньо-спеціальною освітою, непрацюючого, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України, -

встановив:

ОСОБА_6 22 липня 2024 року приблизно о 01:30 год., маючи прямий умисел, направлений на пошкодження чужого майна шляхом підпалу, прибув до будинку АДРЕСА_2 , де підійшов до припаркованого біля будинку автомобіля «Daewoo Nubira» червоного кольору, державні номерні знаки НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_7 .

Далі ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_7 та почав вимагати щоб останній разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_8 вийшли на вулицю, що вони одразу зробили.

Надалі, ОСОБА_6 , реалізуючи свій прямий умисел, направлений на пошкодження чужого майна шляхом підпалу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, усвідомлюючи те, що внаслідок його дій можуть постраждати сторонні особи та їх майно, діючи з хуліганських мотивів, в присутності ОСОБА_7 , використовуючи заздалегідь підготовлену пляшку з легкозаймистою речовиною, облив капот вказаного вище автомобілю та за допомогою заздалегідь підготовленого пристрою для розпалювання вогню, а саме запальнички, підпалив капот його автомобілю.

В подальшому, ОСОБА_6 виконавши всі дії, які вважав належним для умисного пошкодження чужого майна шляхом підпалу, був зупинений працівниками Управління патрульної поліції ДПП в Одеській області, та з причин, що не залежали від його волі, злочин не було доведено до кінця, та майно не було пошкоджено, оскільки вогонь було одразу ліквідовано працівниками поліції.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, не оспорюючи при цьому обставин злочину, які викладені в обвинувальному акті. У скоєному щиро розкаявся, зазначивши, що на даний час він зробив для себе позитивні висновки та негативно відноситься до події.

Потерпілий ОСОБА_7 будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Суд, враховуючи думку сторін кримінального провадження, які не наполягали на обов`язковій участі потерпілого в судовому розгляді, вважав за можливе провести судовий розгляд без участі потерпілого ОСОБА_7 .

Приймаючи до уваги повне визнання обвинуваченим своєї вини в обсязі пред`явленого йому обвинувачення, а також те, що він не піддав сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, у суду не виникає сумніві в добровільності позиції обвинуваченого, у суду також не виникає сумніві в добровільності позиції інших учасників судового провадження.

У зв`язку з цим, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого ОСОБА_6 , доказів, що характеризують особу обвинуваченого та документів, що стосуються речових доказів, підтверджують процесуальні витрати і заходи забезпечення кримінального провадження. При цьому, судом роз`яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 дав суду показання, що він з потерпілим знайомі. Так, 22.07.2024 року він посварився з потерпілим, у зв`язку із чим вирішив його налякати. Він знав де стоїть його автомобіль, а саме автомобіль «Daewoo» червоного кольору. В подальшому, він пішов додому, взяв рідину для розпалення вогню та пішов до машини потерпілого. Події відбувались на розі вулиць Колонтаївська та Різовська, о 01:30 год., він зателефонував потерпілому та сказав щоб той разом із своєю співмешканкою вийшли на вулицю. Після чого він облив капот автомобіля потерпілого і так вийшло, що попав і на себе, вирішив блефанути та підпалив автомобіль, але сам також загорівся. Проте автомобіль почав гаснути, а він продовжував горіти. Надалі, приїхали поліцейські та потушили його. Після подій він спілкується з потерпілим та останній до нього претензій не має. У скоєному він щиро кається, негативно ставиться до вчиненого і готовий понести відповідальність.

Таким чином, допитавши обвинуваченого, дослідив письмові докази, надані сторонами кримінального провадження, суд вважає, що зібрані докази є належними, допустимими та достовірними, і є достатніми для ухвалення обвинувального вироку.

Тому, суд вважає доведеною винність ОСОБА_6 у вчиненні ним злочину, та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України, закінчений замах на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу.

При призначені покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_6 вчинив умисний злочин, направлений проти власності, який у відповідності до положень ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

ОСОБА_6 має постійне місце проживання, одружений, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не значиться, судимостей не має.

До обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_6 , суд відносить щире каяття.

Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_6 судом не встановлено.

З урахуванням вказаних обставин, суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає, що ОСОБА_6 необхідно для його виправлення та запобігання вчинення нових злочинів призначити покарання у виді позбавлення волі в межах мінімального строку покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 194 КК України.

В даному випадку, за переконанням суду, покарання у виді позбавлення волі саме у мінімальних межах санкції частини статті повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, у зв`язку з чим суд не вбачає необхідності призначати більш суворе покарання винному.

Водночас, вирішуючи питання про необхідність реального відбування обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі за вчинений злочин, судом враховується практика Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

При цьому суд також враховує правову позицію Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену Постанові від 28.05.2020 року (справа № 753/13972/17; провадження № 51-986км20), згідно якої Верховний суд зазначив, що законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.

Таким чином, враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_6 злочину, усвідомлення останнім протиправності своєї злочинної поведінки, його позитивну поведінку після вчинення злочину, щире каяття, дані про особу винного, його досить молодий вік, те, що він заявив суду, що зробив для себе позитивні висновки та має намір виправитись і не вчиняти злочинів, що виглядало перед судом достатньо переконливо. Також, суд враховує, що до обвинуваченого зі сторони потерпілого будь-які претензії матеріального характеру не заявлялись. За таких обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_6 можливе без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим суд на підставі ст. 75 КК України вважає за можливе звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням.

Саме таке покарання суд вважає пропорційним, необхідним, достатнім і справедливим для виправлення винного та запобігання вчиненню ним нових злочинів і, в даному випадку мета застосування кримінального покарання буде досягнута при призначенні ОСОБА_6 саме такого виду покарання.

В силу положень ч. 1 ст. 76 КК України, суд звільняючи ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, покладає на нього обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

У зв`язку із звільненням ОСОБА_6 від призначеного покарання з випробуванням та відсутністю ризиків, передбачених ст.ст. 177, 178 КПК України, але існування ризику, в разі апеляційного оскарження вироку, неявки обвинуваченого до суду за першою вимогою, або зміни місця проживання без повідомлення суду, що може негативно вплинути на розумність строків апеляційного перегляду справи, суд вважає за можливе до набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_6 змінити з цілодобового домашнього арешту на особисте зобов`язання.

В силу ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_6 мають бути стягнуті на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення експертиз.

Згідно матеріалів кримінального провадження по справі проведено судову експертизу №СЕ-19/116-24/19874-ФХД від 11.11.2024 року вартістю 7959 грн.

Питання про долю речових доказів, які визнані такими та долучені до матеріалів провадження постановами слідчого СВ ВП №1 ОРУП ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 від 22.07.2024 року та 12.08.2024 року, суд вирішує у відповідності до положень ст. 100 КПК України, а саме: пластикову пляшку з під суміші для розпалювання вогню, - слід знищити; запальничку, предмет, схожий на ніж, штани з термічними пошкодженнями, - слід повернути власнику майна; два DVD-R диска, на яких знаходяться фрагменти відеозапису з місця події від 22.07.2024 року за адресою: АДРЕСА_3 , -слід залишити в матеріалах провадження, до якого вони долучені.

Арешти майна як заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Керуючись ст. ст. 369 - 371, 373 - 375 КПК, суд -

ухвалив:

ОСОБА_6 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України а призначити йому покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі із випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_6 у виді цілодобового домашнього арешту, змінити на запобіжний захід у виді особистого зобов`язання до набрання вироком законної сили.

У відповідності до ч.5 ст.194 КПК України до набрання вироком законної сили покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою до суду;

2) не відлучатися з місця проживання без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, засоби зв`язку.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_6 наслідки невиконання покладених на нього обов`язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду, без поважних причин, не повідомить про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, запобіжний захід відносно нього може бути змінено на більш суворий.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати за проведення судової експертизи №СЕ-19/116-24/19874-ФХД від 11.11.2024 року вартістю 7959 (сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) гривень.

Речові докази по справі:

- пластикову пляшку з під суміші для розпалювання вогню, - знищити;

- запальничку, предмет, схожий на ніж, штани з термічними пошкодженнями, - повернути власнику майна;

- два DVD-R диска, на яких знаходяться фрагменти відеозапису з місця події від 22.07.2024 року за адресою: АДРЕСА_3 , - зберігати в матеріалах кримінального ровадження, до якого вони долучені.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення вироку надіслати його копію учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя

Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1

Єдиний унікальний номер справи: №522/20135/24

Номер провадження № 1-кп/ 522/3454/24

Головуючий суддя - ОСОБА_1