Рішення

від 22.11.2024 по справі 501/4282/24

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 22.11.2024

Справа № 501/4282/24

2-о/501/214/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 року Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючої судді - Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за

заяву ОСОБА_1

заінтересовані особи:

ОСОБА_2 ,

Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області

предмет та підстави заяви: про встановлення факту, що має юридичне значення,

ухвалив рішення про наступне та

ВСТАНОВИВ:

І. Виклад позиції позивача та відповідача.

ОСОБА_1 10.10.2024 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення (заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області), згідно якої просить суд встановити факт, що Мивін (заявник) здійснює постійний догляд на безоплатній непрофесійній основі за своєю рідною матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є інвалідом III групи, що підтверджується довідкою до огляду медико - соціальною експертною комісією Серія 12 ААВ № 269961, потребує соціальної послуги та стороннього догляду від фізичної особи.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною матір`ю заявника по справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Мати заявника є особою похилого віку, що має відповідні порушення функцій організму, є інвалідом третьої групи.

Заявник є особою першого ступеня споріднення та єдиною особою, що може здійснювати догляд за матір`ю, який їй надає, проживаючи постійно разом, піклується про неї, постійно доглядає за нею, прибирає житло, готує їжу, купує необхідні медикаменти, продукти харчування.

Інших осіб, що можуть надавати такий догляд не має.

Мати заявника перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є людиною похилого віку, тому не має можливості здійснювати догляд.

Заявник стверджує, що від встановлення факту здійснення ним постійного стороннього догляду за матір`ю, яка цього потребує, залежить виникнення прав та обов`язків, визначених: Законом України від 17 січня 2019 року №2671-VIII «Про соціальні послуги»; Законом України від 21 жовтня 1993 року №3543-Х1І «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію; Постановою Кабінету міністрів України №650 від 16 травня 2024 року, що затверджує Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період; Постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859 «Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі» та інших, тощо.

Встановлення факту здійснення заявником постійного догляду за хворою матір`ю необхідно для реалізації його прав передбачених діючим законодавством, а також для захисту прав хворої, яка за станом здоров`я потребує стороннього догляду.

В позасудовому порядку даний факт що передбачає затвердження наявності дії по догляду, інструментами вказаними в порядку затвердженому КМУ №560 від 16.05.2024 встановити проблематично, тому заявник звернувся до суду з відповідною заявою.

Заявник в судове засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, просить суд задовольнити заяву (а.с.2-6).

Заінтересовані особи були належним чином сповіщені про судовий розгляд справи, однак до суду не з`явились, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі (а.с.28, 40, 41).

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 10.10.2024 справа розподілена для подальшого розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.31).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 01.11.2024 відкрито провадження у справі (а.с.36).

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом РАГС Кролевецького РАЦС Сумської області 27 травня 1986 року, актовий запис №183 (а.с.13).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою похилого віку, що має відповідні порушення функцій організму, інвалідом третьої групи, що підтверджується копією довідки до акта огляду медико - соціальною експертною комісією Серії 12 ААВ № 269961, виданого 13 квітня 2022 року (а.с.21).

Відповідно до копії висновку №7823 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 04.10.2024, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 потребує денного догляду, вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (а.с.30).

ОСОБА_1 є особою першого ступеня споріднення та єдиним сином ОСОБА_2 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (а.с.15-18).

ОСОБА_1 постійно проживає разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом (а.с.35).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 03.11.1984 (а.с.29).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є людиною похилого віку, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 (а.с.14), має хронічні захворювання: наслідки ТПМК, гіпертонічну хворобу 3 ст., хронічний панкреатит, хронічний пієлдоніфрит, що підтверджується копією висновку ТОВ «Медичний фактор», згідно якого за станом здоров`я не може виконувати обов`язки опікуна, піднімати важки предмети (а.с.43).

Проти здійснення постійного догляду заявником та сином за ОСОБА_2 , остання не заперечує у своїй заяві від 14.11.2024 та підтверджує всі обставини вказані в письмовій заяві (а.с.28).

ІV. Оцінка Суду.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 1 ст.315 ЦПК України наведено перелік фактів, справи про встановлення яких розглядаються судом. Хоча за змістом частини другої цієї статті зазначений перелік не є вичерпним, проте у судовому порядку можуть бути встановлені тільки ті факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб (якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 1) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; 2) встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; 3) заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); 4) чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

З матеріалів справи вбачається, що заявник, звертаючись до суду із заявою про встановлення факту постійного догляду за матір`ю, посилається на те, що він є єдиною особою, який може здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІІІ групи та потребує постійного стороннього догляду, оскільки його батько є хворою особою та не може здійснювати обов`язки опікуна.

Відповідно до абзацу 12 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Порядок вирішення питання можливості оформлення постійного догляду за особами похилого віку, у тому числі і за особами, що потребують постійного стороннього догляду, визначено Законом України «Про соціальні послуги», Порядком підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року №430, Порядком надання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року №1040.

У відповідності до вимог п.4 ст.264 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

При визначені можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства судом було застосовано правовий висновок, зазначений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року по справі №560/17953/21.

Згідно змісту п.116, 117 Постанови неефективним є підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вирішила за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц (провадження №14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц (провадження №61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

У даному випадку предметом дослідження суду є встановлення певного юридичного факту який встановлює правосуб`єктність особи як такою яка здійснює постійний догляд на безоплатній непрофесійній основі за своєю матір`ю, що є необхідним для застосування до заявника вимог п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХІІ для отримання відстрочки від мобілізації, заяв з боку заінтересованих осіб про наявність спору з цього приводу або відомостей про наявність позасудового розгляду вказаного питання до суду не надходило, тому розгляд справи здійснено у порядку Цивільного процесу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого відділом РАГС Кролевецького РАЦС Сумської області 27 травня 1986 року, актовий запис №183 (13).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою похилого віку, що має відповідні порушення функцій організму, інвалідом третьої групи, що підтверджується копією довідки до акта огляду медико - соціальною експертною комісією Серії 12 ААВ № 269961 виданого 13 квітня 2022 року (а.с.21).

Відповідно до копії висновку №7823 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 04.10.2024, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 потребує денного догляду, вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (а.с.30).

ОСОБА_1 є особою першого ступеня споріднення та єдиним сином ОСОБА_2 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (а.с.15-18).

ОСОБА_1 постійно проживає разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом (а.с.35).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 03.11.1984 (а.с.29).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є людиною похилого віку, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 (а.с.14), має хронічні захворювання: наслідки ТПМК, гіпертонічну хворобу 3 ст., хронічний панкреатит, хронічний пієлдоніфрит, що підтверджується копією висновку ТОВ «Медичний фактор», згідно якого за станом здоров`я не може виконувати обов`язки опікуна, піднімати важки предмети (а.с.43).

Проти здійснення постійного догляду заявником (сином) за ОСОБА_2 , остання не заперечує у своїй заяві від 14.11.2024 та підтверджує всі обставини вказані в письмовій заяві (а.с.28).

Вищевказаними доказами підтверджується те, що ОСОБА_1 дійсно здійснює постійний догляд на непрофесійній основі за своєю матір`ю, оскільки батько заявника та чоловік ОСОБА_2 за станом здоров`я не може виконувати обов`язки опікуна.

Отже, встановлення факту зайняття постійним доглядом заявником за матірю, яка є інвалідом ІІІ групи та за висновком №7823 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 04.10.2024, потребує денного догляду, вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної полуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (а.с.30), має для заявника юридичне значення, оскільки забезпечить захист прав хворої та дозволить заявнику отримати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 9 частини 1 статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з нормами ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч.2 ст.78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.263 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку про задоволення заяви.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених стороною по справі в обґрунтування правової позиції, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 158, 258-259, 263 Цивільного-процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 (заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області) про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснює постійний догляд на безоплатній непрофесійній основі за своєю рідною матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , яка є інвалідом III групи, що підтверджується довідкою до огляду медико - соціальною експертною комісією Серія 12 ААВ № 269961, потребує соціальної послуги та стороннього догляду від фізичної особи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області М.І.Петрюченко