Рішення

від 25.11.2024 по справі 756/2541/23

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

25.11.2024 Справа № 756/2541/23

Унікальний № 756/2541/23

Провадження № 2/756/353/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2024 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Шевчука А.В.,

при секретарі - Марценюк А.І.

за участі: представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Ярошенка Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Київська офсетна фабрика» про стягнення заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2023 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача ДП «Київська офсетна фабрика» про стягнення 103 374,30 грн. заборгованості по виплаті заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 вказувала, що 04.05.1993 згідно наказу №40-к від 04.05.1993 року була прийнята на роботу до ДП «Київська офсетна фабрика» на посаду касира. 01.03.2004 року згідно наказу №18-к від 01.03.2004 переведена на посаду бухгалтера першої категорії. 10.06.2013 згідно наказу №43-к від 10.06.2013 переведена на посаду провідного бухгалтера. 01.11.2019 згідно наказу №101-к від 01.11.2019 призначена на посаду заступника головного бухгалтера.

Позивач вказує, що за період з жовтня 2021 року по червень 2022 року відповідач не сплачував їй заробітну плату та інші належні за трудовим договором платежі. При цьому, починаючи з жовтня 2021 року та до кінця березня 2022 року, а також за червень 2022 року відповідач нараховував заробітну плату позивачу, але не виплачував її. За період квітень-травень 2022 року відповідач не нараховував заробітної плати взагалі.

Окрім того, ОСОБА_3 вказує, що за тривалий період роботи у відповідача окрім основної заробітної плати (ставки), їй виплачувались також надбавки до заробітної плати за збільшення обсягу робіт, які без відповідного повідомлення позивача під розписку були самостійно зняті відповідачем. За твердженням ОСОБА_3 , відповідач без повідомлення працівника у період коли вона працювала на підприємстві, самостійно у порушення ст. 32 КЗпП України змінив умови праці, а саме зменшив розмір її оплати праці.

30.06.2022 згідно наказу №75000-ВС/13-к позивач звільнилась з посади заступника головного бухгалтера ДП «Київська офсетна фабрика» з 30.06.2022 за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України. Згідно цього ж наказу відповідач був зобов`язаний виплатити позивачу компенсацію за 12 днів невикористаної відпустки, яка за твердженням позивача також не була виплачена.

Позивач стверджує, що заборгованість відповідача по виплатам її заробітної плати та компенсації за відпустку складає 103 374.30 грн., яка не погашена по час розгляду справи.

При цьому, позивач вказує, що 25.02.2019 року між нею та ДП «Київська офсетна фабрика» було укладено «Договір позики №166 між підприємством та його працівником» строком дії до 31 березня 2024 року. За умовами вказаного договору передбачено, що повернення сум позики здійснюється шляхом утримання із заробітної плати 2500 грн. кожного місяця, а у випадку звільнення з роботи незалежно від причин звільнення, сума позики підлягає поверненню протягом трьох років з дня звільнення.

Таким чином, ОСОБА_3 визнає та підтверджує, що станом на момент подачі позовної заяви сума наданої їй позики, що підлягає поверненню ДП «Київська офсетна фабрика» становить 27 700 грн., а тому вона зверталась до підприємства із заявою врахувати її зобов`язання і виплатити їй заборгованість із заробітної плати лише у розмірі 75 674 грн. 30 коп. за вирахуванням суми позики шляхом утримання з заробітної плати.

04.10.2022 року ДП «Київська офсетна фабрика» направило ОСОБА_3 листа №75000-ВС/268, згідно якого підтвердили наявність заборгованості з заробітної плати перед позивачем та повідомили про готовність виплатити заборгованість із заробітної плати та висловили прохання повідомити про бажаний спосіб отримання виплат по заборгованості.

Після неодноразової переписки працівника з роботодавцем щодо виплати залишку заборгованості із заробітної плати 26.01.2023 року ДП «Київська офсетна фабрика» направлено ОСОБА_3 вимогу про стягнення заборгованості №75000-ВС/12 з розрахунком, у відповідності до якої відповідачем хоч і підтверджено заборгованість із заробітної плати перед ОСОБА_3 на суму 78 578 грн. 28 коп., але відмовлено здійснювати виплати із вказівкою про незаконність нарахування їй матеріальної допомоги у розмірі 52 319 грн. 62 коп. і зазначення про наявний борг працівника перед роботодавцем у сумі 3 945 грн. 34 коп., який розраховано шляхом вирахування із заборгованості по заробітній платі суми позики та сум помилково виплаченої матеріальної допомоги.

З огляду на непорозуміння із роботодавцем щодо розміру сум які підлягають виплаті при звільненні ОСОБА_3 , остання звернулася до суду з даним позовом.

В судовому засіданні, ОСОБА_3 підтримала свої вимоги з підстав зазначених у позовній заяві та надала додаткові пояснення щодо порядку розрахунків наявної заборгованості.

Крім іншого вказувала, що відповідач порушуючи вимоги законодавства про працю, вчинив так, що ніби то не роботодавець винен заборгованість із заробітної плати працівнику, а працівник винна роботодавцю надуманий борг.

За твердженням ОСОБА_3 у відповідності до п. 1 ч. 1. ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набута заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, якщо їх виплата мала місце і проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Таким чином, загальна сума виплаченої їй матеріальної допомоги не підлягає поверненню навіть у разі виявлення помилковості нарахування, оскільки матеріальна допомога надавалась їй як працівнику роботодавцем добровільно та без жодної наявності з її боку недобросовісних дій чи наявності розрахункових помилок.

Також, позивач звертала увагу суду, що у відповідності до ст. 127 КЗпП України та ст. 26 Закону України «Про оплату праці» відрахування із заробітної плати можуть провадитися лише у випадках, передбачених законодавством. При цьому, законодавством не передбачено інших відрахувань із заробітної плати окрім податків, зборів, обов`язкових платежів, добровільних утримань.

Тому, утримання ДП «Київська офсетна фабрика» з власної ініціативи сум заборгованості по заробітній платі ОСОБА_3 сум матеріальної допомоги є незаконним.

Крім того, за твердженням ОСОБА_3 пунктом 5.4. договору позики укладеного з ДП «Київська офсетна фабрика» передбачено, що у випадку звільнення позичальника з роботи незалежно від причин звільнення сума позики підлягає поверненню протягом трьох років з дня звільнення. Оскільки правовідносини, що виникли з договору позики регулюються цивільним, законодавством, а позивач була звільнена з роботи 30.06.2022 року то за правилами договору позики строк повернення залишку позики ДП «Київська офсетна фабрика» становить до 30.06.2025 року.

Відтак, у відповідача не настало права вимоги дострокового повернення залишку позичених коштів, відповідно його вимога і самостійне стягнення залишку позики шляхом зарахування за рахунок наявної заборгованості по заробітній платі є незаконною.

Представник відповідача в.о. директора ДП «Київська офсетна фабрика» Кошай П.Д. в судовому засіданні не заперечував наявної заборгованості перед ОСОБА_3 мотивуючи затримку розрахунку при звільненні скрутним фінансовим становищем підприємства та зміною керівництва, при цьому не виключав можливості вирішення питання полюбовно, просив суд відкласти судове засідання для з`ясування обставин та подання додатково документів.

Риторика відповідача та позиція з приводу позовних вимог категорично змінилась з початком представництва ДП «Київська офсетна фабрика» «Адвокатським об`єднанням «ЕФ ТІ Лігал»».

Представник відповідача в судовому засіданні категорично заперечував проти позовних вимог, вказуючи що ОСОБА_3 нараховано суми у розмірі 124 873 грн. 02 коп., при цьому з вказаної суми утримано податки у розмірі 25 100 грн., 06 коп., сплачено ОСОБА_3 8900 грн., а 22 500 грн. зараховано на виконання договору позики. При цьому, після проведеного аудиту та з`ясування зайво нарахованої виплати 42 117 грн. 30 коп. матеріальної допомоги вказана сума, яка є ідентичною залишку заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_3 вирахувана за ініціативою підприємства з цього залишку, а отже зобов`язання перед позивачем припинені.

За таких обставин, представник ДП «Київська офсетна фабрика» просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вислухавши пояснення позивача та представників відповідача, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

Із трудової книжки позивача вбачається, що 04.05.1993 згідно наказу №40-к від 04.05.1993 року ОСОБА_3 була прийнята на роботу до ДП «Київська офсетна фабрика» на посаду касира, 01.03.2004 року згідно наказу №18-к від 01.03.2004 переведена на посаду бухгалтера першої категорії, 10.06.2013 року згідно наказу №43-к від 10.06.2013 року переведена на посаду провідного бухгалтера, 01.11.2019 року згідно наказу №101-к від 01.11.2019 року призначена на посаду заступника головного бухгалтера.

Статтею 43 Конституції України гарантовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Роботодавець (роботодавець - фізична особа) не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються роботодавцем після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

На підставі ст. 103 КЗпП України, ст. 29 Закону України «Про оплату праці», про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Згідно зі ст. 111 КЗпП України, при невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата провадиться за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). При невиконанні норм виробітку з вини працівника оплата провадиться відповідно до виконаної роботи.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

На підставі ст. 22 Закону України «Про оплату праці», суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Статтями 139, 140 КЗпП України передбачено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір. Трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У необхідних випадках заходи дисциплінарного впливу застосовуються стосовно окремих несумлінних працівників.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

30.06.2022 року згідно наказу ДП «Київська офсетна фабрика» №75000-ВС/13-к позивача звільнено з посади заступника головного бухгалтера ДП «Київська офсетна фабрика» з 30.06.2022 року за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України. Крім того, за підписом директора підприємства в наказі зазначено вказівку бухгалтерії виплати ОСОБА_3 компенсацію за невикористані 12 (дванадцять) календарних днів щорічної основної відпустки.

З наказом ОСОБА_3 ознайомлена під власноручний підпис 30.06.2022 року.

Згідно розрахункових листків ОСОБА_3 у ДП «Київська офсетна фабрика» за період з жовтня 2021 року до червня 2022 року чітко зазначено кількість відпрацьованих днів, період нарахування, розміри оплати праці, матеріальної допомоги, нараховані та утримані суми, суми до виплати та розмір боргу по позиці на початок місяця, за якими загальна сума нарахованої заробітної плати без врахування відрахувань зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору становить 168 361 грн. 86 коп.

Відомості розрахункових листків ОСОБА_3 у ДП «Київська офсетна фабрика» за період з жовтня 2021 року до грудня 2021 року щодо нарахованих сум заробітної плати складають: жовтень 2021-23142,00; листопад 2021-28628,60; грудень 2021-23209,65 та збігаються з індивідуальними відомостями про застраховану особу Пенсійного Фонду України у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно відповіді Державної податкової служби України Головного Управління ДПС у м. Києві від 25.05.2023 року №377/ЗПІ/26-15-12-08-08 та долучених додатків ДП «Київська офсетна фабрика» звітні відомості у додатку №1 до форми 4-ДФ за січень, лютий, березень 2022 року подано до Державної податкової служби 12.05.2022 року з відомостями про нарахування заробітної плати ОСОБА_3 у розмірі за січень 2022 року - 27986, 52 грн; лютий 2022 року - 27841 ,44 грн; березень 2022 року 29186,45.

Аналогічні суми за січень 2022 року - 27 986, 52 грн; лютий 2022 року - 27 841 ,44 грн; березень 2023 року 29 186,45 містяться у відомостях розрахункових листків ДП «Київська офсетна фабрика» про нарахування підприємством ОСОБА_4 на час звільнення.

У той же час, уточнюючі звітні відомості у додатку №1 до форми 4-ДФ зі зменшеними сумами щомісячних нарахувань по заробітній платі подано до Державної податкової служби 18.08.2022 року вже після звільнення ОСОБА_3 , що на думку суду свідчить про певні маніпуляції підприємства із декларованою заробітною платою працівника без відома працівника після його звільнення.

30.08.2022 позивач подала ДП «Київська офсетна фабрика» заяву з проханням виплатити заборгованість із заробітної плати, яка з вирахуванням суми позики, яку вона погодилась погасити у розмірі 27 700,00 грн., становила 75 674,500 грн., шляхом утримання із невиплаченої заробітної плати в розмірі 103 374,30 грн. суми боргу по позиці в розмірі 27 700,00 грн. (а.с. 32)..

04.10.2022 року відповідач направив позивачу листа №75000-BС/268, згідно якого підтвердив наявність заборгованості з заробітної плати та повідомив про готовність виплатити заборгованість із заробітної плати і висловив прохання повідомити відповідача про бажаний спосіб отримання виплат по заборгованості із зазначенням номерів рахунків на які будуть здійснені перекази (а.с. 34).

У листі Вимозі про стягнення заборгованості від 26.01.2023 року ДП «Київська офсетна фабрика», крім іншого, підтвердила заборгованість перед ОСОБА_4 на день звільнення у розмірі 78 575 грн. 28 коп. (а.с. 47).

За таких обставин, визначаючи суми реально нарахованої заробітної плати та дійсної заборгованості на час звільнення працівника, суд виходить з відомостей розрахункових листків ОСОБА_3 про нарахування підприємством за період з жовтня 2021 року до червня 2022 року.

За правилами ст. 82 ЦПК України, обставини які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих сумнівів щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

З матеріалів справи вбачається та підтверджено сторонами, що 25.02.2019 року між ОСОБА_3 та ДП «Київська офсетна фабрика» було укладено «Договір позики №166 між підприємством та його працівником» строком дії до 31 березня 2024 року. За умовами вказаного договору передбачено, що повернення сум позики здійснюється шляхом утримання із заробітної плати 2500 грн. кожного місяця, а у випадку звільнення з роботи незалежно від причин звільнення, сума позики підлягає поверненню протягом трьох років з дня звільнення.

ОСОБА_3 визнає та підтверджує, що з заборгованості по заробітній платі за період з жовтня 2021 року до березня 2022 року та червень 2022 року має бути вирахувано 22 500 грн. на погашення позики, крім того підприємством в рахунок погашення заборгованості по заробітній платі їй сплачено 8 900 грн.

Таким чином, сума до виплати ОСОБА_3 по заробітній платі за період з жовтня 2021 року до березня 2022 року та червень 2022 року за вирахуванням податку на доходи, військового збору, фактично утриманої позики та фактично проведених виплат складає 104 131 грн. 30 коп. (168361,86-32830,56-22500-8 900=104131,30).

На підставі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, у позові ОСОБА_3 просить стягнути з відповідача дещо меншу суму у розмірі 103 373 грн. 30 коп.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

В силу ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

За статтями 127-129 КЗпП відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахувань. У цьому випадку власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку для погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми.

Стаття 136 КЗпП системно входить до Глави ІХ Гарантії при покладенні на працівника матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації та визначає положення та порядок покриття шкоди, завданої працівником. При цьому зазначає, що покриття шкоди у решті випадків проводиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Стаття 137 КЗпП вказує які обставини підлягають врахуванню при визначенні розміру відшкодування, крім іншого ступінь вини працівника.

З матеріалів справи вбачається, що з часу звільнення ОСОБА_3 30.06.2022 року з ДП «Київська офсетна фабрика» велась активна переписка щодо проведення належних розрахунків і лише 18.10.2022 року останні зажадали від звільненого працівника пояснень з приводу невиплати платежів за позикою, а про результати ревізії і матеріальну шкоду підприємство повідомило лише 16.01.2023 року, при цьому у кожному з листів вказували про наміри звернутися із цього приводу до суду з позовом про примусове стягнення.

Таким чином, ДП «Київська офсетна фабрика» розуміло обов`язок звернення до суду з позовом у разі спору щодо покриття, можливої шкоди завданої працівником звільненим задовго до проведення перевірки та наявних претензій працівника до роботодавця щодо часу та розміру розрахунків.

Аналіз наведених судом положень законодавства свідчить, що на державному рівні закріплена основоположна гарантія для працівника на своєчасну і повну оплату праці. Виключення із цього загального правила допускаються лише у передбачених законом випадках.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Оскільки ДП «Київська офсетна фабрика» не ініціювало позову, або ж зустрічних взаємовиключних позовних вимог до ОСОБА_3 , у даному випадку, суд констатує порушення роботодавцем виплат усіх нарахованих працівнику сум при звільнені та не вважає можливим в межах даного позову розгляд питання правомірності здійсненого відрахування після звільнення працівника з ініціативи власника, оскільки дані питання виходять за межі заявлених вимог.

Надаючи оцінку зібраним у справі доказам і встановленим обставинам справи, суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено право роботодавця обмежувати працівника у виплаті заробітної плати, відмови у її виплаті на час звільнення для можливості в подальшому визначатись щодо сум для відрахувань, в тому числі для проведення ревізій.

Фактично, цим, відповідач застосував до позивача відрахування за наказом керівника після припинення з працівником трудових відносин, що є неприпустимим.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку підлягають задоволенню у розмірі 103 374,30 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1 073 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 36, 47, 94, 97, 103, 111, 115, 116, 127, 129, 136, 137, КЗпП України, ст. 1215 ЦК України, ст.ст. 21, 22, 26, 34, 129 Закону України «Про оплату праці», ст. 4, 5, 12-13, 76, 81, 82, 133, 137, 141, 263-265, 430 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3 до Державного підприємства «Київська офсетна фабрика» про стягнення заробітної плати - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Київська офсетна фабрика» (ЄДРПОУ 05450185, Україна, 04074, місто Київ, вул. Бережанська, будинок 1) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 103 374,30 грн. (сто три тисячі триста сімдесят чотири гривни 30 копійок) заборгованості по виплаті заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку.

Стягнути з Державного підприємства «Київська офсетна фабрика» (ЄДРПОУ 05450185, Україна, 04074, місто Київ, вул. Бережанська, будинок 1) в дохід держави судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. (одну тисячу сімдесят три гривні 60 копійки).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення суми заборгованості по заробітній платі, але не більше ніж за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 25.11.2024 року.

Суддя А.В. Шевчук