Ухвала

від 22.11.2024 по справі 334/9399/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 22.11.2024

Справа № 334/9399/24

Провадження № 2/334/3569/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/про залишення позовної заяви без руху/

22 листопада 2024 року суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Коломаренко К.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

про зняття арешту з майна та визнання права власності в порядку спадкування за законом,

встановив:

20 листопада 2024 року до Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 , сформована в системі «Електронний суд» представником позивача адвокатом Усковою І.Л. до Запорізької міської ради, Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зняття арешту з майна та визнання права власності в порядку спадкування за законом, в якій просить суд:

1) скасувати арешт, накладений Постановою Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (невизначене майно, все нерухоме майно) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12.06.2012 року за виконавчим провадженням № 31093280, за яким накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виключивши з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис № 126209674 дата реєстрації 12.06.2012 року;

2) визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 43,16 кв.м., в тому числі житлова площа 25,9 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 20.11.2024 року головуючим у справі визначено суддю Коломаренко К.А.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124), а статтею 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Перевіривши відповідність позовної заяви ст. 175 - 177 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Відповідно до п.4,5 ч.3ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму ВССУ України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 за № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» визначено, що у резолютивній частині рішення у цій категорії справ суду належить зазначати конкретне майно, з якого знімається арешт, його вартість, на користь кого знято арешт і за ким визнається право власності чи кому це майно передається у володіння.

Також, відповідно до п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03 червня 2016 року № 5 позови про зняття арешту з нерухомого майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини (виключна підсудність). Якщо майно розташоване або знаходиться у різних районах міста чи в різних містах, то позов пред`являється до одного із судів за вибором позивача, але за місцезнаходженням основної частини майна, вартість якої перевищує вартість тих, що знаходяться в інших районах чи місцевостях.

Як вбачається із вимог позовної заяви, позивач просить суд зняти арешт з майна, яке належить на праві власності ОСОБА_3 без конкретизації цього майна, без зазначення його виду та місцезнаходження (адреси).

Разом з тим, з прохальної частини позовної заяви неможливо встановити з якого саме майна позивач просить скасувати арешт.

Водночас, суд звертає увагу позивача на ч.2ст.30 ЦПК України, згідно якої позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Оскільки позивачем у позові не зазначено перелік майна, яке перебуває під обтяженням, суд позбавлений можливості перевірити підсудність вказаної позовної заяви, що є ключовим під час вирішення питання про прийняття позовної заяви до свого провадження.

Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ст.378 ч.1 ЦПК України).

За вимогами ч. 4 ст.177ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як встановлено судом при перевірці зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, до матеріалів справи долучено Квитанцію №0.0.3840097890.1 від 22.08.2024 року на суму 1211,20 гривень, яка врахована раніше по іншій цивільній справі № 334/6956/24, за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одесса), ОСОБА_4 про скасування арешту.

Статтею 9Закону України«Про судовийзбір» визначено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Приєднання квитанції про сплату судового збору, що була врахована по іншій справі, є порушенням положень Закону України«Про судовийзбір» і дана квитанція не може бути врахована повторно.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст.4Закону України«Про судовийзбір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви не майнового характеру, яка подана-фізичною особою становить в розмірі не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн.).

Враховуючи вищезазначене, позивачу слід доплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн. та надати суду квитанцію про його оплату.

Судовий збір необхідно сплатити за такими реквізитами:

Отримувач коштівГУК у Зап.обл/м.Зап. Дніпров./22030101 Код отримувача (код за ЄДРПОУ)37941997 Банк отримувачаКазначейство України(ел. адм. подат.) Код банку отримувача (МФО)899998 Рахунок отримувачаUA828999980313131206000008512 Код класифікації доходів бюджету22030101 Призначення платежу*;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Ленінський районний суд м. Запоріжжя (назва суду, де розглядається справа)

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних Справ від 03.06.2016 № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» передбачено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 28.04.2021 року у справі №235/2617/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року в справі № 905/386/18.

У позовній заяві позивачем відповідачами визначено Запорізьку міську раду та Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Проте, позовна заява не містить зміст заявлених позовних вимог до відповідача Запорізької міської ради, а саме: яким чином порушено, не визнано або оспорено саме останнім права позивача та у який спосіб це право позивача може бути відновлене чи захищене, не вказано виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги саме до Запорізької міської ради, не роз`яснено в чому саме полягає спір між ними.

З урахуванням викладеного, позивачу слід визначитись з суб`єктивним складом учасників процесу.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України, позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177ЦПК України підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

При винесенні ухвали судом враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи статтю шосту Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Суддя зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суддя також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у пункті 55 справи "Креуз проти Польщі", що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuzv. Poland" N 28249/95).

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.

Керуючись ст. 30, 175, 177, 185, 187 ЦПК України, суддя, -

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зняття арешту з майна та визнання права власності в порядку спадкування за законом - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків протягом п`яти днів з дня вручення копії ухвали.

Роз`яснити позивачу, що якщо у встановлений строк він виконає вимоги, визначені статтями175,177 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. У разі, якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у встановлений строк, заява вважається неподаною та повертається позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Коломаренко К. А.