Рішення

від 11.11.2024 по справі 173/528/24

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/528/24

Провадження №2-о/173/38/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого судді - Петрюк Т.М.

При секретареві Рудовій Л.В.

За участю:заявника - ОСОБА_1

представника заявника адвоката Тарасенко В.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами окремого провадження, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , представник заявника, адвокат Тарасенко Віра Юріївна, заінтересовані особи: ОСОБА_1 і служба у справах дітей Верхньодніпровської міської ради про встановлення факту самостійного виховання та постійного догляду за неповнолітньою дитиною,-

ВСТАНОВИВ:

20.02.2024 року до суду звернувся заявник, ОСОБА_1 , представник заявника, адвокат Тарасенко В.Ю., із заявою про встановлення факту самостійного виховання та постійного догляду за неповнолітньою дитиною, заінтересовані особи: ОСОБА_1 і служба у справах дітей Верхньодніпровської міської ради.

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21.02.2024 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами окремого провадження з викликом учасників розгляду справи на 29.04.2024 року.

17.06.2024 року проведений перерозподіл справи іншому складові суду. Справа призначена до розгляду на 11.11.2024 року

Учасникам розгляду справи роз`яснені права та обов`язки відповідно до 43, 44, 49 ЦПК України.

11.11.2024 року в судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Згідно заявлених вимог заявник просить встановити юридичний факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , самостійно виховує, утримує та здійснює догляд за неповнолітньою дитиною, донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без будь-якої сторонньої допомоги та участі матері ОСОБА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог заявник посилається на наступне: він є батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку майже півтора року самостійно виховує та здійснює за нею догляд.

Мати дитини, ОСОБА_1 , давно не бере участі у вихованні та догляді за дитиною, фактично відсутня у житті дитини.

Ще з грудня 2022 року мати стала менше цікавитись життям дитини, виїхала з України через військові дії до Литви, там працевлаштувалась і отримала вид на проживання, а потім взагалі зникла з життя дитини.

Неповнолітня, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилась повністю під опікою лише батька.

За рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30.10.2023 року у справі № 202/15503/23, провадження № 2/202/2916/2023, яке набрало законної сили шлюб між ним та ОСОБА_1 розірваний.

Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з батьком.

Також 16.01.2024 року, коли ОСОБА_1 , тимчасово приїжджала до України з Литви, вона з ОСОБА_1 , уклала нотаріальний договір про визначення місця проживання дитини з батьком.

Ще з грудня 2022 року по сьогоднішній день неповнолітня фактично проживає з батьком (заявником) за однією адресою.

Встановлення даного факту необхідне заявнику для забезпечення прав дитини, яка виховується лише батьком і без встановлення даного факту батько не має змоги в повній мірі реалізувати права дитини без відповідної згоди матері, а також з метою недопущення залишення неповнолітньої дитини однієї у випадку його мобілізації, що й стало підставою звернення до суду.

В судовому засіданні заявник і представник заявника заявлені вимоги підтримали в повному обсязі, давши пояснення за підставами, викладеними в заяві. Також заявник пояснив, що він більше ніж півтора року самостійно виховує і утримує свою доньку, ОСОБА_3 . Мати виїхала до Литви і будь - якої участі у вихованні дитини не приймає. Дитина має певні захворювання, тому для лікування дитини з нього вимагають згоду матері, яку він надати не може. Тому з метою повної реалізації його прав на представництво дитини йому необхідно встановити даний факт. Крім того він може бути мобілізований і тоді дитина залишиться зовсім одна.

Заінтересована особа, ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явилась, про дату час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою про доставлення СМС-повідомлення. Письмові пояснення, заперечення суду не надала. Також ОСОБА_1 надала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності.

Заінтересована особа, представник служби у справах дітей Верхньодніпровської міської ради в судове засідання не з`явися, про дату час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Письмові пояснення суду не надав.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, предметом позову (заяви) є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом (заяви), права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених чи невизнаних прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, заслухавши осіб, що приймали участь у розгляді справи, свідків, з`ясувавши зміст заявленої вимоги, вивчивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідност. 293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Статтею 315 ЦПК України навдений перелік встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть бути встановлені шляхом розгляду справи в порядку окремого провадження.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як передбачено п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення від 31 березня 1995 року № 5 з наступними змінами.

В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно із законом факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не встановлено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений документ який посвідчує факт, що має юридичне значення.

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , і ОСОБА_1 , є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини

Згідно копіїрішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30.10.2023 року у справі № 202/15503/23, провадження № 2/202/2916/2023, яке набрало законної сили шлюб між ним та ОСОБА_1 розірваний, що підтверджується копією рішення суду.

Заявник звертається до суду з метою встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначаючи, що даний факт має для нього юридичне значення та дозволить йому отримати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, а також в повній мірі реалізувати свої права щодо дитини без згоди матері, іншим чином встановити даний факт за наявних умов самостійного виховання та утримання доньки законодавство не містить.

На доведеність самостійного утримання та виховання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заявником надані докази.

Відповідно до довідки Верхньодніпровської міської ради № 45 від 08.02.2024 року , судом встановлено, що ОСОБА_1 , проживає в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за даною адресою заявник проживає разом з донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов від 07.02.2024 року, за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що на час обстеження умов проживання ОСОБА_1 , сім`я складається із двох чоловік: батько ОСОБА_1 , і донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сім`я проживає в приватному будинку, який обладнаний всім необхідним. Дитина забезпечена продуктами харчування, сезонним одягом, шкільним приладдям. Дитину виховує батько. На момент обстеження мати відсутня. Скарг з боку дитини немає. Взаємовідносини в сім`ї доброзичливі. Дитина навчається у Водянському ліцеї у першому класі.

16.01.2024 року між ОСОБА_1 , і ОСОБА_1 , укладений нотаріально посвідчений договір про здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, згідно якого зокрема встановлено що місце проживання малолітньої дитини визначається за місцем проживання батька.

Згідно наданих суду медичних документів, виписок із медичної карти стаціонарного хворого, консультативних висновків вбачається, що дитина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має захворювання: розлад психомоторго розвитку, перебуває на «Д»- обліку у лікаря невролога. Згідно висновку лікарсько-консультативної комісії КП ДБКЛПД ДОР ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлений діагноз: легка розумова відсталість, незначне порушення психічної функції, обмеження життєздатності І ступеню по категорії здатність до навчання. З наданих документів також встановлено, що до лікарських установ дитину супроводжував батько.

Згідно поданої суду письмової заяви мати дитини, ОСОБА_1 , визнає, що дійсно останні роки повністю вихованням та здійсненням догляду за неповнолітньою донькою займався батько, ОСОБА_1 , і займається до цього часу. Вона не має змоги брати участь у вихованні і догляді за дитиною. Через військові дії змушена проживати окремо від дитини.

Допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_4 , і ОСОБА_5 надали наступні пояснення.

Так, свідок ОСОБА_4 , пояснила, що вона знає заявника, який в 2022 році після початку військових дій в Україні приїхав з сім`єю до с. Андріївка та став її сусідом. В грудні 2022 року його дружина, ОСОБА_6 , виїхала. А ОСОБА_7 з дитиною залишився проживати в селі. Батько повністю опікується дитиною, водить її до школи, гуляє з нею, забезпечує всім необхідним.

Свідок ОСОБА_5 , в судовому засіданні пояснив, що він є власником будинку, в якому проживає заявник. Даний будинок він отримав у спадок. Після початку воєнних дій в Україні, заявник разом з сім`єю приїхав до с. Андріївка та став винаймати в нього будинок. З цього часу вони тісно почали спілкуватись, так як він майже кожного тижня буває в селі та навідується до будинку. Заявник приїхав в село з дружиною та донькою. В подальшому його дружина виїхала до Литви, а донька залишилась з батьком, який повністю опікується дитиною. Але навіть, коли ще мати проживала з ними, дитиною опікувався більше батько, завжди був з нею, організовував її дозвілля.

Малолітня, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в судовому засіданні пояснила, що вона живе разом з батьком. Мати вже давно проживає окремо та з нею майже не спілкується.

Згідно п.4 ч.1ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першоїстатті 135 СК України.

Так, згідно ч.6ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Суд відзначає, що батьки мають рівні обов`язки щодо виховання та утримання дітей, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою або шлюб між ними розірвано, а також незалежно від того, чи проживають батько чи мати разом з дітьми або окремо від дитини, що визначеност. 141 Сімейного кодексу України.

Згідно ч.4ст. 155 СК Україниухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно ч.1ст. 157 СК Українипитання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті, в якій зазначено, що той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця.

Згідн о зіст. 160 СК Українимісце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991 року у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.

Наданими заявником доказами підтверджений факт проживання дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з батьком, а також факт самостійного виховання та догляду за дитиною. Оскільки мати дитини проживає за межами держави Україна та вже протягом тривалого часу не здійснює догляд за дитиною та не приймає участі у її вихованні.

Судом встановлено, що встановлення даного факту потрібно заявникові для всебічного та найкращого забезпечення прав дитини, оскільки дитина заявника має захворювання, потребує лікування, спеціального догляду та навчання і всі ці питання повинні вирішуватись за взаємною згодою батьків. Але мати дитини проживає окремо, за межами держави та не в змозі своєчасно надати згоду для вирішення питання щодо нагальних потреб у лікуванні, вихованні, навчанні дитини та забезпечення реалізації всіх її прав.

Таким чином встановлення даного факту має наслідком забезпечення заявникові права повно, всебічно та найкращим чином забезпечити здійснення прав малолітньої дитини без згоди матері, та право на отримання відстрочки від мобілізації. Тобто встановлення даного факту має юридичні наслідки.

В свою чергу суд приходить до висновку, що вимоги про встановлення факту самостійного забезпечення заявником утримання дитини задоволенню не підлягають, оскільки заявником не надано жодного доказу на підтвердження даного факту, та що мати ніяким чином не здійснює утримання дитини. При цьому заявник стверджуючи про наявність факту відсутності утримання дитини з боку матері не подав позову про стягнення з неї аліментів, що також ставить під сумнів наявність даного факту. Сама дитина при запитанні чи вітала її мама з днем народження та дарувала подарунки, в силу свого розвитку проявила радісні емоції, що на розсуд суду також підтверджує той факт, що мати все ж таки приймає участь в утриманні дитини.

Відповідно до п. 7 ст. 294 ЦПК України понесені заявником судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605 грн., 60 коп., покладаються на заявника і поверненню не підлягають.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259,263,264,265,268, 273293-294,315-316 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Вимоги за заявою ОСОБА_1 , представник заявника, адвокат Тарасенко Віра Юріївна, заінтересовані особи: ОСОБА_1 і служба у справах дітей Верхньодніпровської міської ради про встановлення факту самостійного виховання та постійного догляду за неповнолітньою дитиною - задовольнити частково.

Встановити факт, що має юридичне значення, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , самостійно виховує та здійснює догляд за неповнолітньою дитиною, донькою - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 без участі матері, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_3 .

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду

Повний текст рішення виготовлений 21.11.2024 року.

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР: 25.11.2024 року

Дата набрання законної сили: 24.12.2024 року