Рішення

від 08.10.2024 по справі 204/5852/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/5852/24

Провадження № 2/204/2814/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 жовтня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Дубіжанської Т.О.

за участю секретаря Єфімової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпропетровської міської ради про стягнення аліментів на утримання дитини та визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

12 червня 2024 року до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій він просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі всіх видів заробітку, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття; встановити факт перебування малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на повному утриманні його батька - ОСОБА_1 ; визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з його батьком - ОСОБА_1 .

В обґрунтування вимог заявник зазначає, що він у період з 2017 року по 2021 рік перебував у фактичних шлюбних відносинах з відповідачкою. Від цих стосунків у них народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку з різними поглядами на життя, з червня 2021 року фактичні шлюбні відносини з відповідачкою припинені і тому вони стали проживати окремо. Взаємно було досягнуто усної згод на той час, що дитина залишається проживати разом з ним, а відповідачка матиме можливість вільного спілкування з дитиною та зустрічей з ним. У липні 2021 року він разом з дитиною переїхав жити в орендовану квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , де проживають разом і зараз. З часом, відповідачка перестала займатися вихованням сина, перестала належним чином приділяти увагу дитині, байдуже відноситься до своїх батьківських обов`язків відносно виховання дитини та жодним чином не цікавиться його життям. Наразі, вона взагалі не підтримує відносини з дитиною, матеріально її не забезпечує. Таким чином, з липня 2021 року і до цього часу, позивач самостійно виховує дитину, повністю займається його забезпеченням, у тому числі й матеріальним, піклується та доглядає станом здоров`я. Оскільки, крім сина, він немає іншої сім`ї, вся його увага та зусилля повністю присвячені дитині, він робить все можливе для забезпечення хорошого рівня життя сина, турбується аби дитина росла в любові та не відчував відсутність одного з батьків. Через постійне зростання цін на все необхідне для дитини, стає складніше самостійно забезпечувати дитину всім необхідним. При цьому, відповідачка сама не проявляє жодного інтересу до забезпечення дитини та підтримки його нормального життя. Досягти згоди з відповідачкою в позасудовий спосіб не вдалося. Кім того, відповідачка заперечує проти проживання дитини разом з батьком, аргументуючи це тим, що повинна проживати разом з матір`ю для кращого емоційного та психологічного розвитку. Не зважаючи на ці заперечення, відповідачка не вживає жодних дій для того, щоб бути присутньою в житті дитини, брати участь у його вихованні та розвитку. Вона не відвідує сина, не проводить з ним час і не надає належної матеріальної підтримки. Тобто, повністю самоусунулась від виконання своїх обов`язків. Будь-яких завад для відвідування дитини він не створює. Визначення місця проживання дитини з батьком має на меті забезпечити стабільне, передбачуване та комфортне середовище для дитини, яке сприятиме його всебічному розвитку та благополуччю. Дитина повинна проживати у безпечному, люблячому та підтримуючому середовищі, де вона зможе отримувати необхідну любов, увагу та турботу. Встановлення факту самостійного виховання та утримання позивачем дитини має на меті юридично закріпити статус батька як єдиного вихователя та основного утримувача дитину. Це необхідно для забезпечення правової визначеності та підтвердження фактичного стану речей, що виник після припинення фактичних шлюбних відносин між батьками дитини. Юридичне підтвердження статусу батька як основного вихователя та утримувача дитини дозволить більш ефективно захищати права дитини на належне виховання, матеріальне забезпечення та розвиток. Встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини допоможе уникнути непорозумінь та спорів в майбутньому, зокрема щодо прав та обов`язків батьків у частині матеріального забезпечення дитини, буде важливим при вирішенні питань, пов`язаних з правовими аспектами виховання дитини, такими як отримання дозволів на виїзд за кордон та вибір навчальних закладів, тощо. Батько як основний вихователь дитини, забезпечує дитині всі необхідні умови для її гармонійного розвитку, включаючи комфортне житло, стабільне фінансове забезпечення, доступ до освіти та охорони здоров`я. З метою забезпечення захисту прав та інтересів дитини, він звертається до суду з даним позовом.

Позивач у судове засідання не з`явився, але надав суду заяву з проханням розглядати справу без його участі, вимоги просив задовольнити з раніше зазначених підстав. Але раніше у судових засіданнях приймав участь, підтримував позов та просив його задовольнити. Також, 08.10.2024 року подав додаткові пояснення на висновок Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, Управління-служби у справах дітей про недоцільність визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 .

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, але від неї до суду надійшла заява в якій вона зазначає, що через особисті обставини вона вимушена проживати за кордоном, де в неї вже два роки нові сімейні відносини. Вона не може виконувати батьківські обов`язки та забезпечувати належні умови для виховання дитини. Зважаючи на це, вона усвідомлює, що найкращим рішенням для добробуту дитини буде проживання з батьком, який має стабільні умови для її виховання та розвитку. Просила суд врахувати її прохання та розглянути справу без її особистої присутності, сподіваючись на справедливе та найкраще для дитини рішення.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явилась, але надала суду заяву з проханням розглядати справу без її участі.

Допитана у судовому засіданні 22.07.2024 року свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що вона з 2020 року працює конс`єржом у під`їзді, де проживає ОСОБА_1 разом зі своїм сином. Приблизно з 2022 року він постійно проживає лише з сином. Мити дитини вона ніколи не бачила. Батько повністю піклується про дитину. Іноді приходить няня.

Допитана у судовому засіданні 22.07.2024 року свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що вона з 2010 року працює конс`єржом у під`їзді, де проживає ОСОБА_1 разом зі своїм сином. Позивача вона знає, він завжди дуже привітливий, проживає лише з дитиною разом. Дитина дуже вихована, привітлива. Батько кожен день водить її до садочку. Мати дитини вона не знає, ніколи її не бачила.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, враховуючи пояснення позивача та свідків, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебували у фактичних шлюбних відносинах.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного тану Головного територіального управління юстиції у дніпропетровській області, актовий запис № 1500.

У 2021 року спільні сімейні відносини між сторонами припинено та дитина залишилась проживати разом з батьком, натомість мати жодної участі у житті дитини не бере.

Відповідно до ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов`язок батьків утримувати дитину.

Частиною 1 ст. 161 СК України, встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

У постанові Верховного Суду від 22.04.2019 року у справі №204/6905/17 зазначено, що тлумачення статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

У судовому засіданні встановлено, що з 1 липня 2021 року та до тепер дитина - ОСОБА_3 проживає разом зі своїм батьком - ОСОБА_1 , в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором найму житлового приміщення від 1 липня 2021 року, а також довідкою повноважного представника ОСББ «Метеорит» Гришечкіна В.Б. від 8 травня 2024 року.

Крім того, в зазначеній вище довідці повноважного представника ОСББ «Метеорит» Гришечкіна В.Б. від 8 травня 2024 року, вказано, що батько ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує свого малолітнього сина - ОСОБА_3 , відповідає за всі аспекти виховання та підтримки своєї дитини, включаючи освіту, медичне обслуговування, житлові умови та інші повсякденні потреби. За період з 1 липня 2021 року і по цей час, за словами сусідів, інші родичі навідають сім`ю рідко, зазвичай на великі свята. Щодо питань пов`язаних побутовими та фінансовими аспектами, підтверджує, що ОСОБА_1 своєчасно оплачує комунальні послуги та внески за утримання ОСББ, і за час свого проживання у будинку не мав жодних претензій чи скарг від інших жителів.

Згідно з Довідкою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 від 10 травня 2024 року, яка надає послуги з денного перебування дітей у приватному англо-українському дитячому садочку «BABY SCHOOL», малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує садок з квітня 2022 року і по сьогодні. За вказаний час, виключно його батько ОСОБА_1 приводить та забирає свого сина з дитячого садочку. Жодних нарікань на батька з приводу дитини немає, оскільки хлопчик завжди виглядає охайним та доглянутим, має високий рівень уваги та зосередженості на заняттях, комунікабельний, енергійний, самостійно виконує певні завдання, активно спілкується з оточуючими дітьми та приймає участь у групових та колективних діях.

Відповідно до Акту обстеження умов проживання, складеного 8 квітня 2024 року Управлінням - службою у справах дітей Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , проживають ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_3 .. За місцем проживання дитини та батька зроблено сучасний ремонт, кімната та кухня просторі, є необхідні нові меблі, побутова техніка. Виділено окрему кімнату для сну та відпочинку, шафу для речей. Дитина має багато іграшок, розвиваючих ігор на його вік. Батьком дитини створені гарні умови для проживання та всебічного розвитку дитини.

Як зазначає позивач, мати дитини - ОСОБА_2 з моменту припинення їхніх відносин не цікавиться життям сина, не виявляє жодного інтересу до його виховання, не піклується про його стан здоров`я, розвиток та навчання. З 2021 року вона не відвідує дитину, оскільки перебуває за межами України.

Факт перебування ОСОБА_2 за межами України вже більше двох років, підтверджується її власною заявою, яка надійшла до суду 12 серпня 2024 року та наявна в матеріалах справи.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що дитина постійно проживає разом із батьком, який піклується про стан здоров`я дитини, займається вихованням сина, доглядом, матеріальним забезпеченням, тоді як мати фактично самоусунулася від виховання й утримання дитини, та перебуває за межами України.

До того ж, факт виховання дитини лише батьком був підтверджений у судовому засіданні поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які в судовому засіданні зазначили, що вони працюють консьєржами у будинку, де проживає позивач зі своїм малолітнім сином. Вказали, що батько займається вихованням та піклуванням дитини самостійно, мати дитини вони ніколи не бачили. Дитина має завжди доглянутий вигляд, відвідує дитячий садочок, а іноді до них приходить няня.

Дослідженими судом доказами з`ясовано, що мати дитини проживає окремо від дитини, участі у її вихованні та утриманні не приймає.

Також, 25.09.2024 року, на адресу суду, Центральною адміністрацією Дніпровської міської ради, Управління-служба у справах дітей надали розпорядження та висновок про недоцільність визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , відповідно до якого прийнято рішення про недоцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 у зв`язку з відсутністю спору між батьками дитини щодо місця проживання.

Відповідно до положень ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Із системного тлумачення ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини. При цьому суд також враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

Як зазначалося позивачем у судовому засіданні та вказано в позові, встановлення факту визначення місця проживання дитини з батьком має на меті забезпечити стабільне, передбачуване та комфортне середовище для дитини, яке сприятиме його всебічному розвитку та благополуччю. Дана обставина допоможе уникнути непорозумінь та спорів в майбутньому, зокрема щодо прав та обов`язків батьків у частині матеріального забезпечення дитини, відіграватиме роль при вирішенні питань, пов`язаних з правовими аспектами виховання дитини, такими як отримання дозволів на виїзд за кордон, на проведення медичних обстежень та вибору навчальних закладів.

Враховуючи дані обставини, суд вважає за необхідне не погоджуватися з висновком Управління - службою у справах дітей Центральної адміністрації Дніпровської міської ради про недоцільність визначення місця проживання дитини, у зв`язку з відсутністю спору між батьками на момент розгляду даного питання, оскільки мати дитини проживає окремо, участь у її вихованні та утриманні не приймає, нотаріально посвідченої згоди на місце проживання дитини та самостійне виховання батьком, не надає, що в свою чергу, у разі виникнення певних обставин, може негативно вплинути на інтереси дитини.

Також, при вирішенні питання визначення місця проживання дитини, суд враховує надані позивачем докази про матеріально-побутові умови проживання, матеріальний стан, можливість позивача створити дитині умови для виховання і розвитку, виконання ним своїх батьківських обов`язків.

Враховуючи викладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи перш за все із інтересів дитини суд вважає за необхідне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку із фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері.

Крім того, що стосується вимог позивача про стягнення з відповідачки аліментів на утримання дитини, то суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У судовому засіданні вже було встановлено, що відповідачка проживає окремо від сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитина знаходиться на повному утриманні батька, при цьому мати матеріально не допомагає в забезпеченні дитини.

Згідно з ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Враховуючи дану обставину, суд прийшов до висновку, що з відповідачки необхідно стягнути аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частки зі всіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення нею повноліття.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з позову, позивачем було заявлено три вимоги: одна майнова про стягнення аліментів, та дві немайнові. Оскільки судом задоволені дві немайнові позовні вимоги позивача, то судовий збір сплачений позивачем за подачу позову у розмірі 2 422 грн. 40 коп. підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача. Також, оскільки за вимогами про стягнення аліментів позов задоволено, а позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», то з відповідачки на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 19, 161, 180-184 СК України, 27 Конвенцією про права дитини, ст. ст. 4, 12, 13, 76-82, 141, 258, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпропетровської міської ради про стягнення аліментів на утримання дитини та визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку із фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) аліменти на утримання її малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки зі всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 12 червня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття, в особі батька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) допустивши по справі негайне виконання у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Дубіжанська