Рішення

від 25.11.2024 по справі 343/1441/24

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 343/1441/24

Провадження №: 2/343/490/24

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2024 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано - Франкiвської областi в складi:

головуючого судді - Андрусіва І.М.,

з участю: секретаря судового засідання - Нікіфорової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Долинського районного суду Івано - Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 343/1441/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - орган опіки та піклування - Служба у справах дітей Долинської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

за участю: позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Вовка В.В.,

представниці третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - органу опіки та піклування - Служби у справах дітей Долинської міської ради - Яремій Н.Б.,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_2 , в якому просить позбавити відповідачку батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він з відповідачкою є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З відповідачкою ОСОБА_2 він перебував у зареєстрованому шлюбі, який рішенням суду було розірвано. Судом також було визначено місце проживання дочки разом із ним. Зазначає, що з 2018 відповідачка ОСОБА_2 виїхала за кордон. А в ті періоди коли перебувала дома, могла безпідставно починати сварки, кричати на всіх. Її відношення до сім`ї, в тому числі до дочки, змінилось. Вона могла без поважних причин залишати дитину самою і не з`являтись дома по декілька днів. В час відсутності відповідачки дома, вона зловживала алкогольними напоями. Відповідачка живе в своє задоволення. З 2022 відповідачка взагалі перестала цікавитись дочкою та на його зауваження щодо неналежного виконання батьківських обов`язків не реагувала. Вказує, що відповідачка вже довгий час не бере участі у вихованні дитини, а саме: не піклується про її фізичний і духовний розвиток; не проявляє жодної зацікавленості щодо долі дочки; не спілкується з дочкою; не цікавиться та не бере участі в навчанні дочки. Посилаючись на норму п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, згідно із якою, мати може бути позбавлена судом батьківських прав, якщо вона ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, просить позбавити відповідачку ОСОБА_2 батьківських прав.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Вовк В.В. позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, хоча про місце, дату і час проведення такого була повідомленою у встановленому законом порядку.

Представниця третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - органу опіки та піклування - Служби у справах дітей Долинської міської ради - Яремій Н.Б. у судовому засіданні підтримала висновок про доцільність позбавлення відповідачки ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

ухвалою суду від 03.07.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання за участю сторін.

14 серпня 2024 року представниця третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - органу опіки та піклування - Служби у справах дітей Долинської міської ради - Яремій Н.Б. через канцелярію суду подала висновок.

Ухвалою суду від 28.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 11).

Рішенням Долинського районного суду Івано Франківської області від 06.09.2022, справа №343/1956/21 (а.с. 15-16), шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 було розірвано.

Ухвалою Долинського районного суду Івано Франківської області від 15.11.2022, яка набрала законної сили 01.12.2022, справа №343/1760/22 (а.с. 17-18), затверджено мирову угоду, укладену між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 , та визначено місце проживання дочки ОСОБА_3 до досягнення нею 14 ти років, разом із позивачем.

На підтвердження наявності підстав для позбавлення відповідачки ОСОБА_2 батьківських прав, позивачем надано:

- витяги з реєстру територіальної громади (а.с. 13, 14), згідно із якими, позивач та дитина ОСОБА_3 проживають за однією адресою;

- акт обстеження від 24.06.2024, складений старостою Тростянецького старостинського округу Сеньківим А.В. (а.с. 19), відповідно до якого, під час обстеження було встановлено, що позивач з відповідачкою розлучений, вихованням дочки займається самостійно. Відповідачка постійно перебуває за кордоном та у вихованні дочки участі не бере;

- довідку директорки Тростянецького ліцею Т.Зелінської (а.с. 20), згідно із якою, позивач сам виконує обов`язки із виховання дочки, оскільки відповідачка перебуває за кордоном. Остання не спілкується із дочкою в тому обсязі, який необхідний для її нормального розвитку. Дочка має тісний зв`язок із батьком;

- довідку сімейного лікаря від 21.06.2024 (а.с. 22), відповідно до якої, відвідування сімейного лікаря дитини ОСОБА_3 відбувається із батьком;

- характеристику (а.с. 23), відповідно до якої, позивач позитивно характеризується за місцем проживання.

Відповідачка ОСОБА_2 подала нотаріально засвідчену заяву від 18.06.2024 (а.с. 25), у якій зазначила, що не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав відносно ОСОБА_3 .

Згідно із висновком органу опіки та піклування Долинської міської ради (а.с. 37-38), орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити відповідачку ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 .

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суду пояснили, що позивач ОСОБА_1 самостійно займається вихованням дочки. Відповідачка ОСОБА_2 коли приїжджає із - за кордоному то займається тільки доглядом за собою. Свідок ОСОБА_6 додаткового зазначив, що відповідачку необхідно позбавити батьківських прав і через те, щоб центр комплектування та соціальної підтримки не мобілізував позивача до лав ЗСУ.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою (матір`ю) своїх батьківських обов`язків щодо дитини.

ІV. Оцінка суду:

проаналізувавши доводи сторони позивача, заслухавши покази свідків, дослідивши письмові докази в їх сукупності, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, суд приходить такого висновку.

Частиною 1 статті 2 Цивільно процесуального кодексу України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 7 статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з ч. 1-4 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Як передбачено ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно зі ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав, тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

При вирішенні даної категорії спорів, необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Позбавлення батьківських прав несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та цей захід слід застосовувати лише як крайню міру впливу і захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Так, судом встановлено, що сторона позивача обґрунтовуючи необхідність позбавлення відповідачки ОСОБА_2 батьківських прав, посилається на ту обставину, що остання ухиляється від своїх батьківських обов`язків відносно дочки ОСОБА_3 .

Суд звертає увагу сторони позивача, що у відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.

При цьому, суд наголошує, що у даній категорії справ, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення її батьківських прав, покладено саме на позивача.

В той же час, сторона позивача на підтвердження ухилення відповідачки ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків послалась фактично лише на акт обстеження та довідки із школи і від сімейного лікаря.

Так, акт обстеження не може бути доказом умисного ухилення відповідачки від виконання обов`язків, оскільки такий складений старостою села за участю сусідів, які в повній мірі не можуть володіти інформацією про відносини між матір`ю та її дитиною.

Довідку сімейного лікаря про те, що дитина ОСОБА_3 відвідує сімейного лікаря з батьком позивачем ОСОБА_1 , суд також не може взяти до уваги, як доказ ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, адже дана довідка лише свідчить про належне виконання таких обов`язків батьком дитини, з яким залишено проживати дитину після розірвання шлюбу.

Не може бути взята до уваги як належний доказ ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків і довідка директорки ліцею, оскільки у такій зазначено, що відповідачка не спілкується з дочкою в необхідному обсязі і дана обставина була з`ясована при спілкуванні психолога ліцею з дитиною, а з огляду на вік дитини та ту обставину, що відповідачка періодично перебуває за кордоном, суд не може розцінити це як умисну поведінку відповідачки щодо ухилення від батьківських обов`язків.

Таким чином, жодних беззаперечних доказів тривалого, систематичного невиконання батьківських обов`язків відповідачкою ОСОБА_2 стосовно дочки ОСОБА_3 стороною позивача не надано, а судом не встановлено.

Стосовно висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як визначено ч. 6 ст. 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Тобто, висновок органу опіки та піклування носить рекомендаційний характер та за наявності для того достатніх підстав, суд може не взяти його до уваги.

Так, досліджуючи наданий органом опіки та піклування висновок, судом встановлено, що такий ґрунтується виключно на матеріалах пред`явленого позову та пояснень на комісії самого позивача. Відповідачка на комісії присутньою не була, представники служби у справах дітей не розмовляли з самою дитиною, не здійснювали виїзд за місцем проживання, навчання дитини.

А тому, з огляду на те, що даний висновок жодним чином не обґрунтований, ґрунтується лише на поясненнях самого позивача та наданих ним документах, суд до уваги його не бере.

Що стосується нотаріально засвідченої заяви відповідачки ОСОБА_2 про те, що вона не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав відносно дочки, то суд не приймає таку заяву до уваги, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства й не відповідає інтересам дитини (аналогічна позиція міститься упостанові КЦС ВС від 10.11.2023, справі № 401/1944/22).

Не можуть взятись судом до уваги, як належні докази, і покази свідків, оскільки такі не свідчать саме про умисне ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків. Факт того, що відповідачка періодично перебуває за кордоном не є належним доказом у даній справі. Показань про те, що відповідачка ОСОБА_2 , як зазначала сторона позивача, зловживає алкогольними напоями, чи зовсім не цікавиться життям дочки, свідки не зазначали.

Більше того, стосовно пояснень свідка ОСОБА_6 , який є рідним братом позивача, в частині того, що відповідачку слід позбавити батьківських прав через те, щоб позивача не було знову мобілізовано до лав ЗСУ, суд зазначає таке.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою.

А тому, звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, за умови відсутності обґрунтованих підстав, з метою уникнення призову на військову службу під час мобілізації не відповідає засадам добросовісності.

З огляду на досліджені в судовому засіданні докази, суд констатує, що відповідачка ОСОБА_2 не в повній мірі приділяє увагу дочці, однак суду не надано доказів того, що мати не має шансу на виправлення своєї поведінки щодо участі у вихованні дитини, а тому суд вважає в даному випадку неправильним розривати зв`язок з матір`ю і вважає за необхідне надати можливість виправитися матері в майбутньому.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить переконання, що обставини, на які посилається позивач у своєму позові, наразі не можуть бути підставою для позбавлення відповідачки батьківських прав. Обставини справи свідчать лише про відсутність належного зв`язку між членами сім`ї, що може бути результатом відсутності належного спілкування, різних світоглядів, та існування взаємних образ один на одного всередині сім`ї.

На підставі вищевикладеного, ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 3, 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, принципу 6 Декларації прав дитини від 20.11.1959, ст. 51 Конституції України, ст. 4, 13, 80, 81, 141 ЦПК України, ст. 1, 3-5, 7, 19, 141, 150, 155, 157, 164-167, 171 СК України, ст. 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства» та керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - орган опіки та піклування - Служба у справах дітей Долинської міської ради, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність належного виконання батьківських обов`язків та зміни ставлення до виховання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Покласти на орган опіки та піклування Службу у справах дітей Долинської міської ради обов`язок контролю стосовно виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків стосовно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано - Франківського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: - орган опіки та піклування - Служба у справах дітей Долинської міської ради, місцезнаходження: м. Долина, просп. Незалежності, 5 Калуського району Івано Франківської області.

Повний зміст рішення суду складено 25 листопада 2024 року.

Суддя Долинського районного суду І.М.Андрусів