Рішення

від 14.11.2024 по справі 363/1730/24

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"14" листопада 2024 р. Справа № 363/1730/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

14 листопада 2024 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лукач О.П.,

за участю секретаря Мітясова Д.О.,

представник позивача - адвоката Березинець К.Г.,

представників третьої особи - Бондаренко Н.В., Андрієнко А.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Вишгороді у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

08.04.2024 до Вишгородського районного суду Київської області надійшла вказана позовна заява, у якій позивач просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач та відповідач з травня

2017 року почали спільно проживати однією сім`єю як чоловік і дружина, без реєстрації шлюбу. Позивач вказує, що відповідач уже мала малолітнього сина ОСОБА_5 від першого шлюбу, якого залишила проживати разом зі своєю матір`ю, та на час їхнього знайомства, відповідач була вагітною від іншого чоловіка і ІНФОРМАЦІЯ_2 народила другу дитину - ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився їхній спільний син - ОСОБА_4 . Однак, сімейне життя у позивача з відповідачем не склалося і невдовзі відповідач залишила його з дитиною і пішла проживати в інше місце. На даний час відповідач проживає з іншим чоловіком від якого також народила дитину. Згідно рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22.02.2021 відповідача позбавлено батьківських прав відносно її старшого сина ОСОБА_5 . Позивач зазначає, що син проживає з ним у будинку АДРЕСА_1 , та перебуває на повному його утриманні. Відповідач ОСОБА_3 вихованням та утриманням сина не займається, не проявляє до нього материнської турботи, не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, взагалі не спілкується з сином, не надає йому доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не створює умов для отримання освіти, байдужа до його долі. Син відвідує заклад дошкільної освіти (дитячий садочок) «Берізка» Пірнівської сільської ради. За час перебування дитини в дитячому садочку, матір дитини жодного разу не з`являлася, життям дитини у садочку не цікавилася, участі у навчанні та вихованні дитини не бере, з вихователем зв`язку не має, що підтверджується відповідною довідкою. Здоров`ям дитини відповідачка також не цікавиться, що підтверджується довідкою Пірнівської АЗПСМ від 08.04.2024. 05.04.2024 комісією Служби у справах дітей Пірнівської сільської ради було складено акт обстеження, з якого вбачається, що мати не проживає разом з дитиною. Позивач вказує, що він звертався до Служби у справах дітей Пірнівської сільської ради щодо надання йому висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав щодо їхнього сина. Однак, йому було повідомлено про те, що висновок про доцільність позбавлення батьківських прав надається лише на запит суду. Посилаючись на те, що ОСОБА_3 з 2019 року жодного разу не проявляла ніякого інтересу до долі дитини, нехтуючи своїми батьківськими обов`язками, не вживає відповідних засобів з метою належної участі у житті та вихованні дитини, самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання та утримання свого малолітнього сина, матеріально не забезпечує, не дбає про його розвиток, навчання та виховання, не підтримує жодних зв`язків із дитиною, позивач звернувся до суду із вказаним позовом. У прохальній частині позовної заяви позивач також просить витребувати у Служби у справах дітей Пірнівської сільської ради письмовий висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після виконання судом вимог частини восьмої статті 187 ЦПК України, ухвалою суду від 15.04.2024 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання, призначеного на 12:00 09.05.2024, про що повідомлено учасників провадження.

Крім цього, за клопотанням позивача поданого із позовною заявою, вказаною ухвалою суду, зобов`язано службу у справах дітей Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області надити висновок щодо розв`язання спору та про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

09.05.2024 до суду, на виконання вимог ухвали суду, надійшов висновок органу опіки та піклування Пірнівської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 .

На стадії підготовчого провадження брали участь: позивач - ОСОБА_2 , представник позивача - ОСОБА_7 , представник третьої особи - Служби у справах дітей та сім`ї Пірнівської сільської ради Бондаренко Н.В. Відповідач, у судові засідання призначені 09.05.2024 та 26.06.2024, не з`явилась.

Як вбачається із матеріалів справи, конверт із судовою повісткою про виклик до суду, копією ухвали суду про відкриття провадження, а також копією позовної заяви, надісланий відповідачу на адресу зареєстрованого місця проживання, отримав позивач, але, зі слів представника позивача, за відсутністю відповідача за вказаною адресою, судову кореспонденцію їй не передано. Крім цього, судові повістки про виклик відповідача до суду було надіслано на всі відомі адреси фактичного її місця проживання, які були встановлені судом, з урахуванням положень пункту 5 частини 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», повернулися до суду без вручення адресату з причин «за закінченням терміну зберігання». Також, відповідно до частини одинадцятої статті 128 ЦПК України, відповідач, з опублікуванням оголошення про її виклик до суду, вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Однак, у призначені судові засідання на стадії підготовчого провадження не з`явилася, поважності причин неявки суду не повідомила.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 26.06.2024 закрито підготовче провадження та призначити цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області про позбавлення батьківських прав, до судового розгляду на 28.08.2024 о 09:00 про що повідомлено учасників провадження.

У призначене судове засідання з`явилися представник позивача та представники третьої особи.

У зв`язку із неявкою відповідача та відсутністю доказів про вручення та/або причини невручення судової повістки про виклик до суду, розгляд справи було відкладено на 01.10.2024 на 16:00, про що відповідача повідомлено шляхом надсилання судової повістки про виклик до суду засобами поштового зв`язку, смс-повідомлення на відомі номера мобільного телефону, а також у порядку частини одинадцятої статті 128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на сайті судової влади.

Як убачається із розписок, які містяться у матеріалах справи, 27.09.2024 відповідач отримала у приміщенні суду копію ухвали про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви з додатками та її повідомлено про день, час та місце розгляду справи, призначений на 01.10.2024 на 16:00.

У судове засідання, призначене на 01.10.2024, з`явилися представник позивача та представники третьої особи. Відповідач, будучи належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, до суду не з`явилася, поважності причин неявки суду не повідомила.

Враховуючи дату отримання відповідачем позовної заяви з додатками та копію ухвали суду про відкриття провадження, а також встановлений їй судом строк для надання відзиву на позовну заяву, який не закінчився, розгляд справи було відкладено на 14.11.2024 на 11:45, про що відповідача повідомлено судовою повісткою та шляхом розміщення оголошення про її виклик до суду у порядку частини одинадцятої статті 128 ЦПК України.

У судове засідання 14.11.29024 з`явилися представник позивача та представники третьої особи. Відповідач повторно не з`явилася.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи у відсутності відповідача, суд враховує думку присутніх учасників провадження, положення статті 223 ЦПК України та вжиті судом заходи для забезпечення участі відповідача під час розгляду справи у суді, яка, будучи обізнаною про судове провадження, до суду не з`явилася, розглядом справи не цікавилася, право подати відзив на позовну заяву не скористалася, поважності причин неявки до суду не повідомила.

Враховуючи наявність умов, визначених у частині першій статті 280 ЦПК України, суд ухвалив: провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позові, просила позов задовольнити.

Представники третьої особи підтримали позов, зазначивши, що у результаті неодноразових відвідувань місця проживання дитини, відповідач була відсутня та вона була відсутня за іншими відомими їм адресами її проживання. Вказують, що вихованням дитини займається лише батько дитини.

Заслухавши присутніх учасників провадження, дослідивши письмові докази у справі, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частинами першою та другою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно із статтею 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи,які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу(групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_4 , батьками якого є: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_3 (а.с. 7).

Як убачається із матеріалів справи, позивач - ОСОБА_2 та дитина - ОСОБА_4 зареєстровані та проживають за адресою:

АДРЕСА_1 , а відповідач ОСОБА_3 (мати дитини) за місцем реєстрації з позивачем та дитиною не проживає з 2018 року. Батько дитини - ОСОБА_2 не одружений, займається вихованням та розвитком малолітнього сина, до сільської ради скарг та компрометуючих матеріалів на нього не надходило (а.с. 8 - 12, 15).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач - ОСОБА_2 є ФОП та отримує дохід (а.с. 17, 18-19).

Дитина ОСОБА_4 зарахований та відвідує ЗДО (дитячий садок) «Берізка»

с. Пірнове з 01.11.2020 та під час перебування дитини у закладі дошкільної освіти, дитиною постійно опікувався батько ОСОБА_2 , а мама хлопчика в дитячий садочок не приходила, життям дитини у садочку не цікавилася, ніякої участі у вихованні дитини не брала (а.с. 13).

З 12.05.2021 дитина ОСОБА_4 перебуває на обліку в Пірнівській АЗПСМ та приходив на прийом до лікаря в супроводі з татом ОСОБА_2 , мама присутня не була. На усі щеплення дитину приводив тато. До лікаря, коли дитина хворіла, приводив тато, мати жодного разу присутня не була (а.с. 14).

Рішенням №102 від 25.04.2024 виконавчий комітет Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області затвердив висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (а.с. 52).

Так, відповідно до висновку органу опіки та піклування Пірнівської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 , службою у справах дітей Пірнівської сільської ради та КУ «Центр надання соціальних послуг» встановлено, що гр. ОСОБА_3 вихованням та утриманням сина не займається, не проявляє до нього материнської турботи, не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, взагалі не спілкується з сином та байдужа до його долі, що підтверджено Актами обстеження умов проживання та Актом оцінки потреб особи-/сім?ї. Микита відвідує заклад дошкільної освіти «Берізка» Пірнівської сільської ради. За час перебування в садочку матір дитини жодного разу не з`являлася, життям дитини у садочку не цікавилася, участі у навчанні та вихованні дитини не приймала, з вихователем зв`язку не має, що підтверджено довідкою - характеристикою директора закладу. Враховуючи вищевикладене, комісія з питань захисту прав дітей, орган опіки та піклування дійшли до висновку, що ОСОБА_3 не цікавиться життям та здоров`ям дитини, проживає окремо, має іншу родину. А тому, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 щодо її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 53).

Позивач звертаючись до суду з позовом долучив відомості із сайту судової влади про наявність у Вишгородському районному суді Київської області проваджень щодо відповідача.

Так, з урахуванням положень частини п`ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», відповідно до якої судді мають право на повний доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону, а також те, що законом передбачено, що суд який розглядає справу, може самостійно при здійсненні судочинства використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру, судом досліджено надану позивачем інформацію та встановлено, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 22.02.2021 у справі № 363/4083/21 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , позбавлено батьківських прав щодо її малолітнього сина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно ухвал Вишгородського районного суду Київської області від 27.09.2024 у справі №363/416/22 та від 31.10.2024 у справі №363/470/22, кримінальне провадження №12021111150000385 від 22.10.2021 за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 185 КК України, та кримінальне провадження №12022111150000116 щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_9 за частиною третьою статті 15, частиною другою статті 185 КК України, закрито на підставі пункту 4-1 частини першої статті 284 КПК України.

Між сторонами склалися правовідносини, що регулюються нормами Сімейного Кодексу України та Цивільного Кодексу України.

Таким чином, вирішуючи питання про позбавлення відповідача - ОСОБА_3 батьківських право щодо її малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд враховує таке.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 6 СК України, малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

У статті 7 СК України встановлено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншим міжнародними договорами України,згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (частина четверта статті 155 СК України).

Відповідно до статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно із пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Стаття 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, що ратифікована постановою Верховної Ради від 27.02.1991 № 789-ХІІ, встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Передбачено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини і предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною другою статті 27 Конвенції передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

З урахуванням наявних у матеріалах справи належних, допустимих та достовірних доказів, досліджених судом, їх достатньо, щоб дійти висновку про доведеність позивачем обставини, що відповідач (мати дитини) самоусунулася від виконання батьківських обов`язків та не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, навчанням, підготовкою до самостійного життя, не забезпечує харчуванням, байдуже ставиться до подальшої її долі, що негативно впливає на фізичний розвиток дитини, які суд вважає винятковими обставинами в розумінні 6 принципу Декларації прав дитини та які дозволяють зробити висновок про наявність реального порушення прав дитини, що є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України.

Так, відповідач у судові засідання, призначені у підготовчому провадженні та для розгляду справи по суті не з`явилася, правом подати відзив на позовну заяву щодо позбавлення її батьківських прав, не скористалася, тим самим не спростувала доводів позивача. Будь-які докази, які б свідчили про те, що мати бере активну участь у житті дитини, у матеріалах справи відсутні.

Ряд доказів у їх сукупності достовірно свідчать про те, що мати дитини не цікавилася та не цікавиться життям сина, який проживає разом із батьком, який одноосібно взяв на себе батьківський обов`язок, опікується дитиною, дбає про її здоров`я, навчання, безпеку, фізичний та психічний розвиток.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення останньої батьківських прав щодо її сина, у повному обсязі.

Керуючись статями 7, 19, 150, 155, 164-166 СК України, статтями 2-5, 12, 13, 76-89, 141, 174, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як таку, що ухиляється від виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дитини.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 25.11.2024.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації:

АДРЕСА_2 ;

Третя особа: Служба у справах дітей Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області, код ЄДРПОУ 44051066, юридична адреса: 07361, Київська обл., Вишгородський р-н., с. Нижча Дубечня, пр-т., Миру, буд. 50.

Суддя О.П. Лукач