Рішення

від 19.11.2024 по справі 347/1227/24

КОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 347/1227/24

Провадження № 2/347/569/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді: Кіцули Ю. С.,

за участю:

секретаря с/з Мошулі Т.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Косівський відділ державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати аліментів,

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

28.05.2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Косівський відділ державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати аліментів.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що з 2017 року по 2022 рік він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , в якому у них народився син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Косівського районного суду від 16.06.2022 у справі № 347/408/22 шлюб між ними розірвано та одночасно присуджено стягнення аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. В задоволенні вимоги про залишення на проживання неповнолітньої дитини разом із мамою - відмовлено. Таким, чином після розірвання шлюбу між ним та відповідачкою, місце проживання їх дитини визначено не було.

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження №69510628 від 28.07.2022 Косівським відділом державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження про стягнення з нього аліментів на користь матері дитини ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_1 .

Проте, для вирішення питання про визначення місця проживання їх спільного із відповідачкою сина, позивач звернувся до суду із позовною заявою про визначення місця проживання малолітньої дитини. І рішенням Косівського районного суду від 30.10.2023 року у справі №347/1317/22 було задоволено його позовні вимоги, а саме: визначено місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Фактично із червня 2023 року по березень 2024 року син проживав разом із ним, що є встановленою судом обставиною у справі № 347/1317/22, і у відповідності до положень ч.4 ст. 82 ЦП К України, не потребує додаткового доказування.

Не погоджуючись із даним рішенням ОСОБА_3 звернулась до суду апеляційної інстанції.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20.03.2024 у справі №347/1317/22 а/скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, а саме: визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , почергово з кожним з батьків, у такому порядку: два тижні з матір`ю (зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКІІП НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_2 ; два тижні з батьком ОСОБА_1 (зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОКПІ І НОМЕР_2 ) за адресою: АДРЕСА_4 .

Тому через тривалу наявність спору щодо місця проживання дитини не було можливості змінити порядок нарахування аліментів, в результаті чого у нього утворилась заборгованість зі сплати аліментів із червня 2023 року по травень 2024 року. При цьому, за період проживання сина із ним, він повністю перебував на його утриманні, ним сплачувалося відвідування дитиною гуртків, оплата за медикаменти, продукти харчування, одяг та взуття.

У зв`язку з вище наведеним, позивач просив: 1) припинити стягнення аліментів, що стягуються із позивача на користь відповідача на утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, згідно рішення Косівського районного суду 16.06 2022 року справа № 347/408/22, ВП № 69510628, та 2) звільнити позивача від стягнення нарахованої заборгованості по сплаті аліментів на утримання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нарахованої згідно ВП № 69510628 за період із червня 2023 року по час винесення рішення суду.

Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, який було подано ОСОБА_3 до суду 29.08.2024 року. У відзиві на позов відповідач зазначила, що позовну заяву вона не визнає у повному обсязі, а доводи вказані у позові не відповідають фактичним обставинам справи, мотивуючи тим, що позивач порушив її права визначені законом та самовільно, без її згоди з червня 2023 року незаконно відібрав сина та силоміць утримував у своїй квартирі, яка розташована за адресою АДРЕСА_4 , про що вона неодноразово зверталася до поліції та органів опіки та піклування. Хоча рішеннями органів опіки та піклування Кутської селищної ради від 26 вересня 2022 року та висновком щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_1 . Івано-Франківської міської ради від 27.10.2023 року №1437, визначено місце проживання малолітнього сина разом з нею, тобто матір`ю. Однак, лише у березні 2024 року після винесення Постанови Івано-Франківським апеляційним судом, позивач ОСОБА_1 повернув їй сина додому та почав виконувати рішення апеляційного суду.

З червня 2023 року по даний час позивач ОСОБА_1 систематично ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, чим позбавляє дитину грошових коштів, які вкрай необхідні для забезпечення найкращих інтересів дитини. Зазначає, що вони з бувшим чоловіком ОСОБА_1 проживали у його квартирі, за адресою АДРЕСА_4 , і всі особисті речі дитини залишилися у нього: ліжко дитяче, дитячий столик, речі та особистий одяг, який він їй не віддав. На даний час вона проживає на орендованій квартирі та сплачує щомісячно оренду в сумі 7000 грн. Тому їй необхідно закупити для дитини нове дитяче ліжко, дитячий сіл та стілець для підготовки до школи, одягнути дитину у осінній та зимовий одяг, забезпечити повноцінним харчуванням та доглядом. У зв`язку з тим, що на даний час зросла вартість комунальних послуг, харчування, одягу їй необхідні додаткові грошові кошти від позивача для забезпечення найкращих інтересів їх спільного сина. Позивач добровільно відмовляється приймати участь у сплаті аліментів та додаткових витратах для дитини,хоча матеріально забезпечений, офіційно працює та має високий дохід у розмірі 110 000 гривень щомісячно.

У зв?язку із цим просила відмовити позивачу у позовних вимогах за безпідставністю та стягнути з нього на її користь усі понесені нею судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції, у тому числі витрати на правничу допомогу, попередній розрахунок яких складає 20000 грн.

Представник Косівського відділу державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не скористався правом на подання пояснень щодо позовних вимог.

Позиція учасників в судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач та його представник висловили доводи аналогічні письмовій позовній заяві. Позов просили задовольнити повністю.

Відповідач,та їїпредставник всудовому засіданнікатегорично заперечилипозовні вимоги.Ствердили,що позивач, як батько дитини має високі доходи, а відтак зобов`язаний і може утримувати дитину. Стягнення аліментів, необхідне насамперед дитині, для того, забезпечити їй все необхідне для повноцінного розвитку, виховання та проживання. Що стосується заборгованості за попередній період, то така вимога не може бути задоволена, оскільки саме неправомірна поведінка позивача, як батька дитини, призвела до того, що син, всупереч висновкам органу опіки та піклування перебував з батьком. Мати неодноразово зверталася до працівників поліції, з заявами про те, що батько дитини відібрав її, та не повертає матері. Відповідач, та її представник, просили в позові відмовити повністю.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 25.06.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 29.08.2024 року.

29.08.2024 року за клопотанням відповідача підготовче засідання відкладено до 10.09.2024 року.

Ухвалою від 10.09.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 15.10.2024 року.

15.10.2024 року судом без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до журналу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів.

15.10.2024 року у судовому засіданні оголошено перерву до 19.11.2024 року.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Як встановлено судом, сторони у справі, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданим 03.07.2019 року(а.с.7).

Згідно копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.07.2022 року ВП №69510628, у Косівському відділі ДВС перебуває на виконанні виконавчий лист №347/408/22 виданий 22.07.2022 року Косівським районним судом про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 3000 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Стягнення аліментів розпочати з 21.02.2022 року (а.с.8).

Згідно довідки виданої начальником Косівського ВДВС за №19534/25.8-24/05 від 25.04.2024 року, згідно виконавчого листа №347/408/22 від 22.07.2022 року - аліменти сплачено по 31.05.2023 року (а.с.9).

Копією рішення Косівського районного суду від 16.06.2022 року у справі №347/408/22 підтверджується факт розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а також стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_1 , 2019 р.н. у розмірі 3000 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття (а.с.10).

З копії рішення Косівського районного суду від 30.10.2023 року у справі №347/1317/22, видно, що місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11-13), однак таке скасоване постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20.03.2024 року, якою прийнято нове рішення та постановлено:

- визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , почергово з кожним з батьків, у такому порядку: два тижні з матір`ю (зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_5 ; два тижні з батьком ОСОБА_1 (зареєстрованим за адресою АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) за адресою: АДРЕСА_4 .

- двотижневий період проживання дитини з кожним з батьків починається з 10:00 год. неділі та завершується через два тижні о 10.00 год. неділі.

- перші два тижні, починаючи з 24 березня 2024 року, дитина проживає з матір`ю,

- по завершенні двох тижнів, протягом яких дитина проживала з батьком чи матір`ю, той з батьків, з ким вона проживала, зобов`язаний супроводити (привезти) дитину до місця проживання іншого з батьків та передати під фізичну опіку іншого з батьків (а.с.14-19).

Відповідно до довідки виданої ФОП ОСОБА_5 , дитина ОСОБА_1 дійсно проходить навчання за напрямком «футбол» та «карате» в Дитячій школі за адресою: АДРЕСА_7 (а.с.20), а копією платіжної інструкції на суму 920 грн. підтверджується здійснення позивачем ОСОБА_1 оплати ФОП ОСОБА_5 за форму (а.с.22).

Копією товарного чека підтверджується відвідування дитиною ОСОБА_1 двічі на тиждень басейну (а.с.21).

Окрім цього, до позовної заяви позивачем долучено копію замовлення дитині ортопедичного взуття (а.с.23) та копії товарних чеків про здійснення ним покупок для дитини починаючи з березня 2023 року по квітень 2024 року (а.с.24-34).

Відповідачем ОСОБА_3 до відзиву на позов було долучено наступні письмові докази.

Згідно копії постанови ВП 69510628 від 09.08.2024 року винесеної Головним державним виконавцем Косівського відділу ДВС, - позивачу ОСОБА_1 було встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у обсязі згідно виконавчого листа №347/408/22 виданого 22.07.2022 року (а.с.67).

Згідно копії супровідного листа від 09.08.2024 року, вказану постанову було направлено до виконання в Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (а.с.68).

Згідно копії розрахунку із сплати аліментів (а.с.69) та копії довідки виданої в.о. начальника Косівського відділу ДВС за №34699 від 13.08.2024 року, заборгованість ОСОБА_1 по, сплаті аліментів станом на 31.07.2024 року становить 42000 грн. (а.с.70).

Рішенням Кутської селищної ради №92 від 26.09.2022 року, було затверджено висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією вказаного рішення та копією Висновка №2 органу опіки та піклування Кутської селищної ради (а.с.71, 72-73).

Також, згідно копії витягу з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №1437 від 27.10.2023 року, вирішено надати Косівському районному суду Івано-Франківської області висновок щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.74).

Відповідно до копії Висновку щодо місця проживання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю ОСОБА_3 (а.с.75-82).

Копією виконавчого листа №347/408/22 виданого 22.07.2022 року Косівським районним судом, підтверджується, що судовим рішенням визначено стягувати з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 3000 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Стягнення аліментів розпочати з 21.02.2022 року (а.с.96).

Відповідно до копії Угоди оренди квартири від 27.12.2022 року, відповідач ОСОБА_3 орендує квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , і розмір орендної плати складає 7000 грн. (а.с.97).

Копією Листа відповіді від березня 2024 року № 01-10/34 та копією Наказу від 02.01.2024 року підтверджується те, що відповідач ОСОБА_3 офіційно працевлаштована та має стабільний дохід (а.с.98, 99).

Відповідно до копії Витягу з реєстру платників єдиного податку та копій податкових декларацій за окремі місяці 2022 року, - позивач ОСОБА_1 в 2022 році мав стабільний дохід у розмірі понад 100000 грн. щомісячно (а.с.100-106), а також є власником транспортного засобу «Tesla», що підтверджується копією відповіді на запит №219198311 від 07.08.2024 року (а.с.107).

Окрім цього, стороною відповідача до матеріалів справи долучено докази неодноразового звернення відповідача ОСОБА_3 до правоохоронних органів з відповідними заявами-зверненнями з приводу перешкод з боку батька дитини ОСОБА_1 у спілкуванні їй з малолітнім сином (а.с.113-137).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наміром позивача припинити стягнення з нього аліментів на утримання малолітнього сина з підстав встановлення судом спільної фізичної опіки щодо дитини, та звільнення його від заборгованості по сплаті аліментів, за час коли дитина фактично проживала та була на утриманні батька позивача.

Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування, та оцінка суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Щодо припинення стягнення аліментів.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Конституції України, Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III (далі Закон № 2402-III) та Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

Так, утримання дітей до досягнення ними повноліття є обов`язком батьків (стаття 51 Конституції України).

Положеннями ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.

Частинами першою-третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У частині першій статті 10 СК України зазначено, що якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).

Відповідно до ч.4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Зазначена норма не визначає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому ними можуть бути будь які обставини, що з урахуванням інтересів дитини змінюють обов`язок щодо сплати цих платежів.

Відповідно до положень статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй «Про права дитини», яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

За своєю суттю аліменти це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Сімейне законодавство України не містить підстав для припинення стягнення аліментів, за рішенням суду, яке набрало законної сили, однак за аналогією права для врегулювання такого роду правовідносин можуть бути застосовані норми частини четвертої статті 273 ЦПК України.

Судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, встановлено, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

На підставірішення Косівськогорайонного судувід 16.06.2022року зпозивача ОСОБА_1 на користьпозивача ОСОБА_3 стягуються аліментина утриманнянеповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердійгрошовій сумів розмірі3000гривень щомісячно,але не менше 50: прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття Стягнення аліментів ухвалено розпочати з 21.02.2022 року. Рішення суду в частині стягнення аліментів в сумі платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Вирішуючи спір, суд враховує той факт, що постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20.03.2024 року визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , почергово з кожним з батьків, у такому порядку: два тижні з матір`ю за адресою: АДРЕСА_5 ; два тижні з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 . Двотижневий період проживання дитини з кожним з батьків починається з 10:00 год. неділі та завершується через два тижні о 10.00 год. неділі. Перші два тижні, починаючи з 24 березня 2024 року, дитина проживає з матір`ю. По завершенні двох тижнів, протягом яких дитина проживала з батьком чи матір`ю, той з батьків, з ким вона проживала, зобов`язаний супроводити (привезти) дитину до місця проживання іншого з батьків та передати під фізичну опіку іншого з батьків.

Таким чином, станом на дату ухвалення рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_1 , дитина проживала із матір`ю відповідачем ОСОБА_3 . Водночас, за результатами вирішення між сторонами спору, про місце проживання дитини, Івано-Франківським апеляційним судом, було ухвалено рішення яким визначено спільну фізичну опіку батьків щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, на теперішній час дитина проживає порівно, але почергово з обома батьками.

Зі змісту ст.181 СК вбачається, що право на пред`явлення позову про стягнення аліментів на утримання дитини належить тому з батьків, з ким проживає дитина.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 категорично заперечували щодо припинення стягнення аліментів. Вважали, що сам по собі факт почергового проживання дитини з кожним із батьків не може бути підставою для припинення стягнення аліментів. Оскільки при стягненні аліментів перш за все враховуються найкращі інтереси дитини, оскільки аліменти за своєю природою повинні забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку. При цьому сторона відповідача неодноразово вказувала на високі доходи позивача, оскільки він працює приватним підприємцем. Крім того, у його власності є транспортний засіб. Доходи позивача ОСОБА_1 значно перевищують доходи відповідача ОСОБА_3 , матері дитини, а відтак, батько-позивач в повній мірі спроможний сплачувати визначені рішенням суду аліменти, саме для забезпечення найкращих інтересів дитини.

Мати ОСОБА_3 має менший дохід, змушена орендувати квартиру, також несе додаткові витрати на сина, відвідування дитячого садочка, та занять з гуртків. Також, син ОСОБА_6 потребує нового ліжечка відповідно до віку. Мати забезпечує необхідні умови проживання та виховання сина в двотижневий період, коли син проживає з нею, однак отримання нею ще й аліментів, сприяло б кращому забезпеченню умов для проживання дитини. Крім того, інколи, відповідач змушена позичати кошти у батьків, щоб повністю забезпечити всім дитину.

Оцінюючи доводи в цій частині, суд вважає такі неспроможними. Так, відповідач та її представник надали копію договору оренди квартири від 27.12.2022 року, як доказ понесення значних витрат, при отриманні невисокої заробітної плати.

Оцінюючи вказаний доказ, суд зауважує, що при вирішення питання про визначення місця проживання дитини, позивач ОСОБА_3 надавала аналогічний договір, довідку з місця роботи про розмір заробітної плати, та місце роботи, про, що зазначено в постанові апеляційного суду, та при цьому при вирішенні питання про визначення місця проживання дитини, судом серед іншого враховувався факт спроможності матері утримувати дитину, доходи, належні житлові умови. Дану обставину не заперечила і відповідач. Зокрема, що при розгляді справи про місце проживання дитини, вона переконувала суд, що здатна в повній мірі забезпечити належні умови проживання та виховання сина.

Ні відповідачем, ні її представником, не надано інших належних письмових доказів, які б вказували на те, що матеріальне становище матері ОСОБА_3 змінилось, і вона потребує стягнення аліментів, з відповідача на утримання неповнолітнього сина, для забезпечення йому усього необхідного для повноцінного розвитку протягом двотижневого проживання із нею.

Сам по собі факт, високого заробітку позивача, не є достатньою підставою для стягнення з нього аліментів. Оскільки за час проживання з батьком, такий теж несе витрати на утримання дитини. Зокрема в судовому засіданні, батько позивач зазначив, що дитина відвідує різні гуртки, він купляє йому необхідні речі, для занять футболом, в басейні, одяг, харчування, розваги, тощо.

Отже враховуючи доводи позивача, та відповідача, а також те, що з часу ухвалення рішення, об`єктивно змінились обставини, які були підставою для стягнення з позивача аліментів, з врахуванням рівності прав та обов`язків сторін, зміни місця проживання дитини, встановлення судом спільної фізичної опіки щодо дитини, суд виходячи з положень ст. 141 СК України щодо рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини, вважає, вимоги позовної заяви в цій частині обґрунтованими, та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо вимоги про звільнення від сплати заборгованості по аліментах за період з червня 2023 року.

Відповідно до статті 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Зазначена норма не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення.

Частиною восьмою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме: встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка в розумінні частини другої статті 197 СК України може бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами платника аліментів. Рішення про звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами повинно також відповідати найкращим інтересам дитини.

Так, судом встановлено, а сторонами не заперечується той факт, що з червня 2023 року малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав разом із батьком позивачем ОСОБА_1 , до часу вирішення апеляційний судом спору про визначення місця проживання дитини. Двотижневий період спільної фізичної опіки батьків щодо дитини розпочато з 24.03.2024 року, згідно з яким, дитина проживає з матір`ю. Отже з червня 2023 року по березень 2024 року, дитина проживала з батьком-позивачем ОСОБА_1 . В подальшому було запроваджено спільну фізичну опіку.

Також обома сторонами підтверджено той факт, що обоє сторін разом із дитиною проживали в м. Івано-Франківську, і до ухвалення судом рішення про розірвання шлюбу, відповідач ОСОБА_3 покинула спільне місце проживання разом із дитиною, та переїхала до батьків в с. Тюдів, Косівського району.

Позивач обґрунтовуючи вимоги позову в цій частині стверджував, що оскільки син ОСОБА_6 проживав із ним з червня 2023 року, він повністю утримував його, про що надав письмові докази, а відтак відсутні підстави для стягнення із нього аліментів за цей період.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 категорично заперечували в цій частині, та стверджували, що дитина проживала із батьком, виключно з тих підстав, що він всупереч висновкам органів опіки та піклування на той час, самовільно забрав дитину від матері. Вважали, що неправомірна поведінка батька-позивача, не може бути підставою, для звільнення його від заборгованості зі сплати аліментів за цей період.

Оцінюючи доводи в цій частині суд звертає увагу, що дійсно, ще під час вирішення спору про визначення місця проживання дитини, органами опіки були надані висновки, про доцільність визначенні місця проживання дитини з матір`ю ОСОБА_3 . Однак, такі висновки, надавались на виконання ухвали суду при вирішенні спору щодо визначення місця проживання дитини.

Сам по собі висновок органу опіки та піклування не містить ознак рішення суб`єкту владних повноважень, оскільки не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, так як не породжує жодних юридичних наслідків, не впливає на права та обов`язки сторін, а є носієм доказування при наявності цивільного спору, несе виключно інформативний характер і на відміну від рішень органу опіки та піклування, має рекомендаційний характер.

Станом на день ухвалення судом рішення про розірвання шлюбу дитина проживала із відповідачем матір`ю, однак місце проживання дитини не було визначено остаточно.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, при визначенні місця проживання дитини, між сторонами існував спір, малолітній син з червня 2023 року проживав із батьком, оскільки поліція передала дитину батькові через нестабільний емоційний стан матері ОСОБА_3 . Стосовно матері було складено протокол.

Покликання на неправомірну поведінку батька, в даному випадку суд вважає неспроможним, оскільки в матеріалах справи також містяться докази того, що і мати чинила перешкоди батьку у спілкуванні з дитиною. Як наслідок, саме батько ОСОБА_1 першим звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання дитини.

Отже, вирішуючи позов в частині звільнення від сплати аліментів за період з червня 2023 року по дату ухвалення судом рішення, суд бере до уваги ту обставину коли дитина не проживала з матір`ю, навіть всупереч її волі, а відтак стягнення аліментів на її користь, у такому випадку елементарно суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина, тому суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог та звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами з червня 2023 року по дату ухвалення рішення, оскільки між сторонами в подальшому було встановлено спільну фізичну опіку.

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить переконання, що позов слід задовольнити повністю.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно із ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки в позовній заяві позивач не ставив питання про відшкодування витрат по сплаті судового збору, та на правову допомогу, а просив залишити ці витрати за ним, суд з врахуванням позиції позивача, вважає судові витрати залишити за позивачем.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 5-8, 10,11, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 259 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Косівський відділ державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (78600, Україна, Косівський р-н, Івано-Франківська обл., місто Косів, вулиця Незалежності, будинок, 85) про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати аліментів задовольнити.

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються на підставі виконавчого листа №347/408/22 виданого 22.07.2022 року на виконання рішення Косівського районного суду від 16.06.2022 року, починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментах за виконавчим листом №347/408/22, виданого 22.07.2022 року Косівським районним судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з червня 2023 року по дату ухвалення судом рішення.

Судові витрати залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25 листопада 2024 року.

Суддя Ю. С. Кіцула