Ухвала

від 25.11.2024 по справі 303/8815/24

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/8815/24

2-о/303/473/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі головуючого судді Заболотного А.М.

секретар судового засідання Желізняк К.П.,

за участі представника заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мукачево цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: орган опіки та піклування виконавчий комітет Мукачівської міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою де заінтересована особа орган опіки та піклування виконавчий комітет Мукачівської міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме про встановлення факту самостійного виховання та перебування на утриманні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування своїх вимог заявник зазначає, що 03.07.2010 року між нею та ОСОБА_4 був укладений шлюб, за час шлюб у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В подальшому на підставі рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01.12.2016 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було розірвано та стягнуто з ОСОБА_4 аліменти в розмірі 500,00 грн. щомісячно. В свою чергу батько дитини після розірвання шлюбу перестав спілкуватися з дитиною, не приймає жодної участі в її вихованні, не цікавиться її долею. Після розірвання шлюбу донька залишилася на повному вихованні та утриманні матері. Таким чином заявник самостійно виховує свою дитину, самостійно займається її розвитком. У зв`язку з тим, що факт перебування дитини на утриманні має для заявника юридичне значення, породжує виникнення прав та обов`язків, необхідних їй для представлення інтересів у закладах дошкільної освіти та інших установах, організаціях, ОСОБА_2 просить встановити факт виховання та перебування на утриманні в неї доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 31.10.2024 року заяву було залишено без руху.

05.11.2024 року на виконання вимог ухвали суду від 31.10.2024 року представником заявника було подано заяву про усунення недоліків (сформовану в системі «Електронний суд» 04.07.2024 року), вимоги ухвали виконано.

Ухвалою суду від 07.11.2024 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі з призначенням справи до розгляду за участю заявника та заінтересованих осіб.

21.11.2024 року до суду від заінтересованої особи виконавчого комітету Мукачівської міської ради надійшли письмові пояснення, де зазначено, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у матеріальному забезпеченні/утриманні дитини, що є підставою для залишення заяви без розгляду.

В судовому засіданні представник заявника просила заяву задовольнити з наведених у ній підстав. Додатково представник заявника вказала на відсутність підстав для залишення заяви без розгляду.

Представник заінтересованої особи виконавчого комітету Мукачівської міської ради в судове засідання не з`явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши пояснення заявника та його представника, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21.02.1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Colder v. The United Kingdom), п.п. 28-36). Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення «спору судом».

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз?яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов?язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У ч.ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) вказано, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».

Таким чином, встановлення фактів, що мають юридичне значення може відбуватися в позасудовому і судовому порядку.

Якщо факт, що має юридичне значення, підлягає встановленню в позасудовому порядку, особа має використати такий порядок.

Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку адміністративного судочинства (схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі № 161/853/19, від 18.12.2019 року у справі № 370/2598/16-ц, від 18.01.2024 року у справі № 560/17953/21).

В ході розгляду справи судом встановлено, що 03.07.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений шлюб. За час шлюбу у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 13.01.2011 року). Відповідно до рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01.12.2016 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було розірвано та стягнуто з ОСОБА_4 аліменти в розмірі 500,00 грн. щомісячно на утримання малолітньої ОСОБА_3 починаючи з 15.08.2016 року та до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до Довідки від 26.08.2020 року № 2101-5000300903 та довідки від 26.08.2020 року № 2101-5000300915 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи мати ОСОБА_2 та донька ОСОБА_3 мешкають разом за однією адресою.

Судом встановлено, що станом на 14.10.2024 батько дитини ОСОБА_4 має заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 308408,59 грн., що стверджується довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів. Також судом встановлено, що згідно з вироком Київського районного суду м. Полтави від 16.08.2023 року ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1. ст. 309 КК України.

З нотаріально посвідченої заяви батька дитини від 14.08.2024 року, зареєстрованої в реєстрі за № 1304, встановлено, що дитина ОСОБА_3 з моменту розлучення проживала та живе по теперішній час разом з матір`ю ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи свої вимоги, заявник зазначає, що у зв`язку з відсутністю у житті дитини її батька постає питання щодо юридичної фіксації зазначеного вище факту для оформлення, зокрема, документів для отримання соціальної допомоги для дитини, їх вільного переміщення та переміщення дитини за межі України для відпочинку та оздоровлення.

Відтак у справі, яка є предметом цього розгляду, заявник просить встановити факт перебування на її утриманні та вихованні доньки.

У ст. 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (ст. 1 СК України).

У ч. 1 ст. 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

У ст. 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у ст.ст. 150, 151 СК України.

За приписами ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

Так, на підставі положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов`язки), яка припиняється у момент її смерті (ст. 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 30 ЦК України).

Відповідно до ст. 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Згідно із ч. 2 ст. 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру та майнового припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання.

У ч. 4 ст. 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за рішенням суду (ст.ст. 164, 180 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного утримання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, на підставі яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо утримання дитини. Так само як визначена ч. 1 ст. 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо утримання дитини.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.

У порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо вони не пов`язані з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Як вже було згадано, у цій справі заявник просить встановити факт перебування на її утриманні та вихованні доньки, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для ОСОБА_4 як батька дитини.

Доведення факту одноосібного утримання дитини матір`ю пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких батько не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Факт, про встановлення якого просить заявник не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.

Частиною 6 ст. 294 ЦПК України передбачено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

За установлених у цій справі обставин факт перебування на утриманні ОСОБА_2 дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв`язку із чим заяву ОСОБА_2 слід залишити без розгляду.

Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 06.11.2024 року у справі № 468/1025/23.

Керуючись ст.ст. 4, 19, 186, 260, 293, 294, 315, 353 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа: орган опіки та піклування виконавчий комітет Мукачівської міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 25.11.2024 року.

Суддя А.М.Заболотний