Рішення

від 25.11.2024 по справі 185/9349/24

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 185/9349/24

Провадження № 2/185/4726/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка на виробництві,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Мотуз О.В. звернувся до суду з позовною заявою до ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка на виробництві, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивачки, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка на виробництві в розмірі 600 000,00 грн, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Позиція представника позивача

Представник позивачки посилається на те, що чоловік позивачки - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, під час виконання трудових обов`язків, на ДВАТ «Шахта «Ювілейна» ДХК «Павлоградвугілля», та комісією складено акт (форма Н-1) про нещасний випадок. Внаслідок втрати чоловіка позивачці завдана моральна шкода, яка полягає в постійно психологічно-емоційних відчуттях страждання, депресії, так як остання була позбавлена піклування з боку чоловіка, матеріального утримання, турботи та любові, як чоловіка, так і батька їх дітей, що свідчить про втрату нормальних життєвих зв`язків, пов`язаних із смертю чоловіка до сих пір.

Заяви, клопотання сторін; інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 04 жовтня 2024 року було відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У порядку ст. 178 ЦПК України, представником відповідача ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача не визнає позовні вимоги представника позивача та просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

У порядку ст. 179 ЦПК України, представником позивача подано відповідь на відзив, де викладені пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх відхилення, також наполягав на задоволенні позовних вимог позивачки щодо стягнення моральної шкоди з відповідача.

Заяви таклопотання відповідача

Від представника відповідача ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» - Гордєєвої О.В. надійшло клопотання про об`єднання в одне провадження цивільних справ: № 185/9350/24 (суддя Юдіна С.Г.) за позовом ОСОБА_4 до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди та № 185/9349/24 (суддя Бондаренко В.М.) за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, так, як позовні вимоги по вищевказаним цивільним справам пов`язані між собою підставами виникнення та доказами, що підтверджують ці вимоги, а саме, відшкодування моральної шкоди, завдані смертю ОСОБА_2 після отруєння оксидом вуглецю через вибух метаноповітряної суміші на виробництві 21 липня 2002 року об 11 годині 45 хвилин про, що складений Акт № 57 про нещасний випадок від 31.07.2002 року.

Також представником відповідача подані заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, а також вищезазначені клопотання представника відповідача, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 188 ЦПК Українипередбачено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Основним завданням (принципом) цивільного судочинства, крім інших, є розумність строків розгляду справи судом ( ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Вирішуючи клопотання представника відповідача щодо об`єднання справ, суд вважає його таким, що суперечить основним завданням цивільного судочинства, оскільки справи знаходяться в провадженні різних суддів і їх об`єднання не сприятиме швидкому розгляду справ, а призведе до порушення процесуальних строків розгляду.

Тому, у задоволенні клопотання представника відповідача про об`єднання цивільних справ в одне провадженняслід відмовити.

Щодо переходу розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження суд зазначає наступне.

Як передбачено частинами 4, 5 статті 277 ЦПК України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про:

1) залишення заяви відповідача без задоволення;

2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Так, ч. 7ст. 277 ЦПК Українивстановлено, що частини друга - шоста статті не застосовуються, якщо відповідно до цьогоКодексусправа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

Відповідно доположень ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду: 1) малозначних справ; 2) справ, що виникають з трудових відносин; 3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовномупровадженні, визначаються цим Кодексом.

Згідно з ч. 1ст. 274 ЦПК Україниу порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудовихвідносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

Відповідно до ч. 3ст. 274 ЦПК України, при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

За приписами ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Виходячи зі змістуст. 19 ЦПК Україниу взаємозв`язку з положеннямист. 274 ЦПК України, з огляду на предмет позову, що виникає з трудових відносин, враховуючи те, що даний спір не входить до переліку справ, передбачених частиною 4 ст. 274 ЦПК України, суд не вбачає у заяві представника відповідача обґрунтованих підстав для переходу до розгляду справи в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.12.2020 р. у справі № 210/2227/19.

Крім того, спрощене провадження, як і загальне позовне провадження спрямовані на всебічний, повний та об`єктивний розгляд справи з дослідженням всіх наданих сторонами доказів, вивченням всіх заяв сторін по суті справи, тобто спрощене провадження не є провадженням, в якому розглядаються безспірні вимоги. Отже, відповідач не позбавлений можливості викласти свої доводи, аргументи, міркування, заперечення у письмових заявах по суті справи, не позбавлений можливості надавати суду свої докази на спростування вимог позивача у строки визначені судом або законом, та в повній мірі користується правами, передбаченимиЦПК України.

За змістом статей 81, 83 ЦПК України, позивач зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Представником позивача додані до позовної заяви письмові докази, що підтверджують обставини, на які він посилається у позовній заяві, а саме, загибель чоловіка позивачки на виробництві, з яким вона перебувала у зареєстрованих шлюбних відносинах; моральні страждання внаслідок втрати чоловіка та сім`ї у молодому віці; визнання нещасного випадку, який трапився зі ОСОБА_2 , таким, що пов`язаний з виробництвом, відповідно до складеного акту за формою Н-1.

Позиція позивачки по справі детально викладена у позовній заяві, зокрема представником позивачки зроблений докладний опис негативних змін у житті позивачки, спричинених втратою близької людини, внаслідок смертельного отруєння, під час виконання ним трудових обов`язків на виробництві.

Отже, відповідно до вимог ч. 4ст. 277 ЦПК України, заяву представника відповідача слід залишити без задоволення.

Заперечення відповідача

ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» згідно поданого відзиву позовні вимоги не визнає у повному обсязі з тих підстав, що застраховані громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, мали право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду з моменту набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, тобто з 01 квітня 2001 року до 01 січня 2006 року. Оскільки страховий випадок із чоловіком позивачки стався 21 липня 2002 року, то така особа має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду незалежно від дати звернення з позовом до суду.

Фактичні обставини, встановлені судом

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала у зареєстрованих шлюбних відносинах зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 16.08.1986 року Миколаївською сільрадою Васильківського району Дніпропетровської області.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , у віці 39 років, відповідно до свідоцтва, серії НОМЕР_2 , виданого 24.07.2002 року відділом реєстрації актів громадянського стану Першотравенського міського управління юстиції Дніпропетровської області про, що зроблений відповідний актовий запис № 216 від 24.07.2002 року.

21.07.2002 року відповідачем припинено трудовій договір зі ОСОБА_2 , у зв`язку зі смертю, який працював у структурному підрозділі відповідача - ДВАТ «Шахта «Ювілейна» ДХК «Павлоградвугілля» (правонаступником якого є ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля»), на посаді гірничого робітника з ремонту гірничих виробок.

Судом встановлено, що 21 липня 2002 року, о 11 годині 45 хвилин, зі ОСОБА_2 на «Шахта «Ювілейна» ДХК «Павлоградвугілля» трапився нещасний випадок на виробництві, та 24.07.2002року комісією складено акт № 57 (форма Н-1) про нещасний випадок, який затверджений 31.07.2002 року директором ДВАТ «Шахта «Ювілейна» ДХК «Павлоградвугілля» ОСОБА_5 .

Обставини нещасного випадку відповідно до акту про нещасний випадок: 21 липня 2002 року об 11 годині 45 хвилин у 572 бортовому шреку під час перевірки наявності напруги на лебідці ЛВД стався вибух метаноповітряної суміші. В зону поразки потрапили:572 бортовий штрек, 570 лава, 570 збірний штрек і прилягаючі виробки. При аварійно-рятувальних роботах у 572 бортовому штреку був виявлений без ознаків життя гірничий робітник з ремонту гірничих виробок ОСОБА_2 табельний номер 8079.

Причини нещасного випадку: вибух метало повітряної суміші в 572 бортовому штреку. Непрогнозований приплив метану у 572 бортовому штреку із газонасичених підстілаючих куполів пісковиків та вище розташованих вугільних прошарків у зоні послаблених порід, розкритих гірничими роботами. Порушення вибухобезпечності у ввідній коробці електродвигуна лебідки ЛВД-34, розташованої на 58 пікеті 572 бортового штреку.

Медичний висновок про діагноз ушкодження здоров`я потерпілого: отруєння оксидом вуглецю.

Особи, які допустили порушення законодавства про охорону праці: посадові особи структурного підрозділу відповідача, крім потерпілої особи.

Таким чином, суду доведений причинно-наслідковий зв`язок між смертю чоловіка позивачки та отриманого смертельного отруєння на виробництві.

Надані представником позивачки письмові докази є належними, оскільки містять інформацію щодо предмета доказування. Копії письмових доказів засвідчені належним чином представником позивачки. Тому, у суду немає підстав для сумніву у достовірності цих доказів.

Норми права, які застосував суд, та висновки

Предметом спору у справі є відшкодування моральної шкоди, завданої члену сім`ї потерпілого від нещасного випадку, який трапився при виконанні загиблим трудових обов`язків.

Відповідно достатті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є діючою в Україні, встановлено, що високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка знаходиться у розділі 1, встановлює, що право кожного на життя охороняється законом.

Отже, зобов`язання України перед своїми громадянами щодо права на життя, до якого у контекстіКонституції Українивходить і право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника (ст. 46 Конституції України), мають виконуватися у повному обсязі, право Позивача на соціальний захист, а саме отримання грошової компенсації в рахунок відшкодування моральної шкоди як членом сім`ї працівника, який загинув унаслідок нещасного випадку на виробництві, є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого чоловік позивачки смертельно отруївся, чим позивачці спричинено моральну шкоду, що стало підставою для звернення позивачки до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, мав місце 21 липня 2002 року, томудо спірних правовідносин застосуванню підлягають положення Цивільного кодексу України, в редакції 1963 року.

Згідно зі статтею 440-1 ЦК України моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Необхідною умовою виникнення зобов`язання з відшкодування моральної (немайнової) шкоди є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою прийнято розуміти всяке зменшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК України не визначала її поняття. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Стаття 440-1 ЦК України не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до цієї статті фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. Неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов`язаний з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні.

Стаття 440-1 ЦК Української РСР є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Отже, моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК України.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі №210/2271/19 (провадження № 61-19033сво19) та постанові Верховного Суду від 19 березня 2021 року в справі № 212/1153/20 (провадження № 61-13997св20).

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Факт заподіяння моральної шкоди позивачці у зв`язку з втратою чоловіка, завдає їй душевних та психологічних страждань, позивачка позбавлена можливості спілкування з рідною близькою людиною, що тягне за собою порушення її нормальних життєвих зв`язків. Смерть рідної людини, це не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання.

Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Розмір грошового відшкодування моральноїшкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи, що смертю чоловіка позивачці завдано глибоких моральних страждань, оскільки був порушений нормальний сімейний уклад її життя, наявністю вимушених змін у життєвих стосунках позивачці, яка втратила піклування та матеріальне забезпечення з боку чоловіка, турботу та його підтримку, як батька її дітей, так і чоловіка, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, а також враховуючи обставини нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди у розмірі 150000,00 грн, що відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань, які позивачка переживає і які переживатиме надалі через смерть близької людини.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1 статті 164 ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту).

Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Тобто, з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».

Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Оскільки шкода, завдана життю та здоров`ю, може бути як майновою, так і немайновою (моральною) та до цієї частини пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зміни законодавцем не внесені, зокрема не зазначено, що лише відшкодування майнової шкоди, завданої життю та здоров`ю, не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тому немає підстав для ототожнення відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров`ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.

Отже, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню доповнення до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, внесені Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 598/438/21 (провадження № 61-283св22).

Тому, визначена судом сума моральної шкоди підлягає стягненню без відрахування податків та інших обов`язкових платежів.

Розподіл судових витрат

Як передбачено частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача у розмірі, діючому на день звернення позивача до суду, за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка на виробництві, - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка на виробництві, 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) грн 00 коп, без відрахування податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути зПриватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) грн 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля", місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 00178353.

Суддя В.М. Бондаренко