Рішення

від 13.11.2024 по справі 525/290/24

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/290/24

Номер провадження 2/525/165/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

13 листопада 2024 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Ячала Ю.І.,

за участю секретаря Лопатки О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У МИРГОРОДСЬКОМУ РАЙОНІ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ про визнання розірвання шлюбу фіктивним, -

встановив:

У березні 2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Буженко Юрій Сергійович звернулася до суду з позовною заявою до ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У МИРГОРОДСЬКОМУ РАЙОНІ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ про визнання розірвання шлюбу фіктивним.

В направленому на адресу суду позові представник позивача адвокат Буженко Ю.С. зазначив, що 24 вересня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб у Миргородському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального Міністерства юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис № 491. З початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, чоловік позивачки став на захист Батьківщини, та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , відповідно до запису у військовому квитку серії НОМЕР_2 та довідкою №974 від 02.06.2022 року, виданою військовою частиною. Варто зауважити, що у ОСОБА_3 , від першого шлюбу є син ОСОБА_4 . За рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 29.02.2016 року по справі № 525/1250/15-ц, визначено місце проживання ОСОБА_4 разом із батьком. Відповідно до довідки № 88 від 04.09.2023, виданої виконавчим комітетом Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та його син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на його утриманні. Враховуючи відповідні обставини ОСОБА_3 подав рапорт про звільнення з військової частини на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а саме у зв`язку із самостійним вихованням неповнолітнього сина ОСОБА_4 . Проте, командування військової частини НОМЕР_1 , повідомило ОСОБА_3 про те, що для звільнення із військової частини на відповідній підставі, йому необхідно розлучитися із своєю дружиною позивачкою по справі ОСОБА_1 . У зв`язку з цим, 14.11.2023 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 фіктивно розірвали шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , при цьому насправді вони не мали на меті фактично припиняти шлюбні відносини, а зробили це лише за взаємною домовленістю, тільки для того, щоб була штучно створена підстава для звільнення з військової служби. Після цього ОСОБА_3 повернувшись у військову частину та подавши 20.11.2023 року рапорт про звільнення з військової служби із необхідними документами до військової частини НОМЕР_1 , продовжив нести обов`язки військової служби та виконувати бойові завдання в зоні активних бойових дій. Проте, як вбачається із сповіщення № 95 від 10.01.2024 року, виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 , "солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 … під час виконання бойового завдання в зоні бойових дій зник безвісти 29.12.2024 року в районі населеного пункту Степове Покровського району Донецької області". Наразі позивачка має на утриманні трьох дітей: сина ОСОБА_3 ОСОБА_4 та дітей від першого шлюбу: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . У зв`язку з формальним розлученням ОСОБА_3 та ОСОБА_1 для того, щоб отримати звільнення з військової служби, позивачка не може претендувати на пільги та виплати, які передбачені законодавством України для членів сім`ї зниклого безвісти військовослужбовця. Варто зауважити, що одразу ж після "розлучення" нічого у відносинах між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не змінилося, вони надалі продовжували проживати разом як чоловік та дружина. Продовжували вести спільне господарство, дбали про добробут своєї сім`ї, підтримували відносини як чоловік та дружина, піклувалися одне про одного навіть на відстані, оскільки чоловік перебував постійно у зоні бойових дій. Після звільнення з військової служби, вони планували заново одружитись та придбати будинок. До розлучення, син ОСОБА_3 перебував разом з позивачкою, вона про нього піклувалася, навіть і після розлучення та після зникнення безвісти чоловіка, позивачка досі продовжує ним опікуватися. ОСОБА_3 забезпечував свою сім`ю, як до так і після 14.11.2023 року, періодично надсилаючи кошти позивачці після розлучення, відповідно до виписок із банку. Зрозуміло, що відповідне розлучення мало лише формальний характер, метою якого було лише - звільнення з військової служби ОСОБА_3 і тому процес розірвання шлюбу, в даному випадку, є фіктивним у зв`язку з чим таке розірвання шлюбу має бути визнано судом недійсним, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 продовжували проживати однією сім`єю і не мали дійсного наміру припинити шлюбні відносини. Посилаючись на вищевикладене представник позивача просить винести фіктивним розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яке було зареєстроване 14.11.2023 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 11.

22 березня 2024 року від В.о. начальника Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Свічкар Р.С. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відділу просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , фіктивним, з урахуванням норм чинного сімейного законодавства України в частині розірвання шлюбу. Зазначивши, що 12.10.2023 року Відділом ДРАЦС у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято від ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заяву про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей за № 13/30.13-52. Було роз`яснено, що відповідно до ст. 106, 114 Сімейного кодексу України Відділом державної реєстрації актів цивільного стану складається актовий запис про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання такої заяви, якщо вона не була відкликана, шлюб припиняється у день реєстрації розірвання шлюбу. 14.11.2023 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено актовий запис № 11 про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та 14.11.2023 року видано свідоцтва про розірвання шлюбу: серії НОМЕР_4 ОСОБА_3 , серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 . Відповідно, в заяві про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей, актовому записі про розірвання шлюбу, книзі обліку бланків свідоцтв про розірвання шлюбу наявні підписи ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 здійснено відповідно до норм чинного сімейного законодавства України (а.с. 51-52).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись в своїх поясненнях на зміст обставин викладених у тексті позовної заяви.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні, просив позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у змісті позовної заяви.

Представник відповідача Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, раніше представником відповідача направлено до суду лист, в якому просили провести розгляд справи у відсутність представника відповідача, винесенні рішення просили врахувати відзив поданий щодо позовних вимог позивача (а.с. 156).

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку про відсутність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , виданим повторно 10 листопада 2022 року Миргородським відділом реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), прізвища після державної реєстрації шлюбу: чоловіка ОСОБА_8 , дружини ОСОБА_8 (а.с. 7).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 14 листопада 2023 року виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, шлюб між чоловіком ОСОБА_3 і дружиною ОСОБА_1 розірвано, про що 14 листопада 2023 року складено відповідний актовий запис за № 11 (а.с. 17).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 виданого повторно 21 грудня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шишацького районного управління юстиції Полтавської області, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 , про що складено відповідний актовий запис № 23, батьками записані: батько ОСОБА_3 , мати ОСОБА_9 (а.с. 9).

Відповідно до заочного рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 29 лютого 2016 року, яке набрало законної сили 26 березня 2016 року, визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , з батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , жителем АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , аліменти на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , в розмірі 1/8 (однієї восьмої) частини усіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімумі для дитини відповідально віку щомісячно, починаючи з 19 жовтня 2015 року, дня подання позову, і до його повноліття (а.с. 11-14).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області № 88 від 04 вересня 2022 року, громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , його син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на його утриманні (а.с. 15).

09 травня 2023 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підписав заяву, яка засвідчена приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області та зареєстрована в реєстрі за № 707, відповідно до якої останній надає дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон України до Республіки Польща, Федеративної Республіки Німеччини та тимчасове проживання у Федеративній Республіці Німеччини з 18 січня 2024 року до 17 січня 2025 року у зв`язку з воєнними діями на території України мого неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який народився в с. Яреськи Шишацького району Полтавської області, у супроводі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та надає згоду заявою та підтверджує усе, що перелічено у заяві відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 21-22).

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 виданого 25.02.2022 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.02.2022 року за № 24 призваний у Збройні сили України (а.с. 29-30).

Відповідно до довідки Міністерства оборони України військової частини НОМЕР_1 за № 974 від 02.06.2022 року, солдат ОСОБА_3 , перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 8).

Відповідно до рапорту на ім`я командира роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 поданого ТОВ командира роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , який підписано останнім та солдатом ОСОБА_3 , який просить клопотати перед вищим командуванням про звільнення солдата ОСОБА_3 , номера обслуги 2 зенітного артилерійського відділення зенітно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , з військової служби за призовом під час мобілізації у запас на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за сімейними обставинами у зв`язку з вихованням дитини віком до 18 років (а.с. 16).

Відповідно до сповіщення сім`ї за № 95 виданого ІНФОРМАЦІЯ_12 за № 11/1/121 від 10 січня 2024 року направленого на ім`я ОСОБА_11 , жителя АДРЕСА_1 , солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер, обслуги зенітного артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , призваний на військову службу по мобілізації 25.02.2022 року військовою частиною НОМЕР_1 , вірний військовій присязі, під час виконання бойового завдання в зоні бойових дій зник безвісти 29.12.2023 року в районі пункту Степове Покровського району Донецької області (а.с. 18).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Державна реєстрація розірвання шлюбу передбачена ст. 115 СК України.

Відповідно до положень ст. 106 СК України, подружжя, яке не має дітей, має право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу. Орган державної реєстрації актів цивільного стану складає актовий запис про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання такої заяви, якщо вона не була відкликана.

Орган державної реєстрації актів цивільного стану складає актовий запис про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання такої заяви, якщо вона не була відкликана.

Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору.

Статтею 108 СК України передбачено, що за заявою заінтересованої особи розірвання шлюбу, здійснене відповідно до положень статті 106 цього Кодексу, може бути визнане судом фіктивним, якщо буде встановлено, що жінка та чоловік продовжували проживати однією сім`єю і не мали наміру припинити шлюбні відносини. На підставі рішення суду актовий запис про розірвання шлюбу та Свідоцтво про розірвання шлюбу анулюються органом державної реєстрації актів цивільного стану.

Між тим, суд зауважує, що подальше спільне проживання сторін після 04.04.2007 року само по собі є недостатньою підставою для визнання шлюбу фіктивним.

Для визнання розірвання шлюбу фіктивним необхідно наявність не лише факту спільного проживання, а і фактів, які підтверджують існування у обох з подружжя внутрішньої волі до підтримання подальших шлюбних відносин та її виявлення у вигляді активних дій. Такими активними діями є: 1) дії спрямовані на реалізацію функцій сім`ї та мети шлюбних відносин (наприклад репродуктивної функції); 2) подальше активне ведення спільного господарства, подальша спільна праця, спрямована на забезпечення фінансової стабільності союзу чоловіка та жінки та збільшення їх спільного капіталу.

Матеріалами справи не підтверджується та позивачем не доведено наявності умов, за яких розірвання шлюбу можливо визнати фіктивним, зокрема, що дії колишнього подружжя після розірвання шлюбу були спрямовані на реалізацію функцій сім`ї та мети шлюбних відносин, ведення ними спільного побуту, бюджету, наявність взаємного матеріального забезпечення, взаємних прав та обов`язків,

Даних, що після розірвання шлюбу 14.11.2023 року колишнє подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 продовжували проживати однією сім`єю, і не мали наміру припинити шлюбні відносини, як того вимагають положення ст. 108 СК України для визнання розірвання шлюбу фіктивним, суду не надано.

Суд оцінює критично надані пояснення позивачки про те, що вони з ОСОБА_3 після розірвання шлюбу проживали разом та вели спільне господарство, оскільки ОСОБА_3 був призваний з 25.02.2022 року до лав ЗСУ та безперервно проходив службу у відповідній військовій частині, а вона особисто перебувала тривалий час за межами України, Це ж стосується і показань свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які підтвердили факт спільного проживання подружжя, оскільки вони не доводять фіктивний характер розірвання шлюбу.

Посилання позивача на ту обставину, що померлий ОСОБА_3 писав рапорт та заяву на адресу командування, про звільнення його зі служби у Збройних силах України за сімейними обставинами у зв`язку з вихованням дитини до 18 років, то цей факт судом не заперечується, але на час розгляду справи не можливо визначити з якою саме метою подавалися дані документи. Позивачка стверджує, що вони разом із ОСОБА_3 вирішили фіктивно розірвати шлюб, лише з тією метою, що останньому було відмовлено у звільненні з військової служби, так як він перебуває у шлюбі і за його сином є кому доглядати та піклуватися, тільки з цією метою вони вирішили розлучитися. Суд зазначає, що дані обставини вказують на те, що можливо ОСОБА_3 і хотів виховувати свого сина самостійно, але заяви та рапорт на ім`я командування ніяких процесуальних наслідків не мають і не підтверджують факту фіктивності розірвання шлюбу.

Позивачка ОСОБА_1 зазначила, що так як у них із ОСОБА_3 не було спільних дітей, то вони подавши заяви до органів ДРАЦС через місяць отримали свідоцтва про розірвання шлюбу, але в подальшому, коли ОСОБА_3 буде звільнено із ЗСУ, вони знову планували одружитися. Дане твердження позивача суду оцінює критично, так як при зверненні до органів ДРАЦС ОСОБА_3 особисто підписав заяву про розірвання шлюб з позивачкою по справі, тобто він особисто виявив свою волю та бажання для вчинення відповідної дії. Шлюб розірвано з посиланням на ст. 106 СК України, але подальших дій з приводу оскарження чи визнання підписаної заяви такою, що не відповідає волі ОСОБА_3 не писав та не направляв до відповідних органів.

Реєстрація розірвання шлюбу проведена Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального Міністерства юстиції, з умовами розірвання шлюбу подружжя було ознайомлено, про відповідальність за повідомлення завідомо неправдивих відомостей відділу реєстрації актів цивільного стану попереджені, про що у заяві про розірвання шлюбу проставлені підписи.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.

Посилання позивача на те, що у неї на даний час, коли вона проживає за кордоном народилася малолітня дитина, батьком якої у свідоцтві про народження записаний померлий ОСОБА_3 , що вказує на те, що останній планував проживати разом з нею однією сім`єю, то суд зазначає, що дане твердження позивача не є підставою для визнання розірвання шлюбу фіктивним, а вказує лише на те, що ОСОБА_1 має можливість в подальшому засвідчити факт того, що позивачка має спільну малолітню дитину із померлим ОСОБА_3 , яка народилася після розірвання шлюбу з померлим, і відомості про останнього внесені до свідоцтва про народження зі слів матері.

В своїх поясненнях позивачка також посилається на те, що ОСОБА_3 перебуваючи на службі у ЗСУ перераховував неодноразово на її картковий рахунок кошти, про що долучила до матеріалів справи відповідні платіжні інструкції, то дана обставина є підтвердженням того, що ОСОБА_3 дійсно перераховував кошти на адресу позивачки, але з якою метою це було зроблено не вказується, можливо перерахунок коштів здійснювався з тією метою, що з ОСОБА_14 проживав його неповнолітній син і дані кошти перераховувалися на його потреби, а їй особисто як плата за догляд, так як вона не є матір`ю ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Те саме стосується і розірвання шлюбу.

При цьому, суд звертає увагу на те, що сторони не ставили питання про "фіктивність" розлучення, що мало місце 14.11.2023 року, а дане питання стало актуальним для позивача лише у березні 2024 року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки особа померла, то неможливо встановити її наміри при розірванні шлюбу, а позивачкою не надані беззаперечні докази, що на момент розірвання шлюбу вона із чоловіком не мали намір фактично розірвати шлюб, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати віднести на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 108, 115 СК України, ст. 2, 4, 5, 10, 11, 12, 76-81, 141, 211, 223, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , до ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У МИРГОРОДСЬКОМУ РАЙОНІ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ, місцезнаходження юридичної особи: вулиця Каштанова, 19А, селище Велика Багачка Миргородський район Полтавської області, ідентифікаційний код юридичної особи: 22547868, про визнання розірвання шлюбу фіктивним, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційних скарг.

Повний текст рішення виготовлено 25.11.2024 року.

Суддя Ю.І. Ячало