Рішення

від 05.09.2024 по справі 758/8338/24

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/8338/24

Категорія 75

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2024 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Войтенко Т. В.,

за участю секретаря судового засідання - Вигівська В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща - Водиця» про стягнення невиплаченої грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки,-

В С Т А Н О В И В :

В липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща - Водиця» про стягнення невиплаченої грошової компенсації за вcі невикористані дні щорічної відпустки.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що з 3 листопада 2020 року ОСОБА_1 знаходиться у трудових відносинах з ДП «Агрокомбінат «Пуща - Водиця» та перебуває на посаді начальника юридичного сектору.

З 12.06.2023 проходить військову службу в лавах Збройних Сил України, що підтверджується заявою від 13.06.2024р. про увільнення з займаної посади у зв`язку з мобілізацією. Зазначає, що відповідно до наказу ДП «Агрокомбінат «Пуща - Водиця» від 13.06.2023 №39-к з 12 червня 2023 року його, ОСОБА_1 , було увільнено від роботи у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації зі збереженням місця роботи та посади на період проходження військової служби.

На дату увільнення позивачем не використано 59 днів невикористаної щорічної відпустки, а саме: 10 днів щорічної відпустки за період 2020-2021 роки; 31 день щорічної відпустки за період 2021-2022 роки; 18 днів щорічної відпустки за період 2022-2023 роки.

Звертаючись до суду з даним позовом, зазначає, що 26.12.2023 ним було подано заяву до роботодавця про необхідність здійснити виплату сум належної йому грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки відповідно до абзацу 2 статті 83 КЗпП України та абзацу 2 статті 24 Закону України «Про відпустки», відповідно до яких працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за їх бажанням та на підставі заяви виплачується грошова компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки.

Зазначає, що 05.01.2024 позивачем було повторно подано заяву про необхідність здійснити такі виплати.

Наводячи розміри своєї заробітної плати у січні-травні 2023р., зазначає, що його середньоденна заробітна плата за 2023р. складає 1057,61 грн. Виходячи з розміру середньоденної заробітної плати за 59 днів невикористаної відпустки, з урахуванням податків та зборів, розмір належної йому компенсації складає 62 398,99 грн. Після відрахування податків та інших обов`язкових платежів за підрахунками позивача сума компенсації за невикористану відпустку, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 50399,66 грн.

Посилаючись на те, що відповідач безпідставно не виплатив йому грошову компенсацію невикористаної відпустки за 59 днів, позивач ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду, у якому просить стягнути суму грошової компенсації в розмірі 62 398,99 грн. з урахуванням податків, зборів та інших платежів.

Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 5 серпня 2024р. у даній справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику осіб.

28.08.2024 від Державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща - Водиця» надійшов відзив на позовну заяву.

У відзиві відповідач посилався на те, що позивач в позовній заяві самостійно здійснив розрахунок середньоденної заробітної плати за 2023 рік в розмірі 1 057,61 грн., та з урахуванням такої суми за твердженням позивача загальна сума невиплаченої компенсації з урахуванням податків, зборів та інших платежів становить 10 57,61 грн.х59 днів = 62 398,99 грн. Однак, як зазначається у відзиві, відповідно до довідки ДП «АГРОКОМБІНАТ» «Пуща-Водиця» №312/1.01-13 від 27.08.2024, грошова компенсація за невикористану ОСОБА_1 щорічну відпустку з урахуванням податків та зборів за період 2020 - 2021 рр. становить 9 275,70 грн., за 2021-2022 рр. - 28 754,67 грн., за 2022-2023 рр. - 16 696,26 грн. При цьому, загальна сума грошової компенсації за невикористану відпустку з урахуванням податків та зборів за період з 2020-2023 рр. становить 54 726,63 грн. Загальна сума грошової компенсації за невикористану відпустку після утримання податків та зборів, що підлягає до виплати становить 43 507,66 грн.

Відповідач також зазначає, що відповідно до наказу ДП Агрокомбінат «Пуща-Водиця» №39-к від 13.06.2023, ОСОБА_1 начальника юридичного сектору увільнено від роботи з 12.06.2023 у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації зі збереженням місця роботи та посади на період проходження військової служби.

Представник відповідача звертає увагу суду на ту обставину, що Закон №3494-IX набув чинності 24.12.2023. Позивача зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 і призначено за штатом воєнного часу 12.06.2023; наказом від 13.06.2023 ОСОБА_1 увільнено від роботи. Посилаючись на те, що надання зворотної дії в часі законам та нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті, однак Закон № 3494-IX від 22.11.2023 не немає зворотної дії в часі, та у ДП Агрокомбінат «Пуща-Водиця» не виникло обов`язку здійснювати компенсацію не використаної заробітної плати, відповідач ДП Агрокомбінат «Пуща-Водиця» вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення невиплаченої грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки є необґрунтованими, незаконними, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував на посаді начальника юридичного сектору ДП Агрокомбінат «Пуща-Водиця».

12.06.2023 витягом командира військової частини НОМЕР_1 (по строковій частині) Міністерства Оборони України N№43 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 і призначено за штатом воєнного часу солдата запасу ОСОБА_1 діловодом відділення логістики штабу (ВОС-901074Ф, шпк «старший солдат», тарифний розряд - 4/4).

13.06.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про увільнення його від роботи та виплату йому усіх сум, які належать до виплати.

Відповідно до наказу ДП Агрокомбінат «Пуща-Водиця» N?39-к від 13.06.2023 ОСОБА_1 - начальника сектору юридичного увільнено від роботи з 12.06.2023 у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації зі збереженням місця роботи та посади на період проходження військової служби.

Виплата компенсації за 59 днів невикористаної відпустки здійснена не була.

Звертаючись до суду з позовною вимогою про стягнення компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки, позивач посилається на ч.2 ст.83 КЗпП України та ч. 2 ст. 34 Закону України «Про відпустки».

У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує факт того, що ОСОБА_1 має дні невикористаної відпустки. Спір у даній справі стосується наявності чи відсутності обов`язку у роботодавця виплачувати компенсацію за невикористану відпустку, якщо право на таку компенсацію з`явилося у Законі пізніше, а ніж позивача було увільнено від роботи.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України №3494-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток та інших питань».

Вказаним Законом №3494-IX врегульовано питання щодо порядку, строків надання та використання окремих категорій відпусток на час дії воєнного стану, розширено права та можливості роботодавців стосовно вирішення питань щодо надання окремих відпусток, а також інших питань.

Даним Законом стаття 83 КЗпП України була доповнена частиною другою такого змісту: «Працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом, за їхнім бажанням та на підставі заяви виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А 1 групи. Відповідна заява подається не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був увільнений від роботи у зв`язку з призовом на військову службу».

Отже, з 24 грудня 2023р. працівникам, призваним на військову службу, передбачена можливість отримати грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки без необхідності звільнення. Це нововведення було спрямоване на підтримку мобілізованих працівників та забезпечення їх соціальних прав під час виконання військового обов`язку.

Не маючи застереження про те, що такі гарантії поширюється на усіх працівників, в тому числі, на тих, яких було мобілізовано до дати набрання чинності даним законом, Закон №3494-IX також передбачив термін подачі відповідної заяви на виплату компенсації: не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був увільнений від роботи у зв`язку з призовом на військову службу.

Отже, частина 2 ст.83 КЗпП України, яка передбачає право на компенсацію не використаної відпустки, застосовується лише до тих працівників, яких було увільнено від роботи у зв`язку з призовом на військову службу після 24 грудня 2023 року, та які не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був увільнений від роботи у зв`язку з призовом на військову службу, подали відповідну заяву роботодавцю.

Зважаючи на те, що позивача було увільнено від роботи з 12.06.2023, тобто, ще тоді, коли КЗпП України та Закон України «Про відпустки» права на компенсацію невикористаної відпустки працівників, яких не звільнено з роботи, не передбачав, роботодавець ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща - Водиця» з 24 грудня 2023 року ретроспективно не набув обов`язку компенсувати позивачу невикористані дні його відпустки.

При вирішенні питання щодо неможливості покладення ретроспективно обов`язку на роботодавця компенсувати невикористані дні відпустки працівникам, яких було увільнений від роботи до 24 грудня 2023р., слід керуватися статтею 58 Конституції України, відповідно до якої, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної ді (ретроактивна форма).

Велика Палата Верховного Суду у постанові №757/23249/17 від 13.03.2024 зазначила, що «за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце…Згідно зі статтею 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Таким чином, надання зворотної дії в часі законам та нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті».

Оскільки Закон України №3494-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток та інших питань» не містив застереження щодо його застосування до усіх мобілізованих працівників, в тому числі тих, кого було мобілізовано до дати набрання законом чинності, підстав застосувати вимоги «нового» Закону до правовідносин позивача, суд не вбачає.

Відтак, вимоги позивача ОСОБА_1 щодо виплати йому компенсації за 59 днів невикористаної відпустки є безпідставними та не можуть бути задоволені судовим рішенням.

При подачі позову позивач був звільнений від сплати судового збору, а тому судові витрати покладаються на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 127-130 КЗпП України, ст. ст. 76-80, 198, 200, 206, 258, 263-268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 у задоволені його позовних вимог до Державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща - Водиця» про стягнення невиплаченої грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Суддя Т.В.Войтенко