Ухвала

від 25.11.2024 по справі 344/16134/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/16134/24

Провадження № 4-с/344/33/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Домбровської Г.В.,

при секретарі судового засідання Стефанюк Х.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , особа, рішення якої оскаржується: державний виконавець Івано-Франківського відділу ДВС Івано-Франківського району Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Керніцький А.В., про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо винесення постанови про зняття арешту з коштів, визнання незаконною та скасування постанови про зняття арешту з коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі також «Скаржник») в особі уповноваженого представника звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області зі скаргою, в якій просив:

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського району Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Керніцького А.В. щодо винесення постанови про зняття арешту з коштів від 19 серпня 2024 року у виконавчому провадженні №65826793;

- визнати незаконною та скасувати постанову про зняття арешту з коштів від 19 серпня 2024 року у виконавчому провадженні №65826793, винесену старшим державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського району Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Керніцьким А.В.

Вимоги скарги мотивував тим, що у виконавчому провадженні №65826793 в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець без підтвердження факту надання рахунку боржника статусу рахунку зі спеціальним режимом використання, а саме для отримання виключно заробітної плати, виніс постанову від 19 серпня 2024 року про зняття арешту з рахунку.

Представником скаржника подано заяву про розгляд скарги без його участі, в якій він вимоги скарги підтримав, просив її задовольнити.

Державним виконавцем Івано-Франківського відділу ДВС Івано-Франківського району Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Керніцьким А.В. подано заяву про розгляд скарги без його участі.

Заінтересована особа ОСОБА_2 про дату та час судових засідань повідомлявся належним чином, явку уповноваженого представника до суду не забезпечив, письмових пояснень, заяв чи клопотань не подавав.

Проаналізувавши доводи скаржника, матеріали справи, Судом встановлено наступне.

Вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2019 року у справі №344/7387/19, який набрав законної сили 18 січня 2020 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/86409262), зокрема:

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 6 623 грн 99 коп (шість тисяч шістсот двадцять три гривні дев`яносто дев`ять копійок) на відшкодування майнової шкоди, заподіяної злочином та 20 000 грн. 00 коп. (двадцять тисяч гривень) на відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином.

В решті вимог позову відмовлено.

23 січня 2020 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області на виконання вищевказаного вироку в частині цивільного позову видано виконавчий лист, який в подальшому пред`явлено стягувачем до примусового виконання.

Постановою головного державного виконавця Івано-Франківського міського відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Батога В.В. про відкриття виконавчого провадження від 17 червня 2021 року відкрито виконавче провадження №65826793 з виконання виконавчого листа №344/7387/19, виданого 23.01.2020 року Івано-Франківським міським судом про стягнення з ОСОБА_2 , у користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 26 623,99 грн.

Постановою старшого державного виконавця Івано-Франківського відділу ДВС Івано-Франківського району Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Керніцького А.В. від 19 серпня 2024 року про зняття арешту з коштів знято арешт з рахунку НОМЕР_3 , відкритого в АТ КБ «Приватбанк», що належить боржнику ОСОБА_2 .

Підставою для зняття арешту з коштів боржника державним виконавцем зазначено наступне: «згідно заяви боржника, рахунок призначений для отримання заробітної плати військовослужбовця». Правовою підставою такого рішення державним виконавцем зазначено статтю 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, 13 серпня 2024 року ОСОБА_2 звернувся на адресу державної виконавчої служби із заявою (а.с.13), в якій просив розблокувати картковий рахунок, який знаходиться в КБ «Приватбанк», у зв`язку з тим, що він призначений для виплати заробітної плати, додавши до заяви виписку з банку про рух коштів (а.с.14).

Крім того, ОСОБА_2 було надано державному виконавцю довідку з військової частини від 12.08.2024 року про проходження ним військової служби за призовом по мобілізації у воєнний час у військовій частині з 26.07.2024 року.

Посилаючись на незаконність вищевказаних дій та постанови, стягувач ОСОБА_1 в особі свого представника звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з даною скаргою.

Згідно з вимогами статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Серед основних засад (принципів) цивільного судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 18 ЦПК України).

Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Положеннями статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України" Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Арешт на майнові права у вигляді майнових прав у внутрішній системі обліку особи, яка провадить клірингову діяльність, накладається в порядку, встановленому статтею 64 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".

Не допускається накладення арешту на кошти, що знаходяться в Національному банку України або іноземних банках на рахунках, відкритих Центральному депозитарію цінних паперів та/або кліринговим установам для забезпечення здійснення грошових розрахунків.

Не допускається накладення арешту, звернення стягнення за власними зобов`язаннями Центрального депозитарію цінних паперів як суб`єкта господарювання на кошти, що знаходяться в Національному банку України або іноземних банках на рахунках, відкритих Центральному депозитарію цінних паперів для забезпечення виплати доходів за цінними паперами, при погашенні боргових цінних паперів чи при здійсненні емітентом інших корпоративних операцій, що передбачають виплату коштів.

Не допускається накладення арешту, звернення стягнення на кошти, що отримуються (утримуються) небанківським надавачем платіжних послуг на розрахунковому рахунку, відкритому банком небанківському надавачу платіжних послуг для виконання платіжних операцій, за зобов`язаннями такого небанківського надавача платіжних послуг перед будь-яким кредитором, крім звернення стягнення за зобов`язаннями цього небанківського надавача платіжних послуг перед користувачем, за умови що таке зобов`язання пов`язано з наданням ним платіжних послуг такому користувачу. Порядок звернення стягнення на кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках небанківських надавачів платіжних послуг, встановлюється Національним банком України.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках та електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року в справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) викладено висновки про те, що, передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Відрахування із заробітної плати, насамперед здійснюють підприємства установи та організації тощо, які й здійснюють нарахування цих виплат і відповідно частини першої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Частинами другою та третьою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

З наведених норм права вбачається, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами-підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь-яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.

Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.

Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.

При цьому, передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

Наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розміру коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе.

У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Такі правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі №756/8815/20.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про те, що у спірних правовідносинах державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови про зняття арешту з коштів не було порушено вимог закону, оскільки разом із заявою про зняття такого арешту боржником надано державному виконавцеві виписку з банківської установи та довідку про проходження військової служби, які в сукупності свідчать про те, що відповідний рахунок НОМЕР_3 , відкритий у КБ «Приватбанк», що належить боржнику, використовується ним для отримання зарплати військовослужбовця.

Накладення арешту на цей рахунок та на всі наявні у ньому грошові кошти, які надходять у вигляді заробітної плати за військову службу, є непропорційним (та невідповідним загальному розміру заборгованості у виконавчому провадженні) втручанням у право власності боржника, як і порушує його трудові права.

Доказів надходження на вказаний банківський рахунок інших коштів, окрім заробітної плати, Судом не встановлено, і стороною стягувача таких обставин не наводилося.

Крім того, Суд зауважує, що у спірних правовідносинах, отримавши інформацію про проходження боржником військової служби та винагороди за це, державний виконавець зобов`язаний виконувати покладені на нього законом обов`язки вжити заходів щодо звернення стягнення на заробітну плату боржника у встановленому законом порядку та у відповідних розмірах відрахувань (статті 68-70 Закону України «Про виконавче провадження»), що сприятиме дотриманню прав стягувача у виконавчому провадженні.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На підставі викладеного Суд вважає, що доводи скаржника про неправомірність дій державного виконавця із зняття арештиу з коштів, незаконність оскаржуваної постанови про зняття арешту та необхідність її скасування, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 447-453 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , особа, рішення якої оскаржується: державний виконавець Івано-Франківського відділу ДВС Івано-Франківського району Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Керніцький А.В., про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо винесення постанови про зняття арешту з коштів, визнання незаконною та скасування постанови про зняття арешту з коштів, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 25.11.2024 року.

Суддя Домбровська Г.В.