Рішення

від 25.11.2024 по справі 299/7234/24

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.11.2024 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого Леньо В.В., при секретарі Казимірська Н.В., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області, про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області, про визнання права власності.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивачки ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 залишив заповіт, посвідчений секретарем виконкому Сасівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області 14.06.1999 року, яким все своє майно заповів позивачці ОСОБА_1 .

За даними Сасівського старостинського округу останнім місцем проживання спадкодавця є АДРЕСА_1 . На день його смерті разом із ним проживала позивачка ОСОБА_1 .

На день смерті діда відкрилася спадщина за заповітом, до складу якої ввійшло наступне майно:

Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , належний ОСОБА_2 на підставі записів у погосподарській книзі за 2006-2010 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Спадкодавець за життя не оформив правовстановлюючого документу на належний йому житловий будинок у селі.

Позивачка, спадкоємець за заповітом до спадщини за заповітом, що відкрилася на день смерті діда, прийняла спадщину, що відкрилася на день смерті спадкодавця, оскільки постійно проживала разом зі спадкодавцем на день відкриття спадщини.

Позивачка не може у нотаріальному порядку отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на нерухоме майно, оскільки правовстановлюючий документ на будинок в селі спадкодавцем за життя не оформлено.

Особи, що б могли мати обов`язкову частку у спадщині за заповітом відсутні.

Батько позивачки ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, (ст. ст. 1216, 1218, 1220, 1221 Цивільного кодексу України - далі ЦК).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК).

За змістом листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.03.2013 № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Для подальшого утримання та збереження майна необхідно оформити право власності на спадкове майно, проте іншого шляху, окрім визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку, не існує.

У судове засідання позивач не з`явився, однак у прохальній частині позову просила розгляд справи провести без їх участі.

Представником Відповідача до суду подано заяву про розгляд справи без їх участі.

Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України не обов`язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе у підготовчому судовому засіданні ухвалити рішення про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

У судовому засіданні матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивачки ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 від 27.09.2007 року (а.с.14).

Спадкодавець ОСОБА_2 залишив заповіт, посвідчений секретарем виконкому Сасівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області 14.06.1999 року, яким все своє майно заповів позивачці ОСОБА_1 . Заповіт не змінено і не скасовано (а.с.13).

Батько позивачки ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 від 12.06.1999 року (а.с.29).

Дружина спадкодавця ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується відповіддю на адвокатський запит з Виноградівського РДАЦС від 21.10.2024 року (а.с.30).

Факт родинних відносин позивачки із спадкодавцем підтверджено свідоцтвом про народження позивачки НОМЕР_4 від 28.09.1976 року (а.с.11) та свідоцтвом про народження батька позивачки НОМЕР_5 від 28.01.1970 року (а.с.12).

Згідно довідки Королівської селищної ради Берегівського району №2014 від 29.07.2024 на день смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ним проживала внучка ОСОБА_1 (а.с.16).

Отже, позивачка прийняла спадщину в силу ст.1268 ЦК України. Інші спадкоємці першої черги за законом, що б прийняли спадщину, відсутні.

До складу спадщини, що відкрилася на день смерті ОСОБА_2 ввійшло наступне нерухоме майно: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , належний ОСОБА_2 на підставі записів у погосподарській книзі за 2006-2010 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1 (а.с.15).

Спадкодавець за життя не оформив правовстановлюючого документу на належний йому житловий будинок у селі.

Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз`яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до п.37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою ( ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1234 ЦК України передбачено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до ч.1 ст.1233 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідну до ст.16 ЦК України визнання права с одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвеціїї про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, а також якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.344, ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).

Відповідно до п.37 постанови № 5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, до це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним Документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Судом встановлено, що позивачка є спадкоємцем за заповітом. Спадкоємець спадщину прийняла, оскільки на час смерті спадкодавця проживали разом. Належність спадкодавцю спадкового майна підтверджено належними та допустимими доказами. Інших спадкоємців не має.

З огляду на зазначене позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , набуте в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

ГоловуючийВ. В. Леньо